3.Філософія як тип знання, як спосіб руху мислення, як здатність світорозуміння.

Оскільки філософія покликана перш за все надати людині найперші орієнтири для її життєвого самовизначення, то структура філософського знання визначається виділенням тих сфер реальності, спираючись на які людина (і філософія) може такого роду орієнтири виділити, позначити та дослідити. Відповідно до цих сфер формуються і основні філософські дисципліни або основні розділи філософії .

Сфери реальності - Структура філософського знання:

Природа, світ, космос:

• Онтологія;

• Натурфілософія;

• Космологія.

Суспільство та суспільна теорія:

• Соціологія;

• Соціальна філософія;

• Філософія історії;

• Культурологія;

• Етнофілософія.

Сама людина з її особливостями, здібностями, властивостями:

• Філософська антропологія;

• Антропософія;

• Структурна антропологія;

• Соціобіологія.

Сфера духовних або інтелектуальних процесів (сфера свідомості):

• Логіка;

• Гносеологія;

• Етика;

• Естетика;

• Філософія релігії;

• Філософія права;

• Історія філософії;

• Ноологія.

Множинність філософського знання характеризує його як світоглядне знання. Що ж таке світогляд? Світогляд — це система гранично узагальнених поглядів на світ і місце в ньому людини, на відношення людини до навколишньої дійсності і самої себе. Зумовлені цими поглядами життєві позиції людей, їх переконання, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації та ідеали теж включаються до світогляду. Все це не просто знання, а й оцінка людиною світу й самої себе.Ціннісний характер світоглядного знання зумовлений поєднанням у ньому інтелектуально-розумового компоненту з почуттєво-емоційним. Це вказує на наявність у його змісті постійних спонук до дій, що й надає його формі характеру життєвої програми, а самому світоглядному знанню рис знання-переконання. Світогляд - це своєрідна інтегративна цілісність знання і цінностей, розуму і чуття, інтелекту й дій, критичного сумніву і свідомої переконаності. Інтегральний характер світогляду передбачає структурну його складність, наявність у ньому різноманітних шарів і рівнів, з-поміж яких насамперед вирізняються емоційно-психологічний (світовідчуття) і пізнавально-інтелектуальний (світорозуміння) рівні. Іноді ще вирізняють такий рівень як світосприйняття, до якого відносять досвід формування пізнавальних уявлень про світ з використанням наочних образів (сприйнять). Термін «філософія», як і багато інших філософських термінів, – грецького походження і позначає найчастіше «любов до мудрості». Але перш, ніж говорити про мудрість, безпосередньо про філософію, має сенс обговорити взагалі способи освоєння світу людиною, а також загальне поняття, що виражає відношення людини до світу, – поняття світогляду. Такий підхід має сенс ще і тому, що філософія – лише одна з форм (видів) світогляду, причому історично не перша.Існує принаймні три способи освоєння світу людиною. Перший – це практичне освоєння світу, наприклад, у процесі трудової діяльності. Другий – це теоретичне (наприклад, математичні чи логічні міркування) і духовне (наприклад, осмислення Бога) освоєння світу. Третій – це духовно-практичне освоєння світу людиною. Світогляд – це саме духовно-практичне освоєння світу.

Світогляд у будь-якій своїй формі (стихійній, більш чи менш усвідомлений, науково обґрунтованій, релігійній тощо) існує в будь-якому суспільстві і в будь-якої людини.

Коли стикаються різні світогляди або відбувається зміна світогляду, виникає потреба осмислити ситуацію, звернутися до рефлексії, зробити порівняльний аналіз різноманітних світоглядів і здійснити вірний вибір.

Саме за таких ситуацій і виникає потреба у філософії як форми духовної культури . Ставлення людини до світу — це безпосередній предмет філософських роздумів.