25. Свідомість як суспільний феномен. Механізм зв`язку індивідуальної та суспільної свідомості.

Суспільна свідомість — це виражене в логічній, понятійній формі і закріплене в мові усвідомлення людиною сутності світу свого буття і своєї сутності, свого місця у світі, ставлення до нього і до себе, можливостей його пізнання і перетворення. Свідомість як усвідомлення буття є, з однієї сторони, відображенням об'єктивної дійсності в голові людини і є об'єктивною за своїй змістом, а з другої сторони - містить у собі момент суб'єктивного ставлення людини до світу, оцінку людиною тих чи інших явищ дійсності. Усвідомлення, отже, виступає як виявлення активного відношення людини до дійсності. Це відношення реалізується насамперед через практичне освоєння людиною навколишнього світу і є відображенням форм людської діяльності і створюваного цією діяльністю предметного світу олюдненої природи. Воно містить у собі ставлення людини до природи, до системи соціальних зв'язків і відносин, які опосередковують її життєдіяльність і визначають її якісну відмінність від тварин, а також ставлення до своєї діяльності і її результатів. Усвідомлення — це єдність знань і переживань, єдність об'єктивного змісту свідомості і його оцінка.

Характер і спрямованість ставлення людини до умов свого буття зумовлюється насамперед характером і спрямованістю потреб і інтересів. Потреби, виникнувши як стан, що виражає суперечність між необхідністю існування, функціонування і обмеженістю внутрішніх можливостей її забезпечення, відображаються в голові людини в почутті незадоволеності й зумовлюють необхідність пошуку об'єкта, засобів, умов для вирішення цієї суперечності.

Сам прояв і реалізація, задоволення життєвих потреб людини, їх відтворення здійснюється в її безпосередньому взаємозв'язку з умовами існування. Причому, цей зв'язок виявляється як щодо природи, так і щодо суспільного життя. Разом з тим, задоволення потреб зумовлюється не тільки безпосереднім зв'язком людини з дійсністю, але й опосередкуванням їх задоволення процесом матеріального виробництва і системою суспільних відносин. Залежність задоволення потреб від соціальних умов життя виражається в інтересі.

Можна сказати, що потреби й інтереси визначають характер і спрямованість ставлення людини до світу, і саме той кут зору, під яким людина сприймає його. Тому усвідомлення людиною свого відношення до світу проявляється, з одного боку, як усвідомлення своїх потреб і інтересів, а з іншого - як усвідомлення самої дійсності, її сутності, умов задоволення потреб, умов забезпечення життєдіяльності.

Таким чином, суспільна свідомість виникає як результат залежності життєдіяльності людини від соціальних умов життя, як реалізація потреби в новому типі орієнтації. Тобто свідомість — це породження, продукт суспільного буття.

26. Діалектичний взаємозв’язок свідомості і мови. Проблема «мовленнєвої свідомості».

Свідомість і мова взаємодіють між собою через складний комплекс психофізичних елементів усередині самої людини, проте далеко не завжди певну думку людина має можливість донести до оточуючих. Такі відомі філософи давнини, як Парменід, Аристотель, Геракліт і Платон досліджували це питання дуже глибоко. Сама думка в Стародавній Греції сприймалася невіддільною від свідомості людини і мови, що знайшло відображення в понятті логос (єдність слова і думки).

Сучасна філософська думка займається детальним вивченням проблем, пов’язаних з аналізом мови, а також його зв’язком з пізнанням навколишньої дійсності. Свідомість і мова настільки тісно взаємопов’язані між собою, що вивчати ці філософські категорії окремо просто не представляється можливим.

В кінці 19 — початку 20 століття серед мислителів виникло новіше протягом під назвою «філософія мови», яке зробило значний внесок у розвиток філософської думки. Початок цього напрямку поклав знаменитий філософ і мовознавець Вільгельм Гумбольдт, який приділив велику увагу питанням взаємодії мови, свідомості і підсвідомості. Деякі мислителі намагалися повністю прив’язати свідомість і мову один до одного, вважаючи, що, роблячи вплив на мову, ми змінюємо свою свідомість і сприйняття світу.

Якщо брати загальні критерії оцінки мови, то найчастіше він визначається як система знаків, яка служить засобом людського мислення, спілкування і самовираження. Завдяки цій системі здійснюється пізнання навколишнього світу, а також відбувається становлення і формування цілісної особистості. Свідомість і мова в філософії настільки переплетені один з одним, що відокремити їх просто неможливо. Більш того, багато медичні дослідження показали, що грамотна і зв’язна мова, яка укладається в рамки логіки і правильного словотворення, є невід’ємною частиною свідомості здорової людини. Мова є не тільки специфічним засобом зберігання і передачі інформації, але і засобом управління людською поведінкою, оскільки він також невіддільний від жестів і міміки людини.

Мова і свідомість роблять взаємний вплив один на одного, завдяки чому можна навчитися ними керувати. При планомірному розвитку мовлення можна виявити і позитивні зміни у свідомості людини, тобто його здатності об’єктивно аналізувати все, що відбувається і правильно приймати рішення. В даний час багато вчених проводять великі дослідження в цій сфері, виявляючи все нові взаємозв’язки між даними поняттями. Хочеться вірити, що незабаром учені і філософи сучасності порадують нас новими відкриттями в цій області людської психіки, завдяки чому людство і далі буде проводити нові дослідження на цю тему.