- •М.Д. Бабич, с.І. Куприков
- •1. Невизначений інтеграл
- •1.1. Первісна функція. Невизначений інтеграл.
- •1.2. Основні властивості невизначеного інтеграла
- •1.3. Таблиця основних невизначених інтегралів
- •Покажемо на прикладах, що наведені табличні інтеграли будуть вірні, коли - незалежній змінній і коли- диференційовній функції відx.
- •1.4. Основні методи інтегрування
- •1.5. Інтегрування раціональних дробів
- •1.6. Інтегрування простих ірраціональностей
- •1.7. Інтегрування тригонометричних функцій
- •1.8. Інтегрування деяких трансцендентних функцій
- •2. Визначений інтеграл
- •2.1. Визначений інтеграл як границя інтегральної суми
- •2.2. Обчислення визначеного інтеграла. Формула Ньютона-Лейбніца.
- •2.3. Основні властивості визначеного інтеграла.
- •2.4. Методи обчислення визначених інтегралів
- •2.5. Застосування визначеного інтеграла
- •3. Функції двох змінних
- •3.1. Поняття функції двох змінних та їх геометричне зображення
- •3.2. Локальні екстремуми функції двох змінних
- •Дослідимо цю функцію всередині трикутника
- •4. Диференціальні рівняння
- •4.1. Основні поняття. Задача Коші.
- •4.2. Диференціальні рівняння першого порядку з відокремлюваними змінними
- •4.3. Лінійні диференціальні рівняння. Однорідні диференціальні рівняння
- •4.4. Диференціальні рівняння другого порядку
- •Диференціальні рівняння другого порядку, що допускають пониження порядку
- •4.5. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку.
- •4.6. Лінійні однорідні диференціальні рівняння другого порядку із сталими коефіцієнтами
- •4.7. Лінійні неоднорідні диференціальні рівняння другого порядку із сталими коефіцієнтами
- •5. Числові та функціональні ряди
- •5.1. Числові ряди. Ознаки збіжності
- •5.2. Знакозмінні ряди
- •5.3. Функціональні ряди
- •5.4. Степеневі ряди. Радіус збіжності
- •5.5. Ряди Тейлора і Маклорена
- •Контрольна робота № 2
- •Рекомендована література
3. Функції двох змінних
3.1. Поняття функції двох змінних та їх геометричне зображення
Означення. Змінна величина z називається однозначною функцією змінних x і y , якщо кожній парі значень x і y із області їх допустимої зміни за певним правилом або законом ставиться у відповідність одне значення величини z. Функціональна залежність z від x і y записується у виді :
|
(3.1) |
Множина допустимих значень змінних x і y називається областю визначення функції z або областю допустимих значень (ОДЗ) аргументу.
Наприклад, функція є многочлен цілий відносноx і y. Це означає, що ОДЗ є вся площина ХоУ; - це є функція, область допустимих значень якої визначає круг.
Пара значень x і y визначає на площині ХоУ точку а- визначає аплікату відповідної точки. Множина точок, що відповідає множині точокгеометрично визначає деяку поверхню. Тому кажуть, щоz є функція точки і пишуть.
Границя функції. Число А називається границею функції абопри, якщо різниця-А або-А є нескінченно мала приабопри будь-якому способі прямування точки Р до точки. Позначається це так:
або .
Неперервність функції. Функція називається неперервною в точці, якщо
або
Функція називається неперервною в деякій області, якщо вона неперервна в будь-якій точці цієї області.
Неперервна в замкненій області функція досягає на ній своє найбільше і найменше значення.
Частинні похідні 1-го порядку. Нехай у функції зміннау зберігає постійне значення, а змінюється тільки х . Тоді функцію можна розглядати як функцію одногох і ставити питання про її приріст і похідну. Позначимо через прирістz, який вона набуде за умови, що у – стала, а х набуде приросту , тобто
.
Похідну отримаємо, якщо знайдемо відношення та його границю, при, тобто
;
Ця похідна, яка отримана за умови, що y залишається сталою, називається частинною похідною від z по х і позначається так:
або або.
Аналогічно визначається частинна похідна функції z по у за умови, що в цьому випадку змінна х залишається сталою, тобто
або або.
Правила знаходження частинних похідних такі самі, як і для похідних від функції одної змінної з таким зауваженням: коли шукається , тоу вважається сталою величиною, а коли шукається , тох вважається сталою величиною.
Приклад. Знайти і, якщо
.
Повний диференціал 1-го порядку. Якщо функція має у точцінеперервні частинні похідні, то її повний приріст записується у вигляді
, |
(3.2) |
де при. Виразпредставляє головну частину повного приросту функції. Він називається повним диференціалом функції і позначається. Отже,
|
(3.3) |
Якщо покласти у (3.3) послідовно z=x, а потім z=y , то одержимо:
і і формула (3.3) набуде вигляду
|
(3.4) |
Із (3.2) випливає, що при достатньо малих іповний приріст функціїz наближено дорівнює її повному диференціалу, тобто . Цей факт широко використовується при наближених обчисленнях, оскільки диференціал функції обчислюється простіше, ніж її повний приріст.
Приклад. Знайти значення повного диференціала функції при. Скористаємось формулою (3.4). Для цього знаходимо:; тоді=
.