Показання до переливання еритромаси у новонароджених дітей з др

ШВЛ					СРАР				Самостійне дихання
< 28 днів			≥ 28 днів		< 28 днів		≥ 28 днів		FiO2 > 21 %
FiO2 ≥ 30%	FiO2  30%
Hb<120 г/л або Ht <0,40	Hb<110 г/л або Ht<0,35	Hb<100 г/л або Ht <0,30		Hb<100 г/л або Ht<0,30		Hb<80 г/л або Ht<0,25		Hb<80 г/л або Ht<0,25

Примітка: FiO₂ – частка кисню у дихальній газовій суміші.

Забезпечення стабільної гемодинаміки

У багатьох новонароджених дітей з ДР, особливо з терміном гестації до 32 тиж, розвивається артеріальна гіпотензія. Основні принципи забезпечення стабільної гемодинаміки в новонароджених дітей з ДР відповідають рекомендаціям, викладеним у темі «Асфіксія новонароджених».

Призначення інших ліків

1. Метилксантини

Призначення метилксантинів (еуфіліну, теофіліну або кофеїну) недоношеним новонародженим дітям вірогідно зменшує частоту апное недоношених і потребу у ШВЛ (див. тему «Новонароджені з малою масою»)

2. Глюкокортикоїди

Враховуючи можливість виникнення важких ускладнень стероїдної терапії, частково обґрунтованим може вважатися її використання лише у новонароджених дітей з критично важким легеневим захворюванням, які наприкінці раннього неонатального періоду вимагають ШВЛ з жорсткими параметрами і FiO₂> 80 %.

Потрібно використовувати мінімальні дози (1 мг/кг/добу гідрокортизону або 0,15 мг/кг/добу дексаметазону) і відмінити стероїди протягом 7-10 днів, маючи на меті екстубацію трахеї у цей період.

Рутинне призначення інгаляційних стероїдів не рекомендується.

5. Ретинолу ацетат (вітамін А)

Призначення вітаміну А у новонароджених дітей з ДР може прискорювати відновні процеси у легенях, зменшувати чутливість до інфекцій і сприяти альвеоляризації незрілих легень.

Глибоконедоношеним новонародженим дітям з масою тіла < 1500 г і наявними ДР призначають 5000 МО вітаміну з першої доби життя внутрішньом'язово тричі на тиждень упродовж місяця. Після досягнення 75 % добового об’єму ентерального харчування препарат можна призначати внутрішньо (ентерально).

5. Дії у разі підозри на природжену ваду серця

У новонародженої дитини з серцевим типом ДР, насамперед, зі стійким центральним ціанозом, який не зменшується, незважаючи на дихання 100% киснем (негативний кисневий тест), або шоком, який гостро виникає в перші 3 тиж життя, потрібно мати на увазі можливу наявність природженої вади серця. Анатомічною особливістю таких вад часто є залежний від функціонування артеріальної протоки (АП) системний або легеневий кровоплин. Тобто, відкрита АП забезпечує життєво необхідне шунтування крові між двома колами кровообігу. Таким немовлятам, окрім інших стандартних заходів, насамперед, моніторингу життєвих функцій, забезпечення ефективної вентиляції і надійного судинного доступу, показана невідкладна постійна внутрішньовенна інфузія простагландину Е₁(ПГЕ₁), щоб запобігти закриттю протоки до моменту встановлення точного ехо-кардіографічного діагнозу.

ПГЕ₁призначають з розрахунку 0,05-0,1 мкг/кг/хв., збільшуючи або зменшуючи дозу залежно від терапевтичного ефекту (покращення оксигенації). Рекомендована підтримуюча доза – 0,025 мкг/кг/хв. Призначаючи ПГЕ₁, потрібно мати на увазі можливу потребу застосовувати штучну вентиляцію легень, оскільки у 10-12% немовлят може виникнути апное в перші 30 хв. інфузії препарату. Можливі інші побічні ефекти включають брадикардію, зупинку серця, артеріальну гіпотензія, підвищення температури тіла, гіперемію шкіри, гіпоглікемію, гіпокаліємію, судоми, набряки м’яких тканин, зниження функції тромбоцитів тощо. Ймовірність виникнення більшості із зазначених ускладнень зростає зі збільшенням тривалості інфузії ПГЕ₁.

6. Киснева терапія

Киснева терапія – збагачення вільним потоком кисню повітря, яке вдихає новонароджена дитина з метою корекції гіпоксемії і підтримання нормальних показників оксигенації крові (РаО₂– 50-75 мм. рт. ст.; SpO₂– 88-94 %) у новонародженої дитини (табл. 9).

Таблиця 9