3. Тести:

1. Збільшення частки чисельності середнього класу в суспільстві призведе до:

1. стійкості та стабільності суспільства;

2. Теорія соціальної стратифікації констатує:

1. дробову диференціацію суспільства на соціальні прошарки ( стани);

3. Соціальна роль - це:

1. поведінка, очікуване від того, хто має певний соціальний статус;

4. Егалітарній сім’ї властиво:

1. рівний розподіл влади та обов’язків між чоловіком та жінкою.

5. Егалітарній сім’ї властиво:

1. рівний розподіл влади та обов’язків між чоловіком та жінкою.

6. Хто досліджував проблему групової поведінки:

1. Г. Лебон;

7. До якого типу конфліктологічної теорії належить марксизм:

1. класова;

8. Мала група, система цінностей і норм якої є для індивіда еталоном, називається:

1. референтною;

9. Типовим представником малої соціальної групи є:

1. нуклеарна сім'я.

10. Ранг чи позиція індивіда у взаєминах з іншими, пов'язана з певними правами і обов'язками - це:

1. соціальний статус.

11. Яка стратифікаційна система не є відкритою:

1. кастова;

12. Яку з цих ознак М. Вебер не включав в число критеріїв стратифікації:

1. титул;

13. Що мають на увазі під соціологічним терміном «вибірка»

1. відбір респондентів;

15. «Енциклопедичну сходинку наук» розробив:

1. О.Конт;

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № ___19 __

1.Соціальнамобільність– цепроцесрухуіндивідівміжієрархічноорганізованимиелементамисоціальноїструктури. Поняттясоціальноїмобільностіувів в соціологічнийобіг П. Сорокін у 1927 р.

Існує два основнихтиписоціальноїмобільності: горизонтальна і вертикальна.

Під горизонтальною соціальноюмобільністю, абопереміщенням, розуміютьперехідіндивідаабосоціальногооб’єктаізоднієїсоціальноїгрупи в іншу, щознаходиться на тому ж рівні.

Переміщеннядеякогоіндивіда з баптистської в методистськурелігійнугрупу, з одного громадянства в інше, ізоднієїсім'ї (як чоловіка, так і жінки) в іншу при розлученніабо повторному шлюбі, з однієї фабрики на іншу, при збереженні при цьомусвогопрофесійногостатусу,— все цеприкладигоризонтальноїсоціальноїмобільності. Такими ж прикладами є переміщеннясоціальнихоб'єктів (радіо, автомобіля, моди, теоріїДарвіна) в межах одного соціального пласта, подібнопереміщенню з Айови до Каліфорнії, Увсіхцихвипадках "переміщення" можевідбуватися без будь-якихпомітнихзмінсоціальногоположенняіндивідаабосоціальногооб'єкта у вертикальному напрямку.

Під вертикальною соціальноюмобільністюрозуміютьтівідносини, яківиникають при переміщеннііндивідаабосоціальногооб'єкта з одного соціального пласта в інший. В залежностівіднапрямкупереміщенняіснує два типивертикальноїмобільності: висхідна і низхідна, тобтосоціальнийпідйом і соціальний спуск. Відповідно до природистратифікаціїіснуютьнизхідні і висхіднітечіїекономічної, політичної і професійноїмобільності, не говорячивже про іншіменшважливітипи. Висхіднітечіїіснують в двохосновних формах: проникненняіндивіда з нижчого пласта в існуючийбільшвисокий пласт абостворення такими індивідаминовоїгрупи і проникненнявсієїгрупи у вищий пласт на рівень з уже існуючимигрупамицього пласта. Відповідно і низхіднітечіїтакожмаютьдвіформи: перша полягає в падіннііндивіда з більшвисокоїсоціальноїпозиції на більшнизьку, не порушуючи при цьомувихідноїгрупи, до якоївін належав раніше; інша форма проявляється в деградаціїсоціальноїгрупи в цілому, в зниженніїї рангу на фонііншихгрупабо в порушенні ЇЇ соціальноїєдності.

2.В социологии термином «маргинал» обозначаются личности и группы, находящиеся на «окраинах», на «обочинах» или попросту за рамками характерных для данного общества основных структурных подразделений или господствующих социокультурных норм и традиций. Впервые это понятие было введено американскими социологами, изучающими в 20-х годах ХХ века социокультурную ситуацию на Гавайях - территории с особой социальной и культурной пестротой населения.

Категория «маргинальная личность», введенная Парсонсом, использовалась для обозначения социально-психологических последствий неадапатации мигрантов к требованиям урбанизма как образа жизни. С тех пор понятие «маргинальных групп» («маргинальных слоев») прочно вошло не только в американскую социологию.

Маргинальность как явление – это неизбежный спутник социальной мобильности, как вертикальной, связанной с переходом из одной страты в другую, так и горизонтальной, связанной с перемещением на другую равную по престижности статусную позицию. В ходе такого переход потеря принадлежности к старой страте может значительно опережать процесс вхождения в новую страту. Принципы такого «запоздания» обусловлены особенностями индивида, который должен настроиться на принятие новой субкультурной среды, формирования нового типа идентичности, что требует определенного времени, в ходе которого и осуществляется субъективная адаптация.

Эталонной моделью маргинальной личности может служить мигрант из села в город. Приехав на постоянное место жительства в город, он с трудом привыкает к новому для него ритму жизни, новым порядкам и правилам, стереотипам поведения. Он уже не сельский житель, так как постоянно живет в городе, но и еще не горожанин, так как еще не адаптировался к городской культурной среде, в его поступках постоянно просматриваются усвоенные ранее нормы образа жизни.

Таким образом, процесс утраты объективной принадлежности к определенной социальной общности, страте без последующего субъективного вхождения в новую страту называется маргинализацией.

Маргинальные группы возникают при массовой миграции (беженцы) или в условиях «выталкивания» определенного числа населения за пределы социально значимых структур (потеря работы, жилища, лишение гражданских и политических прав и др.). Угроза, исходящая от этого слоя связана с тем, что представители его теряют свои функциональные (профессиональные, производственные и др.), а затем и многие другие связи с обществом, оказываются вне сети социального контроля.

В Украине демонтаж прежней социальной структуры сопровождается интенсивным процессом маргинализации общества, все больше появляется промежуточных слоев (своего рода «перекати-поле»), людей, которые оторвались от традиционных социокультурных систем, но не вписались в новые структуры.

Вообще в условиях перехода к новым социальным условиям, к рыночным отношениям маргинализация приобретает массовый характер, или, как говорят социологи, происходит структурная маргинализация, которая связана с утратой целыми слоями своего прежнего статуса, с разрывом прежних связей, утратой устойчивых ценностных ориентиров, социальных корней, пониманием происходящего.