Marchuk_Sudova psihiatriya

Через злочинні дії (розбійний напад, спроба зґвалтуван­ ня, зґвалтування і т. ін.) може розвинутись хворобливий стан психіки (реактивний психоз, параноїд, галюциноз то­ що). У таких випадках призначається комплексна судовомедична експертиза за участю психіатра для визначення тяжкості психічного розладу, його прогнозу і зв'язку зі злочинним актом.

Особливо складною буває експертиза за фактом само­ губства потерпілого.

Складною також є судово-психіатрична експертиза без­ порадного стану особи (переважно потерпілої у справі про зґвалтування), коли потерпіла в силу фізичного або психіч­ ного дефекту (фізичні вади, малолітній вік, розлад психіч­ ної діяльності або інший хворобливий або несвідомий стан і т. ін.) не могла розуміти характеру дій і значення того, що було вчинено з нею, не могла керувати своїми вчинками або чинити опір насильнику. До безпорадного стану слід віднести: сон, непритомність, сильне алкогольне чи інше сп'яніння, що викликається вживанням психоактивних ре­ човин, гіпноз, слабоумство і психічна хвороба. Констатація безпорадного стану належить до компетенції органів роз­ слідування і суду, а психіатр-експерт лише оцінює психіч­ ний стан потерпілого в момент кримінальної дії, тобто ви­ значає можливість особи за її психічним станом розуміти характер і значення дій, які вчиняються щодо потер­ пілої, та чинити опір насильнику у певній кримінальній си­ туації.

Експертна оцінка безпорадного стану потерпілих, що виник у результаті прийому алкоголю, відрізняється від оцінки алкогольного сп'яніння правопорушників. На без­ порадний стан потерпілих вказує загальмованість, пасив­ ність, відчуженість, безтурботність, значні розлади орієн­ тації. Дуже важко відповісти, чи могла потерпіла при зґвал­ туванні в стані сильного сп'яніння усвідомлювати дії обви­ нуваченого і чинити йому опір. При цьому не має значення, чи сама вона привела себе до стану сп'яніння, чи цс мало місце під натиском інших осіб. Такі фізичні ознаки сп'янін­ ня, як виражені порушення ходи, мови, нудота, блювання, подальший сон, є об'єктивними ознаками отруєння алкого­ лем. Велике значення мають особливості поведінки потер­ пілої в цей час, які дозволяють оцінити її проступки як результат обумовленої інтоксикацією зміни орієнтації в оточуючому середовищі і оцінки подій, які відбувалися. Цими особливостями є: невластива потерпілій розгальмо-

41

ваність, яка змінювалась апатією, безтурботністю, байду­ жим відношенням до дій, які проводились з нею, відсут­ ність реакції на минуле, спроба приховати ознаки вчинено­ го статевого акту.

Таким чином, судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих будується на клінічній оцінці порушених і збе­ режених психічних функцій особи, що дозволяє виносити виважені і вірогідні експертні висновки і тим самим сприяє захисту прав свідків і потерпілих з різними психічними розладами.

§ 6. ПСИХІАТРИЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ

Психіатричне обстеження засуджених відповідно до пунк­ тів 1,2 ст. 84 КК і ст. 408 КПК України призначається в тих випадках, коли засуджений захворів на психічну хворобу, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії (без­ діяльність) або керувати ними, або іншою тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання в місцях позбавлен­ ня волі. Як правило, психіатричне обстеження засуджених під час відбування покарання проводиться лікарськими ко­ місіями місць позбавлення волі. Якщо в суду є сумніви щодо правильності й обґрунтованості висновку лікарської комісії, він призначає судово-психіатричну експертизу.

Сумніви в психічній неповноцінності засуджених вини­ кають частіше за все у випадках тривалого і постійного по­ рушення ними режиму утримання, невмотивованої відмови від роботи, незвичайної конфліктності, повторних необ­ грунтованих скарг і протестів та інших незвичайних вчин­ ків (відчуженість, потайність, відмова від словесного кон­ такту з оточуючими та ін.).

На вирішення судово-психіатричної експертизи ви­ носять такі питання:

1.Чи виявляє дана особа психічне захворювання?

2.Якщо так, то яким є діагноз захворювання, які глиби­ на, стійкість і прогноз психічних порушень?

3.Чи може даний засуджений знаходитись в місцях по­ збавлення волі?

4.Чи являє він небезпеку для оточуючих?

42

5. Чи підлягає він лікуванню в лікарні місць позбавлення волі або ж у зв'язку з глибиною і тяжкістю захворювання підлягає достроковому звільненню, або може бути переда­ ний на піклування органів охорони здоров'я?

Психічні розлади у засуджених можуть впливати на мож­ ливість подальшого відбування покарання внаслідок не­ дієздатності чи обмеженої дієздатності у виправно-трудо­ вому відношенні. До таких, що виключають можливість відбувати покарання, відносять глибокі, стійкі психічні роз­ лади з тривалим перебігом і несприятливим прогнозом, що позбавляють особу здатності правильно розуміти і викону­ вати вимоги чинних норм виправно-трудового законодав­ ства. Такі засуджені підлягають звільненню судом від по­ дальшого відбування покарання на підставі подання уста­ нови, яка відає відбуванням покарання, та відповідного ви­ сновку лікарської комісії, і суддя вправі застосувати до них примусові заходи медичного характеру (ст. 84 КК, ст. 408

5 КПК України).

Коли особу, яка позбавлена волі за вироком суду, під час відбуття покарання поміщено до лікарні в зв'язку з душев­ ною хворобою, то час перебування засудженого в лікуваль­ ній установі зараховується в строк позбавлення волі (ст. 406 КПК України).

До хвороб, що перешкоджають відбуванню покарання в місцях позбавлення волі, віднесені: шизофренія, епілептич­ ні психози і слабоумство, неоперабельні пухлини головного

іспинного мозку та ін.

Уразі тимчасового розладу психічної діяльності (реак­ тивні стани, декомпенсація при психопатіях тощо) лікуван­ ня засуджених проводиться в психіатричних відділеннях і стаціонарах у лікарнях місць позбавлення волі.

Після проведення необхідних терапевтичних заходів і після одужання ці особи повертаються в місця позбавлення волі для подальшого відбування покарання, якщо не закін­ чилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 КК України, або відсутні інші підстави для звільнення від по­ карання. При цьому час, протягом якого до осіб застосову­ валися примусові заходи медичного характеру, зараховує­ ться в строк покарання, а саме один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру (п. 4 ст. 84 КК України).

У випадку вчинення засудженими в період покарання суспільно небезпечних діянь і виникнення сумнівів в їх психічному здоров'ї призначається судово-психіатрична

43

експертиза, перед якою ставлять питання як осудності, так і можливості відбування покарання. Рішення з цих питань можуть бути різними.

Якщо такий засуджений захворів хронічним психічним захворюванням, то його слід визнавати неосудним у відно­ шенні інкримінованого йому діяння і виносити висновок про неможливість ним відбування покарання. У разі тимча­ сового розладу психічної діяльності в момент вчинення протиправного діяння засуджений визнається неосудним, але при цьому виноситься висновок про ііою можливість після одужання відбувати покарання по попередній кримі­ нальній справі. Заходи медичного характеру в першому ви­ падку визначаються особливостями психічного стану і со­ ціальною небезпекою хворого, у другому - рекомендується примусове лікування в психіатричній лікарні з суворим на­ глядом, а після одужання, поверненням у вииравно-трудові установи для відбування покарання по першому злочину.

§ 7. СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі набуває все більшого значення у зв'язку з постійним зрос­ танням кількості справ цивільною судочинства. Цьому сприяють зміни в суспільному ладі та в майновому відно­ шенні громадян.

У практиці судово-психіатричної експерти їй з вирішен­ ням питання про діє$датність і недієздатність психічно хво­ рих доводиться мати справу не так часто, як з вирішенням питання про осудність-нсосудність. Проте, цей вид судовопсихіатричної експертизи має особливо важливе значення, оскільки він спрямований на захист конституційних прав і законних інтересів психічно хворих учасників цивільного процесу, що пов'язані із сімейними, трудовими, майновими правовідносинами, коли результат розгляду справи зале­ жить від визнання чи невизнання особи здатною до адекват­ ного волевиявлення і до здійснення міх чи інших соціаль­ них функцій.

44

Правовий статус громадянина, як учасника цивільних відносин, визначається такими його властивостями, як пра­ воздатність і дієздатність.

Правоздатність - цс здатність громадянина мати цивіль­ ні права та обов'язки, що визнається рівною мірою за всіма громадянами України. Правоздатність виникає в момент на­ родження суб'єкта, зберігається протягом усього житія, не­ залежно від його можливості особисто здійснювати надані законом права, і припиняється зі смертю (ст. 9 ЦК України).

Зміст правоздатності громадян розкривається в ст. 10 ЦК України: «Громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистій власності, право користуватися житлови­ ми помешканнями й іншим майном, успадковувати і запові­ дати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, а також мати інші майнові й особисті нсмайнові права».

Поняття правоздатності нерозривно пов'язане з понят­ тям дієздатності фомадян. Дієздатність обмежується віко­ вим чинником (у повному обсязі вона настає з повноліттям, тобто після досягнення 18 років) і в якості обов'язкової пе­ редумови припускає «здатність громадянина своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки» (ст. 11 ЦК України). Пов'язуючи виникнення дієздатності в повному обсязі з настанням повноліття, за­ кон виходить з того, що до цього віку людина досягає пси­ хічної зрілості і набуває життєвого досвіду, які достатні, щоб правильно розуміти і регулювати свої поступки.

Таким чином, дієздатність як обов'язкова передумова припускає наявність у суб'єкта такого психічного стану, що забезпечує йому здатність розуміти значення своїх дій, ке­ рувати ними та передбачати наслідки їх здійснення. Такі якості залежать не лише від віку, а й від сіану психіки осо­ би. При різних хворобливих порушеннях психіки в особи, що досягла повноліття, може бути відсутня здатність розу­ міти значення своїх дій і керувати своєю поведінкою. В та­ ких випадках виникає питання про неможливість громадя­ нина здійснювати свої цивільні права та виконувати ци­ вільні обов'язки.

Наявність психічного розладу, у ряді випадків виключає таку спроможність, що вказує на відсутність дієздатності. Це принципове положення і лежить в основі цивільного законодавства з питання про недієздатність.

Критерії недієздатності, якими керується суд і стосовно

45

яких повинні давати висновки психіатри-скспсрти, сфор­ мульовані в ст. 16 ЦК України, де зазначається: «Громадя­ нин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним. Над ним встановлюєть­ ся опіка. В разі видужання або значного поліпшення здо­ ров'я громадянина, визнаного недієздатним, суд поновлює його в дієздатності».

Таким чином, у понятті недієздатності, як і у формулі неосудності, наявні два критерії: медичний - наявність ду­ шевної хвороби або недоумства і юридичний - неможли­ вість розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Медичний критерій має два поняття. Душевна хвороба як узагальнене поняття об'єднує різноманітні за своєю клі­ нічною картиною форми психічних захворювань. Симпто­ матика хворобливих психічних розладів може бути різною за своїм вираженням, глибиною і тяжкістю. Різними також є варіанти перебігу психічного захворювання. У ряді ви­ падків відзначається уповільнений темп розвитку хвороби, при якому психічні зміни зростають поступово, тривалий час не впливають на здатність самостійно здійснювати свої цивільні права. В інших випадках має місце швидке форму­ вання стійких розладів особистості, які визначають пору­ шення соціальної адаптації і неможливість самостійно здій­ снювати свої цивільні права.

Недоумство означає стан виразного, глибокого збіднен­ ня психічної діяльності, коли порушується соціальне функ­ ціонування особи як і при душевній хворобі.

Юридичний критерій - нездатність розуміти значення своїх дій або керувати ними - визначає глибину і тяжкість психічного розладу, який позбавляє хворого самостійно здійснювати свої цивільні права і обов'язки.

Для визнання особи недієздатною необхідна наявність і медичного, і юридичного критеріїв, який і визначає власне судово-психіатричну оцінку. Таким чином, установлення діагнозу психічного захворювання ще не є достатньою під­ ставою для визнання особи недієздатною. Вирішальне зна­ чення в таких випадках належить ступеню і глибині психіч­ них розладів, які визначають недієздатність психічно хво­ рих, тобто юридичному критерію.

Особи, які визнані недієздатними, не втрачають своїх прав на володіння майном, на його спадкування за запові­ том і т. ін., але вступати в права спадкування, дарувати, за­ повідати, продавати вони можуть лише через посередника і

46

за згодою опікуна. Визнання громадянина недієздатним здійснюється тільки судом.

Клопотатися перед судом про визнання психічно хворо­ го недієздатним можуть члени його сім'ї, профспілкові й інші громадські організації, прокурор, органи опіки і піклу­ вання, психіатричні лікувальні заклади (ст. 256 ЦПК Украї­ ни). У заяві про визнання громадянина недієздатним по­ винні бути викладені обставини, що свідчать про наявність у нього психічного розладу, внаслідок якого громадянин не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Справи цієї категорії розглядаються з обов'язковою участю прокурора і органу опіки і піклування. Виклик до судового засідання самого хворого визначається станом його здо­ ров'я (ст. 259 ЦПК України). Суд за наявності достатніх даних про психічну хворобу чи слабоумство громадянина призначає для визначення його психічного стану судовопсихіатричну експертизу.

Увиняткових випадках, коли психічно хворий ухиляєть­ ся від експертизи, суд на своєму засіданні за участю психі­ атра і прокурора може винести ухвалу про примусове на­ правлення хворого на судово-психіатричну експертизу (ст. 259 ЦПК України).

Увипадку видужання або значного поліпшення психіч­ ного стану особи, яка раніше була визнана недієздатною, на підставі висновку судово-психіатричної експертизи дієздат­ ність судом може бути поновлена і скасована опіка (ст. 16 ЦК України, ст. 260 ЦПК України). Справа про визнання особи дієздатною розглядається судом за заявою членів сім'ї хворого, опікуна або державних органів і громадських організацій (ст. 260 ЦПК України).

Законодавство не визнає обмеженої дієздатності психіч­ но неповноцінних осіб, але водночас допускає можливість її обмеження у сфері майнових угод і розпоряджень для громадян, схильних до зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами і тих, які ставлять у зв'язку з цим свою сім'ю в тяжке матеріальне становище (ст. 15 ЦК України). На підставі рішення суду таким особам призна­ чається піклувальник, без згоди якого вони не можуть укладати угоди щодо розпорядження майном, а також отримувати зарплату, пенсію або інші види прибутків і розпоряджатися ними. Після припинення цими особами зловживання спиртними напоями або наркотичними речо­ винами суд скасовує обмеження дієздатності і встановле­ не піклування.

47

Поняття недієздатності і неосудності, їх різниця.

Поняття недієздатності й неосудності мають багато спіль­ ного, але ототожнювати їх не можна. Питання про неосуд­ ність виникає лише при вчиненні особою суспільно небезпеч­ ного діяння, яке передбачене кримінальним законом і має відношення тільки до конкретного вчинку суб'єкта. Якщо немає злочину, немає і потреби вирішувати питання про осудність, тобто питання про оцінку психічного стану особи завжди вирішується ретроспективно і лише відносно конкрет­ ного вчинку. У цивільному процесі також може бути вирі­ шене питання про можливість розуміти значення своїх дій і керувати ними стосовно вчинків особи, що мали місце в ми­ нулому, наприклад, при складанні угоди. Але цим завдання судово-психіатричної експертизи не обмежується. В справах про визнання особи недієздатною, при вирішенні питання про можливість підтримувати шлюбні стосунки, брати участь у вихованні дітей, призначенні опіки виникає необхідність оцінки психічного стану особи у минулому, теперішньому і визначення прогнозу на майбутнє. В цивільному процесі пи­ тання про недієздатність може виникнути за відсутності по­ зову, наприклад, при вирішенні питання про опіку.

У кримінальному процесі скспсрти-психіатри повинні дати конкретний висновок про осудність чи неосудність особи стосовно певного вчинку. У цивільному процесі екс­ перти лише посилаються на юридичний критерій, зазнача­ ючи, що особа не може розуміти значення своїх дій або ке­ рувати ними, а питання про недієздатність вирішує суд.

Суттєво відрізняються і заходи медичного характеру, що застосовуються відносно неосудних і недієздатних. Віднос­ но неосудних повинні даватись рекомендації про застосу­ вання примусових заходів медичного характеру залежно від психічного стану та характеру вчинених діянь. На від­ міну від цього, до осіб, які беруть участь у цивільному про­ цесі, законом не передбачено застосування примусових за­ ходів медичного характеру. Винятком можуть бути лише особи, які за своїм психічним станом становлять небезпеку для оточуючих. Госпіталізація таких хворих здійснюється за місцем їх проживання.

Наявність психічного захворювання з певним несприят­ ливим прогнозом дає підстави передбачити недієздатність хворою у маіібушьпму і його неосудність у разі вчинення суспільно небезпечною діяння. Тому недієздатність і неосуднісіь найчастіше «бігаїоться у осіб з хронічними психіч­ ними іахворюнаїшями. що тягне за собою стійкі й виразні

48

зміни психічної діяльності (шизофренія, старечий психоз, прогресивний параліч). Тимчасові психічні розлади перед­ бачають дієздатність особи у майбутньому, хоча конкретні юридичні дії можуть бути визнані недійсними, ця ж особа стосовно конкретного суспільно небезпечного діяння може бути визнана неосудною.

Види судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі практично такі ж, як і в кримінальному. Це може бути експертиза стаціонарна, амбулаторна, в суді, заочна і після смерті особи (посмертна).

Процедура проведення судово-психіатричної експертизи у цивільному процесі стаціонарно, амбулаторно чи в суді по суті не відрізняється від такої ж у кримінальному процесі.

Заочна судово-психіатрична експертиза проводиться у випадках, коли підекспертний внаслідок тяжкого захворю­ вання чи далекої відстані проживання не може прибути на експертизу. Інколи заочна експертиза може бути лише по­ переднім етапом обстеження хворого. Після ознайомлення з матеріалами цивільної справи експерт може запросити надання йому додаткових матеріалів. При недостатньому розумінні питання він може наполягати на особистому об­ стеженні особи, стосовно якої призначено судово-психіат­ ричну експертизу. У складних випадках у разі тяжкого фі­ зичного стану обстежуваного експерт може виїхати додому чи в лікарню до хворого.

Серед заочних судово-психіатричних експертиз най­ більш складною є експертиза після смерті особи. Така екс­ пертиза призначається судом для вирішення питання про психічний стан особи на момент вчинення цивільно-пра­ вового акта. Найчастіше вона проводиться відносно осіб похилого і старечого віку при складанні ними заповіту, оформленні договору дарування, вступі до шлюбу тощо.

Складнощі цього виду експертизи обумовлені необхід­ ністю оцінювати психічний стан особи ретроспективно, на підставі аналізу даних медичної документації, показань свідків, рідних, особистого листування хворого, характери­ стик за місцем проживання та іншої документації. Така оцінка може ускладнюватися нсоб'єктивністю свідків, особ­ ливо близьких родичів, упередженістю окремих осіб. Ме­ дична документація може стосуватись в основному фізич­ ного стану хворого і залишати поза увагою окремі психо­ логічні прояви. Нерідко в таких випадках призначаються комплексні судово-психіатричні експертизи із залученням терапевтів, онкологів, ендокринологів. При недостатності

49

об'єктивних даних про особу експерт має право відмовити­ ся від складання висновку.

Складаючи висновок про психічний стан учасників ци­ вільного процесу експерт повинен враховувати характер цивільної справи, оскільки в кожному конкретному випад­ ку цс пов'язано з вирішенням питань, що ставить перед ним суд. Залежно від характеру юридичного акта чи позову це може вимагати ретроспективної, актуальної чи прогнос­ тичної оцінки психічного стану підекспертного.

При проведенні посмертних судово-психіатричних екс­ пертиз для вирішення питання про психічний стан особи на момент складання заповіту чи договору дарування необхідно робити аналіз змісту цих документів. У таких випадках звер­ тають увагу на логічність викладу, відповідність попередніх відносин з особою, об'єктивні життєві обставини, нсмотивованість дій, навіюваність особи тощо. Для складання ви­ сновку письмові документи порівнюють з даними медичної документації, показаннями свідків та іншими матеріалами справи.

Необхідно пам'ятати, що експерт може оцінювати нада­ ні йому матеріали тільки з позицій своїх спеціальних знань. Експерт не має права розглядати питання правдивості чи хибності, достовірності чи недостовірності показань чи свід­ чень, які є в документах, які йому надаються.

Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі призначається найчастіше при розгляді таких справ:

1. Визнання хворого недієздатним. Найчастіше судовопсихіатрична експертиза в цивільному процесі признача­ ється для визначення психічного стану хворого за справами про визнання його недієздатним і необхідність установлення над ним опіки. Порушення справи у таких випадках прохо­ дить за клопотанням родичів, громадських організацій та інших заінтересованих осіб.

2. Позов про визнання угоди недійсною (договори ку- півлі-продажу, про обмін житлової площі, акти дарування, заповіти і т. ін.).

Так, у справах про визнання укладеної угоди недійсною необхідно правильно встановити психічний стан особи на момент укладання угоди, початок захворювання, його гли­ бину і виразність. Якщо буде встановлено, що психічна хвороба виникла після укладання угоди, угоду буде визна­ но дійсною.

3. Позов про відшкодування заподіяної шкоди. Якщо шкода заподіяна недієздатним, він не відповідає за заподія-

50