- •1.Поняття про міф, міфологію, категорії міфів.
- •2.Антична міфологія. Міфи про богів та героїв Греції.
- •3. Жанр байки у світові літературі
- •4.Жанр “високої комедії” у творчості Мольєра
- •5. Епоси Гомера «Ілліада» та «Одіссея». Міфологічна основа та зміст.
- •6. Герої та поетика епосів Гомера
- •7. Трагедія в.Шекспіра “Гамлет”. Суть конфлікту
- •8.Жанр сонету в літературі доби Відродження.
- •9.Проблематика трагедії “Фауст” в.Гете
- •10. Просвітництво, його ідейно-естетичні засади та представники
- •11. “Робінзон Крузо”д.Дефо як просвітницька апологія людини
- •12. Образ Робінзона Крузо (за романом д.Дефо «Робінзон Крузо»).
- •13. Романтизм як художня система.
- •14. «Малюк Цахес» е.Т.А.Гофмана. Жанрова своєрідність твору.
- •15. Моральна проблематика «Малюка Цахеса» е.Т.А.Гофмана.
- •16. Лірика г. Гейне.
- •17. Поезія а. Міцкевича
- •18. Роль в.Скотта у створенні жанру історичного роману.
- •19. Роман “Червоне і чорне” ф.Стендаля як “хроніка хіх століття”
- •20. Образ ж.Сореля (за романом ф.Стендаля “Червоне і чорне”).
- •21. ”Батько Горіо”о.Бальзака як драма повсякденного життя.
- •22. Тема грошей у романі о. Бальзака ”Батько Горіо”
- •23 Особливості лірики Лермонтова
- •24. Принципи створення національного характеру у новелістиці п.Меріме.
- •25. Аналіз однієї з новел п.Меріме (за вибором)
- •26. ”Пані Боварі” г.Флобера як втілення “об’єктивного методу” французького реаліста.
- •27. Образ е.Боварі, засоби його створення.
- •28. Порівняльний аналіз образів б.Шарп та е.Седлі в романі у. Теккерея «Ярмарок марнославства».
- •29. ”Ярмарок марнославства” в.Теккерея. Розкриття снобізму як головної “хвороби” англійського суспільства.
- •30. Новелістика Мопассана
- •31. Натуралізм у французькій літературі.
- •32. Цикл романів е.Золя «Ругон-Макари». Склад і задум.
- •33. Тематика, проблематика та жанрова своєрідність новелістики е.По.
- •34. Аналіз однієї з новел е.По «Падіння дому Ашерів».
- •35. Розвиток особистості в п’єсі г.Ібсена “Ляльковий дім”.
- •36. Сутність конфлікту в романі о.Уайльда “Портрет Доріана Грея”, його моральний аспект.
- •37 Самотність і відчуження людини в новелі ф.Кафки „Перевтілення”
- •38.Образ нескореної людини у повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”
- •39. Символіка повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”.
- •40. Постмодернізм в літературі.
- •41. Роман "Євгеній Онєгін" - "енциклопедія російського життя"
- •42. Жіночі образи в романі о.Пушкіна “Євгеній Онєгін”.
- •43. Ліричні відступи в романі о. Пушкіна "Євгеній Онєгін"
- •44. Роман м.Лермонтова “Герой наш о го часу ” як філософський та психологічний роман.
- •45. Образ Печорiна у романi Михайла Лермонтова "Герой нашого часу"
- •46. Національно-фольклорна основа збірки м.В.Гоголя “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”.(1831-1832 р).
- •47. “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” як зразок романтичної літератури.
- •48. Тема маленької людини в повісті Гоголя Шинель
- •49. Проблема російського народного характеру в «Записках мисливця» і.Тургенєва
- •50. Злочин і кара» ф.Достоєвського як філософський роман.
- •51.Особливості психологічного дослідження особистості в романі ф.Достоєвського «Злочин і кара».
- •52.Зображення життя знедолених в романі ф.Достоєвського «Злочин і кара».
- •53. Проблема вибору в оповіданні Толстого «Після балу»
- •54.Художні особливості ранніх оповідань а.Чехова.
- •56. Лірика с. О. Єсеніна: основні мотиви, зв'язок з фольклором.
- •57.Морально-філософська проблематика роману м.Булгакова «Майстер і Маргарита».
- •58. Поема а.Ахматової «Реквієм»: проблематика та художні особливості.
- •59. Тема Великої Вітчизняної війни в російській літературі хх ст. (Аналіз одного з творів на вибір).
- •60.Естетичні пошуки сучасної зарубіжної літератури на прикладі аналізу одного твору (за вибором студента).
44. Роман м.Лермонтова “Герой наш о го часу ” як філософський та психологічний роман.
Вершина творчості Лермонтова – соціально-психологічний роман «Герой нашого часу». Головна дійова особа роману – офіцер Григорій Печорін, прекрасно освічений, багатий молодий чоловік, якого вислали з Петербурга в діючу армію на Кавказ. Епізоди його життя на Кавказі становлять зміст роману, який побудований з п’яти повістей: «Тамань», «Максим Максимович», «Бела», «Княжна Мері», «Фаталіст». Печорін – «зайва людина». Він сміливий, не боїться небезпеки й смерті, у нього залізна воля. Але він не шукає військової слави і не робить військової кар’єри. Свої сили та енергію він витрачає на порожні вчинки. Його життя не має мети, він ставить життя в залежність від випадку. Розчарування у світському суспільстві Печорин переносить на все навколишнє. На страждання і радість інших людей він дивиться «тільки у відношенні до себе». Відкидаючи сучасну дійсність, він захищає тільки свою особисту свободу, свободу своєї волі. Так позначається його індивідуалістична психологія. Вчинки Печоріна, примушуючи страждати інших, не роблять і його щасливим. Він нещасний і самотній.
У повісті «Фаталіст» поведінку Печоріна набуває філософське осмислення. Пружиною подій стає суперечка про те, чи визначена заздалегідь доля людини або ж вона вільна у своїх діях. Офіцер Вулич розуміє приречення долі як вираз вищої волі, від якої залежить кожен крок людини, філософським поясненням поведінки Печоріна стає принцип сумніву. Печорін сумнівається у всьому. Свободу своєї волі він робить принципом поведінки. Індивідуалізм Печоріна з категорії психологічної переходить у категорію світоглядну, філософську. Свобода «для себе» обертається та іншим боком – вона спустошує людину, робить її життя безцільної. Така в результаті доля Печоріна, який їде подорожувати до Персії і по дорозі вмирає.
45. Образ Печорiна у романi Михайла Лермонтова "Герой нашого часу"
Вершина творчості Лермонтова – соціально-психологічний роман «Герой нашого часу». Головна дійова особа роману – офіцер Григорій Печорін, прекрасно освічений, багатий молодий чоловік, якого вислали з Петербурга в діючу армію на Кавказ.
Герой роману - людина сильної волi, вiдважна, яка не вiдвертається вiд небезпеки, а навпаки, iде назустрiч бурям та тривогам, щоб знайти собi дiло i заповнити неосяжну порожнечу свого духу, хоча б i дiяльнiстю без певної мети. Його байдужiсть та iронiя - бiльшою мiрою свiтська звичка, нiж риса характеру. Печорiн не займається музикою та мiстицизмом. У нього дiюча душа, яка потребує живого, постiйного руху, волi, енергетичного прояву життя - вiн волiє пiдставляти лоба чеченським кулям, шукає забуття у коханнi, ризикованих пригодах, подорожах.
У Печорiнi нiщо не видає присутностi суспiльних iнтересiв. Лермонтов не дає своєму герою думати про полiтику. Два-три натяки i все. Проте дух скептицизму, недовiри, заперечення, притаманний внутрiшньому складу Печорiна, у жорсткiй холодностi його нещадних афоризмiв, у самому його зануреннi у "приватне життя", говорить саме за себе. Тяжкий дух скептицизму володiє його мрiями.
Печорiн не прислухається до голосу свого серця i не вважає за потрiбне йти за ним. Вiн син свого часу i живе переважно розумом. Якби у його свiдомостi перемогла думка, що змогла б визнати правомiрнiсть та необхiднiсть служiння суспiльному добру, гуманiстичним iдеалам, то вона б визволила його вiд тяжких моральних проблем iндивiдуалiзму, у полонi яких вiн знаходився. I хоча шлях, який вiн обрав, не принiс йому щастя, вiн все ж залишається вiрним йому. Голос серця, голос людської потреби у коханнi, доброзичливiсть, справедливiсть, щастя вiддавати себе iншим не встигли ще прийти у свiдомiсть Печорiна i сказати йому, що цей шлях i є справжнiм для людини. Iстина залишилась для нього нерозкритою.
Проте будь-яке життя, що є пошуком iстини, завжди належатиме духовному досвiду людства. Так i життя героя роману М. Ю. Лермонтова.