- •Конспект лекцій
- •2. Етапи процесу управління
- •3. Характерні риси та типи процесів управління.
- •4. Взаємозв'язок процесу та структури управління.
- •5. Формування нової системи поглядів на процес управління.
- •Тема 2.
- •2. Суб’єкти управління інтелектуальною власністю та предмет управління
- •3. Способи управління інтелектуальною власністю
- •4. Принципи управління інтелектуальною власністю
- •Тема. 3.
- •1. Планування, організація, регулювання, впровадження, правова охорона, контроль, облік – як функції управління інтелектуальною власністю.
- •2. Організаційна структура управління інтелектуальною власністю суб'єкта господарської діяльності (організації, підприємства, установи).
- •Тема 4.
- •3. Послідовність формування портфелю опів на підприємстві
- •Тема 5.
- •3. Процедура технологічного аудиту.
- •4. Відбір ідей.
- •5. Відбір компаній.
- •Тема 6.
- •2. Запобігання порушенню чужих прав.
- •3. Виявлення фактів порушення прав своєї компанії.
- •4. Патентний наступ на конкурентів.
- •Тема 7.
- •2. Використання банківських ресурсів.
- •3. Розвиток венчурного капіталу
- •4. Міжнародні інвестиції
- •5. Державні замовлення та урядові закупівлі.
- •6. Кредити під гарантії уряду.
- •7. Податкові стимули та бюджетне фінансування.
- •8. Підтримка національного експорту.
- •9. Можливості залучення донорського фінансування інноваційних проектів
- •Тема 8.
- •2. Основні принципи системного підходу.
- •5. Методи дослідження операцій та прийняття рішень.
8. Підтримка національного експорту.
Основними цілями зовнішньоекономічної політики держави (ЗЕД) визнаються:
— створення сприятливих умов для суб'єктів господарювання в здійсненні ними зовнішньоекономічної політики;
— забезпечення раціонального входження економіки України в міжнародний поділ праці;
— реалізація конкурентних переваг;
— підвищення конкурентноздатності економіки на основі структурної перебудови та модернізації виробництва;
— розвиток орієнтованого на експорт сектору економіки, розширення експортного потенціалу країни;
— раціоналізація експортно-імпортних операцій.
На рівні підприємств удосконалення ЗЕД повинно супроводжуватися розв'язанням наступних завдань:
— підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності виробленої продукції з урахуванням загальносвітових тенденцій;
— найшвидше освоєння передових досягнень науково-технічного прогресу, оновлення виробленої продукції;
— посилення орієнтації виробника на споживача, все більш повний та оперативний облік мінливих потреб, підвищення гнучкості виробничих та збутових систем і зростання різноманіття запропонованих товарів і послуг.
У цілому, в науці та на практиці, прийнято розглядати дві моделі зовнішньоекономічного розвитку: експортоорієнтовану і імпортозамінну. Проте жодна із цих моделей, якщо вона розглядається ізольовано одна від одної, не здатна відповідати специфічним умовам України. Тому оптимальним є гнучке поєднання обох варіантів зовнішньоекономічної стратегії.
Стосовно імпортної політики, така необхідність викликана тим значенням, яке здатен відіграти імпорт у технічній модернізації вітчизняної промисловості, а також інтересами зміцнення економічної безпеки країни. Виділяються два основні завдання, що стоять перед вітчизняним імпортом. Перше — сприяти структурній перебудові й технічному переозброєнню економіки, друге — забезпечити продукцією, яка або не виробляється в країні, або виробляється в недостатній кількості. На практиці частково виконується друга задача, однак насамперед за рахунок ввозу споживчих товарів, що підриває засади економічної безпеки країни. Для кардинальних змін такої ситуації представляється розумним у середньостроковій перспективі збільшити імпорт машин, устаткування, передових технологій, життєво важливих для модернізації і структурної перебудови вітчизняної економіки.
9. Можливості залучення донорського фінансування інноваційних проектів
Для організації і управління фінансуванням інноваційної діяльності існують так звані донорські організації, які можуть бути як фондом, приватною особою, так і державною установою або компанією, котрі безповоротно надають кошти для здійснення конкретного інноваційного проекту.
В якості однієї із можливостей залучення донорського фінансування можна розглядати бюджетні асигнування. Урядом передбачено виділення коштів із бюджету на фінансування високоефективних інвестиційних проектів за умови розміщення таких коштів на конкурсних засадах.
Ще однією альтернативою для фінансування інноваційного проекту може бути грант.
Грант — це кошти, які безповоротно передаються спонсором організації або фізичній особі для здійснення конкретного інноваційного проекту.
У кожної донорської організації існують свої пріоритети, які можуть включати визначені напрями діяльності, переважні типи грантозаявників, а також регіональні уподобання.
Ще одна перешкода полягає в тому, що посилюється конкуренція за отримання доступу до донорських джерел фінансування, оскільки досить часто кошти фондів, які надають гранти, є єдиним джерелом надходження нових фінансових засобів для багатьох інноваційних проектів.
Схема пошуку гранту
1. Визначення мети, задач та очікуваних результатів інноваційної діяльності, обсягів необхідних ресурсів.
2. Виявлення можливих джерел донорського фінансування.
3. Попередній відбір донорів, яких може зацікавити даний проект.
4. Збір інформації про грантодавачів та вибір основного донора.
5. Установлення контактів із представниками обраного донора.
6. Складання попередньої заявки на фінансування і надання її донорській організації.
7. Отримання відповіді від донорської організації, у випадку позитивної відповіді — надання повного пакету документів стосовно інноваційного проекту.
При виборі донорської організації необхідно врахувати наступні моменти:
1. Більшість організацій спеціалізується на видачі грантів за територіальною ознакою, але не варто виключати можливість отримання гранту від міжнародної організації, навіть якщо раніше вона такого не практикувала.
2. Фонди в основному фінансують проекти суворо визначеної тематики, або обмежують тип заходів, які вони готові профінансувати.
3. Як правило, спонсори обмежують і тип одержувача, наприклад, індивідуальний дослідник, студент, неурядова екологічна організація тощо.