- •Українська мова за професійним спрямуванням
- •Видавництво впу-34, 2014р
- •Документ – основний вид офіційно-ділового стилю Поняття літературної мови
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Мовна норма
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Стилі сучасної української літературної мови
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Основні ознаки офіційно-ділового стилю
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Офіційно-діловий стиль — мова ділових паперів. Документ — основний вид офіційно-ділового стилю
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Історія документів в Україні
- •Сучасні вимоги до складання та оформлення документів
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Заява, її реквізити та оформлення
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Автобіографія
- •Автобіографія
- •Хвилинка-сміховинка
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Характеристика
- •Характеристика
- •1973 Року народження, українця.
- •Хвилинка-сміховинка
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Неллі Грошева
- •24.10.2002 Вправи на закріплення вивченого
- •Бібліографія
- •Правила складання бібліографічного опису
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Трудова книжка
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Накази. Наказ щодо особового складу
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Договір
- •Договір №________
- •10. Підписи сторін
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Контракт
- •Контракт
- •1 Загальні положення
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Трудова угода
- •Листи та їх класифікація
- •03.07.3 99 № 13/31-131
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Телефонограма. Радіограма
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Наукова робота (курсова, дипломна)
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Анотація
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Рецензія
- •Рецензія
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Реферат, правила оформлення реферату
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Конспект, тези Тези як форма запису прочитаного
- •Конспект як форма запису прочитаного
- •Технологія конспектування
- •Складання конспекту лекції
- •Що потрібно знати, складаючи конспект?
- •Скорочення, умовні позначення в конспекті
- •Основні вимоги до скорочення слів
- •Довідка та її реквізити
- •17.05.98 № 46
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Доповідна та пояснювальна записка
- •Доповідна записка
- •Пояснювальна записка
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Хвилинка-сміховинка
- •Оголошення. Запрошення
- •Оголошує
- •За умовами договорів
- •Запрошення
- •Хвилинка-сміховинка
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Протокол
- •12.12.98
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Повістка дня:
- •Витяг з протоколу
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Доручення
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Розписка
- •Розписка
- •Хвилинка-сміховинка
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Таблиця
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Вправи на закріплення вивченого
- •Розділ VI
- •Інструкція
- •Положення
- •Розпорядження
- •Постанова
- •Таблиця 1. Стилі сучасної української літературної мови
- •Таблиця 2. Критерії класифікації документів
- •Таблиця 3. Основні правила оформлення реквізитів
- •Таблиця 4. Класифікація телеграмм
- •Таблиця 5. Класифікація листів
- •Бланк протоколу
- •Контроль знань №1 (Вступ. Документи щодо особового складу)
- •2 Рівень
- •3 Рівень
- •2 Рівень
- •3 Рівень
- •2 Рівень
- •3 Рівень
- •2 Рівень
- •3 Рівень
- •4 Рівень
- •Контроль знань №2 (за розділом «Довідково-інформаційні документи)
- •1 Рівень
- •2 Рівень
- •3 Рівень
- •4 Рівень
- •Використана література
Вправи на закріплення вивченого
Вправа 1.Поясніть значення наведених слів (зверніться до словника)
Ембарго, акциз, валюта, кон’юктура, маркетинг, позика, кошторис, резюме
Вправа 2. Опрацюйте наведені речення і вилучіть з них зайві слова.
1. Кошти мають бути використані за цільовими призначеннями. 2 Звільнити Спасенко О.П. з посади у зв’язку з невиконанням ним своїх прямих і непрямих службових обов’язків. 3. Нам потрібно об’єднати воєдино усі свої палкі зусилля. 4. На цьому засіданні слід підвести коротке резюме висловленого. 5. Мені треба подати до відділу кадрів свою власну автобіографію.
Мовна норма
Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм, які є обов’язковими для всіх її носіїв. Унормованість – основна ознака літературної мови.
Норма літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.
Розрізняють орфоепічні, графічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми, опанування якими сприяє підвищенню культури мови.
Орфоепічні норми регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів. Для прикладу зосередимо увагу на порушеннях літературної норми у вимові злитих звукосполучень [дж], [дз] та розрізнення приголосних [г], [ґ].
В усному мовленні [дж], [дз] в позиції на початку слова вимовляються здебільшого правильно: джерело, дзвін. Всередині слова часто ці звуки вимовляються окремо, що є порушенням норми: дослід/ження, поход/ження.
В українській мові слід розрізняти [г] і [ґ]. Літера вилучена з правопису у 1933 році, але третім виданням "Українського правопису" 1990 року поновлена, проте не всі слова з цією буквою зафіксовані у цьому виданні. Найповніший список слів з літерою ґ подано в "Орфографічному словнику української мови", яким варто послугуватися. оскільки сьогодні втрачена літера вживається не лише згідно з нормою, а й на власний розсуд мовців:
біографія |
|
ґатунок |
монографія |
але |
ґрунт |
організація |
|
підґрунтя |
Акцентуаційна норма в українській мові цілком сформована, але найменш усталена, оскільки на наголос впливають діалекти та інші мови. Дедалі скорочується в українській мові кількість слів з дублетним наголосом. Слід пам'ятати, як правильно наголошувати: новий, фаховий, випадок, одинадцять, чотирнадцять, рукопис, машинопис, перепис, книжки, шляхи тощо.
Лексичні норми встановлюють правила слововживання. Вони відзначаються не тільки стабільністю, а й рухливістю. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в 11-ти томах (1970-1980); Російсько - українським словником у 3-х томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживаються слова — кальки з російської мови, що є наслідком недостатнього опанування лексичними нормами, невмілого використання синонімів.
-
Норма
Калька
постачальник
поставщик
навчальний
учбовий
численний
багаточисельний
нечисленний
малочисельний
захід
міропиємство
збігатися
співпадати
зіставляти
співставляти
наступний
слідуючий
ставитися
відноситися
Функціонування переважної більшості кальок в українській мові теоретично обумовлене відповідними словотворчими моделями: підприємство, співіснувати, багатогалузевий тощо.
Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень. Наприклад, у сучасній українській мові обмежено вживаються активні дієприкметники теперішнього часу, які під час перекладу з інших мов, зокрема з російської, замінюються прикметниками або іменниками:
-
Українські
Російські
відповідники
дієприкметники
вирішальний
решающий
наступний
последующий
попередній
предшествующий
бездіяльний
бездействующий
вступник
поступающий
завідувач
заведующий
службовець
служащий
На особливу увагу заслуговують прийменникові конструкції, насамперед поширені у діловому мовленні. Порушенням норми вважається вживання прийменника по, оскільки в українській мові є чимало прийменників, які є вдалими замінниками, порівняйте:
-
Українські відповідники
Російські конструкції
На ваш погляд
по вашому усмотрению
у службових справах
по делам службы
зі службового обов’язку
по долгу службы
за наказом
по приказу
після закінчення терміну
по истечении срока
через недбалість
по небрежности
за законом
по закону
Стилістичні норми визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення. Наприклад, для офіційно-ділового стилю характерні сталі словосполучення — мовні штампи, що зазнають суржикового викривлення внаслідок впливу російської мови.
-
Норма
Порушення норми
укладати угоду
заключати угоду
брати участь
приймати участь
впроваджувати у виробництво
внедряти у виробництво
відшкодувати збитки
возмістити убитки
витяг із протоколу
виписка із протоколу
чинне законодавство
діюче законодавство
обіймати посаду
займати посаду
Орфографічні норми охоплюють правила написання слів та їх частин. Слова в українській мові пишуться за такими принципами:
1) фонетичним (пишуться так, як і вимовляються): випробувати, підрозділ, дата, бланк;
2) морфологічним (позначення на письмі складових частин слова незалежно від їхньої вимови): підписуєшся, укладається, безстроковий, .зчитувати;
3) історичним (традиційним) (букви, морфеми/слова пишуться за традицією, а не відповідно до норм): дзвінок, рівень, меншості, зосереджений, черговий;
4) смисловим (диференціюючим) (різне написання однозвучних слів, що мають неоднакове значення): напам'ять - на пам'ять, вишневе — Вишневе, проте – про те.
Пунктуаційні норми регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок, абзацу; вони полегшують сприймання тексту і виклад думок на папері.
Сучасна українська пунктуація ґрунтується на граматичному, смисловому та інтонаційному принципах.
Розділові знаки, вживані за граматичним принципом, с обов'язковими, бо зумовлені граматичною структурою речення. Вони ставляться: в кінці речення (крапка, знак оклику, знак питання, три крапки); між частинами складного речення (кома, крапка з комою, тире, двокрапка); у простому реченні на місці пропущеного члена речення та між підметом і присудком відповідно до правил (тире); при вставних і вставлених конструкціях, звертаннях, вигуках (кома, тире, дужки, знак оклику); між однорідними членами речення (кома) і при узагальнювальних словах (двокрапка, тире); при відокремлених членах речення (кома, тире). Наприклад: Особисті офіційні документи — це документи, за допомогою яких громадяни висловлюють свої пропозиції, прохання, скарги, передають повноваження іншій особі щодо отримання документів, грошей, товарів тощо, закріплюють свої права перед державою, установами, іншими особами.
За смисловим принципом розділові знаки ставляться з урахуванням семантики речення та його структури. Проте досить часто, особливо в рекламних оголошеннях, можна прочитати: Фірма оптом і в роздріб продає дитячий, жіночий, чоловічий, вовняний одяг. Або: Фірма реалізує срібні ложки, ножі, виделки, меблі та сантехніку. Це типовий приклад порушення смислового принципу вживання розділових знаків та пунктуаційної норми у використанні однорідних членів речення. Правильно було б так: Фірма оптом і в роздріб продає дитячий, жіночий, чоловічий вовняний одяг. Фірма реалізує меблі, сантехніку та срібні столові набори: ножі, ложки, виделки. -
На основі інтонації ставиться крапка, знак питання, знак оклику, три крапки, а іноді й тире. Скажімо, у реченні: У документах відображено найрізноманітніші прояви життя народу, його нелегку: історію — можна поставити й тире: У документах відображено найрізноманітніші прояви життя народу — його нелегку історію. Цей принцип є допоміжним до граматичного і смислового.
Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною обумовленістю, стабільністю. Але разом з тим літературні норми з часом можуть змінюватися. У зв'язку з цим у межах норми співіснують мовні варіанти, під якими розуміють видозміни однієї і тієї й самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого і нового в мові.
У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти: акцентні (алфавіт і алфавіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (міст, родовий відмінок — моста і мосту).
У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюються. Мовні норми найповніше і у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.
Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало оволодіти мовними нормами і послідовно дотримуватися їх.
Літературна мова – це вища форма вияву національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови, якій властиві: багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів.
Літературна мова має дві форми вживання:
Писемну, пов’язану з усіма названими нормами, крім орфоепічної та акцентної;
Усну – розмовно-літературний стиль, що включає всі норми, крім орфографічної.
Норми літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і писемному мовленні.
Норми літературної мови |
Регулюють правильність |
Приклади |
Орфоепічні |
Вимови звуків, звукосполучень, наголошення слів |
(веидец’:а) (шчиепити), (ноушу) (к’іхт’і), (іинод’і), позаочі, добродій |
Орфографічні |
Написання слів |
пів’яблука, пів-Європи, бриньчати, деренчати |
Лексичні |
Вживання слів у властивих їм значеннях, правильне поєднання слів |
будь-яке (любе –непр.) питання, випрасував(погладив-непр.) одяг, наступна(слідуюча –непр.) зупинка |
Граматичні |
Творення слів, уживання форм слів, побудови слів і речень |
по містах і селах (по містам і селам – непр.), згідно з наказом, відповідно до наказу (згідно наказу – непр.), найбільший(самий більший – непр.) |
Стилістичні |
Використання мовних засобів, властивих певному стилю |
Ти (з якого питання-непр.) чому плачеш? Серед проблем, якими займається колектив, чільне місце (займає-непр.) посідає… |
Пунктуаційні |
Вживання розділових знаків |
Це, може, й так, а може, й ні. |
Літературна мова – це вища форма вияву національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови, якій властиві: багатофункціональність, унормованість, стандарт