Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
03.Кваліфікація злочинів та засади кримінального провадження.doc
Скачиваний:
108
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
739.84 Кб
Скачать

6. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві(Стаття 342 кк)

Об’єктивна сторона злочину: діяння – це активна фізична протидія здійсненню потерпілими своїх обов’язків (наприклад, застосування до потерпілих фізичної сили, погроза застосування такої; знищення документів та предметів, вилучення яких намагається здійснити особа).

Час вчинення злочину: під час виконання службових обов’язків працівником ОВС (ч.ч. 2 та 3 ст. 342 КК); під час виконання обов’язків щодо охорони громадського порядку членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовцем (ч. 2 ст. 342 КК).

Так, А., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території залізничного вокзалу, умисно вчинив опір інспектору патрульної служби при виконанні ним службових обов'язків по охороні громадського порядку при наступних обставинах. Правоохоронець намагався затримати А. за вчинення дрібного хуліганства та за появу в громадському місці в стані алкогольного сп'яніння. Однак, А. спробував нанести удар кулаком йому в обличчя. Дані дії супроводжувалися нецензурною лайкою на адресу патрульного. У подальшому А. умисно, не бажаючи виконувати законну вимогу правоохоронця, вчинив йому опір, схопив за формену куртку правоохоронця, пошкодив її, розірвавши по шву та відірвав клапан, на якому кріпиться погон куртки.

Дії А. суд кваліфікував за ст. 342 ч. 2 КК Українияк опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків щодо охорони громадського порядку.

Суб’єкт опору – особа, яка досягла 16-ти років.

Суб’єктивна сторона злочину – вина у формі умислу; мета: бажання особи перешкодити виконанню службових обов’язків потерпілими.

Кваліфікуючі ознаки опору (ч. 3 ст. 342 КК України):

  • вчинення діяння з примушенням потерпілих осіб шляхом насильства (наприклад, зв’язування, нанесення ударів, побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень, позбавлення волі, тощо);

  • погрози застосування насильства (наприклад, погроза зброєю вчинити вбивство, заподіяти тілесні ушкодження, тощо).

Так, біля приміщення ресторану Д., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, підійшовши до працівників РВ УМВС, які знаходилися при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку та були вдягнуті у формений одяг, умисно наніс інспектору патрульної служби  удар кулаком в груди, спричинивши фізичну біль. Умисно наніс удар кулаком в обличчя дільничному інспектору, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

Застосовуючи фізичну силу, В. та М. хапали співробіників ОВС за формений одяг, за руки, штовхали їх, відтягували від Д. , не надавали можливості правоохоронцям посадити підсудного у службовий автомобіль. На вимоги співробітників ОВС припинити чинити опір і не заважати їм виконувати свої службові обов’язки, не реагували.

Суд кваліфікував дії Д., В. та М. за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків, та як погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків та умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків.

Опір необхідно відрізняти від злісної непокори – діяння, що утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника правоохоронного органу, будучи за своїм змістом бездіяльністю, виражається тільки у відмові від виконання законних вимог цих осіб (наприклад, надати документи, які засвідчують особу; прослідувати разом зі співробітником патрульної служби до органу внутрішніх справ; надати транспортний засіб для проведення огляду тощо).

Покарання за злочин, передбачений ст. 342 КК: ч. 2 – штраф від 100 до 200 н.м.д.г., арешт від 3 до 6 місяців, обмеження волі до 4 років або позбавлення волі до 2 років; ч. 3 – обмеження волі до 5 років або позбавлення волі від 2 до 5 років.