8. Підтримка національного експорту.

Основними цілями зовнішньоекономічної політики держави (ЗЕД) визнаються:

— створення сприятливих умов для суб'єктів господарювання в здійсненні ними зовнішньоекономічної політики;

— забезпечення раціонального входження економіки України в міжнародний поділ праці;

— реалізація конкурентних переваг;

— підвищення конкурентноздатності економіки на основі структурної перебудови та модернізації виробництва;

— розвиток орієнтованого на експорт сектору економіки, роз­ширення експортного потенціалу країни;

— раціоналізація експортно-імпортних операцій.

На рівні підприємств удосконалення ЗЕД повинно супровод­жуватися розв'язанням наступних завдань:

— підвищення ефективності виробництва та конкурентоспро­можності виробленої продукції з урахуванням загальносвітових тенденцій;

— найшвидше освоєння передових досягнень науково-техніч­ного прогресу, оновлення виробленої продукції;

— посилення орієнтації виробника на споживача, все більш повний та оперативний облік мінливих потреб, підвищення гнуч­кості виробничих та збутових систем і зростання різноманіття запропонованих товарів і послуг.

У цілому, в науці та на практиці, прийнято розглядати дві мо­делі зовнішньоекономічного розвитку: експортоорієнтовану і імпортозамінну. Проте жодна із цих моделей, якщо вона розгля­дається ізольовано одна від одної, не здатна відповідати спе­цифічним умовам України. Тому оптимальним є гнучке поєднан­ня обох варіантів зовнішньоекономічної стратегії.

Стосовно імпортної політики, така необхідність викликана тим значенням, яке здатен відіграти імпорт у технічній мо­дернізації вітчизняної промисловості, а також інтересами зміц­нення економічної безпеки країни. Виділяються два основні зав­дання, що стоять перед вітчизняним імпортом. Перше — сприяти структурній перебудові й технічному переозброєнню економіки, друге — забезпечити продукцією, яка або не виробляється в країні, або виробляється в недостатній кількості. На практиці частково виконується друга задача, однак насамперед за рахунок ввозу споживчих товарів, що підриває засади економічної безпеки країни. Для кардинальних змін такої ситуації представляється розумним у середньостроковій перспективі збільшити імпорт ма­шин, устаткування, передових технологій, життєво важливих для модернізації і структурної перебудови вітчизняної економіки.

9. Можливості залучення донорського фінансування інноваційних проектів

Для організації і управління фінансуванням інноваційної діяльності існують так звані донорські організації, які можуть бути як фондом, приватною особою, так і державною установою або компанією, котрі безповоротно надають кошти для здійснен­ня конкретного інноваційного проекту.

В якості однієї із можливостей залучення донорського фінан­сування можна розглядати бюджетні асигнування. Урядом пе­редбачено виділення коштів із бюджету на фінансування високо­ефективних інвестиційних проектів за умови розміщення таких коштів на конкурсних засадах.

Ще однією альтернативою для фінансування інноваційного проекту може бути грант.

Грант — це кошти, які безповоротно передаються спонсором організації або фізичній особі для здійснення конкретного інно­ваційного проекту.

У кожної донорської організації існують свої пріоритети, які можуть включати визначені напрями діяльності, переважні типи грантозаявників, а також регіональні уподобання.

Ще одна перешкода полягає в тому, що посилюється конку­ренція за отримання доступу до донорських джерел фінансуван­ня, оскільки досить часто кошти фондів, які надають гранти, є єдиним джерелом надходження нових фінансових засобів для ба­гатьох інноваційних проектів.

Схема пошуку гранту

1. Визначення мети, задач та очікуваних результатів інно­ваційної діяльності, обсягів необхідних ресурсів.

2. Виявлення можливих джерел донорського фінансування.

3. Попередній відбір донорів, яких може зацікавити даний проект.

4. Збір інформації про грантодавачів та вибір основного донора.

5. Установлення контактів із представниками обраного донора.

6. Складання попередньої заявки на фінансування і надання її донорській організації.

7. Отримання відповіді від донорської організації, у випадку позитивної відповіді — надання повного пакету документів сто­совно інноваційного проекту.

При виборі донорської організації необхідно врахувати нас­тупні моменти:

1. Більшість організацій спеціалізується на видачі грантів за територіальною ознакою, але не варто виключати можливість от­римання гранту від міжнародної організації, навіть якщо раніше вона такого не практикувала.

2. Фонди в основному фінансують проекти суворо визначеної те­матики, або обмежують тип заходів, які вони готові профінансувати.

3. Як правило, спонсори обмежують і тип одержувача, нап­риклад, індивідуальний дослідник, студент, неурядова еко­логічна організація тощо.