- •Міністерство економіки України
- •Передмова
- •Лекція 1. Макроекономіка як наука
- •Об’єкт та предмет макроекономіки.
- •Суб’єкти макроекономіки та їх взаємодія.
- •Логічна модель макроекономіки.
- •1. Об’єкт та предмет макроекономіки
- •2. Суб’єкти макроекономіки та їх взаємодія
- •3. Логічна модель макроекономіки
- •Лекція 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
- •1. Система національних рахунків, її основні методологічні принципи
- •2. Методика обчислення ввп за виробничим методом, витратами та за доходами
- •3. Чистий внутрішній продукт і національний дохід
- •4. Особистий дохід та дохід кінцевого використання
- •Лекція 3. Макроекономічна нестабільність
- •Фази економічних циклів
- •Найважливіші заходи антикризової політики
- •2. Безробіття: сутність, види та соціально-економічні наслідки
- •3. Інфляція: її причини, види та наслідки
- •Лекція 4. Сукупний попит та сукупна пропозиція
- •2. Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Фактори, що визначають сукупний попит
- •3. Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію
- •4. Сукупний попит – сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги
- •Лекція 5. Споживання, заощадження та інвестиції
- •2. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження. Фактори споживання та заощадження, які не залежать від доходу
- •3. Інвестиції: сутність, фактори, які впливають на їх величину
- •Лекція 6. Сукупні витрати і валовий внутрішній продукт
- •Витратні моделі економічної рівноваги. Моделі “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”.
- •Мультиплікатор витрат.
- •Рівноважний валовий внутрішній продукт в умовах неповної та повної зайнятості.
- •1. Витратні моделі економічної рівноваги. Моделі “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”
- •Визначення рівноважного ввп (млрд. Грн.) на основі моделі “витрати-випуск“
- •Визначення рівноважного ввп на основі моделі “вилучення-ін’єкції”
- •2. Мультиплікатор витрат
- •Мультиплікативний вплив приросту інвестицій на приріст доходу
- •3. Рівноважний ввп в умовах неповної та повної зайнятості
- •Лекція 7. Держава як суб'єкт макроекономічного регулювання
- •2. Класична теорія макроекономічного регулювання
- •3. Кейнсіанська теорія як теоретична основа державного регулювання економіки
- •Макроекономічна рівновага в економіці
- •4. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
- •4.1. Монетаристська теорія
- •4.2. Теорія економіки пропозиції
- •4.3. Теорія раціональних очікувань
- •Лекція 8. Фіскальна політика
- •2. Автоматична фіскальна політика
- •3. Фіскальна політика і державний бюджет
- •4. Дефіцит державного бюджету та концепції його збалансування
- •5. Державний борг і його економічні наслідки
- •Лекція 9. Грошовий ринок і монетарна політика
- •Структура грошової маси в Україні
- •2. Банківська система та грошовий мультиплікатор
- •Структура балансу центрального банку
- •Балансовий звіт комерційних банків
- •3. Грошово-кредитне регулювання економіки
- •4. Одночасна рівновага на товарному і грошовому ринках: модель is-lm для закритої економіки
- •Лекція 10. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •Абсолютні та порівняльні переваги на виробництво товарів
- •2. Платіжний баланс і валютний курс
- •Динаміка платіжного балансу України (млрд. Дол.)
- •3. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп
- •4. Основні елементи зовнішньоекономічної політики
- •5. Модель макроекономічної рівноваги Мандела-Флемінга
- •Лекція 11. Ринок праці та соціальна політика
- •2. Державне регулювання зайнятості
- •3. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення
- •Лекція 12. Економічне зростання
- •2. Модель економічного зростання Домара-Харрода
- •3. Модель економічного зростання р. Солоу
- •Список використаної літератури
Лекція 4. Сукупний попит та сукупна пропозиція
Макроекономічний кругообіг в умовах ринку.
Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Фактори, що визначають сукупний попит.
Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію.
Сукупний попит–сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги.
1. Макроекономічний кругообіг в умовах ринку
У змішаній економіці головну координуючу функцію виконує ринок. Він пов’язує між собою продавців і покупців, встановлює ціни та розподіляє обмежені ресурси згідно з платоспроможністю потребами економічних суб’єктів.
Центральне місце в ринковій системі посідають ринок ресурсів та ринок продуктів.
Ринок ресурсів– ринок, на якому підприємства (фірми) купують у домашніх господарств ресурси, необхідні для виробництва: робочу силу, капітал, природні ресурси за ринковими цінами.
Ринок продуктів – ринок, на якому домашні господарства купують вироблені підприємствами (фірмами) товари і послуги за ринковими цінами.
Через ринок ресурсів і продуктів домашні господарства і підприємства взаємодіють між собою. В процесі їхньої взаємодії відбувається економічний кругообіг, внаслідок якого в економіці визначається обсяг і структура виробництва, а між окремими ринками досягається рівновага.
Щоб показати роль ринків у процесі взаємодії домашніх господарств і підприємств, розглянемо модель економічного кругообігу в умовах чистого ринку, тобто без участі держави.
Рис. 4.1.Модель економічного кругообігу в умовах чистого ринку
Спочатку розглянемо ринок ресурсів. З його допомогою домашні господарства постачають підприємствам ресурси за ринковими цінами. В результаті купівлі-продажу ресурсів домашні господарства одержують грошові доходи (заробітну плату, ренту тощо), а підприємства несуть виробничі витрати. Це означає, що витрати з боку підприємств перетворюються на доходи з боку домашніх господарств. В умовах рівноваги витрати дорівнюють доходам.
Тепер розглянемо ринок продуктів. Підприємства постачають на цей ринок товари й послуги, а домашні господарства купують їх за ринковими цінами. У зворотному напрямку рухаються грошові доходи підприємств (виручка від реалізації) та споживчі витрати домашніх господарств.
Слід зазначити, що в процесі ринкових відносин підприємства й домашні господарства виступають почергово як продавці або покупці. На ринку ресурсів продавцями є домашні господарства, а покупцями – підприємства. На ринку продуктів продавцями є підприємства, а покупцями домашні господарства. У кінцевому підсумку через механізм ринків ресурсів і продуктів ресурси обмінюються на продукти, а грошові потоки лише обслуговують цей обмін.
Економічний кругообіг випливає із передумови, що домашні господарства витрачають весь свій дохід на придбання споживчих товарів та послуг, а виробничі витрати підприємств еквівалентні їхнім доходам від реалізації продуктів. Насправді це не так.
Для відтворення реальної картини економічного кругообігу необхідно врахувати ще фінансовий ринок, який перетворює заощадження домашніх господарств у інвестиції фірм.
На відміну від домашніх господарств, підприємства щороку витрачають, як правило, більше, ніж отримують від реалізації своїх продуктів. Це пояснюється тим, що крім поточних витрат на купівлю ресурсів (для підтримання виробництва на незмінному рівні) підприємства повинні здійснювати інвестиції (в основний капітал, житлове будівництво, товарно-матеріальні запаси).
Більша частина заощаджень домашніх господарств перетворюється на інвестиції на фінансовому ринку з допомогою спеціальних фінансових посередників (комерційних банків, інвестиційних, страхових компаній, різних фондів).
Акумулюючи вільні від витрат грошові ресурси домашніх господарств, фінансові посередники передають їх у вигляді позичок у розпорядження підприємств за відповідну процентну ставку. Інша частина заощаджень домашніх господарств перетворюється на інвестиції безпосередньо через придбання ними акцій, облігацій та інших цінних паперів.
Тепер доповнимо модель економічного кругообігу державою в особі уряду. Всі потоки, які відображають взаємовідносини між підприємствами й домашніми господарствами, залишаються незмінними. Тут домашні господарства та підприємства взаємодіють уже не тільки між собою, а й із урядом, від заходів якого теж залежить рівновага в економіці.
Рис. 4.2.Модель економічного кругообігу в умовах змішаної економіки
У моделі економічного кругообігу уряд виконує такі функції.
1. Він здійснює на відповідних ринках державні закупівлі ресурсів і продуктів і внаслідок цього несе відповідні витрати, які впливають на сукупні витрати економіки.
2. Уряд надає домашнім господарствам і підприємствам колективні суспільні блага, пов’язані з утриманням бюджетної сфери (освіта, наука, медицина, оборона, управління). На схемі це верхні горизонтальні потоки, які поєднують уряд із домашніми господарствами й підприємствами.
3. Для здійснення своїх витрат уряд формує державні доходи за рахунок збирання податків (особистий прибутковий податок громадян, податок на прибуток підприємств тощо, непрямі податки). Це все – валові податки. Але уряд здійснює виплату трансфертних платежів (пенсії, стипендії, виплати по безробіттю, дотації, субсидії).
Валові податки за вирахуванням трансфертних платежів називаються чистими податками (нижні горизонтальні потоки на схемі).
ЧП = ВП – ТП (4.1), де:
ЧП – чисті податки;
ВП – валові податки;
ТП – трансфертні платежі.
Саме чисті податки характеризують дійсну величину доходів, які уряд може використати для закупівлі ресурсів і продуктів на відповідних ринках. Зазначимо: трансфертні платежі не впливають на купівельну спроможність уряду (урядовий попит), а є інструментом перерозподілу доходів (ресурсів і продуктів) між окремими суб’єктами приватного сектору економіки.
Уряд також – активний учасник фінансового ринку. Це пояснюється тим, що він не завжди може збалансувати свій бюджет. Дефіцит державного бюджету покривається за рахунок позичок на фінансовому ринку. Позички держава здійснює через продаж державних облігацій та інших цінних паперів як фінансовим посередникам, так і безпосередньо домашнім господарствам, підприємствам. Отже, державні закупівлі товарів і послуг залежать не лише від доходів уряду, а й від його позичок у суб’єктів приватного сектору економіки.
Уряд може впливати на економічну рівновагу такими шляхами: 1) змінюючи обсяг державних закупівель і тим самим впливаючи на сукупний попит, а отже – на обсяги виробництва; 2) змінюючи попит приватного сектору економіки через величину чистих податків.
Змінюючи рівень оподаткування або величину трансфертних платежів уряд може збільшувати (зменшувати) доходи суб’єктів приватного сектору економіки, від яких залежить їхній попит.
Ми розглянули моделі економічного кругообігу закритої економіки (без зв’язків зі світовим господарством).
Світове господарство доповнює внутрішні ринки та розділяє потоки ресурсів продуктів, доходів та витрат двома напрямами: по лінії внутрішніх і зовнішніх ринків. Якщо суб’єкти економічного кругообігу експортують ресурси та продукти, то у зворотному напрямку отримують грошові доходи. І навпаки, якщо вони імпортують ресурси і продукти, то у зворотному напрямку несуть відповідні витрати.
Зовнішній світ бере участь у економічному кругообігу й через міжнародні фінансові ринки. Якщо національних заощаджень недостатньо для фінансування економіки, то її суб’єкти, в тому числі й уряд, можуть отримати іноземні кредити з боку міжнародних фінансових організацій, іноземних урядів та приватних підприємств. І навпаки, якщо національні заощадження перевищують внутрішні потреби держави, то економічні суб’єкти можуть фінансувати економіку інших країн.
Рис. 4.3.Модель макроекономічного кругообігу у відкритій економіці