3. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп

Безпосередній вплив на ВВП з-поміж усіх видів зовнішньоекономічної діяльності здійснює зовнішня торгівля, кінцевий ефект від якої визначається чистим експортом.

Факторами відкритої економіки є експорт та імпорт. Експорт – товари й послуги, вироблені в країні та продані покупцям інших країн. Вплив експорту на ВВП нічим не відрізняється від впливу на нього з боку особистих споживчих витрат, валових приватних інвестицій і державних закупівель. Чим більший експорт, тим більші витрати іноземців на виробництво національного ВВП. Тому збільшення експорту України збільшує сукупні витрати та ВВП нашої держави. Імпорт – витрати окремих осіб чи фірм на товари та послуги, вироблені в інших країнах. Імпорт, навпаки, означає, що певна частка наших витрат на споживчі та інвестиційні товари йде на виробництво іноземного ВВП.

Таким чином, щоб визначити вартість продукту, виробленого всередині країни, потрібно із загальної суми наших витрат відняти ту їх частку, яка спрямовується на імпортні товари й послуги.

Якщо в підсумку врахувати одночасно експорт та імпорт, то чистим результатом, від якого залежить ВВП, буде чистий експорт – різниця між експортом (витратами іноземців на наш ВВП) та імпортом (нашими витратами на іноземний ВВП). За цих умов сукупні витрати в умовах відкритої економіки набувають такої структури: СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ.

Рис. 10.1Вплив чистого експорту на ВВП

На даному рисунку з допомогою моделі “витрати–випуск” представлена графічна залежність ВВП від чистого експорту. Спочатку сукупні витрати розглядаються в умовах закритої економіки, тобто без чистого експорту (СуВ = СВ+ВІ+ДЗ). Перетин лінії сукупних витрат із бісектрисою в точці Т₁ визначає рівноважний ВВП, який дорівнює ВВП₁.

Тепер підключимо зовнішню торгівлю й припустимо, що чистий експорт є позитивним (експорт перевищує імпорт). Це означає, що інші країни доповнюють внутрішні сукупні витрати на виробництво нашого ВВП на величину чистого експорту. Внаслідок цього сукупні витрати збільшилися і стали дорівнювати: СуВ = СВ+ВI+ДЗ+ЧE. Перетин лінії цих витрат із бісектрисою в точці Т₂ означає, що рівноважний ВВП збільшився до ВВП₂. Отже, позитивний чистий експорт збільшує сукупні витрати порівняно з їх величиною в закритій економіці й таким чином спричиняє зростання ВВП.

У випадку коли імпорт перевищує експорт, чистий експорт є від’ємним, і тому частина витрат, яких зазнали вітчизняні покупці в обсязі чистого експорту, вилучається із виробництва національного ВВП. Тобто СуВ = СВ+ ВІ+ДЗ–ЧE.

Перетин лінії цих витрат із бісектрисою в точці Т₃ означає, що рівноважний ВВП зменшився до ВВП₃. Отже, від’ємний чистий експорт зменшує сукупні витрати порівняно з їхньою величиною в закритій економіці й таким чином призводить до зменшення ВВП.

Чистий експорт може викликати зміни реального й номінального ВВП або певне співвідношення між ними. Це залежить від того, в якому співвідношенні знаходиться економіка до потенційного ВВП. В умовах неповної зайнятості збільшення чистого експорту викличе випереджаюче зростання номінального ВВП відносно реального за рахунок підвищення цін, а зменшення чистого експорту – випереджаюче зменшення номінального ВВП відносно реального внаслідок зниження цін. Але якщо економіка перебуває в умовах повної зайнятості, то збільшення чистого експорту викличе лише інфляційне зростання ВВП.

Ступінь впливу чистого експорту на ВВП залежить насамперед від величини, на яку змінюється чистий експорт. У цьому контексті слід зазначити, що на чистий експорт впливають три фактори: 1) динаміка ВВП у наших торгових партнерів; 2) зовнішньоторговельна політика; 3) коливання курсу національної валюти.

Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на ВВП мультиплікативно. Це означає, що вплив чистого експорту на ВВП залежить не лише від величини його зміни, а й від рівня мультиплікатора витрат. В умовах відкритої економіки з’являється ще один канал вилучень із потоку “доходи–витрати” – імпорт, який впливає на мультиплікатор витрат.

Імпорт, як і інші вилучення, теж є функцією доходу кінцевого використання. Зі збільшенням доходу кінцевого використання зростає та частка загального споживання, яка стосується витрат на імпортні товари.

Щоб врахувати як імпорт впливає на мультиплікатор витрат, введемо новий термін – гранична схильність до імпорту (ГСІм). Це збільшення імпорту, що випливає зі збільшення ВВП на одну одиницю. Граничну схильність до імпорту можна обчислити за такою формулою:

ГСІм = (10.5), де:

Δ Ім – збільшення імпорту;

ΔВВП – збільшення валового внутрішнього продукту на одну одиницю.

Гранична схильність до імпорту зменшує граничну схильність до споживання й завдяки цьому зменшує мультиплікативний вплив витрат на виробництво національного ВВП. Отже, гранична схильність до споживання національних товарів є гранична схильність до споживання всіх товарів мінус гранична схильність до імпорту, тобто:

ГССн = ГСС – ГСІм (10.6), де:

ГССн – гранична схильність до споживання національних товарів;

ГСС – гранична схильність до споживання всіх товарів;

ГСІм – гранична схильність до імпорту.

Звідси випливає формула мультиплікатора витрат в умовах відкритої економіки:

М_вс = (10.7), де:

М_вс – складний мультиплікатор витрат в умовах відкритої економіки;

ГСІ_м – гранична схильність до імпорту;

ГСС – гранична схильність до споживання;

ГКП – граничний коефіцієнт податків (ГКП = ).

Отже, вилучення у формі імпорту суттєво зменшує мультиплікатор витрат. Завдяки цьому однаковий початковий приріст витрат в умовах відкритої економіки забезпечує менший приріст ВВП порівняно із закритою економікою.