Як готуватися до публічного виступу:

*Добре продумати тему виступу; підготувати заздалегідь матеріал, з яким збирається виступити.

*З’ясувати тему і адресата мовлення: бажання проінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважати.

*Основа виступу – план. Згрупувати інформаційні матеріали відповідно до плану виступу.

*Опрацювати потрібну інформацію, дбати про композицію виступу (загальноприйнята композиція – вступ, основна частина, висновок).

*Розвивати думку у своєму виступі можна по-різному, а саме: пояснювати, описувати, розповідати, доводити. Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.

*Прочитати свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст, знайти потрібні слова і необхідний тон, інтонацію.

*Здатність постійно дбати про слухачів і вміння поставити себе на їх місце – одна з найважливіших умов успіху промовця. З цим тісно пов’язане і вміння стежити за реакцією в залі. Справжній промовець постійно спостерігає за реакцією в залі.

*Якщо в залі тиша, якщо слухачі сидять спокійно й уважно на вас дивляться, якщо дехто з них киває головою на знак згоди, то це означає, що ваш виступ проходить успішно. Якщо ж слухачі перешіптуються, крутяться на місцях, не дивляться на вас, позіхають, то це незаперечні ознаки втрати слухачами інтересу до виступу.

*Якщо хочете, щоб вам вірили, говоріть переконливо, використовуйте різні прийоми (порівняння, протиставлення, аналогія, приклади з життя).

*Відкидайте все зайве, другорядне.

*Якщо вам потрібно заглянути в записи виступу, опустіть очі, але голови не нахиляйте.

*Завжди стежте за слухачами. Якщо вас перестали слухати, змініть тон мовлення, наведіть цікавий факт, ніколи не намагайтеся перекричати аудиторію.

*Не говоріть надто довго: це стомлює і вас, і слухачів. Уникайте слів-паразитів, не заповнюйте паузи різними звуками (на зразок „е-е...”, „ну”). Не вживайте надто довгих речень.

*Будьте тактовним: дякуйте за кожне зауваження навіть тоді, коли ви з ним не згодні.

Дискусія

Дискусія – лат слово – розгляд, дослідження – 1) широке публічне обговорення якогось суперечливого питання на зборах, у пресі тощо 2) перен. спір, суперечка окремих осіб, співбесідників.

Дискутувати – вести дискусію про що-небудь, брати участь у дискусії, обговорювати щось, сперечатися.

Дискусійний – той, що підлягає обговоренню, суперечливий.

Правила ведення дискусії

Дискусія дає чудову нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або суперечливого питання. Однак для того, щоб вона була відвертою, в аудиторії має панувати атмосфера довіри і взаємодопомоги. Тому потрібно дотримуватися наступних правил:

1. Висловлюватися по черзі, а не всім одночасно.

2. Не переривати того, хто говорить.

3. Критикувати ідеї, а не людину, яка її висловила.

4. Уникати образливих зауважень, поважати думку опонента, прагнути зрозуміти її перш ніж критикувати.

5. Не сміятися, коли хтось говорить (звичайно, якщо він не жартує).

6. Не відхилятися від теми дискусії. Сперечатися по суті проблеми.

7. Головне в дискусії – аргументи, факти, логіка, доказовість.

8. Сперечаючись, виявляти стриманість, чітко формулювати власну думку. Заохочувати до участі в дискусії інших.

9. Прагнути знайти істину, а не демонструвати власне красномовство.

10. Виявляти скромність і самокритичність, з гідністю визнавати непереконливість власної аргументації.