Marchuk_Sudova psihiatriya

не розуміння суті психозів мали дослідження Мейнерта і Вернікс.

Австрієць Мейнерт стверджував, що всі психічні функ­ ції локалізуються виключно в корі головного мозку, а під­ кірковим центрам належить роль первинної обробки ін­ формації, яка сприймається органами чуттів.

Німець Карл Верніке ввів ряд клінічних понять: «надцінні ідеї», «гіпермстаморфоз», описав клініку і патоморфологію енцефалопатії.

Розвиток психіатричної допомоги в Росії відрізнявся від її розвитку в Західній Європі. В кінці XVIII ст. в губернсь­ ких містах почали створювати при загальних лікарнях особ­ ливі будинки чи відділення для божевільних. Завідували ними з самого початку лікарі. Перший такий будинок був побудований у Петербурзі 1782 р.

У Росії основні принципи системи «нсстиснення» швид­ ко знайшли широке визнання. В 1839 р. один із основопо­ ложників Петербурзької школи психіатрів І. Ф. Роль зазна­ чав: «Ніхто не має права не тільки піддавати хворих тілес­ ному чи будь-якому іншому покаранню, але і не повинен навіть ні лаяти, ні докоряти їм, не потрібно також ні під­ тверджувати, ні відкидати фальшиві їх думки..., а якщо вони задають безглузді питання, то краще за все вибачи­ тись незнанням...».

Особливо великі міни в справі організації психіатричної допомоги настали в так званий земський період російської медицини, який почався з часів організації земств, тобто з 1864 р.

У 1867 р. розпочав читання університетського курсу психіатрії при Петербурзькій військово-медичній акаде­ мії професор І. М. Балінський. Його послідовник І. П. Мержеєвський - представник клініко-морфологічного напряму

впсихіатрії - підготував 50 психіатрів (11 з яких - викла­ дачі і професори).

УМоскві читання курсу психіатри розпочате у 1838 р. Є. Є. Корсаковим. Він зробив спробу обгрунтувати нозоло­ гічний напрям у психіатрії. Описав поліневротичний алко­ гольний психоз (названий його прізвищем). Єтворив школу психіатрів.

Урозробці нозологічного напряму велике значення ма­ ла діяльність Е. Крепеліна. В 1898 р. він об'єднав катато­ нію, гебефренію, ряд маячних форм і гостре божевілля -

враннє слабоумство. В 1899 р. він об'єднав в одне захво­ рювання маніакально-депресивний психоз. Зробив внесок

11

увивчення епілепсії і неврозів. «Епоха» Е. Крепеліна озна­ менувалась також значними успіхами в справі догляду за психічно хворими - переведення їх на ліжкове утримання.

Швейцарець Е. Блейлер в 1911 р. назвав раннє недоум­ ство шизофренією.

Перші десятиліття XX століття були ознаменовані вели­ кими досягненнями у галузі вивчення межової психіатрії неврозів, реактивних станів і психопатій. Великий внесок

увчення про психопатії зробили Е. Крепелін і ГІ. Б. Ганнушкін.

На розвиток матеріалістичного погляду на сутність фі­ зіологічних механізмів вищої нервової діяльності, і разом І тим на розвиток психіатрії, чималий вплив мали роботи І. М. Сєченова, І. П. Павлова, В. М. Бехтерєва, В. П. Сербсь­ кого та інших вчених.

1919 р. у Москві були закладені основи принципово но­ вому розділу психіатричної допомоги - позалікарняній, у вигляді ПНД (нічний санаторій, денний стаціонар, ліку­ вально-трудові майстерні). Були створені мережі диспан­ серних і стаціонарних закладів для психічно хворих дітей і дітей-невротиків. Створюються науково-дослідні центри.

Сучасні дослідження в галузі судової психіатрії, які здійснюються з наукових позицій, дозволяють по-новому висвітлити цілий ряд питань клінічної і соціальної психіат­ рії, сприяють розумінню характеру хворобливих розладів, їх судово-психіатричної оцінки, а також поліпшенню пси­ хіатричної допомоги і попередженню суспільно небезпеч­ них діянь з боку психічно хворих.

§ 3. ПРАВОВІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ

СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Судово-психіатрична експертиза призначається органа­ ми дізнання, слідства, суду та прокуратури і проводиться за їх відповідною постановою або ухвалою з метою отримати відповіді на питання, що виникають під час провадження в адміністративних, кримінальних та цивільних справах з приводу психічного стану особи.

12

Предметом експертизи є визначення психічного стану осіб, яким її призначено, у конкретні проміжки часу і від­ носно певних обставин, що мають юридичне значення і ці­ кавлять слідство та суд.

Організація і проведення судово-психіатричної експер­ тизи грунтуються на відповідних статтях Кримінального, Кримінально-процееуального, Цивільного, Цивільно-проце­ суального кодексів України, законів України «Про судову експертизу» та «Про психіатричну допомогу» і детально регламентовані Інструкцією про проведення судово-психі­ атричної експертизи в Україні, затвердженою наказом МОЗ України від 8 жовтня 2001 року, № 397.

Об'єктами судово-психіатричиої експертизи с:

-підозрювані, відносно яких в органів дізнання та слід­ ства виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;

-обвинувачені та підсудні, відносно яких в органів слідства та суду виникли сумніви щодо їх осудності та про­ цесуальної дієздатності;

-свідки і потерпілі, відносно яких в органів слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;

-потерпілі, відносно яких вирішується питання про вза­ ємозв'язок змін у їх психічному стані із скоєними щодо них протиправними діями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров'ю);

-позивачі, відповідачі та інші особи, відносно яких ви­ рішується питання про їх дієздатність;

-позивачі, відносно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обгрунтованість встановленого раніше психіатричного діагнозу та вжиття відносно них медичних заходів;

-матеріали кримінальної або цивільної справи, медич­ на документація, аудіовізуальні матеріали та інші про­ цесуальні джерела інформації про психічний стан підекспертного.

Метою судово-психіатричного дослідження є визна­ чити:

-психічний стан підозрюваних осіб для вирішення пи­ тання про можливість проведення з ними слідчих дій;

-наявність психічних розладів у підозрюваних та обви­ нувачених осіб, що заважає їм самостійно здійснювати свій захист;

-психічний стан обвинувачених, підсудних осіб та їх здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними у період

13

часу, до якого відносяться інкриміновані їм діяння, та в ін­ ші проміжки часу, які цікавлять слідство і суд;

-наявність і ступінь суспільної небезпечності осіб на підставі їх психічного стану та можливість застосування до них примусових заходів медичного характеру, передбаче­ них чинним законодавством;

-психічний стан осіб, що мають бути визнані осудними, але захворіли на психічний розлад після вчинення злочину і не можуть брати участі у слідчих діях чи судовому процесі, та медичні підстави для застосування до них примусових заходів медичного характеру, передбачених чинним зако­ нодавством;

-психічний стан свідків і потерпілих та їх здатність пра­ вильно сприймати, запам'ятовувати, відтворювати обста­ вини, що мають значення у справі;

-психічний стан потерпілих та їх здатність правильно сприймати, запам'ятовувати, відтворювати обставини скоє­ них проти них протиправних дій та чинити опір, коли слід­ ство і суд цікавить наявність у них безпорадного стану;

-ступінь важкості психічних розладів у потерпілих та їх причинний зв'язок з певними обставинами кримінального характеру, коли слідство і суд мають визначити заподіяну ним шкоду здоров'ю;

-психічний стан позивачів, відповідачів, інших осіб у цивільному процесі та їх здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними у проміжок часу, що цікавить суд;

-психічний стан осіб, відносно яких вирішується пи­ тання про осудність або дієздатність;

-відповідність експертного висновку даним, які містять­ ся у кримінальній, цивільній справах, медичній документа­ ції, аудіовізуальних матеріалах та інших процесуальних джерелах інформації;

-відповідність даних про психічний стан особи, які міс­ тяться в представлених матеріалах, даним, отриманим при

їїбезпосередньому обстеженні експертом, у тому числі да­ ним науки.

Правовою основою діяльності експертів-психіатрів є відповідні статті Кримінального, Кримінально-процесуаль­ ного, Цивільного, Цивільно-процесуального кодексів Ук­ раїни, Основ законодавства України про охорону здоров'я, законів України «Про судову експертизу» та «Про психіат­ ричну допомогу» (22.02.2000 р.), (який визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою, виходячи із пріоритету прав і свобод людини і

14

громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, регла­ ментує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги), а також наказ МОЗ України від 08.10.2001 р., № 397 «Про затвер­ дження положень та інструкцій щодо застосування приму­ сових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади».

Судово-психіатрична експертиза перебуває у підпоряд­ куванні органів охорони здоров'я. її проведення покладене на психоневрологічні установи - психіатричні лікарні, пси­ хоневрологічні інститути і диспансери, де створюються спеціальні судово-психіатричні комісії або відділення су­ дово-психіатричної експертизи. Судово-психіатрична екс­ пертиза, як правило, проводиться комісією в складі трьох лікарів-психіатрів (голова і два члени, один з яких є допо­ відачем). У виняткових випадках допускається проведення експертизи одним або двома психіатрами при об'єктивній неможливості забезпечити повний склад комісії.

Методичне і наукове керівництво судово-психіатрич­ ною експертизою здійснюється Міністерством охорони здоров'я України через Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ, якому надається право контролю за якістю проведення експертиз.

Судово-психіатричним експертом може бути тільки лікарпсихіатр, який має відповідну підготовку в галузі судової психіатрії, атестований зі спеціальності «судово-психіат­ рична експертиза». Перевага надається фахівцям, які вне­ сені до Реєстру судових експертів державних і недержав­ них структур.

В якості судово-психіатричних експертів залучаються лікарі, які мають клінічний психіатричний досвід і працю­ ють у лікувальних психоневрологічних закладах (психіат­ ричних лікарнях і клініках, психоневрологічних диспансе­ рах, спеціальних психоневрологічних інститутах).

Ступінь кваліфікації експерта-психіатра визначається його науковими знаннями, стажем роботи в лікувальному психіатричному закладі і наявністю практичного експерт­ ного досвіду. Він повинен також знати основи криміналь­ ного, кримінально-процесуального, цивільного та цивільнопроцесуального права.

15

Експертами не можуть бути особи, визнані у встановле­ ному законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість.

Права, обов'язки і відповідальність судово-психіатрич­ них експертів, як і всіх інших експертів, регламентовані ст. 77 КПК, статтями 384, 385 і 387 КК України.

Експерт, на якого покладено виконання експертизи, зобов'язаний:

-з'явитися за викликом органу, який призначає експер­

тизу;

-особисто досліджувати надані йому об'єкти і давати об'єктивний висновок на поставлені перед ним запитання;

-заявити самовідвід за наявності підстав, передба­ чених законодавством, які виключають його участь у справі;

-повідомити в письмовому вигляді про неможливість дати висновок, якщо йому не надані об'єкти експертизи; представлені матеріали недостатні для об'єктивного ви­ сновку; питання, поставлені перед ним, виходять за межі його компетенції.

Експерт при виконанні експертизи має право:

-досліджувати всі матеріали справи, медичну докумен­ тацію, які містять інформацію, необхідну для проведення експертизи;

-клопотати перед органом, який призначив експертизу, про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку;

-бути присутнім з дозволу слідчого, прокурора, суду при провадженні слідчих (судових) дій і ставити допитува­ ним питання, які стосуються предмета експертизи;

-визначити форму проведення експертизи за даною справою (амбулаторна чи стаціонарна);

-заперечувати проти присутності осіб, які не передба­ чені чинним законодавством, при проведенні експертизи;

-радитися при комісійній експертизі з членами комісії,

вразі незгоди з ними - скласти окремий висновок;

-викласти у висновку експертизи обставини, які мають значення у справі і з'ясування яких входить до компетенції експерта, у випадку, коли із зазначених обставин орган, який призначив експертизу, не поставив питання;

-оскаржити дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права експерта;

-отримати відшкодування витрат за відрядження у зв'язку з проведенням експертизи та оплату за її виконання

16

згідно з затвердженою постановою Кабінету Міністрів Ук­ раїни від І липня 1996 року № 710 «Інструкцією про поря­ док і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попередньо­ го слідства, прокуратури, суду або до органів, у прова­ дженні яких перебувають справи про адміністративні пра­ вопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівника­ ми функцій експертів і спеціалістів»; у випадку угоди між установою, яка проводить експертизу, і органом, який її призначив, згідно з угодою.

Експерт несе відповідальність за:

-дачу завідомо неправдивих висновків (ст. 384 КК України);

-відмову чи ухилення від виконання покладених на нього обов'язків (ст. 385 КК України);

-розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387 КК України).

Експертиза призначається і проводиться за наявності відповідних юридичних та фактичних підстав.

Юридичними підставами для призначення експертизи є відповідні статті КПК України, що передбачають даний вид експертизи.

Судово-психіатрична експертиза проводиться за поста­ новою слідчого, прокурора, органу дізнання, за ухвалою суду чи ухвалою (постановою), винесеною одноосібно суд­ дею в справі окремого обвинувачення або в порядку досудової підготовки цивільної справи (ст. 196 КПК України). У постанові зазначаються місце і час її складання, посада особи, що вносить постанову, її прізвище, справа, в якій проводиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, стаття КПК, на підставі якої прийнято рішення, підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, з яких експерт повинен дати висновок, об'єкти, які мають бути досліджені, а також перелічені матеріали, що пред'являються експертові для ознайомлення.

Клопотати про призначення судово-психіатричної екс­ пертизи можуть: у кримінальному процесі - обвинувачені, підозрювані, потерпілі, їх законні представники, захисник з моменту його участі в процесі; у цивільному процесі - про­ курор, цивільні позивачі, цивільні відповідачі, їх представ­ ники. Ці клопотання повинні бути розглянуті в строк не більше трьох діб, але вони можуть бути і відхилені. В тако-

17

му випадку відповідно до статей 129 і 296 КПК України повинна бути винесена мотивована постанова органів слід­ ства чи судді, або мотивована ухвала суду, у яких мають бути викладені мотиви відмови.

Фактичними підставами для призначення експертизи є конкретні документовані дані про психічний стан особи, що викликають сумніви у його психічній повноцінності або осудності.

Найчастіше судово-психіатрична експертиза призначає­ ться у зв'язку з сумнівами щодо психічної повноцінності обвинуваченого, підозрюваного (ст. 76 КПК), свідка, по­ терпілого, цивільного позивача і відповідача, а також осо­ би, стосовно якої вирішується питання про її цивільну не­ дієздатність. Сумніви щодо стану психічного здоров'я мо­ жуть викликати лише обґрунтовані припущення про наявність у особи психічного розладу, який здатен вплину­ ти на юридично значущу поведінку.

Формальними підставами для призначення судовопсихіатричної експертизи є:

1) хвороблива, незвичайна, недоречна поведінка обви­ нуваченого в слідчого або на суді, коли він неспроможний правильно осмислити питання, перестає відповідати на за­ питання або відповідає невпопад, бурхливо реагує на окре­ мі зауваження або запитання і т. ін.;

2)наявність у справі документів, що свідчать про пси­ хічні порушення в минулому, перебування на лікуванні у психіатричній лікарні або на обліку в психоневрологічному диспансері або кабінеті;

3)відсутність достатніх, психологічно зрозумілих під­ став і мотивів злочину - при так званих «безмотивних зло­ чинах»;

4)неправильна, безглузда або дивна поведінка право­ порушника під час вчинення злочину чи під час затри­ мання;

5)особлива жорстокість і тяжкість злочину, якщо вини­ кає сумнів у психічному здоров'ї особи, яка його скоїла;

6)наявність даних про перенесені в минулому захво­ рювання головного мозку (енцефаліти, менінгоенцефаліти) чи травми черепу (струс, стиснення, забій головного мозку);

7)наявність даних про інвалідність або звільнення від строкової військової служби через психічне захворювання;

8)безглузді показання обвинуваченого, свідка та потер­ пілого, що мають характер обмов і самообмов;

18

9) затримка психічного розвитку і навчання в допоміж­ ній школі;

10)підозра в симуляції і дисимуляції психічної хвороби;

11)дані про велику частоту психічних захворювань у близьких родичів.

За результатами вивчення зібраних матеріалів слідчий чи суд повинні самостійно прийняти рішення про необхід­ ність призначення судово-психіатричної експертизи.

Своєчасність виявлення і направлення на експертизу осіб, щодо психічної повноцінності яких виникають сумні­ ви, свідчить про належну підготовку юристів і є запорукою справедливого правосуддя, а також має суттєве значення для профілактики суспільно небезпечних дій осіб з психіч­ ними відхиленнями.

У разі призначення судово-психіатричної експертизи слідчий або суд зобов'язані представити комісії матеріали справи, які повинні містити дані не тільки про обставини злочину, але й про особистість підекспертного, його пове­ дінку, напрям думок, характерологічні особливості (жадіб­ ність, безвільність, жорстокість, мстивість, запальність і т. д.). Чим повніше вони будуть представлені в матеріалах справи, тим достовірнішими будуть висновки судово-психі­ атричної експертизи.

Важливо встановити, як поводився підекспертний у мо­ мент вчинення злочину, до і після нього, які думки вислов­ лював, який у нього був зовнішній вигляд і т. ін.

Для проведення експертизи надзвичайно важливо мати характеристику підекспертного на всіх етапах його життя: у ранньому дитинстві, шкільні роки, період самостійної роботи. Рекомендується з'ясувати, чи не було відставання у фізичному і розумовому розвитку, коли він почав ходити, говорити; чи не було в нього будь-яких судомних нападів, травм голови, чи не переносив він важких інфекційних за­ хворювань; як навчався в школі, чи не відставав у навчанні, яка була його поведінка при проходженні військової служ­ би, у побуті, сім'ї і на роботі; чи не спостерігалося дивацтв, якщо спостерігалися, то в чому вони проявлялися; чи часто він змінював професію, місце роботи; чи не зловживав ал­ коголем.

Треба з'ясувати, чи не хворів він раніше на будь-яке психічне захворювання, чи не перебував під наглядом психіатра в диспансері або на стаціонарному лікуванні. В таких випадках необхідно установити, коли почалося за­ хворювання, в чому воно проявлялось, в якому лікувальному

19

закладі перебував підекспертний, тривалість перебування, діагноз, яке лікування проводилося і як воно протікало. Для цього повинні бути подані оригінали історій хвороб, амбу­ латорних карт, медичних обстежень про звільнення від військової служби, довідка МСЕК про інвалідність, медичні довідки про травми голови; копії попередніх судово-пси­ хіатричних висновків; історія хвороби, якщо перебував на примусовому лікуванні; при розладах мислення - записи, щоденники, листи, скарги, що стосуються душевного само­ почуття, переживань і т. ін. За наявності короткочасного психічного розладу в період вчинення протиправних дій - протоколи допитів свідків і осіб, які бачили обвинуваченого до і після скоєного, з урахуванням поведінки, особливостей висловлень, послідовності вчинків і реагування на дії ото­ чуючих.

Від ретельності підготовки матеріалів для проведення експертизи залежить її повнота і всебічність, надійність експертного висновку. Цілий ряд дій має право проводити лише орган, що призначив експертизу, і заборонено пере­ кладати їх проведення на експертів. Це передусім стосуєть­ ся збирання матеріалів, що підлягають дослідженню. Всі важливі для судження про психічний стан обвинуваченого дані слідчий повинен зібрати не тільки шляхом допиту об­ винуваченого, але і його родичів, близьких, знайомих та інших осіб.

Слід пам'ятати, що призначення судово-психіатричної експертизи відразу ж після затримання підозрюваного або на ранніх етапах досудового слідства, коли ще не зібрані необхідні матеріали, може призвести до неправильних, помилкових висновків. Судово-психіатричну експертизу варто призначати після того, коли факти, що стосуються злочину, стають достовірними, а у відношенні підекспертного зібрані дані, що достатньо характеризують його осо­ бистість.

Після прийняття рішення про призначення експертизи слідчий (суд) повинен прийняти рішення про те, в який судово-психіатричний експертний заклад чи якому спеціа­ лісту в галузі психіатрії буде направлено постанову (ухва­ лу), інші матеріали для вивчення та підекспертного для проведення обстеження.

Відповідно до Інструкції про проведення судово-психі­ атричної експертизи розрізняють такі види судово-пси­ хіатричних експертиз: стаціонарна, амбулаторна, експер­ тиза у кабінеті слідчого, суді, заочна і посмертна.

20