6.6. Соціальна робота

Соціальний працівник є членом мультидисциплінарної команди, яка надає допомогу пацієнтам з інсультом^12. Соціальний працівник, який працює на місцеві органи влади, повинен мати уявлення про хворобу та її вплив на пацієнта, осіб, які за ним доглядають і членів родини. Крім того, соціальний працівник повинен знати про психологічні та емоційні наслідки інсульту з тим, щоб він/вона міг краще зрозуміти потреби пацієнта. Соціальний працівник тісно співпрацює з окремими членами мультидисциплінарної команди, і з особливою увагою ставиться до висновків терапевта про потреби пацієнта. Соціальні працівники залучаються до надання допомоги пацієнтові на різних етапах процесу реабілітації, в залежності від того, які проблеми є у пацієнта, осіб, які за ними доглядають та у членів сім’ї. Деякі пацієнти потребують консультації і інформації від соціального працівника на ранньому етапі отримання допомоги через фінансові проблеми, відносини з родиною та житлові проблеми. Соціальний працівник повинен добре знати про ресурси у суспільстві з тим, щоб він/вона міг проконсультувати команду і пацієнта про наявні можливості для пацієнта після виписки. Саме соціальний працівник повинен повідомляти команді про строки реалізації пакету допомоги і обговорювати альтернативні форми надання допомоги при необхідності. По мірі наближення часу виписки соціальний працівник, як правило, приймає більш активну участь у наданні допомоги пацієнтові, особливо при складних проблемах. Соціальний працівник після консультації з міждисциплінарною командою, пацієнтом і сім’єю завершує оцінку соціальної допомоги пацієнтові. Важливо, щоб соціальний працівник знав про власні цілі та очікування пацієнта і був у змозі оцінити будь-який ризик, з яким може стикнутися пацієнт. Тоді соціальний працівник організує надання належної допомоги в громаді або в спеціальних закладах. Соціальний працівник буде продовжувати працювати з пацієнтом і його сім’єю після виписки, щоб в будь-яких умовах підтримати пацієнта та його сім’ю в організації та переоцінці будь-яких складних ситуацій, які можуть виникнути, та переконатися, що виконання плану реабілітації, відповідає потребам пацієнта.

4

D	Соціальний працівник повинен бути членом мультидисциплінарної команди і повинен відігравати ключову роль у процесі планування виписки.

6.7 Клінічна психологія

Після інсульту у багатьох хворих проявляються емоційні, особистісні зміни і когнітивні порушення різного ступеню вираженості. Ці проблеми можуть викликати значні складності у родичів і стати причиною хвороб, в основі яких лежить стрес.

Роль клінічного психолога, який працює у цій галузі, полягає у визначенні нейропсихологічного погіршення, щоб полегшити психологічний дискомфорт і сприяти добробуту і якості життя шляхом розробки, застосування та сприяння належному застосуванню психологічних знань, навичок та досвіду (див. Таблицю 7)^284. Для виконання цієї задачі здійснюється пряма клінічна робота або непрямі консультації, залежно від потреби, визначеної клінічним психологом. Методи непрямої роботи можуть включати: контроль, навчання, дослідження та аудит. Клінічні психологи, які є членами відділення клінічної нейропсихології Британського Психологічного товариства, проходять додаткову підготовку та практичні заняття з нейропсихології і можуть забезпечити більш високий рівень спеціалізованої допомоги в цій сфері.

4

Таблиця 7 Ключові елементи клінічної психології

Пряма робота з людьми після інсульту включає:	Допомога тим, хто доглядає за хворими на інсульт, а також спеціалістам включає:
▪ детальну нейропсихологічну оцінку інтелектуальних/когнітивних порушень, поведінки, повсякденних функцій, труднощів в міжособистісних відносинах та емоційних проблем ▪ навчання новим навичкам і стратегіям обходу інтелектуальних/когнітивних порушень, включаючи труднощі з увагою, пам'яттю і сприйняттям ▪ застосування терапевтичних втручань для зменшення проблем психічного здоров’я, наприклад, депресії, тривоги у пацієнтів і осіб, які за ними доглядають, а також управління такими порушеннями як порушення настрою, якщо вони викликають проблеми ▪ застосування відповідних методик для управління складною поведінкою, щоб зменшити стрес у пацієнтів, осіб, які за ними доглядають і медичних працівників	▪ роботу в мультидисциплінарній команді, використання результатів психологічних оцінок для розробки необхідних індивідуальних програм допомоги ▪ навчання, контроль або консультації з іншими спеціалістами, щоб допомогти їм у безпосередній клінічній роботі ▪ роботу з сім’ями щодо пристосування і розуміння когнітивних проблем, що виникають у родичів
	Послуги з планування включають:
	▪ розробку критеріїв оцінки допомоги та аудиту для визначення психологічних потреб в рамках надання допомоги і забезпечення інформацією про допомогу і результати ▪ проведення досліджень з метою поліпшення розуміння психологічних проблем у цієї категорії хворих і ефективності методів оцінки і терапії

D	Кожна мультидисциплінарна інсультна команда повинна мати можливість співпрацювати з психологом і психіатром.

Інші фахівці також можуть працювати з пацієнтами з розладами настрою чи емоційними змінами після інсульту. Наприклад, психіатри відіграють певну роль у роботі зі складними розладами настрою і поведінки, в той час як консультації можуть надаватися на загальному рівні або проводитися більш кваліфікованим спеціалістом з застосуванням спеціальних теоретичних моделей.

Коментар робочої групи:

Психологічна реабілітація інвалідів в Україні визначається Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005р. стаття 36. «Психологічна реабілітація»:

«Психологічна реабілітація здійснюється за наявності психологічних проблем, пов'язаних з інвалідністю особи, у тому числі у сім'ї, та у випадках виявлення порушень та/або відхилень у психічній діяльності, поведінці інваліда, дитини-інваліда.

Медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей-інвалідів) або реабілітаційні установи проводять психологічну діагностику особистості інваліда, дитини-інваліда, визначають в індивідуальній програмі реабілітації інваліда методи, засоби, строки і процедуру їх психологічної реабілітації (консультування, корекції, профілактики, професійної освіти), організують психопрофілактичну та психокорекційну роботу з сім'єю інваліда, дитини-інваліда.

При здійсненні психологічної реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів з відхиленнями у психічній сфері навчають прийомів, методів саморегуляції, самовиховання, самонавчання з метою зниження в реальних умовах життєдіяльності негативних психічних станів, формування позитивних мотивацій, соціальних установок на життя та професію.»