35. Розвиток особистості в п’єсі г.Ібсена “Ляльковий дім”.

У п'єсі «Ляльковий дім», написаній 1879 року, відбувається повний перехід драматурга до нової, реалістичної драми. Ця п'єса була сприйнята передусім як твір, написаний на захист жіночої емансипації. Але для самого Ібсена суть його п'єси полягає не лише в цьому: у «Ляльковому домі» порушує центральне для нього питання про звільнення людини взагалі, про створення особистості.

На перший погляд, Нора, героїня «Лялькового дому», — лише лялечка, життєрадісна «білочка», господиня тихого й охайного будиночка, що нагадує ляльковий. Чоловік Нори, Торвальд Хельмер, сприймає її не як рівну собі особистість, а як іграшку-«жайворонка», «лялечку». За вісім років, прожитих разом, Торвальд жодного разу не говорив із Норою серйозно. У ставленні Торвальда до дружини показовим є також епізод, коли він веде Нору з маскараду відразу після тарантели, щоб «зберегти ефект», створений нею. Головне для Торвальда — щоб Нора «грала» за його правилами. Нора не виховує дітей, а грає з ними, ніби продовжуючи гратися ляльками; вона оточена майже іграшковими предметами (не випадково у першій дії п'єси Нора прикрашає різдвяну ялинку).

Але за цим зовнішнім добробутом і безтурботністю відкривається інший глибинний бік життя Нори і незвичайні риси її особистості. Героїня п'єси виявляється не такою простою і поверхневою, як могло б здатися спочатку; вона знає, що життя складається не лише з радощів. Вона може бути і дорослою і серйозною, хитрувати і таємно працювати, щоб повернути гроші, від яких колись залежало життя чоловіка.

Нора багато робить для того, щоб її родина була по-справжньому щасливою, а дім — затишним. Коли на минуле Різдво у сім'ї Хельмерів не було грошей на святкові прикраси для ялини, Нора майже місяць сама робила прикраси, щоб утішити чоловіка і дітей. Заради виплати боргу, ця молода, вродлива і життєрадісна жінка повинна постійно економити, багато в чому собі відмовляти.

Сила характеру Нори розкривається в епізоді, коли вона танцює тарантелу, знаючи, що в поштовій скриньці лежить лист Крогстада до її чоловіка.

Звичайно, Нора дуже недосвідчена в тих справах, що стосуються грошей і законів суспільства: вона говорить своїй подрузі Фру Лінні, що навіть не знає, яку частину боргу вже виплатила Крогстаду. І в світі, де орудують такі ділки, як Крогстад, їй доведеться дуже нелегко. Але про те, що вона — особистість, говорить уже те, що вона відважилася на свої вчинки.

Події, зображені у драмі, не роблять Нору іншою, а лише виявляють приховані раніше риси її характеру і примушують по-новому подивитися на своє місце у родині і на саму себе. Нора — справжня сильна особистість, яка безкомпромісно бореться за свою свободу. Тому фінал п'єси залишається відкритим — Нора ще не перемогла, але перемога вже близька. Можливо, станеться «диво», і Торвальд зможе внутрішньо змінитися, повернути Нору і створити з нею справжній — не «ляльковий» дім.

36. Сутність конфлікту в романі о.Уайльда “Портрет Доріана Грея”, його моральний аспект.

Оскар Уайльд (1854-1900) є найвідомішим і найяскравішим представником декадентського напрямку в західноєвропейській літературі другої половини 19 століття, зокрема, такої його течії як естетизм. Естетизм – це світогляд, що утверджував красу мистецтва як найвищу цінність. Сама ця ідея є свідченням кризи європейського світогляду, в якому естетичні цінності повністю відділилися від моральних та інших суспільних цінностей.

Ця колізія добре відбилася у найвідомішому творі Уайльда, його романі “Портрет Доріана Грея”, що був написаний у 1890 році. Молодий вродливий юнак, аристократ Доріан Грей під впливом своїх друзів – митця Безіла Холуорда, що намалював його портрет, та світського філософа-гедоніста Генрі Воттона відкриває для себе певну істину, а саме, те, що його врода є найвищою цінністю життя, оскільки відкриває шлях до насолоди життям і оскільки врода та молодість минають. Стоячи перед портретом, він висловлює бажання, щоб портрет змінювався, а він лишався непідвладним часові. Його бажання здійснюється, тож юнак отримує можливість безмежно насолоджуватися життям, а портрет стає дзеркалом його душі, що відображається її загибель, адже прагнення насолоди будь що веде до нехтування всіма моральними нормами. Врешті-решт безмежне насолодження життям спустошує душу героя. Задоволення йому приносять вже лише тільки досвід, із злочинами. Герой стає вбивцею. Єдиним, що гнітить його, є портрет, доказ його внутрішньої деградації і злочинів. Керуючись страхом викриття, герой намагається знищити портрет, але той таємниче пов’язаний із його власним життям, вбиває себе. Такою є розплата за нехтування моральністю.

Автор роману “Портрет Дорiана Грея” висвiтлює важливi проблеми, пов’язанi з культурним, соцiальним та мiжособистiсним аспектами людських взаємовiдносин.

Зокрема, Оскар Уайльд через створенi ним художнi образи розкриває взаємозв’язок мiж мистецтвом i внутрiшнiм свiтом людини. Наприклад, на думку художника Безiла мистецтво - це певне дзеркало людської душi, воно вiдбиває почуття спрямування, а також моральнi якостi людини.

«Живий портрет підкреслює драматичність і гостроту конфліктуОкремі дослідники бачать в портреті, знову-таки, ілюстрацію, але вже не конфлікту в душі людини (або конфлікту людини з власною душею), а відносини, на фабульном рівні, мистецтва та життя.

Доріан у гонитві за насолодою й новими враженнями втрачає будь-яке уявлення про добро і зло, про християнську мораль. Життя героя постає ланцюжком аморальних вчинків, які контрастують з його ангельською зовнішністю. Спроба поставити себе над мораллю веде до морального падіння. Спроба мати користь (чуттєву насолоду) з Краси веде до спотворення його портрета. Пияцтво, розпуста, наркотики, спілкування з покидьками суспільства приносять героєві дедалі більше насолоди, ніж милування красою.