3. Способи встановлення знаків на автомобільних дорогах
Знаки розміщують на стійках на земляному полотні, на консолях, стійках, прикріплених до масивних споруд, на арках, рамах, тросах-розтяжках, на пролітних будовах шляхопроводів, порталах тунелів.
Згідно ДСТУ 4100 дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, забезпечувалась зручність експлуатації і обслуговування, а також виключалось їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення і т.ін.).
Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, що передається ними, тільки тим учасникам руху, для яких вона призначена (рис. 3.4). Згідно п. 4.1.3 ДСТУ 3587 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» відстань видимості дорожніх знаків повинна бути не менше ніж 100 м за ходом руху.
а, г − неправильне розміщення знаків (порушено видимість та зорову спрямованість); б, в, д − правильне розміщення знаків.
Рис. 3.4. Приклади розміщення дорожніх знаків
Стійки слід розташовувати одна від другої на відстані не менш 50 м.
Стійки слід розташовувати, рис. 3.4 – 3.9:
на бермах, присипаних до узбіччя,
на укосах насипу,
на смузі відведення за бічною канавою,
над узбіччям,
над узбіччі на гірських дорогах при обмежених умовах (біля урвищ, прірв, скель, парапетів тощо),
на розділювальній смузі поближче до того напряму руху, для якого призначений знак,
на піднесенні над розділювальною смугою,
Відстань від ближнього до проїзної частини краю знаку і брівкою земполотна повинна бути 0,5-2,0 м, рис. 3.5. (на гірських дорогах в обмежених умовах не менш ніж 1.0 м).
Від нижнього краю знаку до кромки проїзної частини відстань 1,5-2,0 м, рис. 3.6.
А − поза населеними пунктами; Б − в населених пунктах
Рис. 3.5 Визначення відстані встановлення знаків збоку від проїзної частини
а − поза населеними пунктами, б, в − в населених пунктах, г − над проїзною частиною, д − на острівці безпеки.
Рис. 3.6. Визначення висоти встановлення знаків
Знаки, розташовані з правого боку дороги по ходу руху слід дублювати на її лівій смузі, на розділовій смузі або над проїзною частиною, якщо розташований праворуч знак може бути своєчасно не відмічений водієм із-за недостатньої видимості або загороджується іншими автомобілями при русі в щільному потоці
Знаки не повинні обмежувати видимість дороги, стійки знаків повинні легко ламатися або зрізатися, не наносячи автомобілю істотних пошкоджень, масивні стійки повинні бути захищені огородженнями
В одному поперечному перерізі дороги допускається встановлення не більше трьох знаків без урахування дублюючих знаків і табличок до дорожніх знаків (рис. 3.7).
Рис. 3.7. Приклад встановлення дорожніх знаків в одному поперечному перерізі дороги.
Черговість розташування знаків різних груп на одній опорі (вниз або праворуч) повинна бути наступною:
знаки пріоритету;
попереджувальні знаки;
наказові знаки;
заборонні знаки;
інформаційно-вказівні знаки;
знаки сервісу.
При розташуванні на одній стійці знаків однієї групи їх розташовують відповідно номеру знака в групі.
Черговість розміщення знаків на одній опорі визначається так, як показано на рис. 3.8. Знаки слід установлювати, переважно, по горизонталі та вертикалі.
Рис. 3.8. Послідовність розташування декількох знаків на одній опорі.
Рис. 3.9. Приклади розміщення попереджувального і заборонного знаків на одній опорі
Відстань від нижнього краю знака (без урахування попереджувальних знаків 1.31.1 − 1.31.6, 1.4.1 − 1.4.3 і табличок до дорожніх знаків) до поверхні дорожнього покриття крім випадків, спеціально обумовлених ДСТУ 4100, повинна становити:
від 1,5 до 2,2 м − у разі установлення збоку від дороги поза населеними пунктами, від 2,0 до 4,0 м − у населених пунктах;
не менш ніж 0,6 м − у разі установлення на острівцях безпеки і на проїзній частині дороги;
від 5,0 до 6,0 м − у разі розташування над проїзною частиною; у разі розташування знаків на прольотних конструкціях штучних споруд і за відстані від поверхні дорожнього покриття до низу прольотної конструкції споруди менш ніж 5 м, знаки не повинні виступати за їх нижній край.
Відстань між сусідніми знаками, розташованими на одній опорі, що поширюють свою дію на одну й ту ж проїзну частину, за винятком знаків, виконаних в одному корпусі, повинна становити від 50 мм до 200 мм (рис. 3.9).
6. Великі щити знаків вказівок напрямів руху (5.52) і відстаней (5.59) і нестандартних покажчиків слід розташовувати на стійках на присипних бермах до узбіч, на укосах насипів і виїмок.
Великі щити вказуючих знаків рекомендується закріплювати на стійках, встановлених поряд із земляним полотном дорогі, або на укосах насипів і виїмок. Така конструкція стійок дозволяє наблизити знак до проїзної частини. Відстань від ближнього до проїзної частини краю знаку до брівки земполотна повинна бути 0,5-1,0 м. На ділянках, де стійки неможливо встановити на укосах насипу або поряд із земляним полотном, щити знаків підвішують над узбіччями на консолях (мал.). Відстань від нижнього краю щита до рівня кромки проїзної частини не менш 5-5.5 м (рис. 3.6).
7. На дорогах 1-2 категорій знаки можна встановлювати на арках, рамах, тросах-розтяжках. В межах охоронної зони високовольтних ЛЕП підвіска знаків на тросах розтяжках заборонена. Опори несучих конструкцій повинні розташовуватися на бермі не ближче 0.5 м від брівки дорогі і по осі розділової смуги. Відстань від нижнього краю знаку до рівня кромки проїзної частини не меншого 5-5,5 м (рис. 3.6).
Попереджувальні знаки застосовуються для інформування водіїв про наближення до небезпечної ділянки, про місце розташування останньої та характер небезпеки.
Попереджувальні знаки (крім знаків 1.4.1-1.4.3 і 1.29-1.31.6) поза населеними пунктами повинні встановлюватися на відстані 150-300 м (з урахуванням дозволеної швидкості руху, умов їх видимості і можливості своєчасного виявлення небезпечної ділянки), а в населених пунктах — на відстані 50-100 м до початку небезпечної ділянки дороги.
Приклади встановлення попереджувальних знаків взяті з документу «Методичні рекомендації по застосуванню дорожніх знаків, дорожньої розмітки та маршрутному орієнтуванню. Міністерство внутрішніх справ України»)
Знаки 1.5.1—1.5.3 «Звуження дороги».
Поза населеними пунктами знак повинен установлюватись також перед мостами, шля-хопроводами, естакадами і тунелями, якщо ширина проїзної частини в межах штучної споруди дорівнює або менша ніж на підходах до неї (рис. 33), а в населених пунктах - якщо ширина проїзної частини в межах штучної споруди менша, ніж на підходах до неї (рис. 3.10).
Рис. 310. Приклади встановлення знаків 15.1-1.5.3 „Звуження дороги": А,Б - поза населеними пунктами, В,Г - в населеному пункті
Знаки 1.6 «Крутий підйом», 1.7 «Крутий спуск». Знаки 1.6 і 1.7 попереджають про наближення до підйому або спуску.
Рис. 3.11. Приклад розміщення знаків 1.6 і 1.7 на підйомі та спуску, що ідуть один за одним.
Розміщення знаку 1.7 доцільно також у випадку, коли необхідно позначити спуск на якому є ділянка звуження проїзної частини, де потрібно забезпечити чітке виконання вимоги Правил дорожнього руху стосовно надання першочерговості проїзду зазначеної ділянки водіям, які рухаються на підйом.
Знаки 1.4.1-1.4.3 на відміну від інших попереджувальних знаків установлюються не перед, а безпосередньо на небезпечній ділянці дороги, фіксуючи в такий спосіб місце небезпечного повороту, інформація про яке особливо важлива для водіїв у темний час доби (рис. 3.12).
Рис. 3.12. Застосування знаків 1.4.1- 1.4.3 «Напрямок повороту»
Знак 1.10 «Нерівна дорога». Ділянка дороги, що має нерівності проїзної частини — хвилястості, напливи, випинання.
Знак 1.10 повинен установлюватись перед ділянками доріг, що мають нерівності проїзної частини (хвилястість), напливи, випинання, величина яких перевищує допустимі значення згідно з ДСТУ 3587 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", зокрема гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг I—III категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів; 4 см — для решти категорій і груп.
Рис. 3.13. Застосування знаку 1.10 з табличкою 7.2.1 для позначення ділянки дороги, що має нерівності проїзної частини та зазначення протяжності цієї ділянки.
Знак 1.12 «Вибоїна». Ділянка дороги з вибоїнами чи просіданнями дорожнього покриття на проїзній частині.
Знак 1.12 повинен установлюватись у разі наявності на ділянках доріг вибоїн, просідань дорожнього покриття (рис. 3.14), величина яких перевищує значення допустимі згідно з ДСТУ 3587 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", зокрема гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг I-III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см — для решти категорій і груп.
Знак 1.12 тимчасовий і встановлюється на період, необхідний для проведення відповідних робіт на дорозі.
Рис. 3.14. Застосування знаків 1.12 перед ділянкою дороги з пошкодженням покриття проїзної частини.
Знаки 1.23.1—1.23.4 «Прилягання другорядної дороги».
Рис. 3.15. Приклад розміщення знаку 1.23.4 поза населеним пунктом