- •1.Поняття про міф, міфологію, категорії міфів.
- •2.Антична міфологія. Міфи про богів та героїв Греції.
- •3. Жанр байки у світові літературі
- •4.Жанр “високої комедії” у творчості Мольєра
- •5. Епоси Гомера «Ілліада» та «Одіссея». Міфологічна основа та зміст.
- •6. Герої та поетика епосів Гомера
- •7. Трагедія в.Шекспіра “Гамлет”. Суть конфлікту
- •8.Жанр сонету в літературі доби Відродження.
- •9.Проблематика трагедії “Фауст” в.Гете
- •10. Просвітництво, його ідейно-естетичні засади та представники
- •11. “Робінзон Крузо”д.Дефо як просвітницька апологія людини
- •12. Образ Робінзона Крузо (за романом д.Дефо «Робінзон Крузо»).
- •13. Романтизм як художня система.
- •14. «Малюк Цахес» е.Т.А.Гофмана. Жанрова своєрідність твору.
- •15. Моральна проблематика «Малюка Цахеса» е.Т.А.Гофмана.
- •16. Лірика г. Гейне.
- •17. Поезія а. Міцкевича
- •18. Роль в.Скотта у створенні жанру історичного роману.
- •19. Роман “Червоне і чорне” ф.Стендаля як “хроніка хіх століття”
- •20. Образ ж.Сореля (за романом ф.Стендаля “Червоне і чорне”).
- •21. ”Батько Горіо”о.Бальзака як драма повсякденного життя.
- •22. Тема грошей у романі о. Бальзака ”Батько Горіо”
- •23 Особливості лірики Лермонтова
- •24. Принципи створення національного характеру у новелістиці п.Меріме.
- •25. Аналіз однієї з новел п.Меріме (за вибором)
- •26. ”Пані Боварі” г.Флобера як втілення “об’єктивного методу” французького реаліста.
- •27. Образ е.Боварі, засоби його створення.
- •28. Порівняльний аналіз образів б.Шарп та е.Седлі в романі у. Теккерея «Ярмарок марнославства».
- •29. ”Ярмарок марнославства” в.Теккерея. Розкриття снобізму як головної “хвороби” англійського суспільства.
- •30. Новелістика Мопассана
- •31. Натуралізм у французькій літературі.
- •32. Цикл романів е.Золя «Ругон-Макари». Склад і задум.
- •33. Тематика, проблематика та жанрова своєрідність новелістики е.По.
- •34. Аналіз однієї з новел е.По «Падіння дому Ашерів».
- •35. Розвиток особистості в п’єсі г.Ібсена “Ляльковий дім”.
- •36. Сутність конфлікту в романі о.Уайльда “Портрет Доріана Грея”, його моральний аспект.
- •37 Самотність і відчуження людини в новелі ф.Кафки „Перевтілення”
- •38.Образ нескореної людини у повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”
- •39. Символіка повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”.
- •40. Постмодернізм в літературі.
- •41. Роман "Євгеній Онєгін" - "енциклопедія російського життя"
- •42. Жіночі образи в романі о.Пушкіна “Євгеній Онєгін”.
- •43. Ліричні відступи в романі о. Пушкіна "Євгеній Онєгін"
- •44. Роман м.Лермонтова “Герой наш о го часу ” як філософський та психологічний роман.
- •45. Образ Печорiна у романi Михайла Лермонтова "Герой нашого часу"
- •46. Національно-фольклорна основа збірки м.В.Гоголя “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”.(1831-1832 р).
- •47. “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” як зразок романтичної літератури.
- •48. Тема маленької людини в повісті Гоголя Шинель
- •49. Проблема російського народного характеру в «Записках мисливця» і.Тургенєва
- •50. Злочин і кара» ф.Достоєвського як філософський роман.
- •51.Особливості психологічного дослідження особистості в романі ф.Достоєвського «Злочин і кара».
- •52.Зображення життя знедолених в романі ф.Достоєвського «Злочин і кара».
- •53. Проблема вибору в оповіданні Толстого «Після балу»
- •54.Художні особливості ранніх оповідань а.Чехова.
- •56. Лірика с. О. Єсеніна: основні мотиви, зв'язок з фольклором.
- •57.Морально-філософська проблематика роману м.Булгакова «Майстер і Маргарита».
- •58. Поема а.Ахматової «Реквієм»: проблематика та художні особливості.
- •59. Тема Великої Вітчизняної війни в російській літературі хх ст. (Аналіз одного з творів на вибір).
- •60.Естетичні пошуки сучасної зарубіжної літератури на прикладі аналізу одного твору (за вибором студента).
32. Цикл романів е.Золя «Ругон-Макари». Склад і задум.
Творча спадщина Золя багатогранна (декілька збірок оповідань, збірка літературно-критичних і публіцистичних статей, кілька драматичних творів, але першорядне місце займали романи). У «Терезі Ракен» (1867) і «Мадлен Фера» (1868) письменник створив приклади натуралістичного роману.
У митця виник задум епопеї, схожої на «Людську комедію» Бальзака. Він вирішив створити «соціальну історію однієї сім'ї в період Другої імперії» (период в истории Франции с 1852 по 1870.), прагнучи втілити в неї положення натуралізму. Майже 25 років він працював над епопеєю «Ругон- Маккари», в якій відображено історію французького суспільства з 1851 по 1871 pp.
Епопея «Ругон-Маккари» (1871—1843) — справа всього життя Золя — складалася з 20 романів. Задум виник у 1868 році. Поштовхом стало захоплення письменника модною теорією спадковості. Золя задумав розглянути 4 покоління однієї сім'ї.
Автор поставив дві задачі: «изучить на примере одной семьи вопросьі кровной средьі»; «изобразить всю Вторую империю, начиная с государственного переворота до наших дней».
Намагаючись виконати перше завдання, він склав генеалогічне дерево сім'ї Ру- гон — Макарів, надавши кожному члену сім'ї детальну медичну характеристику з так званих спадкових рис.
Романи перенасичені великою кількістю персонажів (загальна кількість діючих осіб — 1200), які ніколи не мали родинних зв'язків з Ругон-Маккарами, що зроблено для більш повного охоплення дійсності.
До уваги взято період, коли II імперія розвалилась. її історію завершили трагічна війна і Паризька Комуна. Поступово посилилася соціальна лінія в «Ругон- Маккарах» за рахунок біологічної.
«Ругон-Макари» — складний і багатогранний твір. У ньому візначили провідні теми, основні лінії, хоча вони не охопили усього змісту епопеї:
зображення життя буржуазії («Кар'єра Ругонів», «Здобич», «Черево Парижа», «Накип», «Гроші» та ін.);
життя народу («Западня», «Жерміналь», «Земля»);
антиклерикальна тема («Завоювання Плассана», «Проступок абата Буре»);
тема дитинства, творчості (роман «Творчість»);
тема спадковості («Людина — звір», «Лікар Паскаль»).
Одним із найкращих романів циклу «Ругон-Маккари», написаних на засадах експериментального методу, став роман «Жерміналь». У цьому творі Золя проаналізував найважливішу соціально-історичну суперечність національного життя Франції кінця XIX ст., що її сам письменник позначив як боротьбу «праці та капіталу». «Жерміналь» — грандіозна фреска, яка складалася з найдетальніших, імпресіоністичних за манерою описів шахтарського побуту та праці, що чергувалися з розлогими символічними картинами.
33. Тематика, проблематика та жанрова своєрідність новелістики е.По.
Письменник першим в історії американської літератури намагався теоретично осмислити "коротке оповідання" як самостійний жанр. Він висловив власну теорію новелістичної композиції та ствердив, що новеліста повинен відрізняти бездоганний літературний смак, оригінальність літературної манери, правдивість ситуацій. Новела, вважав Е.По, мала бути прочитана на одному диханні. У цій стислій розповідній формі, у концентрації кульмінації, приховувалося могутнє романтичне зачарування, емоційна сила.
Едгар По відомий і як автор "страшних" оповідань. Саме в малій епічній формі – в жанрі оповідання – проявилась його блискуча художня майстерність, отримавши світове визнання.
Найнеправдоподібніший сюжет, полохлива і таємнича атмосфера, страшні події в його новелах підкріплюються такими реальними, життєво правдивими деталями та подробицями, що справляють враження справжніх.
Оповідання По зазвичай поділяють на чотири основні групи: "страшні" або "арабески" ("Падіння дому Ашерів", "Лігейя", "Барильце амонтільядо", "Вільям Вільсон", "Маска Червоної Смерті" та ін. ); сатиричні, або "гротески" ("Без дихання", "Ділок", "Чорт на дзвіниці" та ін.); фантастичні ("Рукопис, знайдений у пляшці", "Незвичайна пригода Ганса Пфааля" та ін.) та детективні ("Вбивство на вулиці Морг", "Таємниця Марі Роже" та ін.)
Ясність манери оповіді, раціоналізм поєднуються в оповіданнях По з драматизмом, а в багатьох випадках і з трагедійністю сюжету, атмосферою жахів, чіткість деталей – з зовнішньо неправдоподібним жахливим, аналітична робота думки – з ірраціональним і містичним, пародійно-сатиричне начало – з естетизацією страждання і смерті. Романтична поетика оповідань По проявляється в атмосфері таємничості, гіперболізації почуттів і пристрастей, в настроях песимізму і розчарування і в своєрідності меланхолічно-похмурих пейзажів. Над героями нависає фатум, їм властива витонченість почуттів, хворобливість пристрастей, підвищена вразливість. Сприйняття буття відмічене тривогою, яка переходить у страх, викликаний усвідомленням сутності національного життя США. У багатьох його оповіданнях звучить мотив приреченості, тема загибелі.
Роздвоєння особистості, боротьба доброго і злого начал в людині, зрада своєму кращому "я" заради життєвого успіху, злочин проти совісті – все це розкрито в новелі По. У цьому і проявляється своєрідність творчості Едгара По, яка являє собою одне із найскладніших явищ у світовій літературі. І тому вивчення його спадщини для розуміння психології та формування менталітету молодої людини в сучасних умовах набуває актуального значення.
Отже, письменник - новеліст, умів захопити читача незвичайним, перенести його у країну фантастики, але в кінцевому результаті - змальовав тільки те, що можливо в реальному світі.