2. Затримуйся головним чином на вивченні основ!

Це правило стосується ґрунтовності й обумовлює дійсний успіх. Хто не закладе потрібної основи, змушений завжди латати дірки або повинен побоюватися руйнації всієї будівлі. Всяка поверховість і легковажне ставлення до дійсних елементів предмета неминуче мститься за себе. До них постійно доводиться повертатися; інакше неможливий справжній успіх. Учні невпевнено блукають навколо, втрачають через це довіру до предмета і до вчителя, разом з тим будь-яке бажання і любов до навчання. Тому найбільш сумлінні і досвідчені вчителі змушують своїх учнів так міцно засвоювати основи, що це нагадує педантизм. Сангвініки-новачки квапляться, навпаки, переходять від одного до іншого, пурхають по всьому, але потім гірко каються у своїй поспішності. Так, наприклад, ґрунтовне викладання латинської мови неможливе без суворого граматичного навчання, також викладання арифметики — без ґрунтовного вивчення основних арифметичних дій, викладання чистописання — без досягнення досконалості в основних лініях і штрихах і т.д.

Проте, нехай ніхто не боїться, що через тривалість затримки на елементах він втратить багато часу. Потрібно тільки поспостерігати за побудовою великого будинку. Значна частина часу витрачається на закладку фундаменту, після цього верхні поверхи підносяться вгору з казковою швидкістю.

Те саме відбувається і в навчанні. Здається, зайвий час, який витрачається на неминучі основи, згодом надолужується вдвоє і втроє.

3. При обґрунтуванні похідних положень повертайся

частіше до першопочаткових основних понять

і виводь перші із останніх.

Це правило, зазвичай зрозуміле, відноситься головним чином до раціональних предметів, наприклад, до геометрії і арифметики. Якщо при систематичному проходженні предмета підходимо до дванадцятого положення, яке може бути виведено із попереднього одинадцятого, то потрібно його звідти і розвивати.

Але якщо дванадцяте положення вивести з першопочаткового основного положення, — звичайно, за умови, що це можливо, — то цим досягається більш повне розуміння як сутності окремого положення, так і особливо загального зв'язку всіх положень. Стосовно арифметики потрібно похідні числові вирази частіше зводити до основного уявлення про одиницю. Цим досягається вищий ступінь ясності і вірогідності.

Але, звичайно, не завжди потрібно так робити і не завжди це можливо, оскільки і похідні положення набувають у свідомості наочності першопочаткових положень. Тому повернення до відправної точки від центра було б інколи марною витратою часу. Однак достовірність правила навряд чи хто буде заперечувати, хоча досі, наскільки нам відомо, воно ніколи не було встановлено. Це правило випливає безпосередньо з елементарного методу, відмінність якого від так званого наукового методу ще багатьом не зрозуміла. В елементарному навчанні все залежить від закладення міцного фундаменту. Думка про доцільність будівництва «на досить широкій основі» і тут повністю виправдана.

4. Розподіляй кожний матеріал на відомі ступені і невеликі закінчені частини!

Таким розподілом досягається мета, вказана у правилі № 1: учень вчиться оглядати предмет. Маленькі закінчені частини означають зупинки, на яких можна провести огляд і зробити повторення, яке забезпечить методичне планомірне просування вперед. Якщо цей розподіл може бути цілком таким чином, що учень на кожному ступені в змозі пригадати або з всією визначеністю передбачити наступну, що з неї розвивається, то це чудово. Це сприяє логічному розвитку учня, закладає основу для наочного всебічного розгляду предмета, дозволяє вчителю проникнути у природу його виховання і визначити, чи здатний він чи ні до наукових занять. Такий прийом належить до генетично комбінаторного методу. Тому завжди складай заздалегідь визначений план навчання.