зБІРНИК №2 ВАТРА КОНФЕРЕНЦІЯ (СЕКЦІЯ БО)

стосується різних видів діяльності, наприклад виробничої і збутової, сервісного обслуговування, включаючи підвищення технологічності виробництва, якості вироблюваної продукції, зниження її собівартості, рекламу, інформацію про асортимент продукції, ціни, форми організації сервісу тощо [1, с. 80].

Інформація для економічного аналізу підприємства це зібрані оброблені і розподілені дані щодо фінансових ресурсів підприємства і їх потоків, фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства. Під час проведення аналізу виділяють економічну, обліковоаналітичну та аналітичну інформацію.

Економічна інформація досить неоднорідна, вона має складну схему взаємозв‘язків окремих її видів. Різновидами економічної інформації є облікова інформація та інформація аналізу господарської діяльності, яким притаманні як спільні властивості, так і низка специфічних особливостей.

Так, обліково-аналітична інформація є основою для прийняття рішень з організації, планування й регулювання господарської діяльності підприємства. Особливості облікової інформації залежать від видів обліку – оперативний, бухгалтерський, статистичний; форм бухгалтерського обліку – таблично-автоматизована, діалогова, безпаперова; від джерел та методів формування змінної та умовно-постійної інформації, алгоритму їх машинної обробки.

Облікові дані відображають фактичний стан виробничо-господарської діяльності підприємства та є інформаційною моделлю виробництва. Крім відображення дійсного стану об‘єкта, на облікову інформацію покладається й ретроспективна функція, що потребує тривалого зберігання цієї інформації (у вигляді форм бухгалтерської звітності). Кінцеві дані є результатом розв‘язання облікових задач зі знаходження зведено-підсумкових величин за встановленими групувальними ознаками, для чого реалізуються арифметичні та логічні операції, операції сортування інформації [2, с. 130].

Якість облікової інформації залежить від використаної методології її сприйняття, систематизації та узагальнення, а також від специфічних особливостей облікових задач: розв‘язання (завжди розрахунковим або логічним способами); алгоритмічності; документальності вхідних та вихідних даних; використання тих самих даних для формування різних показників; інформаційного зв‘язку облікових задач; необхідності накопичення даних; регламентації термінів розв‘язання задач. Сучасна облікова інформація будується на аналітичних оцінках доцільності, переваг і пріоритетів господарських операцій. Планові дані є орієнтирами для нових кон'юнктурних оцінок; звітно-статистичні дані не є простим зведенням однорідних явищ та процесів у просторі і часі тощо. Лише на основі якісної оцінки регламентованої інформації можна визначати її необхідність, а за характеристиками цієї інформації розглядати варіанти її достатності тощо. Так, бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу та оцінки, наприклад, фінансового стану підприємства. Також джерелом інформації для аналізу слугують «Звіт про фінансові результати (Звіт про

211

сукупний дохід)» (форма ғ 2), «Звіт про рух грошових коштів» (форма ғ 3), «Звіт про власний капітал» (форма ғ 4), форма ғ 5 та інші первинні документи, статистична й оперативна звітність. Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, які відображають майнове і фінансове становище підприємства на звітну дату, а також фінансові результати його діяльності за звітний період [3].

Аналітична інформація відрізняється від облікової. Дані для аналізу беруть з одного або кількох різновидів економічної інформації (планової, облікової, нормативної, прогнозної). Факторний аналіз обмежує джерела формування інформації для аналізу господарської діяльності одним різновидом даних. Тому первинне формування такої інформації залежить від низки причин, основними з яких слід вважати вид аналізу господарської діяльності, а також цілі аналізу та його завдання. Аналітична інформація нагромаджується, зберігається та використовується відповідно до планів та програм аналітичної роботи на підприємстві згідно з визначеною організаційною формою. Аналітичним розрахункам властива наявність значного обсягу логічних операцій, поєднаних з арифметичними за складними алгоритмами. Можливість формалізованого запису даних сприяє використанню ЕОМ для розв‘язування аналітичних задач.

Таким чином, інформаційне забезпечення є важливим етапом та необхідною умовою організації, проведення економічного аналізу, а також передумовою прийняття управлінських рішень. Це пояснюється тим, що від складу, змісту, якості вихідних даних залежить ефективність аналітичного дослідження, об'єктивність і дієвість його результатів. Інформаційне забезпечення економічного аналізу – це створення бази даних, комплексу інформаційних засобів, необхідних для дослідження господарської діяльності та вирішення завдань управління.

Список використаних джерел:

1.Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз: навч. посібник

/Б.Є. Грабовецький. – К.: Центр учбової літератури, 2009. - 256 с.

2.Міронова Л. О. Обліково-інформаційне забезпечення фінансового аналізу та контролю / Л.О. Міронова, С.В. Максимова // Управління розвитком. – 2012. – ғ2. – С. 128-132.

3.Солнишкова В. А. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу підприємства. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://intkonf.org

Людмила Кулініч Науковий керівник: Майстер Л.А., асистент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОБЛІК ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

Товарні запаси знаходяться на ключовій позиції в структурі оборотних активів торговельного підприємства, оскільки саме процеси товароруху

212

забезпечують основну частку прибутку підприємства від операційної діяльності. Найважливішою функцією управління товарними ресурсами в сучасних умовах господарювання є бухгалтерський облік, в якому формується методична та інформаційна база для прийняття оптимальних управлінських рішень. Тому вдосконалення обліку товарних ресурсів підприємств оптової торгівлі можна вважати одним із пріоритетним напрямків науково-дослідної роботи.

Вивченням питання обліку товарних запасів на підприємствах оптової торгівлі займались такі вітчизняні науковці як М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, В.Г. Лінник, Н.М. Ткаченко, Є.В. Мних, Л.В. Нападовська, Б.Ф. Усач, Н.В. Тарасенко, В.В. Сопко, М.Г. Чумаченко, С.І. Шкарабан, П.Я. Попович, С.Ф. Голов та інші. Проте дане питання не є достатньо вивченим у науковій літературі і потребує подальшого розгляду.

Метою даного дослідження є визначення основних теоретичних основ обліку товарних запасів на підприємствах оптової торгівлі.

Товарні запаси – це придбані або отримані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу, це оборотні кошти, реалізація яких повинна принести йому прибуток. Вони займають важливе місце в товарному балансі підприємств оптової торгівлі та впливають на виконання плану товарообороту. Особливо це відображається на початкових та кінцевих етапах товарного руху. На протязі звітного періоду виконання плану товарообороту забезпечується переважно поточним надходженням товарів безпосередньо від постачальників; разом з тим за рахунок надходження створюються і необхідні запаси, обумовлені вимогами нормального процесу товарного обігу [3].

Товарні запаси виконують певні функції:

забезпечують безперервність розширеного виробництва й обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне утворення і витрачання;

задовольняють платоспроможний попит населення, оскільки є формою товарної пропозиції;

характеризують співвідношення між обсягом та структурою попиту і товарної пропозиції.

Необхідність утворення товарних запасів предметів споживання виникла з таких причин:

безперервність процесів обертання; сезонність виробництва і споживання;

не рівномірність розміщення виробництва і районів споживання; непередбачені коливання попиту і ритму виробництва; необхідність перетворення виробничого асортименту в торговий; необхідність утворення стартових резервів тощо.

Для обліку руху та наявності товарних запасів Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов‘язань і господарських операцій застосовується активний балансовий рахунок 28 ―Товари‖, що належить до другого класу рахунків.

213

Відповідно до П(С)БО 9 ―Запаси‖ 9, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат [2]:

-суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

-суми ввізного мита;

-суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

-транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

-інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів [1, с. 150].

Уразі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку не встановлює порядку обліку цих витрат. Згідно з П(С)БО 9 ―Запаси‖ вказані витрати мають входити до первісної (балансової) вартості товарів та до фактичної собівартості товарів реалізованих. Але згідно з пунктом 9 положення тільки транспортно-заготівельні витрати мають узагальнюватись на окремий субрахунок до рахунку 28 ―Товари‖ [2].

Під час обліку запасів виникає багато проблем. Насамперед це пов‘язане

зтим, що на багатьох підприємствах облік запасів ведеться паралельно трьома підрозділами з різною метою:

-на складі в натуральному виразі враховується все, що там фізично знаходиться. Основна мета складського обліку – збереження запасів;

-у торговому відділі формується й аналізується інформація про рух і залишки товарів з метою ефективного продажу;

-у бухгалтерії облік запасів ведеться з використанням встановлених П(С)БО 9 методів для формування фінансової та податкової звітності.

Товари, що надійшли на оптові склади, приймаються на підставі [3]:

1. Рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних. Якщо виявлено недостачу при прийманні товарів, то додатково складають акт: комерційний

при надходженні товарів від залізниці, поромів; приймальний при прийомі товарів на складі, який є підставою для пред'явлення претензій транспортній організації або постачальнику у випадку недовантаження.

2. При надходженні товарів без супровідних документів приймання здійснюють на підставі оформленого Акта приймання товарів без рахунка постачальника.

214

3. Податкова накладна звітний і розрахунковий документ, в якому вказуються реквізити, ціна на товар, ставка та сума ПДВ, загальна сума, що належить до оплати. Податкова накладна виписується на кожну партію товарів у 2-х екземплярах, оригінал представляється покупцеві, а копія зберігається у продавця як звітний і розрахунковий податковий документ.

У випадку відсутності таких документів або деяких з них приймання товару не призупиняється, а складаються акти про фактичну наявність отриманого товару із зазначенням документів, яких не вистачає.

Таким чином, для здійснення безперервного процесу товарного обігу необхідні певні запаси товарів. Товарний запас – це сукупність товарної маси, що знаходиться у сфері обігу і призначена для продажу. Правильний облік товарних запасів суттєво впливає на фінансовий стан торговельного підприємства. Наявність або відсутність товарних запасів веде за собою як доходи, так і витрати.

Список використаних джерел:

1.Зябченкова Г.В. Проблеми бухгалтерського обліку товарних запасів / Г.В. Зябченкова // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернетконференції. – 2012. – С. 150-157.

2.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси": Затверджене наказом Міністерства фінансів від 20 жовтня 1999 р., ғ 246. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://zаkon4.rаdа.gov.uа/lаws.

3.Щеглов О.П. Проблеми обліку та управління товарними запасами на підприємствах торгівлі. - [Електронний ресурс]. : Режим доступу до ресурсу: http://www.rusnauka.com

Людмила Кулініч Науковий керівник: Патраманська Л. Ю., асистент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Реформування економічних відносин у напрямку ринкових перетворень в Україні охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства, зокрема, державний контроль, і найважливішу ланку та невід'ємну складову

‒фінансовий контроль.

Усьогоднішньому світі фінансовий контроль дає змогу впливати на усі економічні явища та процеси, що обумовлює його значущість. Але незважаючи на це, навіть зараз, існують розбіжності щoдo визначення екoнoмічнoгo змісту та рoлі фінансового кoнтрoлю, зoкрема в Україні. Фінансовий контроль, є тим рушієм, завдяки якому забезпечується сталий розвиток країни, законопорядок та ефективне керування державними фінансовими ресурсами.

Вивченням теоретичних аспектів державного фінансового контролю займались такі вітчизняні науковці: В.Д. Андрєєв, О.І. Барановський,

215

Л.В. Гуцаленко, Л.В. Дікань, Т.С. Єдинак, В.С. Калюга, О. Орлюк, О.В. Павлишен, О.А. Шевчук та інші. Проте, дане питання не є достатньо вивченим у науковій літературі і потребує подальшого розгляду.

Метою даного дослідження є визначення основних підходів щодо трактування сутності поняття «фінансовий контроль».

Відсутність загально визначеного трактування фінансового контролю як категорії фінансової науки дослідники пояснюють комплексним, інтегральним характером цієї категорії, що зумовлює своєрідну «багатоповерховість» і певну суперечливість теоретичних конструкцій; трансформацією фінансового контролю під впливом нових реалій суспільногосподарських відносин, що виникли в останні десятиріччя.

За своєю економічною сутністю державний фінансовий контроль - це комплекс заходів, що вживаються законодавчими і виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів [3].

Суть фінансового контролю розкривається у взаємозв‘язку зі сферою застосування та сфероюфункціонування фінансів. Деякі вчені виділяють декілька різних підходів, наприклад Т.С. Єдинак і О.В. Павлишен виділяють три основні підходи до трактування сутності фінансового контролю:

складова (елемент) управління передбачає нагляд за об‘єктом з метою перевіркивідповідності стану об‘єкта бажаному й необхідному, визначеному законами, положеннями, інструкціями таіншими нормативними документами, а також програмами, планами, договорами, проектами тощо;

одна з основних функцій управління, завершальна стадія управлінського процесу. За його допомогою відбувається зворотний зв‘язок між об‘єктом і суб‘єктом управління. Такимчином, контроль – це функція управління, система прав, обов‘язків і дій уповноважених осіб з перевірки;

дотримання суб‘єктом управління прийнятих рішень або оцінки здійснених керованим суб‘єктом операційна предмет дотримання інтересів суб‘єкта, який керує;

як система спостереження та перевірки – це систематичне спостереження і перевіркапроцесу функціонування відповідного об‘єкта. Він здійснюється з метою оцінки обумовленості й ефективності прийнятих управлінських рішень і результатів їх виконання, виявлення відхилень від цихрішень, усунення несприятливих явищ і, за необхідності, інформування про них

компетентних органів [3].
Барановський О.І. визначає фінансовий контроль як	процес

спостереження і перевірки виробничої і фінансової діяльності підприємств, що здійснюється відповідними суб'єктами управління, наділеними певними функціями контролю, з метою виявлення відхилень від встановлених параметрів цієї діяльності, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій [1, с. 98].

216

В свою чергу Шевчук О.А. трактує фінансовий контроль як одну із функцій системи управління фінансовими відносинами, що являє собою систему активних дій органів фінансового контролю, а також осіб, уповноважених здійснювати контроль з метою забезпечення інтересів власників, визначення обґрунтованості управлінських рішень і ступеня їх реалізації, дотримання чинних нормативно-правових актів, виявлення можливих порушень, розробку пропозицій щодо запобігання їм у майбутньому та виявлення резервів підвищення ефективності господарювання [6, с. 223].

На нашу думку, не слід ототожнювати контроль і управлінську діяльність. Управлінська діяльність значно ширша. Хоча суб'єктами контролю й управління виступають органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відомчі органи, структурні підрозділи зазначених органів, громадські організації, колективні та колегіальні органи управління, але органи фінансового контролю при здійсненні контрольних повноважень не можуть втручатися в діяльність господарюючих суб'єктів при проведенні ревізій і перевірок.

Калюга В.С. у своїх наукових роботах визначає фінансовий контроль як діяльність державних і громадських органів, спрямована на перевірку обґрунтованості процесів формування та раціонального використання коштів з метою встановлення вірогідності, законності та доцільності операцій [4, с. 35].

Орлюк О. також характеризує фінансовий контроль як цілеспрямовану діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, спрямовану на додержання законності, фінансової дисципліни, раціональності у забезпеченні реалізації фінансової діяльності держави, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави, ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових відносин [5, с.

49].

Дікань Л.В. в навчальному посібнику «Фінансово-господарський контроль» пояснює сутність фінансового контролю як контролю за законністю та правильністю розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів в економічній сфері, а також за законністю надання інформації про фінансовий стан підприємства в розрізі всіх передбачених показників. [2, с.

87].

Запропоновані визначення фінансового контролю через діяльність відповідних органів є найбільш вдалими. Хоча ряд авторів не називають повністю суб'єктів контролю, а їх повноваження зводять лише до перевірки своєчасності та точності надходження коштів, правильності й ефективності їх використання, або до створення, розподілу та використання грошових фондів.

Таким чином, фінансовий контроль - це цілеспрямована діяльність органів законодавчої, виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також

217

недержавних аудиторських організацій, спрямовану на забезпечення законності, фінансової дисципліни та раціональності в ході розподілу, перерозподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою ефективного функціонування фінансової діяльності держави.

Список використаних джерел:

1.Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення): моногр. / О.І. Барановський. – К.: КНТЕУ, 2004. – 759 с.

2.Дікань Л.В. Фінансово-господарський контроль: Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2013. — 424 с.

3.Єдинак Т. С. Контроль як функція державного управління: сутність та класифікація [Електроннийресурс] / Т. С. Єдинак, О. В. Павлишен // Вісник Академії митної служби України. – 2011. – ғ 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/

4.Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: монографія / Є.В. Калюга. - 2002. - 360с.

5.Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: ЮрінкомІнтер,

2003. - 528 с.

6.Шевчук О.А. Державний фінансовий контроль: питання теорії та практики: монографія / О.А. Шевчук. – К.: УБС НБУ, 2013. – 431с.

Ліна Кушнір Науковий керівник: Лобачева І.Ф., к. пед. н., доцент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЕКОНОМІЧНОМУ АНАЛІЗІ

У сучасних умовах господарювання прагнення до підвищення дієвості та ефективності систем управління підприємством зумовили необхідність розробки та застосування сучасних інформаційно-комп‘ютерних технологій для проведення економічного аналізу. Для оптимальної організації та проведення економічного аналізу в умовах використання комп‘ютерних технологій є необхідним правильний вибір порядку його комп‘ютеризації, що обумовлено насамперед специфікою діяльності підприємств різних видів економічної діяльності, їх форм власності, різноманітністю поставлених завдань економічного аналізу, вирішення яких направлене на ефективне управління діяльністю суб‘єкта господарювання в ринкових умовах.

Питанням особливостей комп‘ютеризації аналітичних процедур, впливу застосування інформаційних технологій при обробці економічної інформації присвячені дослідження М.І. Баканова, Ф.Ф. Бутинця, С.В. Івахненкова, І.Д. Лазаришиної, В.Б. Лібермана, Л.М. Кіндрацької, Є.В. Мниха, О.В. Олійник та інші.

218

Результатом переходу суспільства в інформаційну еру є тотальна інформатизація господарської діяльності, зокрема удосконалення інформаційного забезпечення системи управління підприємством, яка має два вектори розвитку:

1)удосконалення засобів пошуку, збору, збереження та розповсюдження інформації – комп‘ютеризація системи бухгалтерського обліку й звітності, маркетингової інформаційної системи підприємства;

2)удосконалення процесу сприйняття, обробки та створення інформації, тобто підвищення інтелектуального потенціалу суспільства, включаючи створення штучного інтелекту – комп‘ютеризація, інтелектуалізація економічного аналізу тощо.

У функціонуванні інформації як економічного ресурсу особливе значення мають технічні і технологічні аспекти її використання і обігу в економіці. Саме розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) і комп‘ютерної техніки відкрили нові можливості цілеспрямованого використання інформації і знань в економіці, виявили резерви прогресивного розвитку. Розвиток технологій збору, обробки, накопичення і розповсюдження інформації, організації процесу комунікацій послужили стимулом до появи і розповсюдження нових форм організації бізнесу в цілому і окремих бізнес-процесів.

Сучасні комп‘ютерні технології дають можливість здійснювати всебічну комп‘ютеризацію рішення аналітичних задач та значно розширювати можливості економічного аналізу в системі управління підприємством. Без перебільшення можна сказати, що інформаційні аналітичні системи – це могутній інструмент в руках аналітика [1, c. 519].

Характерним при організації економічного аналізу в комп‘ютерному середовищі є:

- підвищення системності економічного аналізу, що зумовлено необхідністю чітко визначити аналітичні завдання під час їх вирішення в автоматичному режимі;

- аналіз впливу на досліджуваний об‘єкт широкого кола внутрішніх і зовнішніх факторів, що сприяє підвищенню ступеня наукової обґрунтованості управлінських рішень, які приймаються на підставі результатів економічного аналізу;

- підвищення достовірності та надійності отриманих результатів економічного аналізу, що забезпечується оперативним коригуванням даних бухгалтерського обліку;

- розширення можливостей реалізації аналітичних досліджень; - використання комп‘ютерів дає можливість у режимі реального часу

проводити оперативний та ситуаційний аналіз, збільшувати можливість проведення багатоваріантного прогнозного аналізу, що передбачає обробка та розрахунок ряду підходів та прийняття оптимальних управлінських рішень шляхом вибору найбільш придатного.

За сучасних умов використовуються такі види програмних продуктів для комп‘ютеризації економічного аналізу: АРМ аналітика (напр. АРМ

219

«Фінансовий стан»); спеціалізовані аналітичні пакети (напр. Statistica); засоби прикладної програми MS Exel.

До переваг застосування сучасних комп‘ютерних технологій для проведення економічного аналізу, можна віднести:

-скорочення витрат на обробку даних (комп‘ютер надасть більш дешевий спосіб виконання задачі);

-економію інших затрат (кошти можуть бути збережені навіть коли витрати на обробку залишилися постійними або зросли);

-високу продуктивність (комп‘ютер може справлятися з обсягом робіт, який збільшено);

-швидку обробку (будь-які операції можуть оформлятися значно швидше) [2, c. 84].

Слід зазначити, що підходи до комп‘ютеризації економічного аналізу в межах окремого суб‘єкта господарювання та здійснення аналітичних досліджень як окремого виду діяльності відрізняються, що зумовлено впливом таких факторів: обсяг діяльності підприємства; наявність фінансових ресурсів для впровадження комп‘ютеризованої системи економічного аналізу, кваліфікованого персоналу; наявність і вид системи комп‘ютеризації бухгалтерського обліку на підприємстві; обсяги аналітичних робіт.

За наслідками аналізу практичної сфери діяльності вітчизняних підприємств, можемо стверджувати, що на сьогодні постерігається тенденція до зростання кількості й розширення функціональних можливостей програмних продуктів, які забезпечують комп‘ютеризацію лише економічного аналізу. Незважаючи на широкі функціональні можливості сучасних аналітичних комп‘ютерних програм, більшість з них не повністю відповідають критеріям і характеристикам комплексного економічного аналізу, оскільки як основне (а іноді й єдине) джерело формування інформаційної бази використовується фінансова звітність підприємства.

Дослідження практики застосування комп‘ютерних технологій в аналітичній роботі виявило, що до сьогодні аналітиками не використовуються наявні можливості програмних продуктів. 78,18 % підприємств взагалі не застосовують аналітичних програм, 9,09 % використовується табличний редактор Microsoft Excel, на 1,82 % – програма «Аналітик», на 10,91 % – інші аналітичні програми. Це пов‘язано із великими витратами грошових коштів та незацікавленістю власників у результатах економічного аналізу, а також із неможливістю вибору порядку його комп‘ютеризації, що не дозволяє підвищити ефективність аналітичної роботи [3, с. 5].

Отже, використання комп‘ютерних технологій при проведенні економічного аналізу забезпечує дві основні переваги: поєднання процесу обробки вхідних даних з процесом прийняття управлінських рішень і можливість вирішувати аналітичні завдання безпосередньо на робочому місці аналітика, а також розробка спеціалізованого програмного забезпечення для комп‘ютеризації економічного аналізу господарської

220