Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
03.Кваліфікація злочинів та засади кримінального провадження.doc
Скачиваний:
108
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
739.84 Кб
Скачать

Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою(ст. 371 кк) Потерпілі від злочину – підозрюваний, обвинувачений або свідок.

Об’єктивна сторона злочину:

  • завідомо незаконне затримання;

  • незаконний привід;

  • завідомо незаконний домашній арешт;

  • тримання під вартою.

Незаконним вважається здійснення вказаних діянь не на підставах або не в порядку, який регламентується Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК) та відповідними законами України (наприклад, привід або затримання без складання відповідних процесуальних документів; домашній арешт без ухвали слідчого судді; тримання під вартою після закінчення передбаченого законом строку затримання або арешту).

Види затримання:

  • затримання в якості заходу забезпечення кримінального провадження;

  • затримання в якості тимчасового запобіжного заходу.

Привід – процесуальний захід, який означає примусове супроводження співробітниками правоохоронних органів обвинуваченого, підозрюваного та свідка до особи, яка здійснює досудове провадження, або в суд, якщо вони без поважних причин не з’являються у вказаний час та місце за викликом. Підстави, умови та порядок приводу регламентовані ст. 139–143 КПК.

Домашній арешт (ст. 181 КПК) полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і полягає в позбавленні підозрюваного або обвинуваченого під час досудового розслідування особистої свободи через поміщення їх до спеціальної установи на максимальний термін до 12 місяців.

Злочини є закінченими: привід – з моменту доставляння особи до правоохоронного органу або суду; домашній арешт – з моменту оголошення особі рішення про обрання запобіжного заходу; затримання – з початку утримання особи у спеціалізованому закладі в умовах ізоляції; тримання під вартою – з моменту початку тримання під вартою особи, яка підлягає негайному звільненню у зв’язку з відсутністю підстав для подальшого тримання під вартою.

Суб’єкт злочину – спеціальний: слідчий, прокурор, інші службові особи правоохоронних органів, які наділені правом застосування запобіжних заходів та інших заходів забезпечення кримінального провадження.

Суб’єктивна сторона злочину – вина у формі прямого умислу.

Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 3 ст. 371 КК):

  • тяжкі наслідки (самогубство потерпілого, смерть або розлад здоров’я внаслідок тяжкої хвороби, яка розвилася в період тримання особи під вартою тощо);

  • корисливі мотиви або інші особисті інтереси (позбавлення витрат, необхідності повернути борг, відшкодувати заподіяну шкоду, бажання помсти; через особисту неприязнь, кар’єристські устремління).

Покарання (основний склад): мінімальне (ч. 1) – позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 5 р.; максимальне (ч. 3) – до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади.