27. Образ е.Боварі, засоби його створення.

У романі “Мадам Боварі” Флобер нещадно викриває затхлий провінційний міщанський маленький світ.

Головна героїня твору – мадам Боварі. Емма виховувалася в монастирі, в обстановці штучного ув’язнення, єдиним улюбленим заняттям Емми було читання романів, в яких діяли піднесені, ідеальні “герої з великої літери“.

Мить щастя їй довелося випробувати одного разу, потрапивши на чудовий бал в замок одного маркіза. Цей бал залишив в душі Емми яскраве і сильне враження. “Тиждень, два тижні тому я була в цей день там …”, згадувала Боварі все життя.

Емма не знайшла щастя в сімейному житті. Чоловік її, нудний і нецікавий людина, не був схожий на тих романтичних героїв, про яких вона мріяла у снах. Коханці виявилися брехливі й хтиві.

Безвихідь кидає героїню Флобера в брудні лапи павукові лихваря Лері.

Життя Емми в такому світі стало нестерпним, і вона кінчає її сама, випивши миш’як. Така смерть Емми – це гірка іронія автора над своєю героїнею, яка начиталася про поетичні кончина прекрасних дам. А її смерть була огидною!

Образ мадам Боварі трагічний. Все те, про що мріяла, у що вірила Емма, виявилося далеким, недоступним. Життя її жорстоко розчарувала.

Честь, совість, віра, любов, щастя – все це розпливлося в тумані, потонуло, померло і загубилося навіки в тому вульгарному і затхлому світі, з яким зіткнулася юна, мрійлива, повна сил, енергії і пристрасті романтична душа Емми.

• Емма Боварі, на перший погляд, подібна до романтичних героїнь: жадає справжнього почуття, мрійлива, витончена. Вона хоче нового життя, ідеали якого винесла з дешевих бульварних романів, сповнених фальші та примітивізму. Саме реальність дала Еммі звичайного чоловіка, який не просто контрастував з романними героями, а викликав у неї відразу на тій тільки підставі, що „він не вмів ні плавати, ні фехтувати, ні стріляти зі зброї...”.

• Не справдилися романтичні сподівання Емми і в її реальних любовних пригодах. Леон, сентиментальний провінційний нотаріус, не відчував особливої потреби у бурхливій пристрасті Емми. Ще гіршим за нього був Рудольф – справжня пародія на романтичного героя. Він вміло спокушає Емму, але, дізнавшись про її намір кохати його довіку, полишає її, т. як перспектива буденного кохання – це не для нього.

• Глухий кут, в який потрапляє Емма внаслідок своїх сердечних розчарувань, є своєрідним відображенням і того середовища, де це все відбувається.

• Об’єктивно зображуючи психологічний стан, різні деталі, вчинки та їх мотиви, думки Емми, Флобер приводить читача до поступового розуміння того, що прагнення до витонченого і прекрасного обертаються пристрастю до просто красивого життя – готельного шику, красивих речей та смачної їжі, а бажання неземних романтичних почуттів – інтрижкою у пошуках плотських утіх. Трагедія Емми полягає в тому, що вона не може примиритися з обмеженістю провінційного існування, але її ідеали, сформовані цим же середовищем, так само позбавлені будь якої духовності. Флобер залишається об’єктивним до кінця, зробивши банальною і саму смерть Емми: їй не судилося, як будь-якій романтичній героїні, померти від розбитого кохання. Вона заборгувала велику суму і помирає, отруївшись миш’яком.

• Метод об’єктивного реалізму (завдяки використанню Флобером таких засобів зображення, як мрії героя, вчинки та їх мотиви, думки, ставлення до оточуючих, психологічний стан та його прояви) дає можливість читачу не тільки споглядати життя, а й тлумачити його. Тому логічним стає врешті решт співчуття до Емми, яку „пліснява” життя не тільки оповила, а і задушила.