Marchuk_Sudova psihiatriya

Стаціонарна експертиза потерпілому, свідку, позивачу та відповідачу у кримінальних і цивільних справах призначає­ ться судом тільки за їх згодою.

28.Стаціонарна експертиза проводиться у судово-екс­ пертній установі (Центр судово-психіатричної експертизи, відділення судово-психіатричної експертизи психіатричної лікарні, науково-дослідного інституту) з окремим утриман­ ням осіб, які знаходяться і не знаходяться під вартою.

29.Режим тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на експертизу, забезпечується органами внутріш­ ніх справ.

30.Охорону, нагляд та конвоювання особи, яка знаходить­ ся під вартою, за межі відділення для проведення обстеження або надання термінової спеціалізованої медичної допомоги в іншому закладі охорони здоров'я здійснюють співробітники органів внутрішніх справ, які охороняють відділення. У ви­ падку, коли особа має ознаки тяжкого психічного розладу, її супроводжує і медичний працівник.

31.При проведенні стаціонарної експертизи, при наявнос­ ті медичних показань особам застосовуються адекватні їх стану методи лікування і дослідження, на які є дозвіл Мініс­ терства охорони здоров'я України.

32.Термін проведення стаціонарної експертизи становить до ЗО діб. Залежно від обсягу та складності експертизи тер­ мін її проведення може бути скорочений або подовжений, про що судово-експертна установа письмово повідомляє ор­ ган, який призначив експертизу.

33.Особа, яка знаходиться під вартою, після заключно­ го огляду експертною комісією повертається до установи, яка направила на експертизу, незалежно від експертного рі­ шення.

34.Особа, яка не знаходиться під вартою, після закінчен­ ня експертизи може бути виписана із судово-експертної установи залежно від психічного стану самостійно або в су­ проводі родичів, законних представників, опікуна на підставі дозволу слідчого на його виписку. Особа, яка за психічним станом не може усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними і становить безпосередню небезпеку для себе і оточую­ чих, може бути переведена до психіатричної лікарні за міс­ цем порушення кримінальної справи, згідно з діючими нор­ мативними документами, де і знаходиться до рішення суду за цією справою. Це положення поширюється на осіб, які на момент закінчення експертизи звільнені з-під варти.

221

IV. АКТ ЕКСПЕРТИЗИ

35.По закінченні експертизи експертом (комісією) скла­ дається акт експертизи, що містить вступну, дослідницьку, мотивовану частини і висновки.

36.Вступна частина містить:

-дату проведення експертизи;

-прізвище експерта, його фах, науковий ступінь, вчене звання, посада, експертний стаж, кваліфікаційний клас, ранг;

-підстави і форми проведення експертизи;

-прізвища присутніх при експертизі;

-перелік об'єктів, поданих на експертизу;

-питання, поставлені перед експертом, органами, які призначили експертизу;

-підпис експерта під попередженням про відповідальність.

37.Дослідницька частина містить:

-факти, які отримані при дослідженні поданих на експер­ тизу об'єктів, що стосуються психічного стану особи, в різні періоди часу та їх пояснення;

-дані клінічного дослідження особи, виявлені під час проведення експертизи (психічний, соматичний, неврологіч­ ний стани тощо).

38.Мотивована частина містить:

-обгрунтоване пояснення даних про психічний стан особи та фактів, які встановлені і виявлені при дослідженні об'єктів експертизи.

39.Висновок містить відповіді експерта на поставлені пе­ ред ним питання у межах його компетенції і повинні носити конкретний характер. У разі виявлення експертом важливих фактів, з приводу яких йому не були поставлені питання, він дає відповідь з власної ініціативи. Відповіді не можуть мати форму рекомендацій або вказівок слідству чи суду.

40.Акт (одноособової, комісійної) експертизи підписує­ ться експертом, членами комісії. При комісійній експертизі у випадку незгоди експертів щодо відповідей на поставлені питання кожен з них складає і підписує окремий акт або час­ тину спільного акта, який відображає хід і результати дослі­ джень, проведених ним особисто.

Начальник
Головного управління організації	Н. Г. Гойда
медичної допомоги населенню

Затверджено Наказ Міністерства охорони здоров 'я України 08.10.2001 р.№397

222

Інструкція про порядок застосування примусових заходів медичного характеру

до осіб з психічними розладами, які скоїли суспільно небезпечні діяння

І.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.Примусові заходи медичного характеру згідно з чинним законодавством застосовуються за ухвалою суду або поста­ новою судді до осіб з психічними розладами, які скоїли су­ спільно небезпечні діяння (надалі - особи), і здійснюються закладами охорони здоров'я.

2.Примусові заходи медичного характеру застосовуються до осіб з метою попередження з їх боку нових суспільно не­ безпечних діянь; захисту їх прав; лікування.

3.Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» до осіб можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а саме:

-надання амбулаторної психіатричної допомоги в приму­ совому порядку;

-госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

-госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

-госпіталізація до психіатричного закладу з суворим на­ глядом.

4.Примусові заходи медичного характеру до осіб засто­ совуються, продовжуються, змінюються або припиняються тільки судом згідно з чинним законодавством.

5.Особам, визнаним неосудними і тим, до яких не засто­ совано примусовий захід медичного характеру та у випадку його припинення, психіатрична допомога надасться психіат­ ричними закладами на загальних підставах відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу» та норматив­ но-правових актів.

6.Примусові заходи медичного характеру можуть засто­ совуватись до осіб, які:

- скоїли суспільно небезпечні дії, передбачені криміналь­ ним законом, якщо ці особи визнані судом неосудними;

223

-захворіли після споєння злочину (але до винесення ви­ року) на психічну хворобу, яка виключає здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними, належно від того, чи вирішені експертні питання (осудності або неосудності);

-захворіли на психічну хворобу з хронічним перебігом, яка перешкоджає відбуванню покарання після набуття виро­ ком законної сили.

7.Примусові заходи медичного характеру призначаються, продовжуються, змінюються та припиняються судом при наявності:

-акта судово-психіатричної експертизи: про наявність у особи, яка звинувачується у скоєнні суспільно небезпечного діяння, психічного захворювання, що виключає її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними на період скоєння інкримінованого діяння та (або) на момент огляду експерт­ ною комісією; про ступінь суспільної небезпечності даної особи за характером її захворювання і медичних підстав для застосування відповідного заходу медичного характеру;

-висновку медичної комісії психіатричного закладу, що здійснює примусовий захід медичного характеру, про зміну психічного стану хворого, ступеня його суспільної небезпеч­ ності і наявності медичних підстав для зміни або припинен­ ня раніше призначеного примусового заходу медичного ха­ рактеру;

-висновку медичної комісії, що проводить огляд засу­ джених, про наявність психічної хвороби з хронічним пере­ бігом, яка позбавляє особу здатності усвідомлювати себе, оточуюче, керувати своїми діями і перешкоджає відбуван­ ню покарання, а також про необхідні заходи медичного ха­ рактеру, виходячи із ступеня суспільної небезпечності хво­ рого.

II. КРИТЕРІЇ ВИБОРУ

ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

8. Примусовий захід медичного характеру застосовується при наявності суспільної небезпечності хворого, що підтвер­ джена:

- юридичним критерієм - фактом скоєння ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законо­ давством;

224

- медичним критерієм - наявністю у даної особи психіч­ ного розладу, який виключає здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними на момент розгляду справи у суді.

У разі відсутності одного із критеріїв застосування при­ мусового заходу медичного характеру неможливе.

9. Вид примусового заходу медичного характеру залежить від ступеня суспільної небезпечності хворого. Ступінь суспі­ льної небезпечності хворого визначається окремо у кожному випадку на підставі тяжкості інкримінованого діяння і типу його суспільної небезпечності При цьому повинні врахову­ ватись не тільки обставини скоєного інкримінованого діяння,

ай прояви її попередньої соціальної небезпечності.

10.Суспільно небезпечні діяння, що вчинені психічно хворим, залежно від ступеня тяжкості скоєного поділяють­ ся на:

-діяння проти життя і здоров'я громадян, що завдали фі­ зичної шкоди або несуть загрозу такої шкоди, включаючи порушення статевої недоторканості;

-діяння, які не спрямовані проти життя і здоров'я грома­ дян та мають у зв'язку із своїми об'єктивними ознаками не­ значну суспільну небезпечність у випадку їх скоєння осуд­ ною особою, що передбачають мінімальні терміни пока­ рання;

-інші діяння, які не спрямовані проти життя і здоров'я громадян, за винятком тих, що передбачені у попередньому пункті.

11.При застосуванні примусового заходу медичного ха­ рактеру враховується тип суспільної небезпечності хворого як показник, що інтегрує особливості психічного розладу, настанови особистості і обставин скоєння суспільно небезпеч­ ного діяння. Виділяються активний і пасивний типи суспіль­ ної небезпечності особи, які суб'єктивно характеризують вчинене суспільно небезпечне діяння.

12.Активний тип суспільної небезпечності особи харак­ теризується тим, що мотив, який збуджує до суспільно не­ безпечного діяння, походить від нього, незалежно від зовніш­ ніх обставин і безпосередньо пов'язаний з психопатологіч­ ною характеристикою психічного розладу (як продуктивною, так і негативною) і антисуспільною спрямованістю настанов особистості Найбільш характерними рисами активного типу є прояви агресивності з боку хворого, що стають причиною вчинення суспільно небезпечного діяння.

13.Активний тип суспільної небезпечності спостерігаєть­ ся у хворих з такими психічними розладами:

225

-синдроми розладнаної свідомості, які супроводжуються тривогою, страхом, емоційним напруженням, збудженням рухливості (деліріозні розлади, сутінкові розлади свідомості, пароксизмальні психотичні стани тощо);

-психопатологічні синдроми із розгальмованістю стате­ вого потягу;

-маячні ідеї певного змісту, скеровані проти конкретних осіб або організацій, які проявляються як на вербальному, так і дійовому рівні (ідеї переслідування, отруєння, оволо­ діння, стороннього впливу на мозок, статеві та інші органи тощо);

-психопатологічні синдроми з галюцинаторними про­ явами імперативного і страхітливого характеру;

-психопатологічні синдроми з маячними ідеями своєї особливої значимості і намірами або спробами у зв'язку з цим привернути до себе увагу суспільства через скоєння не­ безпечного діяння;

-психопатологічні синдроми з маячними ідеями захисту або реалізації своїх «винаходів» шляхом, що становить не­ безпеку для оточуючих;

-депресивні стани з хворобливими ідеями звинувачення своєї особи і можливістю скоєння розширеного самогубства;

-маніакальні стани з підвищеною розкутістю і дійовою розгальмованістю;

-психопатологічні стани, які незалежно від клінічної кар­ тини, супроводжуються проявами агресивності, роздратова­ ності, подразливості, дійової розкутості, спалахливості як ознаками негативних настанов особистості або преморбідних рис хворого;

-розлади настрою дисфоричного характеру у хворих на епілепсію з вираженими змінами в інтелектуальній і емоцій­ ній сферах.

14.Пасивний тип суспільної небезпечності хворого харак­ теризується тим, що причини вчинення суспільно небезпеч­ ного діяння не залежать від нього, не обумовлені безпосеред­ ньо характером його психічних розладів, преморбідними рисами або настановами особистості, а прямо пов'язані з зов­ нішніми обставинами або діями оточуючих осіб. Найбільш характерними рисами пасивного типу є відсутність проявів агресивності з боку хворого, його пасивність, віддаленість від того, що його оточує, падіння енергетичного потенціалу психічної сфери і особистості, зниження рухової активності та збуджувальних мотивів.

Хворі легко підкоряються і піддаються навіюванню, або,

226

навпаки, проявляють неподатливість зовнішньому подразни­ ку, при тривалій дії якого може виникнути короткочасна агресія з їх боку. У першому випадку хворі можуть буїи втяг­ нуті та умисно використані здоровими особами у майнових злочинах. У другому - дії хворих мають ситуативний харак­ тер і спрямовані на ліквідацію подразника, що спричиняє дискомфорт.

15.Пасивний тип суспільної небезпечності спостерігаєть­ ся у хворих з такими психічними розладами:

-синдроми розладнаної свідомості, які не супроводжую­ ться тривогою, страхом, емоційним напруженням (аментивні, онейроїдні розлади тощо);

-синдроми постпсихотичного психічного дефекту як фі­ налу або як етапу перебігу психічної хвороби (за винятком психопатоподібного);

-синдроми недоумства різного походження;

-розумова відсталість без ознак виражених емоційновольових розладів;

-психотичні стани з проявами підвищеної підкорюваності та здатності до навіювання.

16.Амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку надається особі, яка скоїла суспільно небезпечне діяння і визнана судом неосудною. Судом може бути засто­ совано зазначений примусовий захід медичного характеру особі, яка на момент розгляду справи не виявляє ознак пси­ хічного розладу і не потребує госпіталізації до психіатрично­ го закладу.

17.Госпіталізація до психіатричного закладу (лікарні, відділення) із звичайним наглядом показана для осіб, які:

-скоїли дії, що не спрямовані проти життя і здоров'я громадян (проти майна держави та приватних осіб, порядку управління, суспільної безпеки тощо) при пасивному типі суспільної небезпечності хворого, тобто при відсутності без­ посереднього зв'язку дій із психопатологічною симптомати­ кою і відсутністю ознак антисоціальних настанов особистості;

-скоїли суспільно небезпечні дії незалежно від типу су­ спільної небезпечності хворого при наявності медичних по­ казань для лікування в умовах психіатричного закладу із звичайним наглядом;

-знаходилися у минулому згідно з ухвалою суду в психі­ атричному закладі (з суворим або посиленим наглядом) і при зміні їх психічного стану, який призвів до зниження суспіль­ ної небезпечності, виключив необхідність подальшого ліку­ вання в раніше зазначених судом умовах стаціонару;

227

-скоїли свідомо дії, що не спрямовані проти життя і здо­ ров'я громадян, але до винесення судом вироку захворіли на психічний розлад, який позбавляє здатності усвідомлювати свої дії, керувати ними, і направлені у зв'язку з цим на ліку­ вання до виходу з хворобливого стану;

-скоїли свідомо дії, що не спрямовані проти життя і здо­ ров'я громадян, але захворіли під час відбуття покарання на психічний розлад з хронічним перебігом, якщо їх психопато­ логічні прояви несуть у собі високу ймовірність скоєння но­ вих суспільно небезпечних дій.

18.Госпіталізація до психіатричного закладу (відділення)

зпосиленим наглядом застосовується до осіб, які:

-скоїли тяжкі суспільно небезпечні діяння проти життя і здоров'я громадян (вбивство, тілесні ушкодження), при па­ сивному типі суспільної небезпечності хворих, дії яких без­ посередньо не пов'язані з відповідною психопатологічною симптоматикою, при відсутності ознак антисоціальних на­ станов особистості та малою ймовірністю їх повторення;

-скоїли дії, що не спрямовані проти життя і здоров'я громадян, але мають значну суспільну небезпечність (проти майна держави та приватних осіб, порядку управління, су­ спільної безпеки тощо) ири активному типі суспільної небез­ печності хворого, тобто при безпосередньому зв'язку дій із психопатологічною симптоматикою або з антисоціальними настановами особистості;

-госпіталізовані у минулому згідно з ухвалою суду до психіатричного закладу з суворим наглядом, при зміні їх психічного стану, який призвів до зниження суспільної не­ безпечності і включив необхідність подальшого лікування у вищезазначеному психіатричному закладі;

-скоїли свідомо дії, що не спрямовані проти життя і здо­ ров'я громадян, але мають значну суспільну небезпечність, але до винесення вироку судом захворіли на психічну хворо­ бу, яка позбавляє здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними, та направлені у зв'язку з цим на лікування до виходу з хворобливого стану;

-скоїли свідомо дії, що не спрямовані проти життя і здо­ ров'я громадян, але мають значну суспільну небезпечність, але захворіли під час відбуття покарання на психічний роз­ лад з хронічним перебігом, якщо його психопатологічні про­ яви несуть у собі високу ймовірність скоєння нових суспіль­ но небезпечних дій.

19.Госпіталізація до психіатричного закладу (лікарні) з суворим наглядом застосовується до особливо суспільно не-

228

безпечних психічно хворих з активним типом суспільної не­ безпечності, дії яких безпосередньо пов'язані з відповідною психопатологічною симптоматикою, і скоїли діяння проти життя і здоров'я громадян (вбивства, тілесні ушкодження, зґвалтування, розбійні напади тощо). До категорії таких хво­ рих слід відносити тих, які:

-мають ознаки хронічного психічного розладу (незалеж­ но від його стадії та наявності зв'язку між діянням і симпто­ матикою), антисоціальних настанов особистості (судимість, примусові заходи медичного характеру в анамнезі, труднощі

вутриманні в лікарні тощо);

-захворіли до винесення вироку судом на психічний роз­ лад, який позбавляє здатності усвідомлювати свої дії і керу­ вати ними, та у зв'язку з чим були направлені на лікування до виходу з хворобливого стану;

-захворіли під час відбуття покарання на психічний роз­ лад з хронічним перебігом, психопатологічні прояви якого несуть високу ймовірність нових тяжких суспільно небезпеч­ них дій. До психіатричного закладу з суворим наглядом не приймаються неповнолітні, які не досягли 16-річного віку.

20.Психічно хворі, госпіталізовані до психіатричних за­ кладів згідно з ухвалою суду про застосування примусових заходів медичного характеру, утримуються в умовах, які ви­ ключають можливість скоєння ними нового суспільно небез­ печного діяння. їм забороняється надавати лікувальні від­ пустки та виписувати із стаціонару без ухвали суду.

21.Після припинення за рішенням суду застосування примусових заходів медичного характеру хворий передасть­ ся на піклування законних представників (родичам або опі­ кунам) з обов'язковим лікарським наглядом.

III.ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ

МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

22.Примусові заклади медичного характеру застосовую­ ться в психіатричних закладах за територіальною ознакою згідно з ухвалою суду.

23.Підставою для застосування та зміни відповідного примусового заходу медичного характеру є ухвала суду або постанова судді. До копії ухвали суду додаються засвідчені підписами посадових осіб та печатками:

-копія акта судово-психіатричної експертизи;

229

-копія акта психіатричного огляду (для засуджених і для хворих, яким змінюється примусовий захід медичного характеру);

-документи, які посвідчують особу і місце проживання (паспорт, довідка про звільнення тощо).

24.Виконання ухвали суду про госпіталізацію психічно хворого, визнаного неосудним, до психіатричного закладу:

-із звичайним наглядом здійснюється закладами охорони здоров'я при сприянні, у необхідних випадках, органами внутрішніх справ;

-із посиленим та суворим наглядами, а також хворих, які знаходяться під вартою, здійснюється органами внутрішніх справ.

25.Психічно хворі, госпіталізовані до психіатричного за­ кладу, розміщуються по його відділеннях (палатах) відповід­ но до їх психічного стану, ступеня суспільної небезпечності, характеру соціальних настанов.

26.Психічно хворі, яким застосована амбулаторна психіа­ трична допомога в примусовому порядку та госпіталізовані до психіатричного закладу із звичайним наглядом, переводя­ ться до іншого з дозволу керівників цих закладів.

27.Психічно хворі, які госпіталізовані до психіатричного закладу з посиленим наглядом, переводяться до іншого згід­ но з умовами і територіальним розподілом, затвердженим Міністерством охорони здоров'я.

28.Психічно хворі, які госпіталізовані до психіатричного закладу з суворим наглядом, переводяться до іншого з дозво­ лу Міністерства охорони здоров'я.

29.Психічно хворі, яким застосовані примусові заходи медичного характеру у психіатричних закладах, переводять­ ся до психіатричних закладів за кордон і навпаки з дозволу Міністерства охорони здоров'я.

30.У випадку, коли у період застосування примусового заходу медичного характеру з'являються сумніви про наяв­ ність психічного розладу і обґрунтованості визнання особи неосудною або щодо правильності його вибору, складається відповідний висновок комісії лікарів-психіатрів психіатрич­ ного закладу, який направляється його керівництвом до про­ куратури за місцем знаходження суду, який виніс ухвалу за цією справою для вирішення питання про її перегляд згідно з чинним законодавством.

31.У випадку, коли хворий під час застосування приму­ сового заходу медичного характеру скоїв нове суспільно не­ безпечне діяння, передбачене кримінальним законодавством,

230