52

алілхлориду приєднують бромоводень з утворенням1-бром-3-хлоропропану. На наступній стадії його дегалогенують цинковим пилом у спирті за наявності йодиду натрію (NaI) з одержанням циклопропану:

Zn

Cl-CH2-CH=CH2 + HBr Cl-CH2-CH2-CH2-Br

-ZnBrCl

7.1. Заміщені циклогексани

Ментол – це L-2-ізопропіл-5-метил-циклогексанол-1. Оскільки ментол має три асиметричні атоми Карбону(помічені зірочками), він існує у вигляді восьми оптичних ізомерів та чотирьох рацематів. L-Ментол міститься в природних ефірних оліях (м’ятній та геранієвій). Добувають його з м’ятної олії виморожуванням за температури від-15°С до -20°С. Крім того, L-ментол добувають відновленням металічним натріємL-ментолу, який міститься (до 20%-ів) у м’ятній олії. Стереохімія в значній мірі ускладнює технологію одержання синтетичного ментолу, внаслідок необхідності виділення лише одного енантіомера.

CH3

*

*

OH

*

CH

H3C CH3

Ментол Ментол входить до складу багатьох комбінованих препаратів, тому

потреба в ньому велика. Застосовують ментол як зовнішній болезаспокійливий засіб і як антисептик при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Розповсюджений препарат валідол складається з суміші25%-ів ментолу та 75%-ів ментилового естеру ізовалеріанової кислоти. Валідол має заспокійливу дію на ЦНС, допомагає при легких приступах стенокардії.

CH3

CH3

O

CH3

OH

O

C

CH

CH3

2

CH

CH

H3C

CH3

H3C

CH3

25%

Валідол

75%

53

Ментол має м'ятний запах та приємний смак, що холодить, тому його використовують також для ароматизації ,ЛЗхарчових продуктів та зубної пасти. Рацемічний синтетичний ментол одержують в промисловості реакцією алкілювання м-крезолу 2-хлорпропаном за наявності каталізатора– кислот Льюіса:

CH3

CH3

CH

CH3

H2, Ni

3

Cl

CH

CH3 (AlCl3)

- HCl

OH

OH

OH

H3C CH CH3

H3C

CH

CH3

Тимол

Ментол

Ізопропільна група, головним чином, заміщує Гідроген, що знаходиться в орто-положенні до гідроксильної групи. Тимол, який при цьому утворюється, гідрують на нікелевому каталізаторі під тиском водню за температури120 – 180°С. Суміш ізомерів, що одержали при відновленні тимолу, розділяють на ізомери.

Ще одна важлива сполука цього ряду– ретинол (вітамін А), що був відкритий в 1913 році двома незалежними групами вчених (Е. Мак-Коллут та К. Осборн). Це перший з відкритих вітамінів, у зв'язку з чим й отримав літеру «A».

У 1921 році Д. Стинбок описав авітамінозА, для якого були характерні затримка росту, захворювання очей, а також підвищена схильність до різних інфекцій.

Структурна формула ретинолу була визначена у1931 році швейцарським

хіміком П. Каррером та			шведським		біохіміком.	ЕйлерХ-Хельпиним.	В
подальшому були численні спроби синтезу даного вітаміну, проте, тільки в
1942 році	Бакстером	та	його	співробітниками		було отримано перший
кристалічний	вітамін А.	В	1946	році	Іслером був здійснений		перший
крупномасштабний промисловий синтез цього вітаміну.
Ретинол	належить	до	тетраєнових		похідних	циклогексену й	включає

чотири ізопренових фрагменти. Вітамін А містить ряд близьких за стуктурою сполук: ретинол (вітамін A1), дегідроретинол (вітамін А2), ретиналь (альдегід вітаміну A1), ретиноєву кислоту, естери цих речовин. Каротини (α-, β-, γ-), що є провітамінами вітаміну А, в організмі людини перетворюються на ретинол, ретиналь та ретиноєву кислоту.

Найбільш розповсюдженим та біологічно активнимβ-каротинє. Ферментативний гідроліз однієї його молекули приводить до двох молекул ретинолу, а гідроліз α- та γ-ізомерів – лише до однієї молекули.

54

H C CH	CH3	CH3
3	3	R

CH3

R=CH2OH – ретинол (вітамін А1)

R=CHO – ретиналь

R=COOH – ретиноєва кислота (вітамін А2)

Жир печінки риб містить велику кількість вітамінуА. Рослини багаті провітаміном, головним з яких є β-каротин(морква, салат, зелена цибуля). Каротин в організмі піддається окисному ферментативному розщепленню з утворенням ретиналю, який відновлюється в ретинол, а останній у вигляді естерів вищих жирних кислот депонується в печінці.

Виробляється й використовується цей вітамін у вигляді ретинолу ацетату

та ретинолу пальмітату. Необхідний для зору та кісток, здоров'я					шкіри	і
волосся, нормальної роботи імунної системи, тощо.
Раніше вітамін А добували		екстракцією з	печінки морських		риб, але	в
наш час цей метод поступився синтетичному методу добування. Це складний
багатостадійний	синтез, що	ґрунтується	на	поступовому	нарощуванні

карбонового ланцюга. Синтез починається конденсацією ацетилену та ацетону та має більше десяти стадій.

Існує також біотехнологічний шлях виробництва ретинолу з β-каротину з застосуванням ферменту каротиндегідрогенази.

7.2. Камфора

Камфора відноситься			до похідних біциклогептену. Цей терпеноїд
міститься	у D-формі у	камфорному		дереві(Китай, Японія)	та камфорному
базиліку, звідки його й одержують перегонкою з водяною парою,						потім
очищують	сублімацією.	У	медицині	застосовують як	природну	оптично

активну камфору, так і синтетичну рацемічну.

Рацемічну камфору синтезують з α-пінену через відповідний форміат:

H3C	CH3	H3C	CH3	H3C CH3
H3C	HCOOH	O	CH3	CH3
		H C O		O C
α-Пінен				Камфора

							55
			H3C	CH3
	Br2		O	CH3
			C
	-HBr
			Br
			Бромкамфора
	Камфора збуджує ЦНС, стимулює дихання та обмінні процеси в міокарді.
Введення атому Брому в α-положення до кетонної групи							різко	зміню
фармакологічні				властивості	камфори. Бромкамфора	покращує	серцеву
діяльність, має седативні властивості, заспокоює центральну нервову систему.
Одержують бромкамфору при нагріванні камфори з бромом							в	розчин
хлороформу або тетрахлорометану.

7.3. Похідні адамантану

Адамантан – родоначальник гомологічного ряду каркасних вуглеводів алмазоподібної будови. На його основі з’явилась нова галузь органічної хімії, що активно розвивається– хімія поліедранів. Похідні адамантану знайшли практичне застосування в якості ЛЗ з противірусною та антипаркинсонічною

активністю
1-Аміноадамантан (мідантан, амантадін) – перший	синтетичний

антигрипозний засіб. Його почали застосовувати у1967 році. Пізніше було відкрито його антипаркинсонічний ефект.

Вихідною сполукою для синтезу похідних є сам адамантан. Найлегшим шляхом функціоналізації якого є одержання галогенопохідних. В залежності від умов, при бромуванні можна одержати моно-, ди-, трибромоадамантани.

1-Аміноадамантан одержують за наступною схемою: на першій стадії адамантан бромують молекулярним бромом за температури80 – 100°С. Для того, щоб одержати монобромопохідну(1-бромоадамантан) бром не повинен містити домішок заліза або інших можливих кислот каталізаторів– кислот Льюіса, тому його попередньо переганяють. Далі дією формаміду 1-бромоадамантан формулюють. На останній стадії під дією хлоридної кислоти

здійснюється гідроліз, що	й приводить до	бажаного1-аміноадамантану
(амантадину).
		O
Br	C	H	NH2	. HCl
	HN
Br2	HCONH2	HCl, H2O
		-HCOH

Амантадин