Правила ведення податкового обліку (порядок нарахування податку)

Для цілей оподаткування цим податком застосовуються такі податкові періоди: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Методом податкового обліку валових витрат та валових доходів є так званий «метод першої події». Виключення складає лише збільшення валових витрат платника податку за здійснення ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою, нижчою за загальну у розмірі 16%, або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку, чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством.

У цьому випадку датою збільшення валових витрат платника податку є дата оприбуткування платником податку товарів (а за їх імпорту - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг),- дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Порядок сплати податку

Порядок подачі декларації з цього податку та порядок його сплати, як і будь-якого іншого податку, визначається Податковим кодексом України. Декларацію з податку на прибуток підприємств має бути надано платником податку у податковий орган протягом сорока днів після закінчення податкового періоду.

Сплата податку здійснюється протягом десяти днів після закінчення граничного строку подачі декларації: при місячному податковому періоді - не пізніше двадцятого числа місяця, що йде за звітним періодом, при квартальному - не пізніше сорокового дня, що настає після закінчення податкового періоду.

Тема 9. Правове регулювання податків з населення

9.1. Податок з доходів фізичних осіб

З 1 січня 2004 р. введено в дію податок з доходів фізичних осіб, який регулюється Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». З 01.01.11р.

регулюється Податковим кодексом.

Платниками податку є:

■ резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

■ нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України;

-податкові агенти( ст..162).

Не є платниками податку нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України і мають дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України щодо доходів, одержуваних ними безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Об'єктом оподаткування резидентів є:

■ загальний місячний оподатковуваний дохід;

■ чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

■ доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

■ іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидентів є:

■ загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

■ загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

■ доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню за їх виплати.

Ставка податку диференціюється у залежності від об'єкта оподаткування:

1. Загальна ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування (ст..162).

2. Ставка податку для доходів, що сплачується податковим агентом, яка становить 5% об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом, як:

■ процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);

■ процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом.

3. Ставка податку на доходи, отримані у вигляді виграшу чи призу (крім виграшу державної лотереї у грошовому виразі), становить подвійний розмір.

Правовий механізм податку на доходи фізичних осіб, крім загальних елементів доповнюється ще елементами, що притаманні тільки цьому податку. До таких елементів належать:

1) інститут податкового агента;

2) податкова знижка;

3) соціальна пільга.

Інститут податкового агента. Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані вираховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податкова знижка - це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.