Marchuk_Sudova psihiatriya

при поганому освітленні, на тлі тривожного настрою. Зоро­ ві ілюзії фантастичного змісту називаються парейдоліялш. Квітка, що стоїть на вікні, сприймається як екзотична, збільшених розмірів, рослина; навколишні предмети - як фантастичні істоти; окремі візерунки шпалер перетворю­ ються в сцени незвичайних подій. Парейдолії частіше ви­ никають на тлі різкої тривоги, страху, при початкових ста­ нах потьмарення свідомості.

Слухові ілюзії за частотою посідають друге місце після зорових. Вони можуть бути простими - шум дощу сприй­ мається як шепіт; окремі звуки - як постріли. При вербаль­ них (словесних) ілюзіях у сторонніх розмовах або звуках суб'єкт чує окремі слова на свою адресу, що мають осудли­ вий або загрозливий зміст, в передачах по радіо чи телеба­ ченню чують звинувачення на свою адресу тощо. Для них притаманний афект напруженої тривоги і підозрілість.

Галюцинації - мимоволі виникаючі на хворобливій ос­ нові предметні сприйняття без наявності реального об'єкта, без якогось зовнішнього подразника, які сприймаються хворим за реальну дійсність. Хворий сприймає тс, чого на­ справді немає. Виникають галюцинації при утворенні в корі головного мозку осередку застійного збудження.

Виділяють зорові (оптичні), слухові (акустичні), нюхові, смакові і тактильні (дотикальні) галюцинації.

Зорові галюцинації (бачення) можуть бути простими і складними, одноманітними і змішаними, чіткими іч нечіт­ кими, кольоровими і безбарвними, натуральних розмірів, зменшеними і збільшеними в розмірах, рухомими і неру­ хомими. Якщо, змінюючи одна одну, зорові галюцинації мають складний зміст, їх називають сценоподібними або кінематографічними, а якщо переважають бачення пейза­ жів - панорамними.

Зорові галюцинації притаманні для психозів, що гостро виникають, бурхливо протікають і супроводжуються поть­ маренням свідомості. їх супроводжують афект тривоги, страху, люті, рідко - захоплення і зацікавленість. Поведінка хворих визначається характером зорових галюцинацій, під впливом яких вони можуть скоювати різного роду суспіль­ но небезпечні діяння.

Слухові галюцинації, які виникають у формі елементар­ них, невербальних (немовних) обманів, називаються акоазмами (шум, окремі звуки, шипіння, постріли). Коли хво­ рий чує окремі слова або фрази - це фонеми (вербальні, словесні галюцинації). Хворі часто їх називають голосами.

81

Останні можуть належати знайомим і незнайомим особам; чоловікам, жінкам і дітям; бути тихими і голосними, що оглушають; що знаходяться на одному місці і що наближа­ ються або віддаляються. Зміст словесних галюцинацій різ­ номанітний: лайка, образа, обвинувачення, погрози, глузу­ вання, захист, заспокоєння, порада, попередження, розпо­ рядження (імперативні), реєстрація вчинків хворих (що коментують дії).

Слухові галюцинації типові для повільно протікаючих, підгострих і хронічних психічних захворювань; виникають, як правило, на тлі ясної свідомості. Вони супроводжуються подивом, здивуванням, страхом, а також різними вчинками: пошук того, кому належить голос, втеча, оборона, напад; вчиненням найчастіше вкрай небезпечних дій, спрямованих проти самого себе (при імперативних галюцинаціях).

Нюхові галюцинації - це уявні від ледве відчутних до задушливих, неприємні або приємні запахи (гниття, смале­ ного, нечистот, газів, квітів, смачної їжі і т. ін.). Спостері­ гаються, як і слухові, найчастіше при шизофренії.

Смакові галюцинації - це неприємні або приємні сма­ кові відчуття, що виникають у роті без прийому їжі.

Тактильні галюцинації - це неприємні відчуття, що виникають у шкірі або під шкірою (лоскотання, повзання, стискання, стікання рідини).

Описані галюцинації називаються істинними (справжні­ ми). Вони характеризуються проекцією зовні і реальністю для людини, що їх переживає.

Псевдогалюцинації (помилкові галюцинації), описані В. X. Кандинським у 1890 р., не мають характеру об'єктив­ ної реальності і проекції зовні. Хворі ставляться до них як до чужих, зроблених кимось ззовні. Вони позбавлені реаль­ ної чуттєвості, відчуття реальності. Такі галюцинації на­ чебто існують зсередини, у самій людині, і не виходять зов­ ні. Значення псевдогалюцинацій важливе тому, що вони багато в чому несуть і ознаки маревних ідей. Сполучення їх із маренням впливу і переслідування утворює синдром Кандинського-Клерамбо.

Поведінка в момент переживання галюцинацій значною мірою залежить від того, як хворий до них ставиться: кри­ тично чи некритично. Про критичне ставлення говорять у тих випадках, коли вони оцінюються як хворобливі прояви. Іноді хворі приховують їх від оточуючих. Про некритичне ставлення говорять тоді, коли галюцинації (голоси або образи) приймаються за реально існуючі. У подібних ви-

82

падках поведінка хворого нерідко визначається змістом галюцинацій.

Гіпнагогічні галюцинації - зорові образи або слухові обмани, що виникають при засипанні, з закритими очи­ ма або в дрімотному стані. Вони можуть спостерігатися у здорових людей при вираженому стомленні; нерідко вони є провісниками інтоксикаційних та інфекційних пси­ хозів.

Психосенсорні розлади - порушення сприйняття прос­ торових відношень, ваги власного тіла, його форми, вели­ чини, оточуючих предметів тощо. Відмінність цих пору­ шень від ілюзій в тому, що реальні предмети сприймаються чи різко зменшеними (мікропсія), чи, навпаки, різко збіль­ шеними (макропсія), чи перекрученими (дисмегалопсія).

Розлади схеми тіла (аутометаморфопсія) - викривлене відчуття форми свого тіла, рук, ніг, власної ваги, розташу­ вання тіла в просторі.

Метаморфопсії - викривлене сприйняття розмірів і роз­ ташування в просторі реально існуючих предметів.

Дереалізація - зовнішнє оточення сприймається хворим як примара, безкольорове, силуетне. З'являються сумніви щодо реальності існуючого світу, предметів, людей. Близь­ кими за змістом є феномени «ніколи не баченого», наприк­ лад, знайома місцевість виглядає незнайомою; і «раніше баченого», коли в незнайомій місцевості виникає непобор­ не відчуття того, що раніше людина тут вже була, все це бачила.

Розлади мислення

Мислення - це вища форма пізнавальної діяльності лю­ дини, це узагальнене пізнання об'єктивної реальності за допомогою слів і понять. Воно тісно пов'язане з мовою, тобто другою сигнальною системою. Процес мислення складається з аналізу і синтезу, порівнянь і узагальнень, абстракції і конкретизації з наступним переходом до фор­ мування понять. Продуктом мислення є поняття, судження, умовиводи. Розлади мислення спостерігаються при найрізніших психічних захворюваннях, супроводжуючи практич­ но будь-який психічний розлад.

Прискорене мислення - легкість появи і збільшення кількості асоціацій, що виникають неспинно. Іноді приско­ рення мислення досягає інтенсивності «скакання ідей», коли відбувається безупинна зміна однієї незакінченої думки

83

іншою. Спостерігається при маніакальних станах, шизо­ френії й органічних психозах.

Уповільнене мислення - число асоціацій зменшується, і вони виникають із складностями. Свідомість збіднена уявленнями, їхній зміст одноманітний. Хворі говорять у таких випадках, що вони одуріли або отупіли. Спостеріга­ ється при депресіях, нудьзі, гнобленні.

Незв'язане (інкогерентне) мислення - цс втрата спро­ можності до утворення асоціативних зв'язків, до поєднання сприйняттів, уявлень, понять, до відображення дійсності в її зв'язках і відношеннях; втрата спроможності до елемен­ тарних узагальнень, до аналізу і синтезу. Мова являє собою набір не пов'язаних за змістом або граматичним ладом слів. Спостерігається при шизофренії.

Докладне мислення - асоціації, що виникли, надовго не можуть зникнути зі свідомості і тим самим заважають появі нових асоціацій. Продуктивність мислення знижується. Ха­ рактерно застрявання на несуттєвих деталях, другорядних моментах, невміння виділити головне. Спостерігається при епілепсії, травматичних і органічних ураженнях головного мозку.

Резонерське мислення («марне мудрування») - при формально правильній побудові міркувань виявляється пе­ реважання дрібних, незначних деталей, всім відомих істин, які висловлюються у формі моралі при убогості понять. Як правило, поєднується з багатослівністю. Резонерство - цс міркування заради міркування.

Персеверація мислення - це порушення мислення, ко­ ли на тлі загального ускладнення асоціативної діяльності домінує одна якась думка або одне уявлення. При такому мисленні на різні за змістом запитання дається одна і та ж відповідь. «Як ви себе почуваєте?» - Погано. «Що у вас болить?» - Погано. Спостерігається при кататонічній формі шизофренії.

Розірване мислення характеризується порушенням ло­ гічної послідовності суджень. Зникнення змістовних зв'яз­ ків між реченнями, його окремими частинами, фразами, при цілості граматичного ладу мови. Спостерігається при шизофренії.

Формальне мислення позбавлене змісту. «Цей годин­ ник стоїть?» - Ні, він висить. «Як ви потрапили до лікар­ ні?» - Через двері.

Марення - помилкове, хибне переконання, судження, умовивід, що виникає без відповідних підстав і не відпові-

84

дає дійсності. Воно не піддається корекції, незважаючи на те, що суперечить дійсності і всьому попередньому досвіду хворого. Марення протистоїть найвагомішому доказу, чим відрізняється від простих помилок судження. При виник­ ненні марення має місце порушення на вищому етапі пізна­ вального процесу, тобто на рівні суджень і умовиводів. За наявності марення в хворого виникають «нове існування, нове орієнтування у світі, новий світогляд» (А. В. Снсжневський). Зміст маревних ідей черпається з явищ зовніш­ нього світу і внутрішніх переживань і, як правило, стосу­ ється ставлення самого хворого до навколишніх людей, су­ спільства, самого себе. Однією з особливостей марення є його безупинне прогресування. Розрізняють такі види ма­ рення:

- інтерпретивне (первинне), марення, при якому розла­ джується абстрактне мислення та страждає логічне, раціо­ нальне пізнання, патологічному тлумаченню піддаються усі оточуючі події. При правильному відображенні предметів і явищ викривлено сприймаються їх внутрішні зв'язки і від­ ношення. Такс марення завжди логічно обґрунтоване і до­ кладне. Якщо це марення ще недостатньо систематизоване, воно називається паранояльним.

У тих випадках, коли марення переслідування, впливу, отруєння набувають достатньо злагодженої системи (хворі впевнені, що за ними слідкують, їх переслідують вороги) і ці хворобливі розлади сполучаються з галюцинаціями, го­ ворять про параноїдний етап інтерпретативного марення чи

параноїд.

Якщо психічна хвороба має прогредієнтне протікання і марення стають безглуздими з характером фантастичності, говорять про парафренний етап інтерпретативного марення чи парафренію.

Первинне марення стійке, прогресивне у своєму роз­ витку.

- чуттєве (образне, вторинне), марення яке є порушен­ ням не лише раціонального, а і чуттєвого пізнання. Маревні ідеї фрагментарні, непослідовні, фантастичні. їх нерідко супроводжують розлади сприйняття у вигляді галюцинацій, емоційні розлади і потьмарення свідомості. Мислення при цьому непослідовне, фрагментарне. Чуттєве марення нерід­ ко супроводжується страхом, розгубленістю, тривожністю. До чуттєвого марення відносяться: марення самозвинува­ чення, самоприниження, гріховності, осуду, інтерметаморфози, двійника, нігілістичне.

85

За змістом розрізняють:

Марення ревнощів (подружньої невірності) - непохит­ не переконання в тому, що особа, з якою хворий перебу­ ває в подружніх або інтимних взаєминах, зраджує йому з однією або декількома особами. Виливається часом у жорс­ токі насильницькі дії, найчастіше - в убивство близької людини.

Іпохондричне марення (марення хвороби) - непохитне переконання особи у наявності в неї важкого або невиліков­ ного захворювання. Виливається часом у насильницькі дії проти медичних працівників.

Марення переслідування - непохитне переконання хво­ рого в тому, що йому хочуть завдати фізичної або мораль­ ної шкоди або просто домогтися його загибелі.

Марення впливу - непохитне переконання особи в тому, що її думки, почуття і вчинки піддаються впливу зовніш­ ньої сили, що у ряді випадків має точне визначення - вплив людей, гіпнозу, електрики, атомної енергії, ультразвуку, радіохвиль.

Марення відношення (ставлення) - непохитне переко­ нання хворого в тому, що усе оточуюче має до нього від­ ношення.

Марення отруєння - непохитне переконання в тому, що для заподіяння шкоди фізичному стану хворого або з метою його знищення таємно застосовуються всілякі отруй­ ні речовини, які додаються в уживану хворим їжу, сипляться на предмети, меблі або одяг, яким він користується, або розпорошуються в повітрі у тих помешканнях, де він зна­ ходиться.

Марення збитку - непохитне переконання у свідомому заподіянні хворому матеріальної шкоди, найчастіше шля­ хом псування, підміни або викрадення особистих речей, меблів або продуктів харчування.

Марення винахідництва - непохитне переконання в тому, що зроблено теоретичне або практичне відкриття, яке має надзвичайне або навіть універсальне значення, а його впровадження облагородить людство.

Марення високого походження - непохитне переко­ нання в тому, що справжні батьки не ті, яких вони знають з дитинства, а особи, що займають дуже високі посади.

Марення величі - неправдоподібне, грандіозне пере­ більшення хворим своїх духовних і фізичних сил, здоров'я, соціального стану і пов'язаних із ними можливостей.

Марення еротичне (любовне) - непохитне переконання

86

в тому, що певна особа, яка перевершує хворого у своєму соціальному стані, має до нього любовну пристрасть і на­ магається будь-якими способами, навіть такими, що можуть завдавати хворому шкоду, привернути увагу цієї особи.

Марення сутяжне - непохитна ідея боротьби за віднов­ лення потоптаної справедливості, зокрема захисту поруше­ них прав хворого.

Марення інтерметаморфози (інсценування) - проявля­ ється у висловлюваннях хворого про те, що усе оточуюче змінене, «несправжнє», люди переодягнені, а оточуючі предмети - декорація і т. ін.

Марення самозвинувачення і гріховності - непохитне переконання у вчиненні тяжких, аморальних вчинків.

Марення самоприниження - непохитне переконання в тому, що моральні і фізичні здібності хворого мають тільки негативні властивості.

Марення зубожіння - непохитне переконання у швид­ кому або вже наявному позбавленні всіх матеріальних благ.

Марення двійника - помилкове впізнавання осіб. Нігілістичне марення - марення збитку з іпохондрич­

ним маренням.

Хворі з маревними ідеями становлять небезпеку для су­ спільства. Характер суспільно небезпечних дій хворих ціл­ ком визначається характером маревних переживань.

Від маревних ідей потрібно відрізняти надцінні ідеї і маревні фантазії.

Надцінні ідеї відрізняються від марення тим, що їхнім джерелом є реальні факти, конкретні події і переживання, що мали місце в житті хворого. Однак їм надається нероз­ мірне значення. Вони завжди - в тісному зв'язку з емоцій­ ними переживаннями хворого і зникають разом із норма­ лізацією стану. Нерідко це ідеї ревнощів, винахідництва, значимості в суспільстві.

Маревні фантазії - цс поява в умовах ситуації, яка трав­ мує психіку (арешт, слідство, утримання під вартою), різ­ номанітних за змістом висловлювань, у яких є в наявності ідеї величі, переслідування, збитку, самозвинувачення і т. ін. Порівняно з маренням вони позбавлені непохитного пере­ конання, мінливі у своєму складі, залежать від зовнішніх моментів, часто відображають затаєні страхи і бажання; супроводжуються розрахованою на оточуючих поведінкою з елементами гри і театральності; зникають під впливом зовнішніх умов, наприклад, при переведенні з в'язниці до лікарні.

87

Нав'язливі стани - мимоволі і непереборно виникаючі дум­ ки, уявлення, спогади, сумніви, страхи, потяги, рухи, дії, по­ боювання, хворобливий характер яких усвідомлюється, кри­ тично оцінюється і з якими суб'єкт постійно прагне боротися.

Нав'язливості тією чи іншою мірою опановують свідо­ містю хворого, відбиваються на його поведінці, але ніколи не стають основою світогляду, а постійно служать джере­ лом незадоволеності, внутрішньої несвободи. Хворий не може їх позбутися, нав'язливості стають непереборними. Вони характеризуються сталістю.

Нав'язливі стани спорадично можуть виникати і в здоро­ вих людей. Вони спостерігаються переважно в людей бояз­ ких, соромливих, іноді в перехідному віці. Появі нав'яз­ ливих станів можуть сприяти нервове збудження, втома. Вони бувають при неврозах, психопатіях, енцефалітах, на початкових стадіях шизофренії.

Розлади пам'яті

Пам'ять - це властивість мозку сприймати, фіксувати, зберігати і відтворювати враження, відомості, сукупні фак­ ту минулого життєвого досвіду. Пам'ять - це запас образів, уявлень, понять, знань, що ми придбали в житті.

Складові елементи пам'яті: запам'ятовування, утворення «сліду» у мозку; зберігання в мозку того, що було раніше відбито; відтворення того, що збереглося в пам'яті, і впі­ знавання.

Пам'ять людини пов'язана зі сприйняттям, мовою, мис­ ленням, емоціями.

Гіпермнезія - патологічне посилення (загострення) пам'яті. Хворі можуть із незвичайною легкістю відтворити різні події, що часто не мали істотного значення в їхньому житті, і розповісти про них з найдрібнішими подробицями, водночас факти великої важливості можуть випадати з їх­ ньої пам'яті; або цитувати великі розділи або глави посіб­ ників. Спостерігається при маніакальному стані.

Гіпомнезія (дисмнезія) - послаблення, загальний зане­ пад пам'яті. У цих випадках тією чи іншою мірою втрача­ ється спроможність відтворювати події минулого, причому втрата цієї спроможності поширюється від дійсного до ми­ нулого. Хворі легше відтворюють те, що було давно, ніж події недавнього часу. Спостерігається при органічних за­ хворюваннях головного мозку, атеросклерозі.

Амнезія - відсутність пам'яті (безпам'ятство), випадан­ ня з пам'яті подій, що стосуються певних періодів (часу).

88

Виділяють ретроградну, антероградну, антероретроградну і фіксаційну амнезію.

Ретроградна амнезія - випадання з пам'яті минулих спогадів і подій, що безпосередньо передували розвитку порушень психічної діяльності у формі потьмарення свідо­ мості або несвідомого стану. Поширюється на періоди (час) від декількох хвилин до багатьох років. Спостерігається при старечому психозі, після інсультів, травм голови, отру­ єнь чадним газом.

Антероградна амнезія - втрата спогадів про події, які відносяться до періоду, який безпосередньо настає за закін­ ченням несвідомого стану, потьмарення свідомості, деякі інші психічні розлади. Охоплює проміжки часу від хвилин до годин, днів, рідко тижнів. Спостерігається при епілепсії в період психічних еквівалентів.

Антероретроградна амнезія - випадання з пам'яті ряду подій - як таких, що передували хворобливому стану, так і таких, що протікали за ним.

Фіксаційна амнезія - втрата спроможності запам'ято­ вувати і зберігати в пам'яті поточні події навіть на дуже короткий термін (на декілька хвилин). У хворих виникає дезорієнтація в часі, місці й особах. При цьому пам'ять на минуле до якогось етапу захворювання зберігається. Спо­ стерігається при алкогольному поліневротичному психозі (синдром Корсакова).

Парамнезії - якісні порушення пам'яті, що виражаються в неправильних, помилкових спогадах або обманах пам'яті. Спостерігаються при органічних захворюваннях головного мозку, старечому недоумстві, старечих психозах, алкоголь­ ному поліневриті. Найбільш важливими є: пссвдорсмінісцснції, конфабуляції і криптомнезії.

Псевдоремінісценції - зсув у часі подій, що мали місце в дійсності.

Конфабуляції (помилкові спогади) - заміщення прова­ лів пам'яті вимислом; повідомлення про події, яких на­ справді не було.

Криптомнезії - такс порушення пам'яті, при якому пе­ реважно страждає процес впізнавання. Вичитані з книг або почуті від будь-кого думки сприймаються як власні або навпаки.

Амнестична афазія - порушення процесу відтворення. Спостерігається при судинних і органічних захворюваннях головного мозку.

У судово-психіатричній практиці розлади пам'яті висту89

пають важливим аргументом, особливо коли вирішується питання про те, чи може дана особа виступати в якості свідка. Суспільно небезпечні дії внаслідок розладів пам'яті вчиняються порівняно рідко. Такі хворі можуть залишити відкритим газ, забути виключити електроприлади і т. ін., в результаті чого виникають отруєння, вибухи, пожежі. Чи­ мале значення має такий чинник, як «розлад пам'яті» у ци­ вільному процесі, коли виникає необхідність давати висно­ вок про дієздатність тієї або іншої особи.

Розлади уваги

Увагою називається спрямованість і зосередженість сві­ домості людини на тих або інших предметах і явищах зов­ нішнього або внутрішнього середовища. Завдяки увазі ви­ значений об'єкт усвідомлюється ясно і чітко, все інше ніби відтісняється убік і залишається на периферії уваги.

Ознаки уваги: стійкість (сталість), здатність до переми­ кання, об'єм. Розрізняють активну і пасивну увагу. При па­ сивній (мимовільній) увазі людина реагує на навколишнє без якогось вольового зусилля, не ставить перед собою пев­ них завдань, мети. При активній (довільній) увазі має місце концентрація на свідомо поставленій мсті, без чого досяг­ нення її неможливе.

Пасивна увага розладнується не завжди одночасно з ак­ тивною. У деяких випадках, при вкрай слабкій активній увазі, пасивна може зберігатися.

Неможливість тривалої концентрації уваги, зосереджен­ ня на будь-чому називається відвертанням уваги.

Недостатність концентрації уваги, зосередження на ак­ туальних ситуаціях, об'єктах, явищах називається розсію­

ванням уваги.

Стани недоумства

Інтелект не є самостійною психічною функцією. Інте­ лект - це сукупний результат усіх пізнавальних процесів, сума знань і досвіду та спроможність застосовувати їх у прак­ тичній діяльності в сполученні із прагненням до постійного збагачення запасу знань. Це складна психічна функція, яка пов'язана з мисленням, пам'яттю, увагою.

Інтелект - це здатність людини користуватися розумо­ вими операціями.

Стійке необоротне порушення, послаблення або зни­ ження розумової діяльності називається недоумством.

90