11.Світоглядне значення лінгвістичної науки і роль філософії в її формуванні.???

Лінгвістична філософія-напрям аналітичної філософії. Виникло в 1930-х рр.. і отримало розвиток у Великобританії. Будучи однією з шкіл неопозитивізму, Лінгвістична філософія заперечує світоглядний характер філософії і вважає традиційні філософські проблеми Псевдопроблема, що виникають в силу дезорієнтуючі впливу мови на мислення. На відміну від прихильників інших різновиди аналітичної філософії, представники Лінгвістичною філософії вбачають завдання "філософа-аналітика" не в тому, щоб реформувати мову в Відповідно до деякої логічної нормою, а в детальному аналізі дійсного споживання природного розмовної мови з тим, щоб усувати непорозуміння, що виникають внаслідок неправильного вживання мови.

Зокрема, згідно Лінгвістичною філософії, такий аналіз призводить до виявлення причин постановки філософських проблем, які начебто виникають в результаті неправомірного розширення буденного слововживання. Заперечуючи проти будь-яких проявів техніцизму у філософії, пов'язаного з використанням спеціального понятійного апарату, і обстоюючи "чистоту" вживання природної мови, Лінгвістична філософія виступає як рішучого противника сцієнтизму в філософії, зокрема сцієнтизму логічних позитивістів.

12.Феномен світоглядної кризи і роль філософії в її осмисленні.

Світоглядний плюралізм як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні (взаємно несумісні, альтернативні) відповіді на ті або інші світоглядні питання, характерний для сучасних демократичних суспільств і суспільств, що перебувають у процесі становлення демократії. Він породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства в умовах світоглядного плюралізму; забезпечення консенсусу критичної маси членів суспільства щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між людьми з різними світоглядними переконаннями й орієнтаціями, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на світоглядній основі.

Аналіз стану філософської розробки теми світоглядного плюралізму дозволяє говорити про потребу подальшого розвитку її теоретичного осмислення в наступних напрямках: досягнення більшої збалансованості у висвітленні плюралізму на філософському і масовому рівнях світоглядної свідомості; розкриття гносеологічних, аксіологічних та історико-соціологічних аспектів феномена світоглядного плюралізму в системній єдності, що визначається специфікою світоглядної свідомості як способу самопізнання і морально-практичної орієнтації людини у світі.

2. Концепція критичного раціоналізму як загальне розуміння процесу розвитку пізнання може слугувати методологічною основою дослідження, оскільки її фундаментальні засади (визнання гіпотетичного характеру усіх ідей і теорій, принципи фаллібілізму та інтерсуб’єктивної раціональної критики) відповідають визнанню світоглядного плюралізму, заперечують правомірність претензій на володіння істиною і, водночас, передбачають можливість і необхідність раціональної оцінки різних світоглядних ідей і концепцій, пошуку істини та наближення до неї в процесі раціональної дискусії. Положення про дуалізм фактів і норм вказує на важливу аксіологічну причину світоглядного плюралізму. Методологічний індивідуалізм, тобто установка на дослідження соціальних явищ в напрямку від індивідуального до суспільного, відповідає потребам гуманізації та демократизації суспільства.

3. З огляду на змістовну специфіку філософії, в ній не можуть застосовуватися емпіричні методи перевірки ідей і теорій, які, поряд з логічним аналізом (пошуком логічних суперечностей), відіграють визначальну роль в природничих науках. Натомість, головним засобом інтерсуб’єктивної раціональної критики, крім логічного аналізу, стає оцінка ідей і теорій з точки зору відношення між вагомістю (кількістю і важливістю) проблем, що ними розв’язуються і породжуються. Оскільки оцінка важливості відображає ціннісні пріоритети того, хто оцінює, вона значною мірою виявляється суб’єктивною, що створює простір для плюралізму. З іншого боку, цю суб’єктивність не слід абсолютизувати, – наближення до об’єктивності та консенсусу можливе, якщо намагатися оцінювати важливість проблем не з точки зору власних цінностей, а зважаючи на значення, якого надають їм різні люди.

Перспективи утвердження світоглядної толерантності пов’язані з етичним розумінням значення світоглядної свідомості – визнанням первинності морального по відношенню до світоглядної свідомості. Стабільність і розвиток демократичного суспільства в умовах світоглядного плюралізму потребує консенсусу критичної маси цього суспільства щодо основних моральних норм і цінностей, які по-різному обґрунтовуються різними світоглядними доктринами або узгоджуються з ними. Для підтримання і зміцнення такого консенсусу потрібне вільне вироблення людьми власної морально-ціннісної та світоглядної позиції в процесі раціональної дискусії, учасники якої керуються принципом універсалізації норм.