II. За об'єктом позбавлення:

1) майнова відповідальність, що впливає безпосередньо на майновий стан суб'єкта;

2) особиста відповідальність, що впливає безпосередньо на самого суб'єкта, його соціальний статус чи положення в суспільстві (наприклад, позбавлення волі, позбавлення права займатися певною діяльністю або займати певну посаду).

III. За галузевим характером:

1) кримінальна відповідальність. Карні санкції застосовуються за податкові злочини. В даний час подібні злочини регулюються ст. 212 Кримінального кодексу України (ухиляння від сплати податків).

Кримінальна відповідальність характеризується деякими особливостями:

■ суб'єктами відповідальності завжди є фізичні особи (платники податків або посадові особи);

■ регулюється кримінально-правовими нормами;

■ здійснюється тільки в судовому порядку;

■ характеризується визначеними процесуальними особливостями, такими як запобіжні заходи;.

2) адміністративна відповідальність виникає за здійснення податкової провини і має ті ж особливості, що і кримінальна відповідальність, за винятком процесуальних особливостей. З усіх видів адміністративної відповідальності за податкову провину застосовується тільки один - штраф. Особливостями адміністративних санкцій є:

■ відсутність важких правових наслідків;

■ застосування стосовно менш важких податкових правопорушень (провин);

■ не тягнуть судимості.

Фінансові санкції — це покарання за здійснення податкового правопорушення в порядку, встановленому фінансово-правовими нормами з метою реалізації суспільних інтересів з забезпечення грошових надходжень у бюджет. Фінансові санкції відрізняються від адміністративних, котрі застосовуються за податкові правопорушення, за такими підставами:

■ за суб'єктами (якщо при адміністративних - це тільки фізичні особи, то при фінансових - і юридичні, і фізичні).

■ адміністративні санкції реалізуються в грошовій формі, тоді як фінансові санкції значно ширші за грошові.

Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства виступає у формі:

■ стягнення всієї суми укритого чи заниженого податку;

■ штрафу (що накладається податковими органами);

■ пені, що стягується з платника за затримку внесення податку.

Дисциплінарні санкції становлять форму впливу адміністрації підприємств, установ і організацій за здійснення дисциплінарних провин, пов'язаних з податковими правопорушеннями. Дані правопорушення знаходяться на перетині адміністративної і дисциплінарної відповідальності, в основі яких лежить невиконання чи неналежне виконання обов'язків зі сплати податку платником як робітником конкретного підприємства, установи, організації. При невиконанні їм особистих податкових зобов'язань відповідальність настає у встановленому законом порядку.

Тема 12. Правові засади державного кредиту

1. Поняття державного кредиту

Для повноцінного економічного розвитку будь-якої держави недостатньо фінансових ресурсів, які мобілізуються за допомогою основного (обов'язкового) методу збору. Необхідна також мобілізація грошових і матеріальних коштів у юридичних та фізичних осіб, що її засновано на принципах добровільності, зворотності, платності і строковості. Цей вид фінансових правовідносин називається державним кредитом.

Державний кредит є відносинами вторинного розподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного доходу. Об'єктом відносин у галузі державного кредиту є частина доходів і грошових фондів, що сформувались на стадії первинного розподілу - позичена частина фінансових ресурсів держави. Найчастіше ними є тимчасово вільні грошові кошти населення, підприємств і організацій, не призначені для поточного вжитку.

Фінансові відносини у сфері державного кредиту, що регулюються фінансовим правом, складаються лише з приводу формування, функціювання і погашення державного боргу.

Суб'єктом державно-кредитних правовідносин, з одного боку, виступає держава у особі органів законодавчої чи виконавчої влади, а з іншого, - учасником цих правовідносин може бути будь-який суб'єкт фінансових правовідносин. Держава у цьому випадку (найчастіше в особі уряду) виступає як одержувач позичкових коштів від сторони, на яку покладається обов'язок повернути борг та сплатити проценти за ним.

Всі правовідносини у галузі державного кредиту відзначаються державно-владним характером: держава в однобічному порядку встановлює, а інколи й змінює без згоди іншої сторони вже встановлені раніше умови державного кредиту - види, строк, платність, підстави зміни та припинення цих відносин.

Державний кредит не слід ототожнювати з банківським кредитом. В останньому випадку позичковий фонд використовується для кредитування підприємств, установ і організацій з метою забезпечення безперебійного процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності. Банківський кредит можуть одержувати юридичні і фізичні особи. Основною відмінною рисою банківського кредитування господарюючих суб'єктів є продуктивне використання позичкового фонду. Використання кредитних ресурсів як капіталу створює умови для погашення кредиту і виплати позик за рахунок збільшення виробленої вартості доданого продукту. За надання банківського кредиту як забезпечення, як правило, виступають конкретні цінності - квартира, товари на складі, незавершене будівництво і т. д.