Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

Вправа 98

Запишіть цифри словами.

280-річчя, 75-хвилинний, 948-кілометровий, 3-значний, 4-актний, 564-сотий, 2-електродний, 79-поверховий, 100-квартирний, 185-літ- тя, 493-метровий, 62-добовий, 80-секундний, 3-осьовий, 987 000 000-й, 136-й маршрут, 24-тонний, 62-вагонний, 754-а вправа, 795-гектарний, 786-річний, 33-відсотковий, 2-ярусний, 3-щогловий, 590-літній, 55-ден- ний, 8-октавний.

— Ану, повтори: «Тридцять три кораблі лавірували, лавірували, та не вилавірували».

— Морські маневри.

§ 32. Особливості відмінювання та правопису займенників

Займенник — це самостійна частина мови, що вказує на предмет, ознаку, кількість, не називаючи їх. Традиційно займенник вивчається четвертим, бо в реченнях може замінювати іменники, прикметники, числівники, тобто самостійні частини мови, які розглядалися раніше.

За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів:

1.Особові — вказують на особу: я, ми (перша особа), ти, ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа).

Займенник Ви вживається для підкреслення уваги, пошани, ввічливості. В офіційно-ділових документах, приватних листах, адресованих старшій за віком чи поважній особі, як правило, цей займенник (у прямому чи непрямих відмінках) пишеться з великої літери: Доводжу до Вашого відома; Виконали Ваше прохання; Прошу Вашого дозволу;

Щиро вітаємо Вас тощо. При займеннику Ви присудок уживається в множині: Ви повідомили; Ви запросили.

На адресу присутньої при розмові особи нечемно відносити особові займенники він, вона. Про вчителів, викладачів, поважних осіб теж

298

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

неввічливо відгукуватися в третій особі: не вона просила, а Людмила Андріївна просила; не він читав лекцію, а пан професор читав лекцію.

Займенники третьої особи, звичайно, використовуються, щоб уникнути повторення тих самих імен чи для позначення відсутньої людини, але надуживати займенниками в писемному чи усному мовленні не варто.

Присутню особу слід називати на ім’я й по батькові чи на прізвище, якщожВамневідоме ніім’я, ніпрізвищелюдини, топотрібнозвер-

татися пан (пані, панно) або добродій (добродійко). Звертання за ста-

тевою чи віковою ознакою свідчать про невихованість особи (жінко,

дєвушка, мужчина, діду, бабо (до незнайомих осіб) тощо).

В офіційно-ділових документах, що пишуться від імені установи, організації, підприємства, тобто від 1-ї особи множини, займенник ми,

як правило, опускається: Просимо надіслати…, Висловлюємо надію…,

Повідомляємо про… та ін. Паралельно вживається форма 3-ї особи од-

нини: Адміністрація просить…, Фірма повідомляє….

Уживання займенника я також оминається в розпорядженнях, наказах і под., які починаються дієсловом у 1-й особі однини: Наказую…, Пропоную…. Займенник я вживається лише в особистих паперах та деяких видах документів (переважно офіційних особових: автобіографія, доручення, пояснювальна записка тощо).

У науковому, почасти публіцистичному стилях замість я вживається так зване авторське ми (це ведеться здавна, ще від Цицерона): ми дослідили; ми дійшли таких висновків. Причому в науковому стилі не зловживають навіть цим займенником, а використовують односкладні означено-особові, ачастішенавітьбезособовіконструкції: висловлюємо гіпотезу; пропонуємо формулювання; видається доцільним звернути увагу; запропоновано періодизацію; досліджено явище тощо.

2.Зворотний себе — указує на відношення виконавця дії до самого себе.

3.Присвійні — указують на належність предмета 1-й особі: мій, наш; 2-й особі: твій, ваш; 3-й особі: його, її, їх (особові займенники в родовому відмінку), а також їхній (їхня, їхнє, їхні); особі, яка виконує дію: свій.

299

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

4.Вказівні — указують на предмет: цей, той; на ознаку: такий; на кількість: стільки.

5.Означальні: весь, всякий, кожний, інший, сам, самий, жодний (у застарілому значенні — кожний): Для неї [матері] всі рівні, жодного любить, усіх рівно пестує, за всяким рівно вбивається (Г. Квітка-Основ’яненко). Стали вони жоден вечір зіходитися під вербою (Г. Квітка-Основ’яненко).

6.Питальні — являють собою запитання до іменника: хто? що?; до прикметника: який? чий?; до числівника: скільки? котрий́? Виконують функції питальних слів у питальних реченнях.

7.Відносні — такі, як і питальні, але вживаються як сполучні слова між частинами складнопідрядних речень: хто, що, який, чий,

скільки, котрий́.

8.Неозначені — утворюються від питально-відносних за допомогою часток аби-, де-, -сь (пишуться разом); хтозна-, казна-, боз-

на-, будь-, -небудь, невідь- (пишуться через дефіс): абихто, де-

котрий, щось, хтозна-який, казна-скільки, бозна-що, будь-хто, чий-небудь, невідь-який.

9.Заперечні — утворюються від відносно-питальних за допомо-

гою частки ні- (пишеться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніс-

кільки, нікотрий́, а також жодний (у значеннях — «ніякий», «ніхто», «ні один», останнє не плутати з «не один» — багато): Олек-

сандр… згадав, що вже кілька днів немає жодного повідомлення з головного штабу (П. Кочура). Жодний із них не сказав ні слова. Я відповіла йому в дуже ґречному тоні, без жодних натяків на козу (Леся Українка).

І. Відмінювання займенників

За особливостями відмінювання займенники групують так: а) особові та зворотний утворюють особливий тип відмінювання;

б) присвійні, вказівні, означальні займенники відмінюються подібно до прикметників;

в) усі інші займенники відмінюються за окремими зразками.

300

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Існує інший поділ, залежно від того, яку частину мови замінюють займенники:

а) іменникові займенники: особові, зворотний, хто, що (питальновідносні та заперечні й неозначені з цими основами);

б) прикметникові займенники: присвійні (мій, твій, наш, ваш, свій, їхній), вказівні (цей, той, такий), означальні (сам, самий, всякий, кожний, інший, жодний), питально-відносні (який, чий, котрий),

неозначені та заперечні з основами зазначених у цій групі питаль-

но-відносних займенників; в) числівникові займенники: вказівний (стільки), питально-віднос-

ний (скільки) та заперечний і неозначені, утворені від скільки.

Для частини відмінкових форм займенників характерний суплетивізм, тобто творення форм непрямих відмінків від іншої основи: я — мене, ми — нас, він — його тощо.

Зауваження до відмінювання займенників:

1.Як прикметники твердої групи відмінюються займенники: наш,

ваш, всякий, інший, сам, самий, кожний, такий, який, котрий. Як прикметник м’якої групи змінюється їхній.

2.Займенники стільки, скільки відмінюються як числівник два.

3.Особові я, ти, ми, ви та зворотний себе відмінюються так:

Від-	Однина		Зворотний	Множина
мінки	1-а особа	2-а особа		1-а особа	2-а особа
Н.	я	ти	–	ми	ви
Р.	мене́	тебе́	себе́	нас	вас
Д.	мені́	тобі́	собі́	нам	вам
З.	мене́	тебе́	себе́	нас	вас
О.	мною́	тобою́	собою́	нами́	вами́
М.	на мені́	на тобі́	на собі́	на нас	на вас
Кл.	–	ти	–	–	ви

4.У формах 3-ї особи займенників він, вона, воно, вони в орудному відмінку та після прийменників з’являється приставний н: ним,

нею, ними; до нього, про неї, від них.

301

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

Від-	Однина			Множина
мінки	чоловіч. і середній рід		жіночий рід
Н.	він, воно́		вона́	вони́
Р.	його,́від нього́		її,́від неї́	їх, від них
Д.	йому́		їй	їм
З.	його,́про нього́		її,́про неї́	їх, про них
О.	ним		нею́	ними́
М.	на ньому́ / нім		на ній	на них

5.Займенники мій, чий, той, цей, весь відмінюються так:

Відм.		Чоловічий і середній рід
Н.	мій, моє́	чий, чиє́	той, те	цей, це	весь, все
Р.	мого́	чийого́	того́	цього́	всього́
Д.	моєму́	чийому́	тому́	цьому́	всьому́
З.	ч. р., як у	Н. або	Р. в.;	с. р., як у	Н. в.
О.	моїм́	чиїм́	тим	цим	всім
М.	на моєму́	на чийому́	на тому́	на цьому́	на всьому́
	/моїм́	/чиїм́	/тім	/цім	/всім
Кл.	як	у	Н. в.	як у	Н. в.
Відм.			Жіночий рід
Н.	моя	чия	та	ця	вся
Р.	моєї	чиєї	тієї / тої	цієї	всієї
Д.	моїй	чиїй	тій	цій	всій
З.	мою	чию	ту	цю	всю
О.	моєю	чиєю	тією / тою	цією	всією
М.	на моїй	на чиїй	на тій	на цій	на всій
Кл.	як	у	Н. в.	як у	Н. в.
Відм.			Множина
Н.	мої	чиї	ті	ці	всі
Р.	моїх	чиїх	тих	цих	всіх

302

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Закінчення табл.

Відм.			Множина
Д.	моїм	чиїм	тим	цим	всім
З.	як	у	Н.	або	Р. в.
О.	моїми	чиїми	тими	цими	всіма
М.	на моїх	на чиїх	на тих	на цих	на всіх
Кл.	як	у	Н. в.	як у	Н. в.

6.Займенники твій, свій відмінюються як займенник мій.

7.Займенники хто і що відмінюються як той у чоловічому роді.

8.Після прийменників наголос переходить з останнього складу на передостанній у таких займенникових формах: до мене́, до

тебе́, на себе́, з нього́, у неї́, біля кого́ (когось́ ), від того́, від чого́ (чо́гось), у цьо́го, з усьо́го, на то́му, при цьо́му, у чо́му (чо́мусь), в усьому́.

Але коли прийменник відноситься не до займенника, а до іншої частини мови, до якої цей займенник прилягає, то наголос не змінюєть-

ся: до його́хати, до її́міста.

9.Неозначені та заперечні займенники відмінюються лише в основній частині, при цьому можливі варіанти: на абикому — аби на кому, до абиякого — аби до якого, з деким — де з ким, на деяких — де на яких, на нікому — ні на кому, з ніяким — ні з яким, на ніякій — ні на якій, у казна-скількох — казна в скількох, кимсь — кимось, чиїмсь — чиїмось, чимсь — чимось тощо.

ІІ. Особливості правопису займенників

Крімвипадків, зазначениху8 та9-мурозрядахзайменниківзазна- ченням (неозначених та заперечних), варто звернути увагу на таке:

1.Якщо між частками, що пишуться разом або через дефіс, з’являється прийменник, то всі компоненти пишуться окремо:

абичого — аби з чого, декотрого — де в котрого, хтозна-чиїм — хтозна з чиїм, казна-скількох — казна в скількох, бозна-кого —

303

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

бозна до кого, будь-котрої — будь від котрої, невідь-яким — невідь з яким, нічию — ні про чию.

2.Із частками -бо, -но, -то, -таки, коли вони виділяють значення окремого слова, займенники пишуться через дефіс: ви-бо, ти-но,

стільки-то, все-таки, сам-таки, але якщо між часткою та за-

йменником вклиняється інша частка, то всі компоненти пишуться окремо: ви ж бо, ти ж но, стільки ж то, все ж таки, сам би таки тощо.

3.Із часткою не займенники пишуться окремо: не твої, не вони, не я,

не той. Виняток: прикметник неабиякий (у значенні «видатний,

великий, визначний»): неабиякий інженер, неабиякі думки. Це слово ватро відрізняти від сполучення частки із займенником, які пишуться окремо: Це не абиякий артист, а видатний.

Вправа 99

Поставте займенники в зазначених відмінках (з прийменниками та без прийменників, якщо є різниця; укажіть паралельні форми, коли такі вживаються). Поясніть правопис.

Він — Р., З. та М. в., нікого — Р. та О. в., скільки-небудь — Р. та М. в., хто — М. в., вони — Р. та З. в., весь — М. в., хтось — О. в., абихто— О. та М. в., дещо— Р. та О. в., чийсь— Д. та О. в., чиє— Д.

та М. в., вона — Р. та З. в., та — Р. та О. в., всі — Р., Д., О. та М. в.,

ця — Р. та О. в., ніякий — Р., О. та М. в., щось — Р. та О. в., будь-ко-

трий — Р., О. та М. в., чия — Р. та О. в., вся — Р. та О. в., твоє — Р., Д. та М. в., котрийсь — Р. та О. в., дещо — Р. та О. в.

Вправа 100

Складіть речення із питальними та відносними займенниками, з’ясуйте різницю між ними, визначте їх функції в реченні.

Вправа 101

Перепишіть речення, розкриваючи дужки, поясніть правопис займенників.

304

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

І. 1. Без (будь) кого з нас Батьківщина може обійтися, але (будь) хто з нас без Батьківщини — (ні) що (В. Сухомлинський). 2. (Де) хто віз жовте листя, гілочки глоду, калину (Є. Гуцало). 3. Придумає (казна) що і сунеться, як карась у вершу (І. Рябокляч). 4. Біля них на санках, застелених рядном, сидів Кирило Стасюк, (не) (аби) який мовчун, із якого витягнути слово — навіть обценьками важко (Є. Гуцало). 5. Я примітив, що (де) котрі дами міняють убрання по два й по три рази на день… (І. Нечуй-Левицький). 6. В коморі вона брала яку (не) (будь) роботу — чи шити, чи вишивати, чи квасолю перебирати (Є. Гуцало). 7. Чоловік у нужді знав, що (ні) хто йому (ні) чого не дасть, він тихенько і взяв… (Г. Квітка-Основ’яненко). 8. Собі я більше схожа на кишеню. То зовсім порожня, то напхана (бо) (зна) (чим) (В. Балдинюк). 9. Та хай йому (аби) що! Добре, що не в одній хаті живемо (М. Коцюбинський). 10. — Це вже хто (сь) тобі навис на очі. Що (сь) таке та є! — обізвався Роман. — (Ні) хто мені не навис на очі. Я тебе полюбила і більше (ні) кого в світі не буду любити (І. Нечуй-Левицький). 11. (Будь) які пісеньки моєї молодості — наче наркотик, причому наркотик, який позбавлений негативних наслідків (Є. Гуцало).

ІІ. 1. Цей дріт приносить телеграми (хто) (зна) (з) якої далини (М. Рильський). 2. Душа живе вже безліч часу, й так само житиме (бо) (зна) скільки (Є. Гуцало). 3. Хто (сь) приміряє теплі рукавиці, кого (сь) приваблює садовина [мова йде про ярмарок] (Д. Білоус). 4. Бентежну паузу, озонові дірки (Чим) (не) (будь) запихнуть і чимскоріше! (В. Балдинюк). 5. (Де) кого з учителів позабирали, позасилали… (Панас Мирний). 6. Про неї (бо) кажуть, що вона ні одного дня не може пробути без лайки (Г. Хоткевич). 7. Отче! Ви ж бачите: стара вже відбилася глузду й (казна) що верзе… (Я. Галан). 8. Що є душа? — у неї не питай. Як є, то є. Нема — то (ні) котрої (Л. Костенко). 9. І стоїть тепер [мати] над воротами, І кого (сь) так печально жде: Може, хто (сь) (таки)… Ну, хоч хто (сь) (таки)?.. Та (ні) хто до неї не йде (Б. Олійник). 10. О краю рідний мій! Твої степи безкраї, і в небесах твоїх крилаті кораблі… Твою красу (ні) (з) (чим), (ні) (з) (чим) я не зрівняю, подібного тобі немає на землі! (В. Сосюра). 11. Скільки (то) люду через їх вивідування пішло на казенні хліба, а (де) хто попхався аж туди, де Макар телят пасе (Панас Мирний).

305