9. Ніколи не учи тому, чого учень ще не в змозі засвоїти*!

Нічого, що перевищує рівень розвитку учня! Я хотів, власне, це дидактичне правило сформулювати так: «Не вчи нічому, чого учень ще не розуміє». Але я подумав, як зловживають словом «розуміти» ті, хто стоїть за навчання тому, чого учень або ще не розуміє або ж ніколи і не зрозуміє. Таких людей немало. Вони намагаються зганьбити наше правило зустрічними питанням: «А що, власне, розуміє людина?», бажаючи цим сказати, що людина не в змозі осягнути все як слід до кінця. Із цього вони роблять висновок, що не має значення, якщо при навчанні учню подається дещо не зрозуміле. Противники таких поглядів, до яких і ми належимо, можуть заперечити цей висновок наступним чином: якщо справа є саме такою, то те саме можна говорити і про гріхи. Якщо ж людина наділена від природи першородним гріхом, то вже не має значення, якщо допустити учня ще трохи погрішити. Але годі жартувати: наші суперники серйозно ставлять своє питання. Ми говоримо: учень не повинен вчитися тому, чого він не може усвідомити своїм розумом*.

У галузі педагогіки зустрічаються курйозні речі. До останніх я відношу більшість висловлювань одного професора, який читає час від часу публічні лекції з педагогіки. Не кажучи про те, що він, наприклад, намагався довести, що дитячий вік — вік внутрішньої роздвоєності і дитина себе неминуче відчуває нещасливою, — у нього є і така фраза: «Для зміцнення пам'яті її потрібно тренувати на незв'язних словах, які не мають ніякого смислу». А ми думаємо якраз навпаки: все, чому вчаться і що повинно бути збережено в пам'яті, необхідно збагнути своїм розумом. Існують, звичайно, різні ступені розуміння: одні оволодівають предметом в цілому, не залишаючи нічого не зрозумілим; інші тільки частково, про що доводиться лише співчувати. Тому ми вимагаємо, щоб навчальний матеріал засвоювався більшою мірою не лише за допомогою пам'яті! Дитя природи досить безпосереднє, щоб не запам'ятати того, чого воно не розуміє. Наші учні (саме уже освічені), на жаль, цю безпосередність уже втратили. Вони часто занадто легко і охоче визубрюють все те, чого вони не в змозі зрозуміти. Вони повинні були б цьому чинити опір, але вони вже приречені на шкоду істинній освіті. Завдяки цій сумній звичці вони втрачають любов і потяг до істини. Навчання стає тягарем, а не звільненням духу, яким воно повинно б бути. «Істина вас зробить вільними». Ми перетворюємо наших учнів на нерозумних і обмежених людей. Багато з наших шкіл (у мене ще багато таких єретичних думок) є закладами для притуплення, оскільки учні залишають ці школи скоріше ослаблені в духовному відношенні, ніж зміцнілими.

Це відбувається від заучування незрозумілого, від нав'язування незрозумілого. Я маю головним чином на увазі загальноприйняте викладання закону божого. Не на шкільних вчителів падає повністю вина; вона значною мірою обумовлена обставинами, які гнітять нас або нам здаються. Наші діти часто залишають навчання на дванадцятому, десятому і навіть дев'ятому році життя. Їх хочуть забезпечити на дорогу хлібом насущним, сподіваючись (так втішають принаймні себе), що життя саме внесе потрібну ясність. Більшою мірою це пусте самовтішання. Дух подібний до шлунка. Чого він щойно не почне перетравлювати, того він і зовсім не перетравить, і воно його тільки розладнає. Тому ми твердо дотримуємося нашого правила: учень повинен розуміти, чому він вчиться. Тому ясність, чіткість і визначеність (у розумінні повної ясності) є невід'ємними якостями викладача, які він повинен доводити до досконалості. Занадто часто у нас плутають незрозумілість з глибиною. Те, що люди легко розуміють, вони вважають неглибоким. Те, що є туманним і незрозумілим, вони цінують високо. Приклад скрізь на виду. Ми, початкові вчителі, не хочемо сприяти цій звичці. Що не може бути зроблено досить зрозумілим — те не може бути подано учню. Противники цього правила говорять патетично про таємне. Розумний здогадується, і, звичайно, на повній підставі, про внутрішні протиріччя.

Що містить у собі внутрішнє протиріччя — вони називають глибокодумним. Нехай вчитель продумає наступні положення:

1. всяке незрозуміле положення, яке заучується, шкідливе;

2. всяка незмінна догма, яка не вливається в потік розвиваючої освіти, пригнічує наш дух;

3. змушувати учня повторювати незрозумілі положення є безвідповідальним.

Однак досить: маврів ми не можемо зробити білими, але ми будемо міцно дотримуватися любові до ясного і простого.