зБІРНИК №2 ВАТРА КОНФЕРЕНЦІЯ (СЕКЦІЯ БО)

3.Економічний аналіз: Навч. посібник/ М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченька. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2013. - 556 с

4.Економічний аналіз: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. / Мних Є.В. Київ: Центр навчальної літератури, 2012. - 472 с

Леся Петренко, Ірина Плис Науковий керівник: Яковишина Н.А., к.е.н., доцент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ СУБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Динамізм економічних процесів, які відбуваються в діяльності суб‘єктів, що фінансуються за кошти бюджетів й пов‘язані з потребою в підвищенні якості послуг і розвитком їх нових форм, вимагає формування відповідної інформаційної бази не лише щодо фінансового та матеріальнотехнічного забезпечення, але й стосовно шляхів реалізації стратегії розвитку. Облік, як найважливіша складова системи управління повинен стати ефективним джерелом вихідної інформації, здатної забезпечувати найбільш оптимальний та значимий результат здійснення діяльності з організації та надання послуг.

Питанням удосконалення організації та ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах приділяють значну увагу вітчизняні науковці: І.Адамов, П.Й. Атамас, Ф.Ф. Бутинець, Д.Бринзила, М.Грінчук, С.В. Свірко, М.Г. Чумаченко та інші. Згідно з Законом України ғ 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [2]. Дане визначення характеризує діяльність бюджетної установи щодо забезпечення якісного, безперервного проходження інформації від етапу первинного спостереження до узагальнюючого — складання звітності. Однак, у зв‘язку з набуттям чинності Методичних рекомендацій щодо облікової політики суб‘єкта державного сектору питання розробки облікової політики потребують подальшого дослідження.

Метою дослідження є обґрунтування особливостей формування облікової політики суб‘єктів державного сектору адекватно до умов господарювання та вирішення проблем у формуванні облікової політики, а також внесення пропозицій, які спрямовані на покращення формування облікової політики шляхом її чіткішої регламентації.

На сучасному етапі інтеграції України у світовий економічний простір посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку і контролю. Необхідність підвищення якості і достовірного обліку і контролю, прозорості державних фінансів та повного відображення даних у звітності є головною метою реформування бухгалтерського обліку в установах державного

301

сектору економіки. Існує низка недопрацювань нормативно-законодавчої бази, що регулює ведення бухгалтерського обліку у державному секторі економіки [6].

В сучасних умовах високої фінансової нестабільності та відсутності економічного розвитку національної економіки проблема формування ефективної облікової політики суб‘єктів державного сектору набуває особливої актуальності та потребує розробки науково-прикладних підходів.

Фундаментом організації всього облікового процесу виступає розпорядчий документ про облікову політику. Ще до недавнього часу формування наказу про облікову політику бюджетних установ мало формальний характер і не існувало нормативного акту, який би регламентував порядок його складання. З 01.01.15 р. набирають чинності ряд стандартів бухгалтерського обліку в державному секторі, які корінним чином змінюють методологію обліку бюджетних установ та на яких повинна базуватися облікова політика. Так згідно Національному положенню (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності» суб‘єкт державного сектору має послідовно застосовувати облікову політику таким чином, щоб фінансова звітність відповідала всім вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі [3]. При складанні нового наказу про облікову політику, чи внесення змін у вже існуючий документ необхідно користуватися такими Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі, які набирають чинності з 01.01.15 р.: 101 «Подання фінансової звітності», 123 «Запаси», 125 «Зміни облікових оцінок та виправлення помилок», 121 «Основні засоби», 122 «Нематеріальні активи», 127 «Зменшення корисності активів», 128 «Забезпечення, непередбачені зобов‘язання та непередбачені активи», 132 «Виплати працівникам», 133 «Фінансові інвестиції».

Існує велика кількість проблем, щодо формування ефективної облікової політики суб‘єктів державного сектору. Найчастіше розробляючи нові, найдосконаліші організаційні процеси обліку, до яких належить і облікова політика, автори не одержують належних результатів та далеко не повністю використовують можливості облікової політики [4] .

Основними недоліками, які виникли в обліковій системі установ бюджетної сфери є: - існування двох методів ведення бухгалтерського обліку – касового при виконанні бюджетів і методу нарахувань з певними особливостями, при виконанні кошторисів розпорядників бюджетних коштів; - відсутність єдиної методики відображення в бухгалтерському обліку операцій державних цільових фондів; - звітність про виконання бюджетів консолідується по вертикалі Державної казначейської служби і вертикалі головних розпорядників бюджетних коштів паралельно; - виконання бюджетів за видатками здійснюється шляхом виділення асигнувань замість погашення зобов‘язань; - відсутність єдиного програмного забезпечення автоматизації облікових операцій у державному секторі і як наслідок,

302

неможлива консолідація єдиної достовірної облікової інформації про використання бюджетних коштів [1].

Для продовження реалізації реформ в обліку бюджетних установ, наближенні його до міжнародної практики необхідно провести: - розроблення методичних рекомендацій щодо запровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в бюджетній сфері; - перегляд нормативно-правового та методологічного забезпечення щодо здійснення операцій з виконання бюджетів з урахуванням змін в системі бухгалтерського обліку бюджетних установ; - забезпечення співпраці з Міжнародною федерацією бухгалтерів щодо перекладу міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для бюджетних установ та їх оприлюднення [5].

На сьогодні, законодавча база в сфері бюджетного обліку перенасичена кількістю прийнятих нормативно-правових актів та відповідних змін до них. Саме, тому необхідно зуміти систематизувати сукупність нововведень, враховуючи при цьому особливості економіки нашої країни та зарубіжний досвід організації бухгалтерського обліку в державному секторі.

Таким чином, облікова політика визначає дії суб‘єкту господарювання на тривалий період, дає змогу оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у внутрішньому та зовнішньому середовищі, ефективно пристосовувати господарську систему до умов зовнішнього середовища, знизити економічний ризик і досягти успіхів у конкурентній боротьбі. На сучасному етапі наша країна перебуває у стані реформування, тому управлінський персонал бюджетних установ повинен особливо уважно слідкувати за змінами в законодавстві та оперативно їх впроваджувати в діяльності суб‘єктів державного сектору. Отже, за умови дотримання наведених рекомендацій установа зможе правильно та ефективно здійснювати ведення бухгалтерського обліку та безпомилково складати фінансову звітність.

Список використаних джерел:

1.Дугієнко Н.О. Основні причини виникнення проблеми формування облікової політики бюджетних установ та методика її розв‘язання/Н.О. Дугієнко//Інноваційна економіка. – 2011. - ғ5. – С. 93-97.

2.Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. ғ 996-XIV [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14

3. П(С)БОДС	101 —	Національне	положення
(стандарт) бухгалтерського	обліку в	державному секторі	101 «Подання

фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну України від 28.12.2009

р. ғ 1541.

4.Писарчук О.В. Проблемні аспекти формування облікової політики суб‘єкта державного сектору / О.В. Писарчук, О.М. Кудіна, В.В. Тютлікова // Економіка і управління підприємством. – 2015. - ғ1/5(21). – С.46-50.

5.Постанова КМУ від 16.01.2007р. ғ34 ―Про затвердження Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007 –

303

2015 роки‖ [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP070034.html.

6. Штимер Л.Т. Облікова система установ державного сектору економіки: проблеми та перспективи розвитку /Л.Т.Штимер // Економічний форум. – 2015. - ғ1 – С. 1-6.

Інна Петрова, Лілія Кушина Науковий керівник: Майстер Л.А., асистент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОРГАНІЗАЦІЯ СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ЙОГО ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ

Для того щоб отримати певну інформацію нам необхідно провести статистичне дослідження, до складу якого входить статистичне спостереження зведення та групування зібраних матеріалів і аналіз результатів зведення.

Статистичне спостереження виступає як один із головних методів статистики і як одна з найважливіших стадій статистичного дослідження. Дану тему досліджували такі вчені, як В. Вітлінський, А. Гальчинський, А. Єріна, Ф.Гальтона, К. Пірсона, П. Чебишева, А. Маркова , О. Ляпунова, О. О. Чупрова; Р. Фішера та інші.

Статистичне спостереження - це планомірний, науково організований збір даних про явища і процеси суспільного життя шляхом реєстрації по заздалегідь розробленій програмі спостереження. У процесі статистичного спостереження одержують первинну статистичну інформацію, яка потрібна для здійснення функцій статистики.

Для організації статистичного спостереження необхідно дотримуватися таких вимог:

1.Явища, які підлягають спостереженню, повинні мати певне народногосподарське значення, а також наукову чи практичну цінність.

2.Оскільки суспільні явища знаходяться у постійній зміні й розвитку та мають різний якісний стан, статистичне спостереження повинне забезпечувати збір масових даних в яких відбивається вся сукупність фактів. Неповнота зведень про досліджувані процеси призведе до помилкових висновків з результатів аналізу.

3.Складний взаємозв'язок і взаємопереплетіння економічних явищ зумовлює орієнтацію статистичного спостереження на збирання не тільки інформації, яка безпосередньо характеризує досліджуваний об'єкт, а й такої, що сприяє зміні його стану. Отже, дані спостереження повинні бути повними. Під повнотою даних розуміють повноту просторового охоплення одиниць досліджуваної сукупності, істотних сторін явищ, а також повноту охоплення у часі.

4.Інформація, одержувана за результатами статистичного спостереження, повинна бути вірогідною. Тобто спостережувані дані

304

підлягають ретельній і всебічній перевірці з боку їх якості. Особливість зазначеної вимоги полягає у тому, що у разі одержання недостовірної інформації, не можна усунути її дефекти в процесі подальшої обробки, що ускладнює прийняття науково обґрунтованих рішень. Зрозуміло, що статистична інформація вважається якісною, якщо вона правдива, вірогідна і точна.

5.Статистичне спостереження здійснюється на науковій основі по заздалегідь розробленій програмі, яка забезпечує науковий підхід до вирішення методологічних і організаційних питань.

6.Дані статистичного спостереження повинні бути, порівнювані. Лише

втакому разі забезпечується їх узагальнення і зіставлення у просторі і часі[1].

Кожне спостереження починається з розробки його програми, зміст якої складають програмно-методологічні і організаційні питання.

Програмно-методологічний розділ містить:

визначення мети спостереження;

визначення об‘єкта спостереження;

визначення одиниці сукупності;

визначення звітної одиниці;

розробку програми спостереження, проектування статистичних формулярів та складання інструкції.

Організаційні питання передбачають визначення джерел, способів збору даних, встановлення термінів проведення спостереження тощо.

Мета спостереження – це пізнання змісту, яке випливає із задач, які ставляться статистичним дослідженням у цілому.

Об‘єкт спостереження – це сукупність суспільних явищ, які підлягають дослідженню.

Одиниця сукупності – це первинний елемент об‘єкта спостереження, що є носієм ознак, які підлягають реєстрації.

Одиниця звітності – це первинний осередок, від якого можливо отримати відомості про одиницю статистичної сукупності.

Інструкція – це зведення правил, пояснень щодо заповнення статистичних бланків. Необхідність інструкції пояснюється вимогами правильного розуміння питань програми (вони можуть бути не такими однозначними як у наведеному вище прикладі).

І дотримавшись всіх вище зазначених умов можна отримати результат з точними даними, що зможуть нам надати загальний стан, того що ми досліджуємо[2].

Як при будь-якій іншій діяльності під час статистичного спостереження можуть виникати помилки, в результаті яких уся виконана робота може бути не правдивою через неповне охоплення одиниць спостереження, що підлягають реєстрації; пропуски окремих записів; помилки поодиноких записів тощо.

Помилки в процесі спостереження призводять до зниження його точності.

305

Точністю статистичного спостереження називають ступінь відповідності величини будь-якого показника (ознаки), встановленої за допомогою спостереження, дійсній величині. Вона вимірюється різницею або співвідношенням цих величин.

Розбіжність між величиною будь-якого показника, встановленого шляхом спостереження, і дійсним його розміром називають помилками статистичного спостереження. Помилки спостереження поділяють на два види: помилки реєстрації і помилки репрезентативності.

Помилки реєстрації виникають внаслідок неправильного встановлення фактів або неправильного їх запису у формуляр.

Помилки репрезентативності мають місце лише при вибірковому обстеженні і виникають внаслідок того, що вибіркова сукупність недостатньо повно відтворює всю досліджувану сукупність.

Помилки репрезентативності можуть бути як при суцільному, так і при несуцільному спостереженні. Вони можуть бути навмисними і ненавмисними. Навмисні помилки є наслідком свідомого перекручення дійсності у бік збільшення або зменшення дійсних розмірів досліджуваної ознаки.

Ненавмисні помилки виникають незалежно від бажання осіб, які повідомляють або реєструють дані.

Ненавмисні помилки реєстрації можуть мати випадковий або систематичний характер.

Випадкові ненавмисні помилки реєстрації - це помилки, які виникають внаслідок різних випадкових причин: описка, обмовка і т. ін. Вони призводять до відхилень даних спостереження від фактичних розмірів ознаки з однаковою ймовірністю як у бік збільшення, так і в бік зменшення даних. При досить великій кількості одиниць спостережень випадкові помилки можуть взаємно погашатися і не справляти істотного впливу на результати спостереження.

Систематичні ненавмисні помилки реєстрації виникають з певних невипадкових причин і призводять до відхилень даних спостереження від фактичних розмірів ознаки в бік збільшення або зменшення. Причиною таких помилок може бути несправність вимірювальних приладів, нечітке формулювання питань, недосконалість статистичного інструментарію, схильність людей до округлення цифр і т. ін.

Арифметичний контроль полягає у перевірці точності арифметичних підрахунків і розрахунків: перевірка підсумкових показників у документах, перевірка правильності підрахунків процентів, середніх величин і т. ін.

Логічний контроль полягав у зіставленні відповідей на запитання і з'ясування їх логічної узгодженості. У процесі логічного контролю можуть бути встановлені нереальні або мало правдоподібні відповіді[1].

Отже, статистичне спостереження це досить важка справа, яка потребує правильного підходу, що заключається в її організації, обробці та аналізі. І для уникнення таких помилок є система заходів для їх уникнення, а саме це

306

якісний первинний облік; розробка наукових рекомендацій з питань перевірки вірогідності даних; добір кваліфікованих кадрів-статистиків, автоматизація статистичних робіт і т. д.

Список використаних джерел

1.Опря А. Т. Статистика: [навч. посіб] / Анатолій Опря. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 448 с.

2.Організація статистичного спостереження [Електроний ресурс]:

Режим доступу: http://www.ukr.vipreshebnik.ru/statist/1726-organizatsiya- statistichnogo-sposterezhennya.html

Ірина Пилипишина, Анна Носковська Науковий керівник: Майстер Л. А., асистент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС: ЙОГО СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ

В XIII столітті вагомий внесок у розвиток бухгалтерського обліку зробила Італія. Саме там, на півночі країни зародилася система подвійного запису або подвійної бухгалтерії. Її суть полягає у запровадженні в просту бухгалтерію рахунків власних коштів, внаслідок чого всі факти господарського життя стали відбиватися двічі. Подвійний запис більш зручно і повно відображав господарські процеси, система рахунків простої бухгалтерії доповнилася рахунками власних коштів, а матеріальні рахунки отримали грошову оцінку [1].

Ґрунтовні дослідження щодо історії розвитку бухгалтерського обліку, в тому числі виникнення і розвитку подвійної бухгалтерії, проведені провідними вченими як вітчизняними так і зарубіжними, а саме: Л. М. Васільєвою, Н. М. Ткаченко, Т. О. Токаревою, Т.Н. Мальковою, В.Г. Швецем та ін. Однак, до теперішнього часу серед вчених немає єдиної думки про необхідність виникнення подвійного запису та його передумов. Автори порізному дають відповіді на ці питання. Усе це свідчить про актуальність теми.

Вперше суть подвійного запису було розкрито і логічно обґрунтовано у праці італійського математика, людини унікальних знань зі світовим іменем - Луки Пачолі, надрукованої у 1494 р. під назвою «Трактат о счетах и записях». Звідси поняття «подвійна італійська бухгалтерія». Слід зазначити, що у праці Л. Пачолі термін «подвійний запис» відсутній. Вперше він згадується в працях Д. Тальенте (1525), однак природу виникнення цього терміна не обґрунтовано [2].

Л. Пачолі називають батьком системи подвійної бухгалтерії. Першу друковану працю з бухгалтерії було невдовзі видано іншими мовами, то ж вона породила чимало наслідувачів у Німеччині, Франції, Англії. Одну з таких робіт було перекладено російською мовою за правління Петра Першого [3].

307

Трактат містить формулювання основних принципів сучасного бухгалтерського обліку (подвійний запис, дебет, кредит, баланс тощо). Він мав величезний вплив на весь подальший розвиток облікової думки. З XVI і до середини XIX сторіччя подвійна бухгалтерія поступово охопила всі сфери економічного життя, переможно крокуючи по країнах і континентах. Подвійну бухгалтерію В. Гете назвав «найбільшим винаходом людського розуму» [1].

Причини виникнення бухгалтерського обліку поділяють на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів відносять:

-виникнення капіталістичних відносин у результаті економічного розвитку суспільства;

-розвиток торгівлі та кредитних відносин.

До внутрішніх факторів відносять:

-технічну недосконалість простих записів, необхідність вдосконалення контролю облікових записів;

-розуміння наявності подвійного характеру господарських явищ. Подвійний запис – це технічний прийом, що випливає з необхідності

безперервно обліковувати господарчі засоби та їх джерела. Сутність подвійного запису полягає у тому, що:

-кожна господарська операція відображається на двох рахунках;

-в одному рахунку операція відображається у дебеті, в іншому – у кредиті;

-сума дебету кожної операції дорівнює сумі кредиту.

Значення подвійного запису поділяють на контрольне та економічне. З контрольного значення – підсумок записів за дебетом усіх рахунків повинен дорівнювати підсумку записів за їхнім кредитом, а за економічним – допомагає забезпечити контроль за збереженням майна господарства.

Подвійний запис дозволяє перевірити економічний зміст господарських операцій та правомірність їх здійснення, починаючи від окремої операції та закінчуючи відображенням в балансі. Подвійний запис забезпечує виявлення помилок в облікових записах. Кожна сума відображається за дебетом та кредитом різних рахунків, тому оборот за дебетом всіх рахунків повинен дорівнювати обороту за кредитом всіх рахунків.

Порушення подвійного запису, помилкове віднесення суми операції у дебет або кредит рахунків приводить до виникнення принципових помилок у бухгалтерському обліку: викривляються обороти та, відповідно, залишки окремих рахунків, унаслідок чого сальдо на рахунках бухгалтерського обліку не відповідають дійсності [4].

Контрольне значення подвійного запису полягає в забезпеченні достовірності обліку, тотожності активу і пасиву, синтетичного й аналітичного обліку, своєчасності та повноти оприбутковування товарноматеріальних цінностей, коштів, запобіганню зловживанням з боку посадових та матеріально відповідальних осіб.

308

За допомогою подвійного запису в обліку забезпечується відображення господарських операцій в їхньому взаємозв‘язку і взаємозалежності. Такий підхід забезпечує контроль за правильністю виконання і зумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом рахунків.

Взаємозв‘язок між рахунками бухгалтерського обліку, що встановлюється подвійним записом кожної господарської операції, називається кореспонденцією рахунків, а рахунки, за дебетом і кредитом яких реєструється ця операція, – кореспондуючими рахунками [5].

Отже, подвійним записом називають відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі. Подвійний запис – це не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, тому що забезпечує горизонтальний взаємозв'язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

Список використаних джерел:
1.	Васільєва Л. М. Виникнення і розвиток	подвійної	бухгалтерії	/
Л. М. Васільєва // Інноваційна економіка . - 2013. - ғ 6. - С. 276-278
2.	Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік:	минуле	і сучасне	/
Н. М. Ткаченко // Облік і фінанси АПК. - 2009. - ғ 3. - С. 108-111

3.Ткаченко Η. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність : підручник / Η. М. Ткаченко. - 5-те вид. допов. і перероб. - К.:

Алерта, 2011. - 976 с.

4.Токарева Т.О. Подвійний запис у теоретико-історичному аспекті. Т. О. Токарева Збірник наукових праць «Менеджмент». – 2009. - ғ11. –

с. 56-58

5.Матеріали ХІІІ Всеукраїнської науково-практичної заочної

конференції «Сучасна освіта і наука і Україні: традиції та інновації» (м. Запоріжжя, 26-28 квітня 2012 р.) / Всеукраїнське громадське об‘єднання «Нова Освіта» - Запоріжжя.: 2012. – 236 с.

Інна Пилипчук Науковий керівник: Копчикова І.В., асистент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НАДХОДЖЕННЯ ЗАПАСІВ

Наявність достатньої кількості виробничих запасів є необхідною умовою підтримання виробничого процесу на підприємстві. Процес виробництва на підприємстві неможливий без наявності необхідної кількості запасів сировини, матеріалів, палива, будматеріалів, запасних частин, інших

309

виробничих запасів тощо. Запаси є вагомою частиною активів підприємства, і вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, а також при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Система бухгалтерського обліку, яка генерує та інтерпретує всю базу інформаційного потоку, надану різними ринковими системами для ефективного управління, в свою чергу, вимагає повної, достовірної інформації про наявність та рух виробничих запасів.

Обліку надходження запасів приділяли увагу такі вітчизняні вченні, як Бутинець Ф.Ф., Валуєв Б.І., Голов С.Ф., Жилкіна Л.В., Гуцайлюк З.В., Кужельний М.В., Єфіменко В.І., Лінник В.Г., Рудницький В.С., Ткаченко Н.М., Смоленюк П.С, і зарубіжні вченні, такі як Бейгельзімер М.Г., Безруких П.С., Білозерський Л.С., Виноградов В.В., Марченко О.К., Кондраков В.Б., Ліберман Л.В., Левін В.С., Луговий В.А., Розенберг Н.Я., Тішков І.Е., Шеремет А.Д.

Бухгалтерський облік запасів з 01.01.2000 р. ведеться згідно з національним П(С)БО 9 «Запаси». Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

У стандарті 9 сформульовано визначення самого терміна. Запаси - це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, а також управління підприємством [1].

Для цілей бухгалтерського обліку відповідно до стандарту 9 запаси включають такі групи:

Існує класифікація запасів, що базується на плані рахунків бухгалтерського обліку. При цьому запаси поділяють на: виробничі запаси, поточні біологічні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, виробництво, брак у виробництві, напівфабрикати, готова продукція,

продукція сільськогосподарського виробництва, товари.
Матеріальні ресурси можуть	надходити	на	підприємства	від

постачальників, від підзвітних осіб і від власного виробництва.

Рух виробничих запасів оформляється первинними документами. Нижче перераховані основні види надходження запасів і відповідні первинні документи їх оформлення.

При організації обліку сировинних і товарних запасів має значення їхня оцінка. Оцінка сировини і матеріалів, які є складовою виробничих запасів підприємства, регулюється П(С)БО ғ 9 «Запаси». Поняття первісної вартості значно змінилося і залежить від способу отримання (табл. 1) [2].

310