7. Податкові стимули та бюджетне фінансування.

Комплекс податкових пільг становить перспективний засіб підтримки інноваційної діяльності. Кошти, що залишаються внаслідок надання пільг виконавцям робіт, що забезпечують інно­ваційний розвиток, фактично є коштами державного бюджету, які цільовим призначенням залишаються в розпорядженні зазначе­них суб'єктів. При цьому податкові пільги, що стимулюють інно­ваційну активність повинні мати такі обов'язкові риси:

— прив'язка до єдиного в усіх розвинених країнах платежу компаній до бюджету податку на прибуток;

— до податку на прибуток повинні застосовуватися всілякі пільги, скидки, вирахування, що спрямовуються на стимулюван­ня науково-технічного прогресу через інноваційну активність суб'єктів господарювання;

— система податкових пільг повинна диференціюватися за га­лузями (на користь наукоємних), виду обладнання (на користь науково-дослідного), виду діяльності (на користь інвестування НДДКР), територіально (на користь важкодоступних та менш розвинених районів чи на користь спеціальних науково-промис­лових зон, дослідницьких центрів, інноваційних інкубаторів, на­укових парків, технополісів), а також володіти гнучкістю за ча­сом дії і цілям створення, виходячи з реалізації національних програм, проектів науково-технічного й економічного розвитку;

— кожна пільга повинна мати чіткий, цільовий і адресний ха­рактер (після введення в експлуатацію нового устаткування, після досягнутого приросту витрат на НДДКР), а право на отри­мання податкової пільги наступати автоматично, тобто бути за­конодавчо закріпленим;

— повинен здійснюватися обов'язково офіційний статистич­ний облік і аналіз ефективності податкових пільг.

Однією з форм збільшення фінансових ресурсів на розвиток інноваційної діяльності за допомогою податкових важелів є інвестиційний податковий кредит.

Інвестиційний податковий кредит — це відстрочка податко­вого платежу на кредитній поворотній основі.

Форми надання податкового кредиту

1. Зменшення суми податкового платежу на 10% і більше від вартості закупленого і введеного в дію обладнання на певних умо­вах. Податкові адміністрації мають право збільшувати відсоток податкового кредиту в порядку та на умовах, передбачених відповідним законодавством країни.

2. Компенсація платежів по відсотках, що нараховуються на суму кредиту, який надається банківською чи небанківською кредитною установою. Податковий кредит надається шляхом зменшення суми податкових платежів, на суму нарахованих відсотків за кредитом на придбання відповідного майна.

3. Цільова податкова пільга. Існує думка, що цільова податко­ва пільга і податковий кредит — це окремі податкові стимули. Але організація, яка претендує на таку пільгу, повинна викону­вати особливо важливі замовлення по соціально-економічному розвитку територій або надавати особливо важливі послуги насе­ленню даної території.

Для стимулювання інноваційної діяльності важливо передба­чити:

— здійснення політики пільгового оподаткування виробництва інноваційної продукції з одночасним запровадженням прогресив­ного оподаткування прибутку від випуску застарілої продукції;— звільнення експортерів високотехнологічної продукції від сплати податку на прибуток на приріст обсягів експортної про­дукції до попереднього року;

— звільнення від мита обладнання та матеріалів, що викорис­товуються для інноваційної продукції, що експортується;

— зменшення оподаткування прибутку на суму витрат, що спрямовуються на НДДКР із прибутку, який залишається в роз­порядженні підприємства;

— звільнення від податку частини прибутку, що спрямовуєть­ся на інвестиції в науково-технічну сферу;

— створення пільгових умов та стимулів для використання в інноваційних цілях власних ресурсів підприємств.

Держава повинна брати на себе більшу частину фінансування інноваційних програм розвитку виробничої та соціальної інфра­структури. Без коштів державного бюджету неможливий ефек­тивний розвиток галузей соціального комплексу, а також життєво важливих галузей виробничої сфери. Державне регулю­вання інноваційної діяльності, державна підтримка інно­ваційних програм здійснюється в основному шляхом спрямуван­ня фінансових ресурсів на виконання цільових державних прог­рам та на інші потреби, що визначаються в порядку, встановлено­му чинним законодавством.