4. Крайня необхідність (ст. 39 кк)

Стан, за якого особа правомірно заподіює шкоду, щоб усунути небезпеку, яка безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо при цьому неможливо усунути цю небезпеку іншими засобами і не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Умови правомірності:

• наявна небезпека, яка безпосередньо загрожує особі, правам чи інтересам людини, суспільства та держави (суспільно небезпечна поведінка особи, напад диких тварин, дія сил природи, техногенні процеси тощо);

• небезпека є реальною, тобто існує об’єктивно, а не в уяві людини;

• небезпека є наявною – вона триває якийсь певний час;

• шкода заподіюється, як правило, інтересам третіх осіб (з метою запобігання розповсюдженню епідемії курячого грипу ветеринарні лікарі знищуюсь свійську птицю у господарствах селян, заподіюючи їм значну матеріальну шкоду);

• заподіяна шкода не повинна бути більш значною, ніж шкода відвернена;

• заподіяння шкоди є вимушеним, тобто інакше небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами (пожежні з метою припинення розповсюдження вогню влаштовують направлений вибух, руйнуючи сусідні з місцем пожежі будівлі);

• якихось обмежень прав конкретних осіб на крайню необхідність законом не передбачено.

Перевищення меж крайньої необхідності – це умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

5. Фізичний або психічний примус (ст. 40 кк)

Фізичний примус – це фізичний вплив на організм особи, що здійснюється без її згоди й у результаті якого їй завдаються больові відчуття чи створюється загроза для її здоров'я або життя, щоб примусити особу вчинити певні злочинні діяння.

Безумовне звільнення від кримінальної відповідальності передбачається лише у разі фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (зв’язування, завдання побоїв, що привело до втрати свідомості тощо).

Якщо ж при фізичному примусі особа зберігає можливість керувати своїми діями і заподіює шкоду правоохоронним інтересам, вона не звільняється від кримінальної відповідальності, а питання правомірності за цих умов вирішується крізь призму крайньої необхідності.

Психічний примус – вплив на волю особи різними способами (мімікою, словами, діями), щоб примусити її скоїти суспільно небезпечне діяння (погроза негайного застосування насильства), внаслідок якого особа заподіяла шкоду правоохоронним інтересам, незалежно від того, чи могла особа керувати своїми діями, чи ні, не звільняє особу від кримінальної відповідальності, і лише за умови крайньої необхідності ця особа не буде підлягати кримінальній відповідальності.