Балансовий звіт комерційних банків

Активи	Пасиви
Резерви	Поточні рахунки
Кредити	Заощадження та строкові депозити
Інвестиції та цінні папери	Інші пасиви
Інші активи	Власний капітал
Всього активів	Всього пасивів

Крім того, комерційні банки здійснюють комісійно-посередницькі операції (виконання розрахунків і платежів за дорученням клієнтів за винагороду). Комісійно-посередницькі операції включають інкасові (одержання грошей за документами), трастові (операції з цінними паперами клієнтів) і переказні (переведення коштів з рахунку на рахунок, із банку в банк тощо).

Спроможність комерційних банків надавати кредити залежить від величини депозитних грошей та пропорцій їх розподілу. Їх величина формується за рахунок власного капіталу та залучених грошей і розподіляється на банківські резерви та кредитні гроші.

Банківські резерви складаються із двох компонентів: 1) обов’язкових резервів, які регламентує центральний банк; 2) додаткових резервів, котрі банки створюють самостійно:

БР = ДГ х Рн (9.14), де:

БР – банківські резерви;

ДГ – депозитні гроші;

Рн – норма банківських резервів.

Банківські резерви– частина депозитних грошей, які комерційні банки зберігають у формі безпроцентних вкладів у центральному банку та у формі готівки у власній касі.

Депозитні гроші– грошові кошти, які залучаються банківською системою з метою їх використання для здійснення активних операцій.

Заходами регулювання норми обов’язкового резерву центральний банк може цілеспрямовано контролювати пропозицію грошей.

Гроші, які комерційні банки залучають на свої депозити, перевищують банківські резерви. Переважання депозитних грошей над банківськими резервами дає банкам змогу створювати кредитні гроші (КГ):

КГ = ДГ – БР (9.15), де:

КГ – кредитні гроші;

ДГ – депозитні гроші;

БР – банківські резерви.

Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (Мд). Депозитний мультиплікатор – коефіцієнт, який відображає, на скільки одиниць змінюється грошова маса за початкової зміни депозитних грошей на одиницю.

Депозитний мультиплікатор – це, з одного боку, відношення між приростом грошової пропозиції (ΔГП) і початковим приростом депозитних грошей:

(9.16), де:

Мд – депозитний мультиплікатор;

ΔГП – приріст грошової пропозиції;

ΔДГ – початковий приріст депозитних грошей.

З іншого боку, депозитний мультиплікатор – це величина обернено пропорційна резервній нормі: М_д = (9.17).

Якщо резервна норма встановлена, то, спираючись на початковий приріст депозитних грошей, можна обчислити приріст грошової пропозиції:

ΔГП = Δ ДГп х Мд (9.18), де:

ΔГП – приріст грошової пропозиції;

ДГп – початковий приріст депозитних грошей;

Мд – депозитний мультиплікатор.

Депозитний мультиплікатор підсумовує логіку створення нових банківських грошей. Банківська система в цілому може перетворити початкове збільшення своїх депозитів на суму, що значно перевищує їх залучену величину.

Наведена модель грошової пропозиції відповідає спрощеним умовам її формування, оскільки в ній грошова пропозиція зводиться лише до депозитних грошей, а вилучення з грошового обігу – лише до банківських резервів.

У дійсності до складу грошової пропозиції входять як депозитні, так і готівкові гроші: ГП = ГГ + ДГ (9.19).

Грошовий обіг має ще один канал вилучень – готівкові гроші. За умов зміни величини готівки величина депозитних грошей у складі тих, що залучені банками, змінюється в протилежному напрямку. Це впливає на здатність банків створювати нові гроші.

Для створення моделі грошової пропозиції з урахуванням усіх обставин визначимо два додаткових показники, що впливають на її величину. Це коефіцієнт готівки (Кг) та грошова база (ГБ).

Коефіцієнт готівки (Кг) – це відношення готівкових грошей до депозитних грошей: Кг = (9.20), звідки

ГГ = Кг х ДГ (9.21), де:

ГГ – готівкові гроші;

Кг – коефіцієнт готівки;

ДГ – депозитні гроші.

Грошова база(ГБ) – це сума готівкових грошей та банківських резервів: ГБ = ГГ + БР (9.22), де:

ГГ – готівкові гроші;

БР – банківські резерви.

З урахуванням рівнянь 9.22 і 9.14 формула грошової бази набуває вигляду: ГБ = Кг х ДГ+ДГ х Рн = ДГ х (Кг + Рн) (9.23), де:

ГБ – грошова база;

Кг – коефіцієнт готівки;

ДГ – депозитні гроші;

Рн – норма банківських резервів;

ДГ – депозитні гроші.

Звідси депозитні гроші дорівнюють:

ДГ = (9.24), де:

ДГ – депозитні гроші;

ГБ – грошова база;

Кг – коефіцієнт готівки;

Рн – норма банківських резервів.

На підставі цього можна модифікувати формулу готівкових грошей:

ГГ = Кг х ДГ = Кг х(9.25).

Розгорнута формула грошової пропозиції може бути виражена наступним чином:

ГП = ГГ+ДГ = х Кг += ГБ(9.26).

Таким чином, остаточна формула грошової пропозиції приймає вигляд:

ГП = ГБ .

У цій формулі вираз – це грошовий мультиплікатор, який враховує два канали вилучень (у формі готівки та банківських резервів):

Мг = (9.27), де:

Мг – грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор– коефіцієнт, який відображає, на скільки одиниць змінюється грошова маса при зміні грошової бази на одиницю. Коли вилучення грошей у вигляді готівки відсутні, тобто Кг = 0, то грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному:

Мг = == Мд (9.28).

Таким чином, як видно з формули (9.28), грошовий мультиплікатор залежить від політики центрального банку (настільки, наскільки він контролює резервну норму), а також від рішень власників грошових коштів, які впливають на коефіцієнт готівки. Центральний банк може лише прогнозувати поведінку вкладників стосовно коефіцієнта готівки.

На підставі розглянутого вище, формула грошової пропозиції може бути записана: ГП = ГБ х Мг (9.29), де:

ГП – грошова пропозиція;

ГБ – грошова база;

Мг – грошовий мультиплікатор.

У грошово-кредитній політиці держави грошова пропозиція є наперед визначеною центральним банком величиною. Тому пошуковою величиною стає грошова база, яку можна вивести з попередньої формули (9.29):

ГБ = (9.30), де:

ГБ – грошова база;

ГП – грошова пропозиція;

Мг – грошовий мультиплікатор.

Слід зазначити, що величина приросту грошової бази дорівнює сумі початкового приросту грошової маси:

ΔГБ = ΔГМп (9.31), де:

ΔГБ – приріст грошової бази;

ΔГМп – початковий приріст грошової маси.

Отже, початкова грошова маса, яку отримали продавці державних облігацій, створила грошову базу на таку саму суму. Тому ця початкова грошова маса називається грошима підвищеної ефективності, а формула грошової пропозиції (9.29) з урахуванням формули 9.31 модифікується таким чином:

ΔГП = ΔГМп х Мг (9.32), де:

ΔГП – збільшення грошової пропозиції;

ΔГМп – початковий приріст грошової маси;

Мг – грошовий мультиплікатор.

У світовій практиці крім банків на грошовому ринку широко представлені небанківські кредитно-фінансові інститути. До них належать інвестиційні, фінансові фонди, ощадні каси, ломбарди та кредитні кооперації. В нашій країні система небанківських спеціалізованих кредитно-фінансових установ ще тільки формується. На початковому етапі вона включає здебільшого державні структури: Фонд сприяння зайнятості, Пенсійний фонд, Фонд державного соціального страхування, ломбарди, каси взаємодопомоги. У перспективі розвиватимуться недержавні пенсійні фонди, комерційні, медичні страхові компанії тощо.