20. Образ ж.Сореля (за романом ф.Стендаля “Червоне і чорне”).

Червоне та чорне (фр. Le Rouge et le Noir, 1830) — роман, написаний Стендалем у 1830 р. Іноді його ще називають хронікою XIX ст. У романі розкривається трагічна історія Жульєна Сореля, «в душі котрого йде боротьба між природною шляхетністю й небезпечними примарами честолюбства». Показуючи життя героя, автор одночасно змальовує три соціальні шари французького суспільства після революції 1793 року: буржуазію, духовенство, дворянство.

Система образів. У романі представлені основні соціальні прошарки: аристократія (маєток де Ла Моля); провінційне дворянство (будинок де Реналя); вищі і середні прошарки духовенства (єпископ Агдський, преподобні отці Безансонської семінарії, абат Шелан); буржуазія (Вально), дрібні підприємці (друг героя Фуке), селяни (родина Сорелей). Основні процеси, які відбуваються в цих прошарках: 1) деградація дворянства; 2) зростання буржуазії; 3) влада грошей.

Реальні прототипи - Антуан Берті і Адрієн Лафарг. Берті - син сільського коваля, вихованець священика, вчитель у родині буржуа Мішу в містечку Бранг, поблизу Гренобля. Г-жа Мішу, коханка Берті, засмутила його шлюб з юною дівчиною, після чого той спробував застрелити її і себе в церкві під час богослужіння. Обоє залишилися живі, але Берті судили і, засудивши до смерті, стратили (1827). Лафарг - червонодеревник, який вбив коханку з ревнощів, що розкаявся і просив собі смертної кари (1829). Образ Ж.С. - героя, що здійснює кримінальний злочин на грунті любовної пристрасті і одночасно злочин проти релігії (оскільки замах на вбивство сталося в церкві), розкаявся і страченого - використаний Стендалем для аналізу шляхів суспільного розвитку.

Літературний тип Ж.С. характерний для французької літератури XIX»

Молода людина з низів, робить кар’єру, спираючись тільки на свої особисті якості, герой виховного роману на тему «втрати ілюзій». В образі Ж.С. Стендаль осмислив досвід раціоналістичної філософії XVII-XVIII ст., Показавши, що місце в суспільстві видобувається ціною моральних втрат. З одного боку, Ж.С. - прямий спадкоємець ідей Просвітництва і Великої французької революції, трьох ключових фігур початку «буржуазного століття» - Тартюфа, Наполеона і Руссо, з іншого - екстраполяція моральних метань романтиків - його талант, індивідуальна енергія, інтелект спрямовані на досягнення суспільного становища. У центрі образу Ж.С. - ідея «відчуженості», протистояння «проти всіх» з кінцевим висновком про свою абсолютну несумісності з будь-яким способом життя. Це незвичайний злочинець, щодня здійснює злочину для утвердження себе як особистості, відстоюючи «природне право» на рівність, освіта, любов, що наважуються на вбивство з метою виправдати себе в очах коханої жінки, який засумнівався в його чесності та відданості, кар’єрист, керується ідеєю своєї обраності . Психологічна драма його душі і життя - постійні коливання між благородної чутливою натурою і макіавеллізмом його витонченого інтелекту, між диявольською логікою і доброю, гуманною натурою.

Образ Ж.С. зробив величезний вплив на подальше осмислення проблеми «виняткової особистості» в літературі й у філософії. Відразу після виходу роману критика назвала Ж.С. «Чудовиськом», вгадавши в ньому тип майбутнього «плебея з освітою».