Boyko_O_D_Istoriya_Ukrayini

Початок формування людської цивілізації

11

Зміни в природі змусили первісну людину пристосову­ ватися до нових умов існування. Помітне зменшення фло­ ри, зумовлене сухим різкоконтинентальним кліматом, по­ ява нових представників фауни — мамонтів, шерстистих носорогів, північних оленів, печерних ведмедів та інших тварин, призвели до того, що традиційне для попередньо­ го періоду збиральництво дедалі більше поступається міс­ цем полюванню, яке відіграє у житті людини мустьєрської епохи вирішальну роль. У цей час помітно поліпшу­ ється технологія виготовлення знарядь праці, урізнома­ нітнюються їхня форма та призначення: ручне рубило удос­ коналюється; з'являються кам'яні гостроконечники, що використовувалися як вістря для списів; набувають поши­ рення скребла, якими обробляли шкури тварин.

Помітне ускладнення умов життя не зупинило посту­ пального фізичного та розумового розвитку людини. Внас­ лідок еволюції на зміну архантропу в мустьєрську епоху приходить неандерталець (назва походить від місцевості у Німеччині, де було знайдено рештки кісток). Він був невисокий на зріст, сутулий, мав велику голову видов­ женої форми з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям. Об'єм його мозку становив від 925 до 1800 см3, особливо були розвинутими ділянки мозку, пов'язані з просторо­ во-координаційними функціями та їхнім контролем. Не­ андерталець як більш розвинений тип людини попри складні умови існування, помітно розширив порівняно зі своїм попередником — архантропом ареал проживан­ ня. Знайдені археологами на території України 200 мустьєрських стоянок (Кіїк-Коба та Холодний Грот у Кри­ му, Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Молодово на Дністрі та ін.) — переконливе тому підтвердження.

Боротьба за існування змусила людину в середньому палеоліті виготовляти одяг із шкур тварин, інтенсивно заселяти печери, будувати штучні наземні житла, не тіль­ ки використовувати, а й добувати вогонь. Завдяки цьому людина стала більш захищеною і менш залежною від при­ родних умов.

У мустьєрську епоху почали закладатися першооснови духовного світу людини. Неандертальські поховання в пе­ черах Криму свідчать про зародження релігійних уявлень та вірувань, а знайдені на деяких стоянках кістки, різьб­ лені геометричним орнаментом, з гравійованими на них контурами тварин і людей, рештками намальованих чор­ ною фарбою ліній — про перші кроки образотворчого мис­ тецтва.

12	Первісне суспільство і перші державні утворення

Пізній палеоліт (35—11 тис. років тому)

Цей етап в історії людства порівняно з попередніми досить короткий, але він характеризується значними змі­ нами в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві. Безперечно, центральною подією цієї доби стало завер­ шення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та розумового формування людини сучасного типу — homo sapiens. Цю людину за місцем першої знахідки її кісток у гроті Кро-Маньйон (Франція) називають кроманьйон­ цем.

З появою кроманьйонців процес удосконалення та уріз­ номанітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидки­ ми темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти кам'яні різці, ножеподібні пластини, наконечники спи­ сів, дротики тощо. Людина оволоділа технікою обробки кісток та рогів, з яких виготовляла собі гарпуни, шила, голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші знаряддя з вкладишами, так звані складні знаряддя, ви­ найшли списометальний пристрій. Інструментарій налі­ чував майже 100 типів знарядь праці.

Останнє, четверте, зледеніння, що відбулося в піз­ ньому палеоліті, перетворило колективне загінне полю­ вання на диких коней, бізонів, північних оленів і ма­ монтів у основний вид занять кроманьйонців, який за­ безпечував їхню життєдіяльність. Поступово склалася певна спеціалізація мисливських колективів. Так, май­ же 20—14 тис. років тому на теренах України досить чітко виділяються дві зони з різним типом господарст­ ва: південно-східна — мисливців на бізонів, та північнозахідна •— мисливців на мамонтів.

Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства (кілька мисливців легко могли вполювати мамонта вагою 1—2 тонни) дали змогу кроманьйонцям відмовитися від вис­ нажливих міграцій у пошуках їжі і вести більш осілий спосіб життя. Головним чином на берегах річок вони будували свої житла — землянки і напівземлянки, які у своїй сукупності утворювали первісне поселення — сто­ янку. Новим явищем пізньопалеолітичного періоду ста­ ло виникнення господарсько-побутових комплексів, що утворювалися зі стоянок, на яких розташовувалися жит­ ла, кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли кремінь, кістку, ріг, а також із ям-сховищ і вогнищ за межами жител. На території України знайдено майже 800 пізньопалеолітичних стоянок (Радомишльська на

Початок формування людської цивілізації

13

Житомирщині, Мізинська на Чернігівщині, Межиріцька на Канівщині та ін.).

Спільне осіле життя первісних людей, локальне скуп­ чення поселень є свідченням не тільки прогресивних змін у економіці, а й суттєвих зрушень у сфері соціальних відносин. Пізній палеоліт — це час, коли на зміну пер­ вісному стаду прийшла родова община. Стрижнем родо­ вої організації суспільства був рід — об'єднання кровних родичів за материнською лінією. Головною особою роду була жінка, через те, що родовід за групового шлюбу міг вестися лише за жіночою лінією, крім того, вона висту­ пала у ролі охоронниці сімейного вогнища та відала хар­ човими запасами. З появою кроманьйонців невпорядковані ендогамні статеві стосунки поступаються місцем екзо­ гамним: виникає звичай, що забороняв шлюби між чле­ нами однієї родової групи. Це сприяло зближенню різ­ них родів. На основі родинних стосунків відбувалася кон­ солідація родів у племена, формувалася племінна органі­ зація суспільства, внаслідок чого поступово склався ро­ довий первіснообщинний лад. Характерними рисами цього ладу були спільне володіння засобами виробництва і зрів­ няльний розподіл надбань праці.

Намагаючись пояснити механізм світобудови та виз­ начити своє місце в навколишній дійсності, первісна лю­ дина в добу пізнього палеоліту активно формує першоос­ нови власної релігійної свідомості: тотемізм — віру в спіль­ ного для конкретного колективу предка — певної твари­ ни, рослини тощо; анімізм — віру в існування душі та духів, що нібито управляють усім матеріальним світом; фетишизм — поклоніння предметам неживої природи, ві­ ру в надприродні властивості матеріальних речей; магію — обряди, пов'язані з чаклунством, віщуванням, вірою в умін­ ня людини викликати надприродні явища.

В епоху пізньего палеоліту помітного розвитку набу­ ло духовне життя людини, про що свідчать знайдені фраг­ менти зразків прикладного та образотворчого мистецт­ ва. Особливо часто при розкопках пізньопалеолітичних поселень зустрічаються фігурки птахів та стилізовані жі­ ночі статуетки, «палеолітичні Венери». Жіночі зобра­ ження характеризуються пластичною виразністю та мо­ нументальністю і уособлюють уявлення первісної люди­ ни про єдність родового колективу. Палеолітичні малюн­ ки тварин, зроблені кроманьйонцями на кістках або ж на стінах печер (наприклад, на Кирилівській стоянці було знайдено уламок бивня молодого мамонта, на якому ви-

14	Первісне суспільство і перші державні утворення

різьблені голова птаха й 'можливо, черепаха), на думку фахівців, є елементами іисливського ритуалу, що імі­ тував процес полювання і і здобич. З мисливськими обря­ дами, очевидно, пов'яза L Й ІНШІ види мистецтва, існу­ вання яких підтверджу» гь археологічні розкопки, зок­ рема музика та хореогрг ^рія. Так, на стоянці Молодово було знайдено флейту, ві готовлену з кістки оленя, у Мізині — ансамбль ударни інструментів з кісток мамон­ та, пофарбованих червон ю фарбою, у Гагаріно — стилі­ зовані статуетки жіночи фігурок у позі танцю. В ціло­ му мистецтво пізнього п, неоліту свідчить про те, що ро­ зум людини в цей час ті/ ,ки пробуджується, а в її світо­ баченні життєвий досвід роду та власні спостереження тісно перепліталися з ф£і([тастикою та магією.

Мезоліт (10—6 тис. І^ків тому)

Початок мезоліту (середнього кам'яного віку) хро­ нологічно збігається із дкінченням льодовикового пе­ ріоду. Клімат м'якшає \ стає близьким до сучасного, що суттєво вплинуло на^ауну і флору. Традиційні для попереднього періоду о(^ єкти полювання або ж вими­ рають, як мамонти та ш рстисті носороги, або ж відхо­ дять на північ. Тварини (які прийшли їм на зміну (ка­ бан, вовк, лисиця, бобе] тощо), були значно дрібніши­ ми і рухливішими. Сам^тому в мезоліті перед первіс­ ними мисливцями гостр^* стали проблеми зміни прийо­ мів полювання, винайд^лня більш ефективної у нових умовах зброї, пошуку а/} .тернативних мисливству дже­ рел харчування. Люди* > не тільки суттєво удоскона­ лює старі знаряддя праґ' (вони стають меншими за роз­ мірами, зручнішими та Є .юктивнішими), а й створює но­ вий інструментарій для і зробки дерева — долото, соки­ ру, тесло, виготовляє вк ^адишеві знаряддя (ножі, кин­ джали, списи) з крем'я^іми пластинами. Центральною подією розвитку первісн д техніки в добу мезоліту було винайдення першої «мехг^іічної зброї» дистанційної дії — лука і стріли. Поява ц й г о знаряддя полювання мала надзвичайно важливі на, лідки: по-перше, суттєво зрос­ ла продуктивність пран* мисливців — вбивати тварин можна було зі значної ві стані, а птахів — на льоту; подруге, вона сприяла пер будові соціального життя, ос­ кільки людина могла о яа себе прохарчувати, багато­ людні мисливські колеї гиви розпалися і на зміну їм прийшла індивідуалізац я виробництва та споживання, помітно зросла роль парної сім'ї.

ВІ

/*

т а

Початок формування людської цивілізації

15

Зникнення великих стадних тварин, зростання насе­ лення, масове винищення дичини внаслідок використан­ ня лука і стріл зумовили кризу мисливського господарс­ тва. У пошуках альтернативних засобів існування люди­ на активніше починає займатися рибальством. Очевидно, спочатку це було варіантом полювання зі списом, гарпу­ ном чи луком, але згодом техніка рибальства суттєво удос­ коналилася: були винайдені гачки, сіть з поплавками, блешні з річкових черепашок, складна система загоро­ док на річках та озерах, а також плоти зі зв'язаних ко­ лод, човни, видовбані зі стовбурів дерев, тощо. Криза мис­ ливського господарства зумовила підвищення ролі не тіль­ ки рибальства, а й збиральництва. Головними об'єктами збиральництва були різноманітні їстівні рослини та яго­ ди, а також раки та молюски. Стабільності існування лю­ дини в епоху мезоліту сприяло приручення диких тварин (спочатку собаки, а потім — свині).

На території України налічується майже 1000 відо­ мих нині пам'яток мезоліту (Мурзак-Коба та Фатьма-Ко- ба — у Криму, Гребениківська стоянка — на Одещині, Журавська — на Чернігівщині та ін.).

Неоліт (VI—IV тис. до н. е.)

Новий кам'яний вік (неоліт) був надзвичайно дина­ мічним, переломним в історії людства. Англійський архе­ олог Г. Чайлд назвав цей період неолітичною революці­ єю. Суть її полягає в переході від традиційного присвою­ ючого господарства (мисливство, збиральництво, рибальс­ тво) до відтворюючого (землеробство і скотарство). Зав­ дяки цьому люди не тільки досягли помітного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливіші умови жит­ тя: їжа стала різноманітнішою, її добування стабільним, з'явилися харчові запаси. Перехід від присвоюючих форм господарювання до відтворюючих тривав протягом бага­ тьох століть і мав свої особливості в різних регіонах. Фа­ хівці виділяють у межах України дві культурно-госпо­ дарські зони: південно-західну (лісостепове Правобереж­ жя, Західна Волинь, Подністров'я, Закарпаття) — земле­ робсько-скотарську та північно-східну (лісостепове Ліво­ бережжя, Полісся) — мисливсько-риболовецьку. Найвідомішими пам'ятками неолітичної культури є Кам'яна Могила поблизу Мелітополя, с. Микільська Слобідка на Київщині, с. Бондариха на Сіверському Дінці. До кінця 90-х років археологами виявлено майже 500 осередків життя доби неоліту, що представляють понад десяток нео-

16 Первісне суспільство і перші державні утворення

літичних культур (дунайську, буго-дністровську, сурсь- ко-дніпровську тощо).

Неолітична революція сприяла злету людства до прин­ ципово нової економіки, нового способу життя. її харак­ терними рисами були:

1.Винайдення і поширення якісно нових способів ви­ готовлення знарядь праці. У добу неоліту традиційні фор­ ми обробки каменю — оббивання, сколювання, віджим — поступаються місцем шліфуванню, пилянню, свердлінню.

2.Виникнення нових видів виробництва та виготов­ лення штучних продуктів. У епоху неоліту людина пе­ рейшла від пасивного присвоювання дарів природи до активного перетворення навколишньої дійсності силою своїх розуму та рук. Саме в цьому процесі виникає ви­ робництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткац­ тво. Вироби з кераміки дали змогу не тільки тривалий час зберігати воду, сипучі продукти, а й готувати варену їжу. Випалена на вогні глина стала першим штучним ма­ теріалом, котрий створила людина. Прядіння зумовило винайдення прясла — першого маленького колеса, яке, можливо, стало прообразом колеса в транспорті. Крім то­ го, на основі прядіння виникло ткацтво, яке дало ще один штучний продукт — тканину.

3.Перехід до осілого способу життя. Землеробство і тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво. З появою харчових запасів життя люди­ ни стало стабільнішим, міграцію замінила осілість. Про перехід до осілого способу життя в добу неоліту свідчать побудова постійних жител, поява численних поховань по­ мерлих недалеко від осель та ін.

4.Активне формування стад свійських тварин, ви­ користання їх як тяглової сили. Перехід у неоліті від мисливства до скотарства зумовив приручення майже всіх великих домашніх тварин — бика, свині, кози, вів­ ці. Лише коня одомашнили вже в мідному віці. З поя­ вою примітивного наземного транспорту (саней та воло­ куш) людина починає використовувати худобу як тяг­ лову силу.

5.Суттєві зрушення в демографічній сфері. Значне зростання населення зумовлює помітне збільшення кіль­ кості та розмірів поселень, щільності їх забудови. Як свід­ чать археологічні розкопки неолітичних поховань, зрос­ тає тривалість життя людини (в середньому її вік стано­ вив уже ЗО—32 роки). Деякі фахівці твердять, що внас­ лідок поліпшення умов життя відбувся неолітичний «де-

Початок формування людської цивілізації

17

мографічний вибух» і населення земної кулі зросло з 5 до 80 млн осіб. Інші вважають, що у неолітичну епоху лише дещо зменшилася дитяча смертність1.

Перехід до землеробства і скотарства сприяв поміт­ ним змінам в організації суспільного життя: зростанню ролі парної сім'ї, розквіту племінної організації суспільс­ тва, зародженню інститутів родової влади (поява в похо­ ваннях доби неоліту владних символів — кам'яних бу­ лав). Цей перехід суттєво вплинув і на світобачення лю­ дини, її духовний світ. Землеробський цикл, сезонне роз­ множення домашніх тварин вимагали розширення тра­ диційного інформаційного кола, виникала необхідність накопичення нових знань. За нових обставин життя не­ олітична людина мусила не тільки враховувати кліма­ тичні зміни та сезонний кругообіг явищ природи, а й передбачати їх. Під впливом нових знань про навколиш­ ній світ примітивна мисливська магія дедалі більше пос­ тупається місцем розвинутим землеробським та скотар­ ським культам.

У період неоліту зародилася селянська (землеробсь­ ка) цивілізація, яка незабаром стала панівною в Європі, аж до виникнення і широкої розбудови міст. її характер­ ними рисами є аграрна економіка; ручна праця; мінімаль­ не споживання і простий побут; уповільнений темп жит­ тя; органічне занурення в природу і залежність суспіль­ ного розвитку від природно-кліматичних ритмів; природ­ но-демографічна саморегуляція (збільшення кількості хар­ чових продуктів зумовлює посилене розмноження, змен­ шення — вимирання).

Енеоліт (IV—/// тис. до н. е.)

Мідний, або мідно-кам'яний вік (енеоліт), був пере­ хідним етапом від кам'яного періоду до епохи металу, часом остаточного утвердження домінуючої ролі відтво­ рюючого господарства. У пошуках сировини для виготов­ лення знарядь праці давні люди натрапили на чисту са­ мородну мідь, поклади якої виходили на земну поверх­ ню. Вчені вважають, що мідь спочатку сприймалася як варіант м'якого каменю або глина. І лише згодом людст­ во навчилося обробляти мідь — від холодного кування до

1Див.: Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Архео­ логія та стародавня історія України. — К., 1992 . — С. 94, 97; Алексеев В. П. Становление челбвечества. — М . , 1984. — С. 441 .

18	Первісне суспільство і перші державні утворення

плавлення та ливарства. Регіонами, де розпочалася оброб­ ка міді, були Балкани, Подунав'я (Трансільванія), Закав­ каззя, звідки мідна руда та вироби потрапили на терито­ рію України. Згодом з'явилися копальні мідної руди на Донбасі.

Поступове витіснення кам'яних знарядь праці мід­ ними, перехід від мотичного землеробства до ранніх форм орного з використанням тяглової сили бика спри­ яли зростанню продуктивності праці, пожвавленню при­ мітивних обміну та торгівлі, розвитку майнової дифе­ ренціації. Ці процеси створювали передумови для роз­ кладу первіснообщинного ладу. Саме в енеоліті роз­ починається перший великий суспільний поділ праці, в основі якого лежало виділення пастуших племен. Зем­ лероби, тяжіючи до осілості, винайшли рало, змайстру­ вали стіл, склали піч, побудували великі укріплені посе­ лення, а скотарі, схильні до міграції, приручили коня, активно експлуатували колісний транспорт, удосконалю­ вали зброю.

Найяскравішою археологічною культурою доби енео­ літу була трипільська культура (IV—III тис. до н. е.). її назва походить від с. Трипілля на Київщині, поряд з яким В. Хвойкою 1893 р. було виявлено першу пам'ятку цієї культури. Ареал поширення трипільської культури ся­ гає 190 тис. км2, що нині входять до територій України, Молдови та Румунії (лише в Україні знайдено понад 1000 трипільських пам'яток).

Історики досі не дійшли спільної думки щодо поход­ ження трипільців. Одні переконані, що трипільська куль­ тура має автохтонне походження і сформувалася на ґрунті буго-дністровської неолітичної культури (В. Даниленко, В. Маркевич). Другі вважають трипільців прафракійцями, що прийшли з Нижнього Подунав'я і Балкан (О. Трубачов, Д. Телегін). Треті схильні до синтезного підходу: трипільська культура є наслідком взаємодії давніх авто­ хтонних культур та неолітичних культур Балкано-Дунай- ського регіону (І. Черніков).

Трипільська культура багатогранна і самобутня. її ха­ рактерними ознаками в економічній сфері були зернове землеробство; поступове витіснення мотики ралом; приселищний характер тваринництва; поява мідних знарядь пра­ ці при збереженні домінування кам'яних і крем'яних; у сфері суспільних відносин — перехід від матріархату до патріархату; зародження міжплемінних об'єднань; форму­ вання ієрархічної структури родів; збереження великої

Початок формування людської цивілізації

19

сім'ї, що складалася з кількох парних сімей як основної суспільно-економічної ланки; зародження елементів при­ ватної власності; у сфері побуту — побудова великих гли­ няних будівель, утворення гігантських протоміст з насе­ ленням майже 15—20 тис. жителів; міграція поселень че­ рез виснаження землі кожні 50—100 років; розписна плос­ кодонна кераміка з орнаментом, що виконаний жовтою, червоною та чорною фарбами; у духовній сфері — доміну­ вання символів родючості, матеріалізація їх у символи доб­ робуту — жіночі статуетки, зображення сонця, місяця, води, глиняні фігурки тварин.

Будучи своєрідною зв'язуючою ланкою між Заходом і Сходом, трипільська культура за рівнем свого розвитку впритул наблизилася до перших світових цивілізацій Ма­ лої Азії та Єгипту, але, на жаль, лише наблизилася. Похо­ лодання, порушення екологічного балансу, зумовлене екстенсивним характером господарювання, протистояння трипільських общин західного і східного регіонів, нароста­ ючий тиск на землі трипільців скотарських степових пле­ мен призвели до занепаду трипільської культури, яка не змогла повністю реалізувати свої потенційні можливості1.

У добу енеоліту територія України стала ареною про­ тидії та взаємодії трьох потужних етнічних потоків: но­ сіїв трипільської культури, скотарсько-землеробських племен, що прийшли з Північно-Західної Європи (куль­ тура кулястих амфор), та численних євразійських ско­ тарських степових племен (середньостогівська, ямна культури). У сучасній історичній та народознавчій літе­ ратурі існує твердження, що трипільці — прямі предки українського народу. Однак, намагаючись у глибинах історії розгледіти обличчя наших далеких пращурів, слід пам'ятати: по-перше, інформація про найдавніші часи обмежена, фрагментарна і тому дуже рідко дає змогу дійти однозначних категоричних висновків; по-друге, давні археологічні культури, як правило, характеризу­ ються етнічною невизначеністю; по-третє, протягом кіль­ кох тисячоліть після занепаду трипільської культури до етногенезу українців через низку обставин були причет­ ними чимало інших етнічних утворень від племен до цілих народів, і тому, очевидно, варто утриматися від поспішного проведення прямої родової лінії від трипіль­ ців до українців. Водночас нині не підлягає жодним сум-

1Див.: Історія України: нове бачення: v 2 т. — К., 1995 . — Т. 1. — С. 1 5 — 1 6 .

20	Первісне суспільство і перші державні утворення

нівам твердження про те, що окремі елементи трипіль­ ської культури (система господарювання, топографія по­ селень, декоративний розпис будинків, мотиви орнаменту на кераміці та ін.) стали невід'ємною частиною сучасної української культури.

Бронзовий вік (II — І тис. до н. е.)

Доба бронзи, що тривала майже тисячу років, позна­ чилася суттєвими змінами в господарському, політично­ му та культурному житті суспільства. Свою назву вона отримала від штучного металу —бронзи (сплав міді з оло­ вом, свинцем, миш'яком або сурмою). Перші бронзові вироби, виготовлені на Кавказі та Балканах, почали по­ ширюватися на території України вже на початку II тис. до н. е. Поступово в XV-—IX ст. до н. е. було нала­ годжено місцеве виробництво: в Донецькому басейні сфо­ рмувався центр металургії, а в Карпатсько-Дунайському регіоні — металообробки (всього археологами дослідже­ но на території нашої республіки понад 10 бронзоливарних майстерень). Винайдений метал був міцніший за мідь, мав меншу температуру плавлення, що значно спростило технологію обробки (його можна було виплавляти в при­ мітивних печах або на звичайних вогнищах). Ці переваги сприяли поширенню та утвердженню бронзи як основно­ го матеріалу для виготовлення знарядь праці, зброї, при­ крас. Однак цілком витіснити мідні та кам'яні вироби їй так і не вдалося.

У бронзовому віці суттєво впливали на суспільний розвиток такі чинники:

—зміна кліматичних умов (збільшення вологості);

—підвищення завдяки бронзі продуктивності знарядь праці та боєздатності зброї;

—активізація міграційних процесів.

Саме під впливом цих чинників поглиблюється спеці­ алізація в господарському житті: на мікрорівні це знахо­ дить свій вияв у самостійному розвиткові металургійного виробництва, на макрорівні — завершується перший ве­ ликий поділ праці — скотарство відокремлюється від зе­ млеробства. Спеціалізація зумовила відособленість гос­ подарського та культурного розвитку певних спільнот лю­ дей (археологи нараховують до ЗО окремих культур), спри­ яла підвищенню продуктивності праці, що стимулювало появу додаткового продукту, а згодом — посилення між­ племінних контактів (війни, торгівля). У цей час на те­ риторії сучасної України сформувалися три етнокультур-