30. Новелістика Мопассана

Новела - коротка оповідь про якусь подію чи людину, про її почуття і переживання. Відтворивши на обмеженому просторі новели чиюсь долю або випадкову подію, письменник прагнув показати фрагмент життя, а через нього - найхарактерніші риси всього суспільства.

Своєї вершини французька новела XIX століття досягла у творчості Гі де Мопассана. Його творчий доробок містив більш як 20 збірок, до яких увійшло 300 новел, надрукованих протягом 1880-1890 років.

Гі де Мопассан створив новий тип новели, якого не знала європейська література. Аналізувати його твори досить складно, бо найчастіше сюжет і зміст у новелі не збігалися. Зазвичай автор відтворював лише окремий епізод людського буття без чітко визначеного фіналу - "шматок життя". Але кожен такий епізод був проявом глибинних процесів життя, побачити, зрозуміти й осягнути які автор запропонував читачеві. Сюжет став ніби верхнім ґрунтом, який приховував значний художній шар. Такий принцип зображення пізніше отримав назву "підтекст".

Дослідивши тему війни, Мопассан поставив широке коло питань: -відповідальність уряду за війну;-аморальне прагнення міської та сільської буржуазії мати зиск із війни; -трагедія втягнутої у криваві події війни пересічної людини і властиве їй почуття патріотизму;-патріотизм мопассанівських героїв не промовистий, вони не виголошували гучних гасел, не говорили про велич Франції та свій обов'язок. Майстерність Мопассана-новеліста:*одна сюжетна лінія;*гострота та динамічність сюжетів;*психологічна вмотивованість усіх дій героїв;*найсуворіший добір головного, типового в слові, образі, характері, ситуації;*сконцентрованість в одній події, у різкому зіткненні характерів;*драматичне напруження дії;*прийом контрасту;*жвавий діалог;*мова героїв індивідуалізована;*широке використання художньої деталі;*несподівана розв'язка;*різноманість форми творів;стислість і лаконічність.

Тематика новел Мопассана:•Розповіді з життя чиновників, де місце дії - Париж."Намисто", "Коштовності", "Прогулянка".Під рутинної повсякденністю таяться неблагополуччя і трагедія. • Новели з світського життя. У багатьох новелах непривабливий виворіт зовні благопристойною життя рішуче гола, і люди "світла" осміяні без пощади.  "Знак", "Вікно", "Гарсон, кухоль пива!". • Новели про селянство. Селянин в зображенні Мопассана нерідко у владі землі, у владі своїй власності. Письменник добре розуміє всю тяжкість положенняселянина, приреченого на темряву і неуцтво. "Бочонок", "Визнання", "Дочка Мартена", "Повернення". • Новели про франко - прусській війні. Мопассан з глибоким почуттям патріота оспівав духовну красу народних войовників. "Полонені", "Пампушка". • Тема кохання. Тема любові для Мопассана - один із засобів проникнення в світ людської психіки, у світ пристрастей, один із шляхів пізнання сучасного читачеві суспільства. Любов у буржуазному світі знівечена і опошлювалися. "Будинок Тельє", "Поїздка за місто". 

31. Натуралізм у французькій літературі.

У другій половині XIX ст. реалізм у Франції переріс в натуралізм - це літературний стиль, який поширився у Європі та Америці протягом 1870-1900 років. У перекладі з латинської означав "природа". Основою теорії натуралізму став позитивізм Огюста Конта. Багатьох манила до позитивізму віра в науку - повага до дійсних фактів. Наука і мистецтво - єдині. Як і реалісти, натуралісти прагнули до повного, вірогідного, точного зображення суспільства, природи і людини, зокрема на основі об'єктивності.

Відмінність від реалізму:

o натуралізм надто прямолінійно виражав свої риси на практиці;

o з погляду натуралістів узагалі не було відмінностей між літературною творчістю і науковим пізнанням;

o натуралісти вважали, що письменник повинен створити всебічну і об'єктивну картину суспільства так, ніби цим займався історик чи соціолог. А відтак витвір мистецтва натуралістів мав бути "людським документом", тобто вичерпним описом того чи іншого суспільного явища.

Доля героїв, їхня психологія виводилися із трьох засад:

1) спадковості - доля героя, його вчинки повністю залежали від того, що закладено в генах;

2) середовища - людина сама по собі нічого не вирішувала; натуралісти вважали людину рабом середовища, у якому вона сформувалась;

3) історичної доби - на людину впливав час, у якому вона жила.

Поява натуралізму супроводжувалася шквалом критики, оскільки натуралісти все більше заглиблювалися у непоетичну дійсність. У той же час він вплинув на розвиток світової літератури:

o своєрідне продовження реалістичних традицій, початок впливу на письменників-реалістів XX ст.;

o натуралізм - це основа для майбутніх письменників-модерністів. Натуралісти змусили ще раз переглянути "проблему табу" у літературі.

Представники натуралізму цікавилися різними психічними і соціальними відхиленнями, мали спільні риси з декадентами, розробляли імпресіоністичний стиль.

Зачинателем натуралістичної школи вважали Е.Золя - продовжувача справи, яку розпочав Бальзак. Золя вважав Бальзака своїм духовним батьком.

Е. Золя був не лише художником, а й теоретиком натуралістичної школи. Як теоретик натуралізму він виступив у 70-х роках на сторінках "Вісника Європи". Його праці "Романісти-натуралісти" і "Експериментальний роман" - головний матеріал для створення теорії. Отже, натуралізм - не що інше, як використання експериментального методу, спостереження і досвіду в літературі.

Недоліки натуралістичної теорії: повне ототожнення художньої творчості з наукою; заперечення фантазії митця; ігнорування особистості митця.

Можливо, це і стало причиною швидкого занепаду натуралізму і наростанням швидких успіхів символістів.

Заслуга натуралізму: -натуралізм - вираження в історії наукових і соціальних тенденцій; -митець - творець практичної соціології, вирішував взаємодію особистості і середовища, закони, які управляли суспільством; -митець - пророк, який у своїх пророкуваннях спирався на знання природи і людини.