3. Послідовність формування портфелю опів на підприємстві

З урахуванням викладених підходів загальні параметри портфе­лю ОПІВ підприємства формуються в такий спосіб.

Перший етап. Формується багато науково-технічних напрямів, що цілком перекривають усі напрями, використовувані тією чи ін­шою мірою в повному технологічному циклі створення великої кіль­кості наукомістких виробів з виходом їх на товарний ринок.

Другий етап. Виявляються області перетинання науково-технічних напрямів, що дублюються при створенні різних зразків техніки.

Третій етап. Оптимізуються сформовані пакети патентів у ра­мках загального портфелю ОПІВ задля мінімізації кількості патен­тів у пересічних науково-технічних напрямах.

Четвертий етап. Розробляється загальна стратегія формування портфелю ОПІВ: її основне призначення — монополізувати низку конкурентних науково-технічних напрямів на інтелектуальному ринку. Монополізація науково-технічних напрямів на інтелектуа­льному ринку дозволить створити умови для монополізації відпові­дного сегмента товарного ринку.

П'ятий етап. Формується портфель ОПІВ у рамках розробле­ної науково-технічної стратегії.

Отже, для забезпечення виходу наукомісткого товарного про­дукту на ринок необхідно сформувати портфель ОПІВ у вигляді патентів (свідоцтв тощо) з урахуванням усього технологічного цик­лу створення наукомісткої продукції. Інакше ризики інвестицій різко зростають.

Істотного зниження інвестиційних ризиків у наукомісткі техно­логії можна досягти лише за умови, якщо виконується наступне правило. Пріоритети патентів, що захищають науково-технічні на­прями, повинні бути істотно ранніми або хоча б відповідати почат­кові кожної технологічної операції виходу наукомісткої продукції на товарний ринок.

Якщо портфель ОПІВ буде занадто великим, то виникнуть про­блеми дублювання окремих з них. Тому для упорядкування та спрощення управління ним цей портфель доцільно розділити на спеціалізовані: об'єкти авторського права та суміжних прав; патен­ти та комерційні таємниці; засоби індивідуалізації. Розподіл доці­льно робити в кількох випадках.

По-перше, коли кількість ОПІВ досягне кількох сотень і під­приємство починає активно працювати з ними як нематеріальними активами. Різні групи активів працюють з різними об'єктами права інтелектуальної власності, і саме ці групи розроблятимуть стратегію та політику виключних прав, спрямовану на захват відповідного сегмента ринку наукомісткої продукції.

По-друге, така необхідність виникає, коли велика фірма пере­дає частину своїх виключних прав іншій фірмі.

По-третє, коли кілька фірм, що спеціалізуються в розробленні наукомісткої продукції, формують спеціалізовані портфелі ОПІВ, узгоджено працюючи на один загальний сегмент товарного ринку.

Формування портфелю ОПІВ має здійснюватися не стихійно за принципом «чим більше — тим краще», а на основі виваженої полі­тики виключних прав. На жаль, в Україні існує погляд на ОПІВ як товар, якого треба якомога швидше оцінити й продати. Підтвер­дженням цього є дані річного звіту Державного департаменту інте­лектуальної власності. Тоб­то правовласник відмовляється від будь-яких майнових прав на ці об'єкти і не може використовувати їх у подальшому.

Водночас західні фірми високу прибутковість забезпечують не за рахунок продажу виключних прав на об'єкти права інтелектуальної власності, а за рахунок отримання прибутку від використання ОПІВ у власному виробництві. Це зовсім інша політика. Ця полі­тика передбачає не стільки захист наукомісткої продукції як такої, а захоплення сегмента товарного ринку. Тобто підприємство має до­кладати зусилля для того, щоб через монополізацію сегмента ринку шляхом отримання виключних прав усунути з нього конкурентів.

Відзначимо, що високоефективний портфель ОПІВ може бути сформований тільки при реалізації на підприємстві агресивної па­тентної політики, що ґрунтується на ефективному науково-технічному прогнозуванні та маркетингових дослідженнях.

При формуванні ОПІВ слід також брати до уваги такі обстави­ни. По-перше, ринок України значною мірою монополізований за­хідними транснаціональними компаніями, зокрема й через політи­ку виключних прав. Зважаючи на те, що, крім поодиноких винятків, вітчизняні підприємства не провадять активної політики з формування порт­фелів ОПІВ, їхні можливості із завоювання та розширення сегмен­тів ринку наукомісткої продукції суттєво обмежені.

Підприємство повинно мати в своєму штаті експертів, здатних компетентно формувати портфель ОПІВ, який був би строго сполу­ченим з продукцією, що випускається або планується до випуску. Головну увагу при формуванні науково-технічних напрямків і від­повідних портфелів ОПІВ слід приділяти підвищенню конкурентноздатності продукту (енергозаощадженню, зменшенню металоміст­кості, підвищенню якості, поліпшенню технічних характеристик, розширенню функціональних можливостей тощо. Портфелі ОПІВ мають захищати продукцію, що може надійти до товарних ринків у найкоротші строки та з мінімальними інвестиціями.

Зазначимо, що формування портфелів ОПІВ дозволить вітчиз­няним виробникам забезпечити регулювання великих сегментів товарних ринків наукомісткої продукції та досягнути зміни їх стру­ктури на користь Україні.