22. Тема грошей у романі о. Бальзака ”Батько Горіо”

Роман був написаний восени 1834 р.

Головна тема — тема грошей, пристрасть до золота. Письменник дослідив у двох головних аспектах:

• філософський, як причина розпаду «природних» зв'язків, коли духовними цінностями свідомо жертвували заради досягнення матеріальних цінностей;

• соціальний, коли стан людини у суспільстві визначався товщиною гаманця, а втрата капіталу вела до втрати обличчя, і тоді людина ставала «нічим» — пустим місцем.

Центральна фігура цього художнього дослідження — батько Горіо — типовий представник епохи Реставрації. Ще в молодості Горіо свято повірив у силу золота: все купується і продається. Він спритно використав голод за часів революції і «продаючи борошно вдесятеро дорожче», нажив великі капітали, став фабрикантом вермішелі. Для героя гроші самі по собі нічого не варті, він здобував їх тільки заради своїх дочок — Анастазі й Дельфіни. Він прагнув для них лише щастя і заради цього робив усе, що міг, — забезпечував грошима, вигідно, з його точки зору, видав заміж — за барона і графа. Аж тоді розпочалася його справжня драма. Він мріяв про здійснення свого найзаповітнішого бажання — щоб на його самовіддану батьківську любов дочки відповідали таким самим почуттям. Та дівчата змалку звикли до розкошів, і це згубило їхні душі. А коли Горіо допоміг дочкам вийти із скрутного становища, витративши на них свої останні заощадження, і перетворився на злидаря, вони забули про нього.

Розбещені вседозволеністю, егоїстичні Анастазі і Дельфіна так і не навчилися бути вдячними. Горіо для них — лише джерело грошей і без них батько втрачав всілякий інтерес.

Важливо зазначити, що «пристрасть» — родинна риса сім'ї Горіо. Пристрасно і безжалісно добував свій мільйон голова сім'ї. З усією егоїстичністю і пристрастю затамовували свою жадібність його дочки. Для батька Горіо і для його дочок пристрасть — це природне почуття. Різниця лише в тому, що дочки взагалі втратили своє людське обличчя через пристрасть, а батько з усією пристрастю, хоча і в спотвореному вигляді, присвятив себе їм.

Трагедія Горіо — яскравий приклад того, як буржуазна дійсність нівечила стосунки між дітьми й батьками. Пізніше його дочки також стануть жертвами, а виграють представники нової формації, такі як Ежен де Растіньяк, аристократ — альфонс Максим де Трай.

Система образів ромнау О. Бальзака ”Батько Горіо”

Роман був написаний восени 1834 р.

Головна тема — тема грошей, пристрасть до золота.

Горіо, Растіньяк, Вотрен, віконтеса де Босеан майже однаковою мірою можуть претендувати на головне місце у творі. При цьому кожен з них є окремою соціальною групою з відповідними їй уявленнями: Горіо — буржуазія, Растіньяк — провінційне дворянство, віконтеса — паризьке великосвітське дворянство, Вотрен — злочинний світ. Життєвий шлях Горіо відтворює історію збагачення, яке ґрунтувалося на розрахунку, і падіння, коли життя підпорядковується почуттю. Растіньяк утілює в собі молодих шанолюбців, які спочатку наївно гадають, що всього можна досягти наполегливою працею, але які поступово усвідомлюють, що основний рушій суспільства — корисні зв'язки, якщо відсутні багатство і високі титули, що забезпечують перші місця у державі. Віконтеса де Босеан, багата і знатна від народження, необхідна автору для того, щоб показати їхню ефемерність, якщо людську душу заполонює почуття. Вотрен, каторжанин-утікач, майже романтична за своєю силою — і фізичною, і духовною — особистість, утілює в собі сміливий розрахунок, який позбавлений емоції, ґрунтується на глибокому знанні сучасного світу. Вотрен і віконтеса де Босеан, перебуваючи на різних соціальних полюсах, подані як своєрідні ідеологи сучасності, що однаково розуміють її сутність.

Растіньяк показаний в еволюції. Спочатку це наївний провінціал, котрий постійно порушує великосвітський етикет; у цей час він мріє «бути вірним доброчесності» і «своєю працею досягти багатства». Проте він швидко зрозумів, що у «світі» найважливіше мати добре пошитий фрак. Поступово він відмовляється від юнацьких мрій. Щоправда, не зважується прийняти план збагачення, запропонований каторжанином Вотреном, оскільки боїться стати співучасником злочину, але у кінці роману, осудивши дочок, які не приїхали поховати батька, він їде до однієї з них — Дельфіни — обідати. Це початок «поєдинку» з Парижем, з якого він вийде переможцем, оскільки, втративши ілюзії, зможе діяти відповідно до законів цього світу. Растіньяк із тих, хто від стадії «бажати» переходить до стадії «могти».

Система образів роману «Батько Горіо «підпорядкована не лише соціальному принципу, а й сімейному: тут змальовані сім'я Растіньяків, де Ресто. Нусінженів, Тайферів, де Босеан, Горіо. Щоразу автор показує, як інтимні сімейні стосунки, якщо вони й були, змінюються стосунками грошовими. Цю думку найчіткіше виражає помираючий Горіо: «За гроші купиш усе, навіть дочок». Для Бальзака у сімейних стосунках розкриваються суспільні стосунки.