- •Кваліфікація злочинів та початкові процесуальні дії
- •Тема №1. Кримінальний кодекс України. Злочин і склад злочину. Основи кваліфікації злочинів
- •Злочин: поняття, ознаки, класифікація. Відмінність від адміністративного правопорушення. Стадії вчинення злочину
- •Склад злочину: поняття, елементи, ознаки та види
- •Приклади кваліфікації незакінченого злочину та дій співучасників
- •Тема № 2. Обставини, що виключають злочинність діяння: поняття, ознаки та види
- •Необхідна оборона (ст. 36 кк)
- •Умови правомірності необхідної оборони:
- •2. Уявна оборона (ст. 37 кк)
- •3. Затримання особи, яка вчинила злочин (ст. 38 кк)
- •4. Крайня необхідність (ст. 39 кк)
- •5. Фізичний або психічний примус (ст. 40 кк)
- •6. Виконання наказу або розпорядження (ст. 41 кк)
- •7. Діяння, пов’язане з ризиком (ст. 42 кк)
- •8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43 кк)
- •Не є правомірним вчинення:
- •Тема №3 Злочини проти особи
- •1. Злочини проти життя
- •Умисне вбивство (ст. 115 кк)
- •Привілейовані види умисних вбивств (ст. 116–118 кк)
- •Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 кк)
- •Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 кк)
- •Вбивство через необережність (ст. 119 кк)
- •2. Злочини проти здоров’я особи
- •3. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи
- •Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 кк)
- •Тема №4. Злочини проти власності
- •Типові кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочинів проти власності:
- •Грабіж (ст. 186 кк)
- •Розбій (ст. 187 кк)
- •Вимагання (ст. 189 кк)
- •Шахрайство (ст. 190 кк)
- •Умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 кк)
- •Тема №5. Злочини проти громадської безпеки. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту
- •1. Терористичний акт (ст. 258 кк) Основним об’єктом злочину є громадська безпека; додатковим – життя, здоров’я особи, власність, довкілля, тощо.
- •2. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 кк). Відмінність від злочинів, передбачених ст. 262, 263-1 і 264 кк
- •3. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами(ст. 286 кк)
- •4. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 кк)
- •5. Порушення чинних на транспорті правил (ст. 291 кк)
- •Тема №6 Злочини проти громадського порядку та моральності
- •1. Хуліганство (ст. 296 кк).Відмінність від групового порушення громадського порядку та масових заворушень
- •2. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 297 кк)
- •3. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 кк)
- •4. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк)
- •Тема №7. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Злочини проти авторитету органів державної влади
- •1. Злочини, пов’язані з незаконним обігом (включаючи збут) наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів
- •Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори (класифікація за видами та розмірами)
- •2. Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 315 кк)
- •Особливості кваліфікації – розмежування злочинів за ознаками об’єктивної сторони
- •3. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів (стаття 316 кк)
- •4. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 317 кк)
- •5. Злочини проти авторитету органів державної влади
- •6. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві(Стаття 342 кк)
- •7. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби (Стаття 343 кк)
- •8. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (стаття 345 кк)
- •9. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу(Стаття 347 кк)
- •10. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348 кк)
- •Тема №8 Злочини у сфері службової діяльності. Злочини проти правосуддя Злочини у сфері службової діяльності
- •1. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 кк)
- •2. Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ст. 365 кк)
- •3. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 кк)
- •Злочини проти правосуддя
- •Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою(ст. 371 кк) Потерпілі від злочину – підозрюваний, обвинувачений або свідок.
- •2. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 кк)
- •3. Завідомо неправдиве показання (ст. 384 кк)
- •Тема 9. Загальні засади кримінального провадження.
- •2. Докази і доказування
- •3. Заходи забезпечення кримінального провадження. Запобіжні заходи.
- •4. Затримання особи. Підстави для затримання, обов’язки особи, яка здійснює затримання.
- •Тема 10. Практичне заняття. Рольова гра
- •Тема 11. Загальні положення досудового розслідування.
- •1. Початок досудового розслідування
- •2. Підстави внесення відомостей до єрдр
- •3.Приватне обвинувачення
- •4. Підслідність. Строки досудового розслідування
- •6. Повідомлення про підозру
- •7. Показання патрульного у кримінальному провадженні
2. Злочини проти здоров’я особи
Тілесне ушкодження – це порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів (фізичних, хімічних, біологічних, психічних тощо).
КК розрізняє тілесні ушкодження трьох ступенів:
тяжкі;
середньої тяжкості;
легкі.
Характер і ступінь тілесних ушкоджень на практиці визначаються за результатами судово-медичної експертизи, на підставі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. №6 та відповідних положень КК (ст. 121, 122, 123, 124, 125 і 128).
Не є тілесними ушкодженнями:
удар – одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю;
побої – багаторазове (два та більше разів) завдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень;
інші насильницькі дії – фізичний вплив на людину (крім удару та побоїв), який викликає болісні відчуття (наприклад, викручування кінцівок, защемлення різних частин тіла будь-якими пристроями, виривання волосся, тощо), однак не спричиняє тілесних ушкоджень;
мордування – багаторазове або тривале заподіяння болю (наприклад, щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гострими предметами, вплив термічних факторів та інші аналогічні дії).
Об’єктивна сторона тілесних ушкоджень:
1) діяння – протиправний вплив на організм іншої людини;
2) наслідки – завдання тілесних ушкоджень різного ступеня;
3) причинний зв’язок між указаним діянням і наслідками.
Злочини, пов‘язані з заподіянням тілесних ушкоджень є закінченими з моменту настання у потерпілої особи відповідного ступеня ушкоджень.
Суб’єкт тілесних ушкоджень – фізична осудна особа, що досягла 14-річного (ст. 121 і 122 КК) або 16-річного (ст. 123–125. 128 КК) віку.
Суб’єктивна сторона тілесних ушкоджень – умисел (ст. 121–125 КК) або необережність (ст. 128 КК).
Зміст кожної з перелічених ознак тілесних ушкоджень розкритий у відповідних пунктах Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Так, небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю (такими є: проникаючі поранення черепа, хребта, грудної клітки, черевної порожнини (зокрема й без ушкодження внутрішніх органів), переломи кісток черепа (крім кісток скелету обличчя), термічні опіки ІІІ–IV ступенів з враженням 15% поверхні тіла, опіки II ступеня, які потягли враження понад 30% поверхні тіла, та ряд інших).
3. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи
Зґвалтування (ст. 152 КК) – це статеві зносини, які поєднуються із:
застосуванням фізичного насильства;
погрозою його застосування;
використанням безпорадного стану потерпілої особи.
На кваліфікацію злочину впливають:
потерпілий від злочину – особа як жіночої, так і чоловічої статі, незалежно від її поведінки до вчинення злочину, способу життя, попередніх стосунків із суб’єктом злочину, зокрема перебування з ним у зареєстрованому шлюбі, проживання однією сім’єю, тощо;
спосіб вчинення злочину – природній, що передбачає сполучення чоловічих і жіночих статевих органів.
Саме за способом зґвалтування передусім відрізняється від насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК) – будь-які насильницькі дії сексуального характеру незалежно від гетеро- або гомосексуальної спрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити статеву пристрасть чоловіка або жінки (наприклад, це насильницькі: мужолозтво; лесбійство; орогенітальний контакт жінки з чоловіком або чоловіка з чоловіком; аногенітальний контакт чоловіка з жінкою тощо).
ВАЖЛИВО! зґвалтування є закінченим злочином із моменту початку насильницьких статевих зносин незалежно від моменту завершення самого статевого акту.
Кваліфікуючі ознаки зґвалтування (ч. 2 ст. 152 КК): 1) повторність; 2) вчинення його особою, що раніше вчинила один зі злочинів, передбачених статтями 153–155 КК.
Особливо кваліфікуючі ознаки зґвалтування:
1) учинення його групою осіб;
2) неповнолітньої особи (ч. 3 ст. 152 КК);
3) спричинення особливо тяжких наслідків (наприклад, це смерть або самогубство потерпілої особи, втрата нею будь-якого органу чи втрата органом його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрата репродуктивної функції, а так само зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, які сталися внаслідок зґвалтування);
Не може вважатись кваліфікуючою ознакою (обтяжуючою обставиною) вагітність потерпілої особи внаслідок її зґвалтування.
4) малолітньої особи (ч. 4 ст. 152 КК).