32. Цикл романів е.Золя «Ругон-Макари». Склад і задум.

Творча спадщина Золя багатогранна (декілька збірок оповідань, збірка літературно-критичних і публіцистичних статей, кілька драматичних творів, але першорядне місце займали романи). У «Терезі Ракен» (1867) і «Мадлен Фера» (1868) письменник створив приклади натуралістичного роману.

У митця виник задум епопеї, схожої на «Людську комедію» Бальзака. Він вирішив створити «соціальну історію однієї сім'ї в період Другої імперії» (период в истории Франции с 1852 по 1870.), прагнучи втілити в неї положення натуралізму. Майже 25 років він працював над епопеєю «Ругон- Маккари», в якій відображено історію французького суспільства з 1851 по 1871 pp.

Епопея «Ругон-Маккари» (1871—1843) — справа всього життя Золя — складалася з 20 романів. Задум виник у 1868 році. Поштовхом стало захоплення письменника модною теорією спадковості. Золя задумав розглянути 4 покоління однієї сім'ї.

Автор поставив дві задачі: «изучить на примере одной семьи вопросьі кровной средьі»; «изобразить всю Вторую империю, начиная с государственного переворота до наших дней».

Намагаючись виконати перше завдання, він склав генеалогічне дерево сім'ї Ру- гон — Макарів, надавши кожному члену сім'ї детальну медичну характеристику з так званих спадкових рис.

Романи перенасичені великою кількістю персонажів (загальна кількість діючих осіб — 1200), які ніколи не мали родинних зв'язків з Ругон-Маккарами, що зроблено для більш повного охоплення дійсності.

До уваги взято період, коли II імперія розвалилась. її історію завершили трагічна війна і Паризька Комуна. Поступово посилилася соціальна лінія в «Ругон- Маккарах» за рахунок біологічної.

«Ругон-Макари» — складний і багатогранний твір. У ньому візначили провідні теми, основні лінії, хоча вони не охопили усього змісту епопеї:

• зображення життя буржуазії («Кар'єра Ругонів», «Здобич», «Черево Парижа», «Накип», «Гроші» та ін.);

• життя народу («Западня», «Жерміналь», «Земля»);

• антиклерикальна тема («Завоювання Плассана», «Проступок абата Буре»);

• тема дитинства, творчості (роман «Творчість»);

• тема спадковості («Людина — звір», «Лікар Паскаль»).

Одним із найкращих романів циклу «Ругон-Маккари», написаних на засадах експериментального методу, став роман «Жерміналь». У цьому творі Золя проаналізував найважливішу соціально-історичну суперечність національного життя Франції кінця XIX ст., що її сам письменник позначив як боротьбу «праці та капіталу». «Жерміналь» — грандіозна фреска, яка складалася з найдетальніших, імпресіоністичних за манерою описів шахтарського побуту та праці, що чергувалися з розлогими символічними картинами.

33. Тематика, проблематика та жанрова своєрідність новелістики е.По.

Письменник першим в історії американської літератури намагався теоретично осмислити "коротке оповідання" як самостійний жанр. Він висловив власну теорію новелістичної композиції та ствердив, що новеліста повинен відрізняти бездоганний літературний смак, оригінальність літературної манери, правдивість ситуацій. Новела, вважав Е.По, мала бути прочитана на одному диханні. У цій стислій розповідній формі, у концентрації кульмінації, приховувалося могутнє романтичне зачарування, емоційна сила.

Едгар По відомий і як автор "страшних" оповідань. Саме в малій епічній формі – в жанрі оповідання – проявилась його блискуча художня майстерність, отримавши світове визнання.

Найнеправдоподібніший сюжет, полохлива і таємнича атмосфера, страшні події в його новелах підкріплюються такими реальними, життєво правдивими деталями та подробицями, що справляють враження справжніх.

Оповідання По зазвичай поділяють на чотири основні групи: "страшні" або "арабески" ("Падіння дому Ашерів", "Лігейя", "Барильце амонтільядо", "Вільям Вільсон", "Маска Червоної Смерті" та ін. ); сатиричні, або "гротески" ("Без дихання", "Ділок", "Чорт на дзвіниці" та ін.); фантастичні ("Рукопис, знайдений у пляшці", "Незвичайна пригода Ганса Пфааля" та ін.) та детективні ("Вбивство на вулиці Морг", "Таємниця Марі Роже" та ін.)

Ясність манери оповіді, раціоналізм поєднуються в оповіданнях По з драматизмом, а в багатьох випадках і з трагедійністю сюжету, атмосферою жахів, чіткість деталей – з зовнішньо неправдоподібним жахливим, аналітична робота думки – з ірраціональним і містичним, пародійно-сатиричне начало – з естетизацією страждання і смерті. Романтична поетика оповідань По проявляється в атмосфері таємничості, гіперболізації почуттів і пристрастей, в настроях песимізму і розчарування і в своєрідності меланхолічно-похмурих пейзажів. Над героями нависає фатум, їм властива витонченість почуттів, хворобливість пристрастей, підвищена вразливість. Сприйняття буття відмічене тривогою, яка переходить у страх, викликаний усвідомленням сутності національного життя США. У багатьох його оповіданнях звучить мотив приреченості, тема загибелі.

Роздвоєння особистості, боротьба доброго і злого начал в людині, зрада своєму кращому "я" заради життєвого успіху, злочин проти совісті – все це розкрито в новелі По. У цьому і проявляється своєрідність творчості Едгара По, яка являє собою одне із найскладніших явищ у світовій літературі. І тому вивчення його спадщини для розуміння психології та формування менталітету молодої людини в сучасних умовах набуває актуального значення.

Отже, письменник - новеліст, умів захопити читача незвичайним, перенести його у країну фантастики, але в кінцевому результаті - змальовав тільки те, що можливо в реальному світі.