Контрольні запитання

1. Поняття про математичне програмування та лінійне програмування.

2. Загальна модель задачі лінійного програмування.

3. Принципи побудови оптимізаційних моделей.

4. Задачі оптимізації виробничої програми. Цільова функція, обмеження на зміні, умови невід'ємності змінних.

5. Який склад математичної моделі задачі лінійного програмування?

6. Методи знаходження розв’язків задач лінійного програмування.

7. Поясніть принципову суть симплекс-методу.

8. Записати математичну модель загальної задачі лінійного програмування.

9. Сформулювати задачу оптимального використання ресурсів.

10. Що визначає цільова функція в задачах оптимального використання ресурсів?

11. Обмеження на зміни в задачах оптимального використання ресурсів?

12. Умови невід'ємності змінних в задачах оптимального використання ресурсів?

13. Записати економіко-математичну модель задачі оптимального використання ресурсів.

14. Які критерії оптимальності використовуються в економічних моделях?

15. Навести приклад економічної інтерпретації двійчастої задачі.

Література [1, с. 354-358, 400-430; 2, с. 21-32; 3, с.101-107, 141-147; 5, с. 47-97; 6, с. 47-45, 66-79; 7, с. 15-23, 24, 45-54; 9, с. 45-48,59; 13, с. 31-39, 41-47].

Тема 3. Моделі оптимального планування на рівні підприємства

Однією з основних задач планування виробництва є розрахунок оптимального плану випуску продукції з урахуванням основних факторів, які впливають на його обсяг.

Вирішення оптимізаційної задачі розподіляється на три етапи: побудування економіко-математичної моделі; находження оптимального рішення задачі; аналіз результатів рішення.

Асортиментні задачі на кондитерських фабриках являють собою групу задач, в яких визначають виробничу програму фабрики з урахуванням впливу на підприємства внутрішніх факторів (можливостей обладнання, лімітів сировини, трудових чинників) та деяких зовнішніх вимог (по товарній продукції в цілому чи окремих її асортиментних груп та видів, середньої ціни асортименту, який випускається).

В задачі оптимізуємо виробничу програму підприємства по критерію максимального прибутку від реалізації продукції; відповідно мова піде про підвищення рентабельності виробництва та зниження собівартості.

Для побудування абстрактної економіко-математичної моделі асортиментної задачі введемо наступні умовні позначення:

j – індекс виду випускаємої продукції;

j = 1, 2, ... , n – кількість видів випускаємої продукції;

x_j – шукаємий випуск продукції j-того виду;

і – індекс виду ведучого обладнання;

і = 1, 2, ... , m – кількість одиниць ведучого обладнання;

а_ij – зв’язуючий коефіцієнт обмеження по обладнанню, визначаючий норму витрат часу роботи обладнання і-го виду на випуск одиниці продукції j-го виду;

А_і – потужність обладнання і -го виду за плановий період (рік);

b – собівартість продукції звітного чи планового року;

B_j – питома собівартість j-го виду продукції;

D_j , D_j – границя попиту на продукцію j-го виду, відповідно верхній і нижній;

p_j – питомий прибуток від реалізації одиниці продукції j-го виду;

S_j – оптово-відпускна ціна одиниці продукції j-го виду (діюча);

S – вартість порівняльної товарної продукції звітного чи планового року.

Цільова функція має наступний вигляд:

При обмеженнях:

1. По ведучому обладнанню:

2. По випуску товарної продукції:

3. По попиту на окремі види продукції:

4. По собівартості продукції:

5. Умова невід’ємності змінних:

x_j  0 , j = 1, 2, ..., n.