1.4.2. Шкала оцінювання

Підсумкова оцінка
Шкала закладу	Шкала ECST	Національна шкала
90-100	А – відмінне виконання роботи з незначною кількістю помилок.	5 – відмінно
83-89 75-82	В – дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками. С – добре – загалом правильна робота з декількома грубими помилками.	4 – добре
68-74 60-67	D – задовільно – посередньо, зі значною кількістю недоліків. Е – достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії оцінки.	3 – задовільно
1-59	FX – незадовільно з можливістю повторного проходження. F – незадовільно.	2 – незадовільно

1.4.3. Критерії оцінювання

Оцінка «відмінно» – усі завдання практики виконано повністю, з урахуванням усіх вимог, звітну документацію охайно оформлено і вчасно здано.

Оцінка «добре» – у роботі студентів-практикантів і в звітній документації є окремі часткові недоліки (у психологічному аналізі фактів, інтерпретації окремих результатів, оформленні протоколу і термінах подачі звітної документації).

Оцінка «задовільно» – деякі недоліки в роботі студента-практиканта мають явно небажаний характер: недисциплінованість у виконанні завдань практики, 1-2 грубі помилки у виконанні й оформленні психологічних завдань чи дослідницької роботи, невчасне подання методистові документів для перевірки.

Оцінка «незадовільно» – відсутність студента на практиці без поважних причин, невиконання визначених програмою завдань і, відповідно, не подання звітної документації про проходження практики.

2. Зміст програми

2.1. Тема: «Особистість та її індивідуально-психологічні властивості»

Сутність особистісно зорієнтованого підходу в практиці реформування освітніх технологій сучасної школи. Проблема особистості як наскрізна для різних галузей психологічного знання. Рівні ієрархії людської організації (Б. Ананьєв). Проблема взаємодії біологічного, соціального і психічного. Співвідношення понять «індивід», «суб’єкт», «особистість» та «індивідуальність». Суспільна природа особистості. Діалектика процесів соціалізації і індивідуалізації особистості. Вирішальна роль навчання і виховання у процесі формування особистості. Проблема самодетермінації розвитку особистості. Взаємозв’язок особистості й діяльності. Психологічні характеристики самоактуалізованої особистості.

Проблема співвідношення біологічних і соціальних детермінант розвитку особистості. Принцип єдності особистості, свідомості й діяльності. Ієрархічно-діяльнісний підхід до аналізу особистості. Розробка системного підходу у вивченні особистості. Основні рівні вивчення і теорії особистості (Б. Ананьєв, Г. Костюк, О. Лазурський, О. Леонтьєв, В. Моргун, В. М’ясищев, К. Платонов, В. Рибалка, С. Рубінштейн).

Просторово-часові орієнтації, потребо-вольові естетичні переживання, змістовна спрямованість діяльності, рівні опанування діяльності та форми її реалізації як головні інваріанти розвитку особистості в концепції багатовимірного розвитку особистості (В. Моргун).

Основні параметри особистості: стійкість, інтегрованість, активність. Спрямованість як системоутворююча властивість особистості та її структура. Потреби та їх види: природні, духовні й соціальні. Мотиви, цілі й інтереси, їх психологічна характеристика. Розрізнення інтересів за змістом, широтою, глибиною, стійкістю, дієвістю. Прямі й опосередковані інтереси. Ідеали й переконання. Світогляд особистості.

Свідомість і самосвідомість особистості. Процесуальні й результативні характеристики самосвідомості та її структура. Когнітивний, емоційний і конативний аспекти самосвідомості. Образ «Я» і рівень домагань особистості. Саморегуляція поведінки й діяльності особистості.

Місце темпераменту й характеру у психологічній структурі особистості. Специфічні особливості психічної активності, моторики й емоційності та їх співвідношення для різних типів темпераменту. Зв’язок темпераменту із властивостями психічних процесів і рисами особистості. Темперамент і індивідуальний стиль навчальної та професійної діяльності. Прояв характеру людини через її діяльність, відношення до інших людей, інтереси, емоційність і волю. Відношення особистості як змістова основа класифікації рис її характеру. Психологічні типи акцентуйованих характерів у підлітків (А. Лічко) та особливості їх урахування в роботі вчителя.

Розвиток особистості і розвиток психіки. Роль провідної діяльності у формуванні й розвитку особистості. Діалектика співвідношення соціальної ситуації розвитку, провідної діяльності та психологічних новоутворень у процесі онтогенетичного розвитку особистості. Мотиваційна сфера особистості: предметність, динаміка, ієрархія мотиваційних змінних. Процесуальна й результативна мотивація. Смислоутворюючі мотиви поведінки й діяльності особистості. Психологічні механізми та умови формування нових мотивів поведінки й діяльності особистості.

Формування особистості в підлітковому віці. Розвиток самосвідомості підлітка. Самооцінка й рівень домагань. Виникнення і форми прояву «почуття дорослості» та його джерела. Криза стосунків у підлітковому віці. Формування систем потреб, інтересів і мотивів, їх зміст і структура. Усвідомлення власної позиції в суспільстві і своїх можливостей як основне психологічне новоутворення підліткового віку.

Методи психологічного вивчення особистості підлітка та його індивідуально-психологічних властивостей.