5. Вказуй на кожному ступені окремі частини

наступного матеріалу і, не допускаючи суттєвих

перерв, наводь із нього окремі дані, щоб викликати

допитливість учня, не задовольняючи її, одначе,

повною мірою!

Такий спосіб обґрунтовує мимохідь наступне і привертає до нього увагу. Коли потім і відбувається подальший виклад і повне висвітлення, воно надає учню справжньої духовної насолоди найвищої якості. «В таких попередніх вправах, натяках, вказівках (говорить Лессінг в своєму творі «Виховання людства», яке користується заслуженою славою) полягає позитивна досконалість елементарного підручника, подібно до того як властивість не утруднювати і не перетинати шлях до прихованих істин є його негативною властивістю».

6. Розподіляй і розміщуй матеріал таким чином,

щоб, де це тільки можливо, на наступному ступені

при вивченні нового знову повторювалося попереднє!

При такому способі невідоме приєднується до вже відомого. Завдяки цьому пройдене стає все більш і більш міцним набутком учнів і вони вправляються в розумінні і трактуванні більш складних предметів. Те, що вимагається, звичайно, не завжди однаково легко можна досягти: воно залежить частково від природи предмета; але майже завжди дещо в цьому відношенні все-таки вдається. Краще за все це дозволяють синтетичні предмети: чистописання, малювання, арифметика, геометрія, граматика і т.д.

Якщо правило №5 передбачає наступний матеріал, то правило №6 передбачає повернення до попереднього. Обидва ці правила в об'єктивному відношенні забезпечують єдність предмета, а в суб'єктивному — живий інтерес і постійні вправи.

7. Пов'язуй споріднені за змістом предмети!

Цей принцип, подібний до решти, повинен бути правильно зрозумілим. Жакото не тільки знаходить все в усьому, але вчить скрізь, або, правильніше, всякому можливому в один і той же час, в одну й ту ж годину. Ми саме з цим незгодні, тому що таким чином неможливо нічого розглянути як потрібно, тобто ґрунтовно і в голові утворюється сумбур.

Гарніш у своєму «Світобаченні» приєднує один до одного і об'єднує різноманітні предмети. Ми знову-таки не розділяємо такого погляду, хоча його спосіб наближається до істини. Щоправда, найрізноманітніші предмети співпадають у відомих відношеннях і в розумінні єдності знання доповнюють один одного. Однак дійсно різні предмети повинні вивчатися окремо, і потрібно тільки чітко і ясно визначити і вказати їх взаємовідношення.

Ця думка покладена в основу моїх «Рекомендацій до використання шкільної хрестоматії», особливо в новому їх виданні. Вони показують, як все викладання мови в народній школі повинно будуватися навколо хрестоматії і одночасно висвітлювати один і той же предмет з різних боків. Те, що на уроці читання було предметом для вправ у читанні, на уроці орфографії повинно бути матеріалом для вправ у правильному написанні і засвоєнні правил, що цього стосуються, а на уроці граматики — стати об'єктом для вивчення мови. Не все, таким чином, вивчається в одну й ту ж годину впереміж, а споріднені за змістом предмети, що викладаються одночасно, повинні бути пов'язані між собою.

З природознавства або реального навчання ще немає задовільних рекомендацій. Вони, безумовно, з'являться, оскільки найновіша дидактика наполягає на використанні названого принципу. Останній вимагає не системи взаємного навчання, а взаємопов'язаного навчання, тобто такого навчання, при якому пройдене і засвоєне доповнювало б і висвітлювало те, що відбувається і засвоюється. «Все повинно чіплятися одне за одне. Одне завдяки іншому повинно досягти великого успіху і дозрівати».