Marchuk_Sudova psihiatriya

документації за підписом особи чи її законного представника та лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів.

Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у на­ данні психіатричної допомоги, мають право на конфіденцій­ ність відомостей про своє місце проживання, склад сім'ї, но­ мер домашнього телефону тощо.

Стаття 28. Обов'язкове страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади.

Працівники, які беруть участь у наданні психіатричної до­ помоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які стра­ ждають на психічні розлади, на випадок заподіяння шкоди їх здоров'ю або смерті, пов'язаних з виконанням ними службо­ вих обов'язків, підлягають державному обов'язковому страху­ ванню. Перелік цих працівників та порядок їх страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Обов'язки власника психіатричного за­ кладу або уповноваженого ним органу.

Власник психіатричного закладу або уповноважений ним орган зобов язаний:

створювати необхідні умови для надання психіатричної допомоги та правового захисту осіб, яким надається психіат­ рична допомога;

забезпечувати осіб, яким надається психіатрична допомо­ га, психіатричною допомогою гарантованого рівня та іншою необхідною медичною допомогою;

знайомити осіб, яким надасться психіатрична допомога, або їх законних представників із законодавством про психіа­ тричну допомогу, правилами внутрішнього розпорядку пси­ хіатричного закладу, а також адресами та телефонами відпо­ відних органів державної влади, органів місцевого самовря­ дування та їх посадових осіб, громадських організацій, до яких може звернутися особа у разі порушення її прав;

здійснювати захист прав і законних інтересів осіб, визна­ них у встановленому законом порядку недієздатними, які не мають законного представника;

створювати умови для дозвілля осіб, яким надається пси­ хіатрична допомога;

своєчасно інформувати членів сім'ї, інших родичів або законних представників чи інших осіб (за вибором осіб, яким надасться психіатрична допомога) про стан їх здоров'я та перебування у психіатричному закладі;

8*

211

створювати безпечні умови надання психіатричної допомоги; забезпечувати виконання вимог санітарного законодавства; забезпечувати належні умови праці фахівців та інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допо­ моги, в тому числі здійснюють догляд за особами, яким на­

дасться психіатрична допомога;

виконувати інші обов'язки, пов'язані з наданням психіат­ ричної допомоги, передбачені законом.

Розділ IV

КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ З НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Стаття ЗО. Контроль за діяльністю з надання психі­ атричної допомоги.

Державний контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють у ме­ жах своїх повноважень Міністерство охорони здоров'я Украї­ ни, інші відповідні центральні органи виконавчої влади.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого са­ моврядування у межах своїх повноважень здійснюють конт­ роль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власнос­ ті та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні, психіатричної допомоги, а також контроль за виконанням своїх обов'язків законними представниками.

Громадський контроль за діяльністю психіатричних закла­ дів усіх форм власності незалежно від їх підпорядкування та за фахівцями, іншими працівниками, які беруть участь у на­ данні психіатричної допомоги, здійснюється об'єднаннями громадян у межах їх компетенції відповідно до законодавства України про об'єднання громадян.

Представники об'єднань громадян можуть відвідувати пси­ хіатричний заклад відповідно до вимог, встановлених прави­ лами внутрішнього розпорядку цього закладу.

Стаття 31. Нагляд за додержанням і застосуванням законів при наданні психіатричної допомоги.

Нагляд за додержанням і застосуванням законів при на­ данні психіатричної допомоги здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурора­ ми відповідно до закону.

212

Розділ V

ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ І БЕЗДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ'ЯЗАНИХ

З НАДАННЯМ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 32. Оскарження рішень, дій і бездіяльності, пов'язаних з наданням психіатричної допомоги.

Рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіа­ тричної допомоги, можуть бути оскаржені, за вибором цих громадян, до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або безпосередньо до суду.

Особи, які страждають на психічні розлади, та їх законні представники звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо захисту прав і законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги в порядку, вста­ новленому законодавством.

Стаття 33. Відповідальність за порушення законодав­ ства про психіатричну допомогу.

Особи, винні у порушенні законодавства про психіатричну допомогу, несуть відповідальність згідно з законами України.

Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім абзацу четвертого статті 5, абзацу дванадцятого частини третьої статті 25 і статті 28, які набирають чинності з 1 січня 2001 року.

2.До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом нормативно-правові акти застосовуються у час­ тині, що не суперечить цьому Закону.

3.Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції

щодо приведення законів України у відповідність з цим За­ коном;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

213

забезпечити перегляд та скасування міністерствами та ін­ шими центральними органами виконавчої влади їх норма­ тивно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, перед­ бачених цим Законом

4.Внести зміни до таких законів України:

1)статтю 6 Закону України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 18, ст. 78; 1998 р., № 2, ст. 4, № 11-12, ст. 50; 1999 р., № 4, ст. 35) доповнити пунк­ том 29 такого змісту:

«29) державне обов'язкове страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому чис­ лі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади»;

2) статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верхов­ ної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113, № 26, ст. 281, № 49, ст. 459; 1994 р., № 28, ст. 241, № 29, ст. 257, № 33, ст. 300; 1995 р., № 13, ст. 85, № 14, ст. 90; 1996 р., № 9, ст. 43, № 41, ст. 192, № 52, ст. 306; 1997 р., № 6, ст. 46, № 9, ст. 70, № 18, ст. 131) доповнити пунктом 41 такого змісту:

«41) громадяни - за позовами, з якими вони звертаються до суду в справах, пов'язаних із захистом прав і законних інтересів при наданні психіатричної допомоги»;

3) частину першу статті 43 Основ законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19) викласти у такій редакції:

«Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта, який не досяг віку 15 років, а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійсню­

ється за згодою їх законних представників».
Президент України		Л. КУЧМА
лі. Київ
22	лютого 2000 року
№	1489-111

214

Інструкція про проведення судово-психіатричної експертизи

вУкраїні

І.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.Судово-психіатрична експертиза (надалі - експертиза) призначається органами дізнання, слідства, суду та прокура­ тури і проводиться за їх відповідною постановою або ухва­ лою з мстою відповіді на питання, шо виникають під час провадження в адміністративних, кримінальних та цивільних справах з приводу психічного стану особи.

2.Експертиза з адміністративних, кримінальних і цивіль­ них справ призначається і проводиться на підставах і поряд­ ку, передбачених чинним законодавством та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, в тому числі і цією Інструкцією.

3.Предметом експертизи є визначення психічного стану осіб, яким її призначено, у конкретні проміжки часу і віднос­ но певних обставин, шо мають юридичне значення і цікав­ лять слідство та суд.

4.Об'єктами експертизи с:

-підозрювані, відносно яких в органів дізнання та слідства виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;

-обвинувачені та підсудні, відносно яких в органів слід­ ства та суду виникли сумніви щодо їх осудності та процесу­ альної дієздатності;

-свідки і потерпілі, відносно яких в органів слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;

-потерпілі, відносно яких вирішується питання про взає­ мозв'язок змін у їх психічному стані із скоєними відносно них протиправними діями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров'ю);

-позивачі, відповідачі та інші особи, відносно яких вирі­ шується питання про їх дієздатність;

-позивачі, відносно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обгрунтованість встановленого раніше психіатричного діагнозу та прийнятих відносно них медичних заходів;

-матеріали кримінальної або цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інші процесуальні джерела інформації про психічний стан підекспертного.

215

5.Мета судово-нсихіатричного дослідження є визначити:

-психічний стан підозрюваних осіб для вирішення пи­ тання про можливість проведення з ними слідчих дій;

-наявність психічних розладів у підозрюваних та обви­ нувачених осіб, що заважають їм самостійно здійснювати свій захист;

-психічний стан обвинувачених, підсудних осіб та їх здат­ ність усвідомлювати свої дії і керувати ними у період часу, до якого відносяться інкриміновані їм діяння, та в інші про­ міжки часу, які цікавлять слідство і суд;

-наявність і ступінь суспільної небезпечності осіб на під­ ставі їх психічного стану та можливість застосування до них примусових заходів медичного характеру, передбачених чин­ ним законодавством;

-психічний стан осіб, що мають бути визнані осудними, але захворіли на психічний розлад після вчинення злочину і не можуть брати участь у слідчих діях чи судовому процесі, та медичні підстави для застосування до них примусових заходів медичного характеру, передбачених чинним законодавством;

-психічний стан свідків і потерпілих та їх здатність пра­ вильно сприймати, запам'ятовувати, відтворювати обстави­ ни, що мають значення у справі;

-психічний стан потерпілих та їх здатність правильно сприймати, запам'ятовувати, відтворювати обставини скоє­ них проти них протиправних дій та чинити опір, коли слід­ ство і суд цікавить наявність у них безпорадного стану;

-ступінь важкості психічних розладів у потерпілих та їх причинного зв'язку з певними обставинами кримінального характеру, коли слідство і суд має визначити заподіяну ним шкоду здоров'ю;

-психічний стан позивачів, відповідачів, інших осіб у ци­ вільному процесі та їх здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними у проміжок часу, що цікавить суд;

-психічний стан осіб, відносно яких вирішується питання про осудність або дієздатність;

-відповідність експертного висновку з даними, які міс­ тяться у кримінальній, цивільній справах, медичній докумен­ тації, аудіовізуальних матеріалах та інших процесуальних джерелах інформації;

-відповідність даних про психічний стан особи, які міс­ тяться в представлених матеріалах, із даними, отриманими при її безпосередньому обстеженні експертом, у тому числі з даними науки.

6.Заклади охорони здоров'я, які виконують експертизу

216

(надалі - судово-експертна установа),- це самостійні держав­ ні установи або підрозділи державних установ, підпорядко­ вані органам охорони здоров'я.

7.Керівник судово-експертної установи (підрозділу) забез­ печує:

-окреме діловодство з питань експертизи;

-умови збереження об'єктів експертизи, які виключають їх пошкодження або втрату;

-умови для осіб, які виключають доступ до них сторон­ ніх осіб та розголошення конфіденційних відомостей щодо стану їх психічного здоров'я; умови утримання осіб, які зна­ ходяться (не знаходяться) під вартою;

-умови роботи експертів для надання психіатричної до­ помоги особам, які страждають на психічні розлади, з метою запобігання небезпечним діям з їх боку.

8.Судово-психіатричним експертом (надалі - експерт) може бути тільки лікар-психіатр, який мас відповідну підго­ товку в галузі судової психіатрії, атестований зі спеціальнос­ ті «судово-психіатрична експертиза». Перевага надасться фахівцям, які внесені до Реєстру судових експертів держав­ них і недержавних структур.

9.Експертами не можуть бути особи, визнані у встанов­ леному законом порядку недієздатними, а також ті, які ма­ ють судимість.

10.Склад експертів кількісний (одноособовий або комісій­ ний) та персональний по конкретній справі встановлюється органом, який призначив експертизу. Якщо це не зазначено, встановлює керівник експертної установи (підрозділу), фахів­ цям якої доручено проведення експертизи. При цьому врахо­ вуються форма проведення експертизи, її вид та складність.

При проведенні комісійної експертизи бажано призначати головуючим експерта, який має найвищий кваліфікаційний клас. Всі експерти, які беруть участь у зазначеній експертизі, несуть особисту відповідальність за свої висновки та зміст акта експертизи.

11.Правовою основою діяльності експертів с відповідні статті Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивіль­ ного і Цивільно-процесуального кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів Ук­ раїни «Про судову експертизу» та «Про психіатричну допо­ могу», нормативні та методичні документи, затверджені Мі­ ністерством охорони здоров'я України.

12.Експерти попереджаються про дисциплінарну, матері­ альну, адміністративну, кримінальну відповідальність.

217

13.В експертизі відсутня інстанційність. При повторній експертизі, а також при розходженні думок між експертами однієї комісії жоден із висновків не має для слідства і суду заздалегідь встановленої сили, і незгода з ними повинна бути мотивована.

14.Висновок експертизи є одним із доказів у справі, що оцінюється судом, прокурором, слідчим і особою, яка прово­ дить дізнання, і повинен бути обгрунтованим.

15.Контроль за експертизою здійснюється Міністерством охорони здоров'я України, МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінням охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Науково-методичне керівництво експертизою забезпечує­ ться Міністерством охорони здоров'я через Український на­ уково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ.

II.ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ЕКСПЕРТА

16.Права і обов'язки експерта, на якого покладено вико­ нання експертизи, незалежно від виду судочинства передба­ чаються Законом «Про судову експертизу» (статті 12, 13) та процесуальним законодавством.

17.Експерт виконує конкретне судово-психіатричне до­ слідження, що виключає правову оцінку та прийняття рішен­ ня про застосування до осіб юридичних заходів, і обмежує­ ться рекомендацією застосування певних заходів медичного характеру.

18.Експерт, на якого покладено виконання експертизи, зобов'язаний:

-з'явитися за викликом органу, який призначає експертизу;

-особисто досліджувати надані йому об'єкти і давати об'єктивний висновок на поставлені перед ним питання;

-заявити самовідвід при наявності підстав, передбачених законодавством, які виключають його участь у справі;

-повідомити в письмовому вигляді про неможливість дати висновок, якщо йому не надані об'єкти експертизи; представ­ лені матеріали недостатні для об'єктивного висновку; питан­ ня, поставлені перед ним, виходять за межі його компетенції.

19.Експерт при виконанні експертизи має право:

-досліджувати всі матеріали справи, медичну документа­ цію, які містять інформацію, необхідну для проведення екс­ пертизи;

218

-клопотати перед органом, який призначив експертизу, про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі ви­ сновку;

-бути присутнім з дозволу слідчого, прокурора, суду при проведенні слідчих (судових) дій і ставити допитуваним пи­ тання, які стосуються предмета експертизи;

-визначити форму проведення експертизи за даною спра­ вою (амбулаторна чи стаціонарна);

-заперечувати проти присутності осіб, які не передбачені чинним законодавством при проведенні експертизи;

-радитися при комісійній експертизі з членами комісії, в разі незгоди з ними, скласти окремий висновок;

-викласти у висновку експертизи обставини, які мають значення у справі і з'ясування яких входить до компетенції експерта, у випадку, коли із зазначених обставин орган, який призначив експертизу, не поставив питання;

-оскаржити дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права експерта;

-отримати відшкодування витрат за відрядження у зв'язку

зпроведенням експертиз та оплату за її виконання згідно з

затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710 «Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що ви­ кликаються до органів дізнання, попереднього слідства, про­ куратури, суду або до органів, у провадженні яких перебува­ ють справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціаліс­ тів»; у випадку угоди між установою, яка проводить експерти­ зу, і органом, який її призначив, згідно з угодою.

II.ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ

20.Експертиза призначається і проводиться за наявності відповідних юридичних та фактичних підстав.

Юридичними підставами для призначення експертизи є відповідні статті КПК України, що передбачають даний вид експертизи.

Фактичними підставами для призначення експертизи є конкретні документовані дані про психічний стан особи, що викликають сумніви у його психічній повноцінності або осудності.

Зазначені матеріали є об'єктами експертного дослідження

219

і обов'язково надаються експерту органом, який призначив експертизу. У разі їх відсутності або поставлені питання ви­ ходять за межі спеціальних знань експерта, він письмово сповіщає вищезазначений орган, про неможливість зробити висновки, докладно мотивуючи свої рішення.

21. Експертиза може бути первинна, повторна і додаткова. Первинною є експертиза вперше призначена за даною

справою.

Повторною є експертиза, призначена у випадку, коли ви­ сновок первинної експертизи суперечить матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності і визнаний судом не­ обгрунтованим. Призначення повторної експертизи повинно бути мотивовано, а її проведення доручається іншому складу експертів.

Додатковою є експертиза, призначена у випадку, коли її попередня експертиза визнана недостатньою і проведення її доручається експертам у тому самому або іншому складі.

22.Керівник судово-ексиертної установи, отримавши поста­ нову (ухвалу) про призначення повторної експертизи, доручає її проведення по можливості експертам з кваліфікаційним класом не нижче за експертів, які провели первинну експертизу.

23.Амбулаторна експертиза може проводитись у кабінеті слідчого, суді, слідчому ізоляторі, психіатричному закладі (диспансер, лікарня тощо). Виклик експерта на вимогу слід­ чих або судових органів здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства

24.Термін проведення амбулаторної експертизи стано­ вить до 20 діб з моменту отримання всіх необхідних матеріа­ лів. Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об'єктів, поданих на дослідження, цей термін може бути по­ довжений на підставі мотивованого рішення експерта, наді­ сланого органу, який призначив експертизу.

25.При проведенні експертизи у суді експерт оголошує висновок (акт) у судовому засіданні і дає роз'яснення з пи­ тань, які виникли в учасників процесу.

26.Експерт (комісія експертів), який проводить амбула­ торну експертизу, у випадку неможливості відповісти на всі питання, поставлені перед ним, обґрунтовує висновок про необхідність проведення стаціонарної експертизи.

27.Стаціонарна експертиза обвинуваченому проводиться

всудово-експертній установі (підрозділі) при наявності постанови щодо обрання особі запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, санкціонованої судом; постанови судді або ухвали суду про призначення відповідної експертизи.

220