Так ЧСС
< 60? Адреналін
ВВ Гіповолемії Пневмотораксу Так ЧСС
< 60? Адреналін
ВВ
Передбачити
можливість: Гіповолемії Пневмотораксу Вагітність
>
37
тиж? Дихає
або кричить? Добрий
м’язовий тонус? НАРОДЖЕННЯ Так Так Звичайний
догляд
Забезпечити
тепло
Звільнити
дихальні шляхи (за потреби)
Обсушити
Оцінювати
стан в динаміці ЧСС
< 60? Адреналін
ВВ
Передбачити
можливість: Гіповолемії Пневмотораксу
Передбачити можливість:
Залишити
з матір’ю
Ні
Забезпечити
тепло і прохідність ДШ, обсушити,
стимулювати
Ні
Ні Утруднене
дихання або стійкий ціаноз? ЧСС<100,
ґаспінґи або апное?
30
с
60
с Так Так
Вентиляція
ППТ (ВППТ), потреба
SpO2
моніторингу
Звільнити
ДШ, потреба SpO2
моніторингу, СРАР
ЧСС
< 60? Так Так Ні ЧСС
< 100? Контроль
і забезпечення адекватності вентиляції
Ні
Післяреанімаційна
допомога
Норми
предуктального SpO2
Потреба
інтубації трахеї Розпочати
НМС, координувати з ВППТ ЧСС
< 60? Корекція
ВППТ Інтубувати
трахею, якщо немає рухів грудної клітки! Так Передбачити
можливість: Гіповолемії Пневмотораксу
Адреналін
ВВ
Рис. 9. Алгоритм реанімації новонароджених (перегляд 2010 р.).
Скорочення: ДШ – дихальні шляхи; ППТ – під позитивним тиском; SpO2 – насичення гемоглобіну киснем; СРАР – самостійне дихання під постійним позитивним тиском; ЧСС – частота серцевих скорочень; ВВ – внутрішньовенно.
додаткового обстеження і лікування. Критеріями успішного закінчення первинної реанімації новонародженого є встановлення (відновлення) самостійного дихання і нормалізація ЧСС (≥ 100 ударів за 1 хв.) або досягнення стабільних показників ЧСС (≥ 100 ударів за 1 хв. протягом мінімум 5 хв.) незалежно від наявності самостійного дихання і/або центрального ціанозу (у разі відсутності самостійного дихання або за наявності стійкого центрального ціанозу дитину переводять у відділення (палату) інтенсивної терапії на ШВЛ мішком через ендотрахеальну трубку).
Післяреанімаційна допомога новонародженим, яким проводили короткочасну ШВЛ
За відсутності показань для подальшої допомоги (наявні рухова активність і м’язовий тонус, ЧД становить 30-60 за 1 хв., ЧСС > 100 за 1 хв., відсутність центрального ціанозу й інших дихальних розладів) дитину переносять на груди матері. Лікар оцінює загальний стан новонародженого і показники його життєвих функцій (температуру тіла, колір шкіри і слизових, ЧД, ЧСС, наявність рухової активності, наявність втягнення податливих ділянок грудної клітки, експіраторного стогону, роздування крил носа) протягом перших 15 хв. життя під час контакту «шкіра-до-шкіри» з матір’ю. Наступні оцінювання (через кожні 15 хв. протягом 1 год. після народження і щонайменше кожні 30 хв. протягом 2-ої год. під час перебування дитини в пологовому залі) може здійснювати середній медичний працівник. В динаміці потрібно визначати частоту дихання (ЧД), наявність центрального ціанозу, ДР (втягнення податливих ділянок грудної клітки, стогін на видиху, апное), а також рухову активність (м’язовий тонус). Температуру тіла слід вимірювати щонайменше кожні 30 хв. в пологовій кімнаті під час перебування дитини в контакті з матір’ю «шкіра-до-шкіри». У разі виникнення гіпотермії (або гіпертермії) необхідно вжити належних заходів і збільшити частоту вимірювань температури тіла.
В пологовому залі важливо допомогти матері розпочати грудне годування. Якщо немовля не може ефективно смоктати, треба допомогти матері зцідити молозиво і годувати дитину альтернативним методом (з ложки, чашки). У разі погіршення стану дитини потрібно надати необхідну допомогу і негайно покликати лікаря для вирішення питання про подальші дії.
Постнатальний догляд за дитиною, якій проводили короткочасну ШВЛ. За відсутності будь-яких клінічних проблем протягом першої доби життя дитини медичні працівники оцінюють показники життєвих функцій такої дитини щонайменше кожні 3 год., протягом 2 доби – щонайменше кожні 6 год., а далі – 2 рази на добу. Медичний персонал повинен навчити матір доглядати і спостерігати за дитиною, надаючи їй у цьому постійну допомогу.
За наявності дихальних розладів (ДР) слід оцінити їх важкість і діяти відповідно до стану дитини і ступеня важкості ДР (див. тему «Дихальні розлади у новонароджених»). Якщо немовля отримує кисень або не може бути прикладеним до грудей з інших причин, його слід годувати зцідженим грудним молоком (сумішшю) за допомогою альтернативного методу (див. тему «Новонароджені з малою масою»).
У разі відсутності ДР, новонародженій дитині, яка не отримує кисневої терапії, необхідно продовжити грудне вигодовування в умовах спільного перебування з матір’ю.
Новонароджений, який після короткочасної ШВЛ був переведений на сумісне перебування з матір’ю і має задовільний загальний стан, не потребує рутинного проведення лабораторних і інструментальних обстежень.
Післяреанімаційна допомога новонародженим, яким проводили тривалу або повну реанімацію
Лікар оцінює загальний стан і показники життєво важливих функцій такого новонародженого протягом перших 15 хв. життя, а також проводить повне об’єктивне обстеження перед виведенням дитини з пологового залу або відразу після переводу до неонатального відділення. Під час проведення лікарського огляду важливо забезпечити тепловий захист дитини. Наступні лікарські огляди здійснюють залежно від динаміки стану новонародженого і наявних клінічних проблем, але не рідше, ніж кожні 6 год. в першу добу життя, і двічі на добу на 2-3-й дні.
Відразу після стабілізації стану новонародженого в пологовому залі (операційній) із дотриманням усіх вимог «теплового ланцюжка» його переводять у відділення (палату) інтенсивної терапії або лікування новонароджених, де забезпечують тепловий захист дитини для підтримання нормальної температури тіла новонародженого (36,5-37,5ºС) і розпочинають моніторинг температури тіла, частоти і характеру дихання, ЧСС, артеріального тиску, кольору шкіри і слизових оболонок, частоти сечовипускань, діурезу, активності дитини, а також насичення гемоглобіну киснем (SpO2), газового складу і кислотно-лужного стану крові (за можливості). Забирають кров на загальний аналіз й інші дослідження (табл. 2) і забезпечують судинний доступ (катетеризувати периферичну вену, а якщо це неможливо з будь-яких причин, а також у важких випадках – катетеризувати вену пуповини). Катетер у вену пуповини вводять на мінімальну глибину, яка забезпечує добру зворотну течію крові. Місцезнаходження кінчика катетера підтверджують рентгенологічно.
Таблиця 2