Marchuk_Sudova psihiatriya
.pdfдично, лише в стані сп'яніння чи в стані похмілля. їхня па тологічна діяльність полягає в збиранні «доказів» і отри манні визнань. Вони починають стежити за дружинами, зустрічають їх після роботи, влаштовують огляди і перевір ки. Плями на білизні, синці на тілі, часті телефонні дзвінки і т. п. інтерпретуються у вигляді марення. Поведінка хворих грубо неадекватна. Вони звертаються зі скаргами в різні ін станції з вимогами «помішати розпусті» і «зберегти сім'ю». Хворі стверджують, що дружина зраджує йому вже багато років, діти народились не від нього, а від її коханців. Вони замикають дружин, йдучи на роботу, б'ють їх, вимагаючи «визнання», одягають на них «пояси вірності». Іноді вчи няють напади на вигаданих «коханців». Як правило, цс чо ловіки із найближчого оточення, часто значно молодші хворого.
У походженні алкогольного марення велику роль віді грають порушення статевої функції: посилення під впливом алкоголю статевого потягу при зниженні потенції.
Алкогольне марення переслідування - психоз з пере важанням образного марення, афекту страху, рушійного збудження і окремих сенсорних розладів. Подібно до делі рію розвивається на похмілля, рідше - в кінці запою. Після короткого періоду легкої втоми, тривоги у хворих раптово виникає афект страху, манія переслідування, впливу. Хворі напружено слідкують за поведінкою, жестами, мімікою оточуючих, за почутими словами чи фразами. Всю навко лишню дійсність вони сприймають лише в межах розвину тої маревної фабули. В розмовах, у рухах вони бачать лише загрозу для себе, в руках оточуючих їм вбачається зброя (ніж, мотузка, пістолет). Вчинки хворих імпульсивні, збу дження носить характер оборони. Вони раптово тікають, стрибають з вікон, транспорту, не зважаючи на висоту, кличуть на допомогу, роздягнутими вибігають на вулицю не дивлячись на мороз і непогоду, можуть у відчаї покалі чити себе і оточуючих. У вечірній і нічний час у них вини кають елементарні зорові і слухові галюцинації. Такий стан триває декілька днів, а то і тижнів.
Судово-психіатрична оцінка алкогольних психозів. Найчастіше такі хворі вчиняють суспільно небезпечні діян ня проти життя і здоров'я. Інколи трапляються випадки ху ліганства та крадіжки. Криміногенна небезпека таких хво рих обумовлюється типом перебігу захворювання. Найбільш небезпечні хворі з маревними психозами, в тому числі - з маренням ревнощів. Хворі з алкогольним галюцинозом
141
частіше вчиняють хуліганські дії та крадіжки. Соціальна небезпека хворих у стані алкогольного делірію незначна. Значну небезпеку становлять хворі з алкогольними параноїдами, а також з гострим типом динаміки психозу.
Зважаючи на характер психічного захворювання, особи, що вчинили дії у стані алкогольного психозу, повинні ви знаватися стосовно вчиненого діяння неосудними.
Якщо алкоголізм є причиною важкого матеріального становища сім'ї хворого, а неодноразові громадські впливи не дали позитивного результату, то суд може визнати хво рого хронічним алкоголізмом обмежено дієздатним і при значити йому піклувальника.
§ 24. НАРКОМАНІЇ І ТОКСИКОМАНІЇ
Наркоманія - загальна назва хвороб, які проявляються потягом до постійного прийому у зростаючих кількостях наркотичних лікарських засобів і наркотичних речовин внаслідок стійкої психічної і фізичної залежності від них з розвитком абстиненції після припинення їх прийому; при зводить до глибоких змін особи та інших розладів психіки, а також до порушення функції внутрішніх органів.
Комітет експертів ВООЗ в оцінці препаратів, які викли кають наркоманію, визначив такі основні ознаки, які харак теризують ці речовини:
1. Хворобливий потяг, який визначається потребою в постійному чи періодичному поновленні прийому препара ту для отримання задоволення чи полегшення тяжкого пси хічного чи фізичного стану.
2.Розвиток абстинентного синдрому, тобто специфічних фізичних розладів (характерних для кожного препарату), які виникають після виведення конкретного препарату із організму і супроводжується нестійким (непереборним) бажанням ввести додаткову дозу цього препарату для по легшення страждань.
3.Виникнення толерантності, яка характеризується по слабленням реакції організму на введення певної дози пре парату і появою потреби в прийомі великої дози для отри мання бажаного фармакодинамічного ефекту.
4.Психотоксична дія, тобто прийом високої одноразової
142
дози чи хронічне вживання даних препаратів викликає змі ну особистості і поведінки.
Основною обов'язковою ознакою, яка характеризує нар команію, є перша із перелічених ознак (тобто хворобливий потяг), а інші можуть бути виражені в різній ступені в за лежності від препаратів, які вживаються. Єдиної причини споживання наркотиків не існує. Можна виділити ряд фак торів, які сприяють утворенню пристрасті до відповідних речовин.
Наркоманія нерідко спостерігається в осіб з хронічними захворюваннями, яким з медичних показань тривало при значаються наркотичні засоби (часто знеболюючі). До таких захворювань можна віднести, наприклад, невралгії, деякі патологічні процеси в шлунково-кишковому тракті (вираз кова хвороба, холецистити, панкреатити та ін.), приступи стенокардії, астматичні стани, онкологічні захворювання тощо.
У підлітків і юнацькому віці спонукальним мотивом для початку прийому наркотиків можуть стати цікавість, праг нення до експериментів, схильність до наслідування, під порядкованість груповій поведінці, бажання випробувати на собі із почуття протиріччя ефект дії тієї чи іншої речо вини.
Зловживання наркотиками виникає і в зв'язку з несприят ливим впливом оточення - неправильним вихованням, по ганим прикладом ровесників чи дорослих, неблагополучною обстановкою в сім'ї. Велике значення має доступність наркотиків.
Наркоманія частіше розвивається в осіб з конституцій ними аномаліями характеру чи набутими психопатоподібними змінами.
Серед наркоманів нерідко зустрічаються особи низького рівня інтелектуального розвитку (обмеженість інтересів, емоційна бідність, моральна недостатність, орієнтація на споживання і розваги).
Загальна клінічна характеристика наркоманій
Всі форми наркоманій характеризуються спільністю розвитку, прояву, протікання і наслідку. Але за наявності указаної спільності вони відрізняються симптомологічно, а також наслідками (ускладненнями), що зв'язано з токсич ними властивостями тієї чи іншої речовини.
Для клінічної картини наркоманій, незалежно від виду вживання наркотику, характерні три синдроми:
143
1.Синдром зміненої реактивності.
2.Синдром психічної залежності.
3.Синдром фізичної залежності.
Для першого синдрому типова зміна персносимості нар котику (толерантність). З початком захворювання чутли вість до наркотику постійно знижується, у зв'язку з чим переносимість окремих препаратів підвищується (наприк лад, препаратів опію в 200 разів). Швидкість розвитку то лерантності залежить як від регулярності прийому, так і від властивостей речовини. Опійні алкалоїди, наприклад, здат ні швидко викликати високу толерантність (через 1-2 міся ці). Чим більша толерантність до речовини, тим менше зло якісні наслідки зловживання.
Змінена реактивність при наркоманії проявляється змі ною картини сп'яніння. Починається поступове згасання ейфорії і хворий збільшує дозу наркотику. Потім, не дивля чись на подальше збільшення дози, стан ейфорії якісно змі нюється: знижується інтенсивність першої фази (власне ейфорії), скорочується друга фаза і зникають завершальні її дрімота чи сон.
З розвитком хвороби поступове ослаблення заспокою ючої дії змінюється її повним зникненням (наркотик почи нає діяти на наркомана збуджуюче).
Якщо здорова людина до введення наркотику активна і бадьора, а після введення - сонлива і в'яла, то наркоман в'ялий до введення наркотику і активний та бадьорий - пі сля введення. Трансформація заспокоюючої дії наркотику в стимулюючу - один із основних симптомів наркоманії. По тім інтенсивність стимулюючої дії наркотику знижується, доки не досягне ступеня помірної тонізації.
Синдром психічної залежності включає два основних симптоми: нездоланний потяг до прийому наркотику і до сягнення психічного комфорту за наявності інтоксикації наркотиком.
Спочатку неусвідомлений потяг проявляється побічни ми ознаками: незадоволеністю через відсутність наркотику, оживленням в передчутті прийому, розмовами на «нарко тичні теми».
Поступовий потяг, думки про наркотизацію у свідомості наркомана займають домінуюче положення, забарвлюють всі переживання, відношення, і хворий починає повністю усвідом лювати бажання приймати наркотик знову і знову.
Стан сп'яніння виявляється виключно цінним для нар комана. Сфера потягів, відчуттів перебудовується таким
144
чином, що ні одна приємна ситуація чи подразник не сприймається ним такими, якщо він не знаходиться під дією наркотику.
Любі інші відчуття втрачають значимість у порівнянні з дією наркотику. В подальшому практично повністю зникає здатність до переживань приємних відчуттів і почуттів, як що подразник - не наркотик.
З прогресуванням захворювання психічна залежність від наркотику поглиблюється і не може бути пояснена тільки прагненням до наркотичного сп'яніння. Унаслідок наростаючих змін особи, деградації всі думки хворого ви являються зосередженими на одній мсті - придбати і при йняти наркотик.
Психічна залежність від наркотику є найбільш стійким симптомом захворювання і зберігається в прихованій формі навіть по закінченні тривалого часу після припинення вжи вання наркотику.
Синдром фізичної залежності включає симптоми фізич ного потягу до наркотику, можливість досягнення фізич ного комфорту в стані інтоксикації, а також абстинентний синдром.
На відмінність від психічного потягу, який суб'єктивно займає свідомість наркомана, фізичний потяг може бути установлений об'єктивно.
Інтенсивний фізичний потяг визначає поведінку нарко мана і супроводжується психосоматичними і нервово-веге тативними змінами - рухливістю, багатомовністю, блідіс тю, розширенням зіниць, сухістю слизових оболонок, під вищенням м'язового тонусу, збільшенням частоти серцевих скорочень і підвищенням артеріального тиску.
Перелічені ознаки притаманні любому інтенсивному по тягу, але при наркоманійному потягу вони поєднуються з напруженим напрямком на пошук наркотику. Фізичний по тяг називають також нестримним, так як хворі в пошуках наркотику не зупиняються навіть перед кримінальними вчинками.
За відсутності наркотику пацієнт почуває себе хворим, відчуває неприємні почуття.
Абстинентний синдром, звичайно, появляється до сере дини - кінця першої доби за відсутності наркотику в орга нізмі наркомана і протікає на фоні нестримного потягу. У першу добу для абстинентного синдрому характерні по зіхання, сльозо- і слизотеча, нежить, чхання, гусяча шкіра; на другу добу появляються приступи жару, потіння, напруга
145
в м'язах; до кінця другої доби - болі в м'язах, суглобах, рух ливе занепокоєння; на третю добу - диспептичні розлади, судороги. Ці симптоми виражені в різній ступені і залежать від виду наркотику, який вживається.
Для кожного наркотику існує чітко визначений, специ фічний вид абстинентних розладів. Внаслідок прогресуван ня хвороби тяжкість абстинетних станів наростає, що обу
мовлює поглиблення фізичної залежності від наркотику.
Класифікація наркотичних речовин:
1. Опіати:
а) натуральні - опій-сирець, опій, омнопон, пантопон, морфіну гідрохлорид, макова соломка;
б) синтетичні - промедол, метадон, петилин; в) напівсинтетичні - героїн (діацетилморфін).
2.Препарати конопель - індійських, південночуйських, маньчжурських, американських.
3.Препарати кокаїну - кока-листя, кока-паста, гідрохло рид кокаїну, «крек».
4.Амфетаміни - фенамін, первітин, ефедрон.
5.Галюциногени - ЛСД-25, препарати лізергінової кис лоти, псилоцибін, мескалін.
6.Седативно-гіпнотичні засоби - барбітурати, бензодіазепіни та інші.
7.Препарати різних груп - циклодол, оксибутират натрію, димедрол, піпольфен, солутан, астматол, теофедрин, сустак.
8.Легкі органічні розчинники - бензин, толуол, ацетон, бензол, клей БФ-6.
9.Кхат - поширений в Африці, де росте однойменне дерево.
Клінічні прояви окремих видів наркоманій:
А) Опійні наркоманії
Клініка і динаміка розвитку наркоманічного абстинетного синдрому внаслідок вживання різних препаратів групи опію значною мірою подібні. У зв'язку з цим часто вико ристовують термін «опіоманії».
Темп розвитку пристрасті до різних препаратів не одна ковий. При парентеральному введенні морфіну чи омнопону вже після кількох ін'єкцій в ряді випадків спостерігаєть ся значний потяг до препарату, потім зростає доза наркоти ку, і за короткий час для морфіну, наприклад, вона досягає 1,0-1,5 г на добу. Особливо поширене в наш час вживан ня препаратів, що за допомогою примітивної технології добувають з макової соломки,- «кокнар», «хімка». До них
146
швидко виробляється звичка. Дія цих препаратів продов жується після прийому чи введення у вену 6-8 годин, а по тім, внаслідок сформованого наркоманічного синдрому, розвиваються явища абстиненції.
Опійний абстинентний синдром значно триваліший, ніж алкогольний. При ньому на перший план виступають веге тативні розлади, позіхання, чхання, нежить, сльозотеча, хворого морозить. Потім приєднується біль у м'язах, кіст ках. Характерний біль у щелепних суглобах, зведення ще леп під час їжі. Приблизно на третю добу з'являється жах ливий біль у кишках, пронос, можуть бути судомні прояви в окремих групах м'язів, особливо обличчя, припливи крові до голови, тахікардія, непритомність, колапс.
Психічний стан характеризується напруженням, триво гою, непереборним потягом до наркотику. Хворі не знахо дять собі місця, роздратовані, грубі, можуть бути агресив ними. Зустрічається нахил до депресії з суїцидними тенден ціями. Прагнення за будь-яку ціну полегшити свій стан, добути наркотик веде до правопорушень і злочинів.
Наркоман, який прийшов до лікарні на добровільне лі кування, в період абстиненції вимагає виписати його, по грожує, плаче.
Тривале вживання опіатів призводить до значних змін у соматичній і психічній сферах. Морфіністи завжди висна жені, астенізовані, з землистим кольором обличчя. Вони рано сивіють, лисіють, у них руйнуються зуби, зростає м'язова слабкість. Значно змінюється особистість хворого. Коло інтересів різко звужується і концентрується тільки на способах добування наркотику. Типові пасивність, соціаль на бездіяльність.
Б) Гашишизм
Гашиш (синоніми - анаша, план, маріхуана) - препарат з індійських конопель, який найчастіше вживають для курін ня разом з тютюном.
Гашиш викликає ейфорію, благодушність, розгальмованість. При передозуванні спостерігаються зміни в сприй манні кольорів, простору і часу. Навколишні предмети то збільшуються, то зменшуються. Кімната здається розшире ною до розмірів величезної зали-чи звуженою. Спостеріга ються приступи веселощів і сміху, хоча справжнього від чуття веселощів у хворого немає. Афективні коливання можуть бути значними, аж до відчуття різкого страху. Роз виваються підвищені спрага й апетит, посилюється сексу-
147
альний потяг. Описані психічні розлади у вигляді галюци- наторно-параноїдного синдрому.
Абстинентні явища при гашишизмі бувають переважно у вигляді психічної залежності.
Постійне вживання гашишу помітно змінює особистість. Наркоман стає недовірливим, хворобливо підозрілим до оточуючих, злостивим. З'являються млявість, підвищена стомлюваність, апатія.
Гашишизм небезпечний тим, що від нього часто спосте рігається перехід до зловживання іншими наркотиками. Діючою речовиною в гашиші є дельтатетрагідроканабінол (ДТГК), який повністю затримує синтез ацетилхоліну в мозковій тканині, що й лежить в основі механізму його дії на організм. Він також гальмує синтез Т-лімфоцитів, що відповідають за імунітет. Ось чому особи, що вживають гашиш, часто страждають на соматичні захворювання, у них частіше спостерігається рак легень.
В) Кокаїнова наркоманія
Цей вид наркоманії поширений у Південній Америці, де ростуть дерева коки. Наркомани жують листки коки чи за варюють їх, як чай. З них же добувають напівфабрикат - кока-пасту, яку перемішують з тютюном і курять. Така пас та містить до 90% кокаїну. До 98% кокаїну міститься в гідрохлориді кокаїну. Його вдихають, палять, вводять внут рішньовенно.
Алкалоїдом кокаїну є «крек» - один із найсильніших наркотиків. У медицині його не застосовують. Цей нарко тик має низьку температуру плавлення, і тому його вжива ють шляхом паління люльки. Абстннентні прояви майже такі самі, як від вживання опіатів.
Г) Наркоманія амфітамінами
Ці препарати застосовують як стимулятори. Вони легко проходять через гематоенцефалічний і клінічний бар'єри та інактивуються в печінці. Вони вивільняють катехоламіни, кількість яких у синапсах збільшується - на цьому ґрунтується їхній наркотичний ефект. При гострій інто ксикації хворий відчуває приплив енергії, веселощів, стає активним, багатослівним,, прагне бути діяльним, однак його дії стереотипні. Він переоцінює свої можливості, не спить, не відчуває втоми. Це поєднується з соматичними розладами - тахікардія, пітливість, різке підвищення арте ріального тиску, гіперрефлексія, розширення зіниць, поча-
148
стішання дихання, зниження апетиту. У разі введення ток сичних доз виникають судоми, колапс, кома і настає смерть. Летальна доза - 25 мг на 1 кг маси тіла у дорослих і 5 мг на 1 кг маси тіла - у дітей. Можуть виникати психіч ні порушення - делірій, гострі параноїдні реакції з агресив ними діями.
При вживанні сфедрону (до його складу входить первітин) часто розвивається значна психічна залежність, а то лерантність підвищується до 1000 мг на добу. Швидкість підвищення толерантності залежить від способу введення і виду наркотику.
У разі хронічного зловживання амфетамінами спостері гаються затяжні галюцинаторно-маячні і шизоформні кар тини.
Після відміни наркотику у хворих виникають гострі де пресивні реакції, часто з суїцидними діями, хоча при цьому буває підвищений апетит. Через виснаження наркомани самі припиняють наркотизацію і тому амфетаміни вжива ють циклами, запоями. Чітко визначеного синдрому при їх уживанні немає.
Д) Наркоманії галюциногенами
ЛСД-25 - найсильніший з галюциногенів. Вперше його добули з жита, зараз виробляють синтетичним шляхом. Приймають як внутрішнє. Швидко проникає в кров, рівно мірно розподіляється в усіх органах. Його вважають анта гоністом серотоніну. Це сильний стимулятор. Навіть після одного прийому тривалий час буває безсоння і значне збу дження. Психічні розлади при цьому виді наркоманії ви ходять на перший план. Вони тривають 8-12 годин після надходження ЛСД в організм, але інколи мають затяжний перебіг. Психопатологічна картина включає порушення яскравості освітлення, потім настають ілюзорні і галюцинаторні зорові розлади - сяйво, веселка перед очима, що має калейдоскопічний характер. Після цього виникають слухові галюцинації неприємного змісту, причому їх виразність і тональність безперервно змінюються. Приєднуються парес тезії, порушення схеми тіла, деперсоналізація і дереаліза ція, відчуття скорочення часу. Зовні у хворих спостеріга ються афективні перепади - чергування ейфорії з дисфорією, виразного сміху з тривогою. Поряд з цим спостерігають ся соматоневрологічні порушення - мідріаз, світлобоязнь, «гра зіниць» у такт дихання, відчуття жару, пітливість, сльозотеча, почуття голоду і нудоти одночасно, гіперреф-
149
лексія, іноді клонус. При вживанні галюциногенів фізичної залежності не буває.
Є препарати, які ще не внесені до списку наркотиків, тому їх вживання має назву токсикоманії.
Е) Барбітурова токсикоманія
Препарати барбітурової кислоти широко застосовують у медичній практиці понад сто років. Барбраміл, нембутал, етаміналнатрій та інші спричиняють психічну і фізичну за лежність. Барбітурова токсикоманія вже досить вивчена. Дія цих препаратів подібна до алкоголю - вони дають загальмованість, сонливість, порушується координація рухів. Знижується настрій. У деяких випадках на фоні загальмованості може виникнути збудження. Мова погано модульо вана, «змазана». Уповільнюється пульс, знижується артері альний тиск, температура тіла, зіниці розширюються, спо стерігаються ністагм, атактичні розлади. Може настати смерть від гострої ниркової недостатності, зупинки дихан ня чи серця, інтоксикації. Слід пам'ятати, що після припи нення наркотизації барбітуратами швидко зменшується то лерантність і прийом попередніх доз препарату може при звести до значної інтоксикації і смерті. Абстинентний синдром при цьому виді токсикоманії найважчий. Він роз вивається вже через 24 години після прийому препарату, досягає піку на 2-3 добу. Проявляється тремором, судомами, безсонням, ілюзіями, розладами схеми тіла, тривогою, ортостатичним колапсом. Найнебезпечніший - судомний синд ром; бувають також епілептичний статус, делірій, маячні психози. Тому при абстиненції барбітурати повністю за боронити не можна; слід зменшувати дози чи заміняти бар бітурати на люмінал. При барбітуроманії значно змінюєть ся особистість хворого, формується психоорганічний синд ром з інтелектуально-мнестичними розладами, афективними порушеннями, подібними до таких як у хворих на епі лепсію.
Ж) Токсикоманія бензодіазепінами
Тазепам, сибазон, нозепам, хлозепід та інші препарати широко відомі в усьому світі. Пристрасть до них не має таких небезпечних наслідків, як до барбітуратів, оскільки вони навіть у великих дозах не призводять до тяжких сома тичних порушень. У першу чергу виникає психічна залеж ність і поступово підвищується толерантність. При цьому
150