3. Розвиток венчурного капіталу

Важливим джерелом фінансового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності, що широко застосовується в зарубіжній практиці і може позитивно вплинути на структуру фінансування є використання венчурного капіталу.

Слово «венчур» у перекладі з англійської означає ризикова­ний захід, ризикувати або діяти навмання. В економічній тер­мінології це слово закріпилось за ризиковим (венчурним) під­приємництвом.

Розробляючи інновації ніхто наперед не знає чи успішно завершиться досліджен­ня, чи принесе воно вигоду в майбутньому. Така діяльність харак­теризується високим рівнем невдач, тому і називається ризиковою. Але високий ризик — це лише одна сторона інноваційної діяль­ності, інша сторона — можливість отримати надвисокі прибутки, саме це і стимулює інвесторів вкладати кошти у венчурне підприємництво.

Саме завдяки ризиковій схемі фінансування, за якої вкладни­ки мусять чекати результатів підприємницької діяльності кілька років, виникають стимули щодо активізації інноваційної діяль­ності, зростання відповідного капіталу, активного продажу акцій, отримання надприбутків від використання нововведень. Ця схема фінансування полягає в тому, що фінансові кошти вкладаються у венчурний бізнес без гарантій з боку венчура, тоб­то використовувача цих коштів. Кошти надаються на безвідсотковій основі. Цей ризиковий капітал розміщується не як кредит, а як пай у статутному фонді фірми.

Венчурне підприємництво — це ризикована діяльність, у процесі якої створюються і впроваджуються у виробництво нові технології, товари, послуги.

Це поєднання двох видів підприємництва: фінансового та інно­ваційного. Відповідно до цього спеціалізовану діяльність щодо ви­робництва і просування на ринок нових товарів ведуть компанії і фонди венчурного капіталу та малі венчурні фірми (венчури).

Венчурні фірми — це здебільшого малі підприємства в прог­ресивних з технологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сфері наукових досліджень, розробок, ство­рення і впровадження інновацій, організація яких пов'язана з підвищеним ризиком.

Категорія венчурного капіталу відображає систему відносин між суб'єктами венчурного підприємництва, що забезпечує аку­муляцію вільних коштів і вкладення їх в інноваційні проекти з метою дослідження, освоєння і комерціалізації нововведень.

Венчурне фінансування здійснюється на принципах пайової участі, а кошти фірм венчурного капіталу функціонують як акціонерний капітал. Важливим моментом, що визначає природу венчурного капіталу є безпосередня участь відповідних інвес­торів в управлінні ризиковими проектами.

Особливості венчурного фінансування

— Фінансові кошти вкладаються у венчурний бізнес без гаран­тії з боку венчура.

— Кошти надаються на безповоротній і безоплатній основі, тобто венчурний капітал ближчий до такої форми фінансування, як внесення частки в статутний капітал.

Інвестори вимушені очікувати в середньому від 3 до 5 років, щоб переконатись у перспективності вкладень, та від 5 до 10 років, щоб отримати прибуток на вкладений капітал. Інвестори ризикового капіталу прагнуть отримати не підприємницький, а засновницький дохід, який почне приносити підопічна фірма.

Повернення вкладених коштів венчурним фінансистам здійснюється в момент виходу цінних паперів фірми на відкри­тий ринок і залежно від їх дольової участі. Фінансова організація стає співвласником венчурної фірми, а надані кошти — внесок у статутний капітал підприємства — часткою власних засобів ос­таннього. Венчурні фінансисти можуть різноманітні управ­лінські, консультаційні та інші послуги новій фірмі, але не втру­чаються в оперативне управління її діяльністю.