Порядок оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності

Слід зауважити, що суми оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності не можна назвати допомогою по соціальному страхуванню, тому що такі виплати провадяться за рахунок коштів роботодавця, а не за рахунок коштів ФТВП.

Виділимо основні правила оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності.

1. перші 5 днів оплачуються в тому ж розмірі, що й подальший період тимчасової непрацездатності, що фінансується за рахунок коштів ФТВП. Наприклад, якщо допомога виплачується в розмірі 60% середньої заробітної плати, то в такому ж же розмірі провадиться і оплата перших 5 днів.

2. розрахунок середньої заробітної плати для оплати перших 5 днів провадиться в порядку, встановленому Порядком № 1266.

3. такі суми підприємство має право віднести до складу валових витрат на підставі пп. 5.6.2 ст. 5 Закону про податок на прибуток як обов’язкові виплати, передбачені законодавством.

4. роботодавець зобов’язаний оплатити робочі дні (години) за графіком роботи підприємства, що припадають на перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності.

Оплата лікарняних листів здійснюється за графіком роботи підприємства. Роботодавець оплачує лише робочі дні, що випадають на період хвороби, і не оплачує вихідні, святкові, неробочі дні.

Наприклад, якщо працівник захворів у четвер та вийшов на роботу наступної п’ятниці, роботодавець відносить до валових витрат лікарняні за перші 5 днів непрацездатності, а саме четвер, п’ятниця, (субота та неділя – вихідні дні, які не оплачуюються) та понеділок. Лікарняні за вівторок, середу та четвер компенсує ФСС ТВП.

Якщо працівник продовжував працювати в період тимчасової непрацездатності, то лікарняний лист не оплачується, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Допомога з твп «суміснику»

На сьогодні питання про порядок виплати працівнику допомоги по ФТВП, якщо такий працівник працює одночасно на декількох підприємствах, однозначно не вирішено. Проблема полягає в такому.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги згідно із цим Законом мають застраховані особи. У свою чергу, до застрахованих осіб п. 2 ст. 2 Закону № 2240 віднесено найманих працівників (і деякі інших осіб), на користь яких здійснюється страхування з ТВП. Із цього випливає, що особа, яка працює за сумісництвом, є застрахованою особою, оскільки вона здійснює внески до ФТВП (крім того, за неї здійснюються внески роботодавцем).

Однак згідно зі ст. 50 Закону № 2240 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за ЗДСС призначаються і надаються застрахованим особам тільки за основним місцем роботи. Саме цим аргументом і оперує ФТВП при відмові у виплаті допомоги по ТВП за неосновним місцем роботи (див., наприклад, Лист виконавчої дирекції ФСС з ТВП від 12.11.2002 р. № 01-29-1621).

Важливо, що Мінпраці є прихильником того, що сумісники мають право на допомогу (див. лист Мінпраці від 05.11.2002 р. № 20-611).

Можливо, саме це роз’яснення Мінпраці сприяло тому, що деякі відділення ФТВП на місцях усе-таки виплачують допомогу по ТВП і за неосновним місцем роботи. Тому рекомендуємо уточнювати це питання на місцях.

Згідно з п. 21 Порядку № 1266, якщо застрахована особа працює за сумісництвом, страхові виплати їй здійснюються на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, завіреного підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи, і довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Важливо пам’ятати, що сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи і за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески!

Допомога по вагітності та пологах – це оплата відпустки (декретної відпустки), яка надається жінкам на підставі медичного висновку.

Допомога по вагітності та пологах працюючим жінкам призначається за місцем роботи. Жінкам, які не застраховані в системі ЗДСС – в органах праці та соціального захисту населення.

Право на державну допомогу з вагітності та пологах, мають усі вагітні жінки (у т.ч. неповнолітні). Водночас порядок отримання і розмір цієї допомоги залежить від статусу жінки. Зокрема, є особливості надання цієї допомоги для:

1) працюючих жінок;

2) жінок підприємців і добровільно застрахованих;

3) не застрахованих жінок.

Згідно зі ст. 38 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у вигляді матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Підставою для призначення допомоги по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Якщо за призначенням допомоги по вагітності та пологах звертається жінка-сумісниця, підставою для такого призначення є копія листка непрацездатності, завірена підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи, та довідка про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо застрахована особа працює на декількох роботах за сумісництвом, для призначення допомоги по вагітності та пологах додатково до зазначених документів подаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.

Рішення про призначення допомоги по вагітності та пологах приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування не пізніше 10 днів із дня надання листка непрацездатності. Оформляється таке рішення протоколом.

Допомога надається відразу за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. На відміну від оплати звичайного листка непрацездатності, листок непрацездатності по вагітності та пологах оплачується за рахунок коштів Фонду з першого дня. Виплата здійснюється в найближчий після дня призначення допомоги день, установлений для виплати заробітної плати.

У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі правонаступником, а в разі його відсутності — виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника на підставі листка непрацездатності, відкритого до ліквідації (реорганізації).

Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами є одним із видів соціальних відпусток (ст. 17 Закону про відпустки). Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами залежить від обставин народження (усиновлення) дитини та визначається відповідно до ст. 17 Закону про відпустки, ч. 1, 2 ст. 38 Закону № 2240, п. 6 Інструкції № 455.

Особливості надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами визначено в ч. 3 ст. 38 Закону № 2240. Так, у разі, коли право на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами виникає в період тимчасової непрацездатності застрахованої особи, листок непрацездатності по тимчасовій непрацездатності закривається, і з дня настання такої відпустки видається листок непрацездатності по вагітності та пологах. При цьому кожний із листків непрацездатності підлягає оплаті в порядку, установленому Законом № 2240.

За звичайним листком непрацездатності перші п’ять календарних днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок підприємства, починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності допомога виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Листок непрацездатності по вагітності та пологах оплачується з першого дня за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Якщо відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами почалася в період:

— простою підприємства не з вини працівника;

— щорічної (основної чи додаткової) відпустки;

— відпустки без збереження заробітної плати;

— додаткової відпустки у зв’язку з навчанням;

— творчої відпустки, то

допомога по вагітності та пологах виплачується з дня виникнення права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами. Слід зауважити, що чинним законодавством не передбачена можливість одночасного перебування працівниці у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та в будь-якій іншій із перелічених відпусток. Відповідно, за той самий період працівниці не може бути виплачено, наприклад, відпускні й допомога по вагітності та пологах.

Таким чином, якщо під час перебування працівниці в одній із перелічених оплачуваних відпусток у неї виникло право на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, необхідно здійснити перерахунок відпускних. Оплаті підлягає тільки частина відпустки, що передує початку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

У період перебування жінки у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку листок непрацездатності по вагітності та пологах видається в загальному порядку і допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від факту отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Сума допомоги по вагітності та пологах згідно з новою редакцією п. 20 Порядку № 1266 розраховується шляхом множення суми середньоденної заробітної плати на кількість календарних днів, що припадають на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами. Таким чином, допомога по вагітності та пологах (Двп) розраховується за такою формулою:

Двп = ЗПср x Ккд(о),

де Зпср — сума середньоденної заробітної плати за останні 6 або менше відпрацьованих повних місяців (з 1-го до 1-го числа) або за фактично відпрацьований час;

Ккд(о) — кількість календарних днів, що припадають на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.

У свою чергу, згідно з новою редакцією п. 14 Порядку № 1266 для розрахунку допомоги по вагітності та пологах середньоденна заробітна плата розраховується шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного або шестирічного віку за медичним висновком).

Таким чином, середньоденна зарплата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах, розраховується за такою формулою:

ЗПср = Д : Ккд(рп),

де Д — дохід, що бере участь у розрахунку середньої зарплати та припадає на розрахунковий період;

Ккд(рп) — кількість календарних днів у розрахунковому періоді.

Як бачимо, для розрахунку допомоги по вагітності та пологах сьогодні необхідно розраховувати середньоденну зарплату за один календарний день.

Нагадаємо: допомога по вагітності та пологах оплачується в розмірі 100 % середньої зарплати незалежно від страхового стажу працівниці.

Щодо показника Д (дохід, що бере участь у розрахунку середньої зарплати та припадає на розрахунковий період) зауважимо таке. Сьогодні всі виплати, які включаються до фонду оплати праці згідно з Інструкцією № 5 та з яких сплачувалися страхові внески до Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності (з урахуванням обмеження за максимальною величиною, у межах якої здійснюється обкладення внесками до соціальних фондів), уключаються до розрахунку середньої зарплати для обчислення допомоги по вагітності та пологах.

Це означає, що до розрахунку середньої зарплати для визначення суми допомоги по вагітності та пологах необхідно включати всі виплати як за відпрацьований, так і за невідпрацьований час. До останніх, зокрема, належать відпускні, оплата простоїв не з вини працівника та інші виплати, зазначені в п.п. 2.2.12 Інструкції № 5.

Водночас звертаємо увагу, що залишився колишнім порядок включення до розрахунку заохочувальних та компенсаційних виплат, які мають разовий характер, та виплат, не передбачених актами законодавства або які проводяться понад установлені зазначеними актами норми, якщо застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком) (абзац другий п. 9 Порядку № 1266). У цьому випадку такі виплати включаються до розрахунку середньої зарплати для визначення суми допомоги по вагітності та пологах пропорційно відпрацьованим у такому місяці робочим дням.

Щодо показника Ккд(рп) зауважимо таке. Кількість календарних днів розрахункового періоду зменшується тільки на календарні дні, які не відпрацьовано працівницею з однієї з трьох поважних причин, а саме з причини:

— хвороби;

— відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

— відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного та шестирічного віку за медичним висновком).

Інші дні, не відпрацьовані працівницею в розрахунковому періоді з будь-яких причин (щорічна відпустка, відпустка за свій рахунок, простій тощо), уключаються до показника Ккд(рп). Крім цього, слід мати на увазі, що цей показник не зменшується на святкові та неробочі дні, що припадають на розрахунковий період.

Окремо зупинимося на обмеженні у п. 6 Порядку № 1266:

У разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, обчислюється з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але не вище за розмір середньої заробітної плати за всіма видами економічної діяльності в місяці, що передує місяцю, в якому настав страховий випадок, відповідно в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (за даними Держкомстату) та не нижче за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

За вибором особи для розрахунку допомоги по вагітності та пологах середня заробітна плата (дохід) може обчислюватися за декількома місцями роботи сумарно за шість календарних місяців у 12-місячному періоді перед настанням страхового випадку. У такому випадку обчислення середньої заробітної плати (доходу) здійснюється робочими органами відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до пункту 17 цього Порядку на підставі довідок про середню заробітну плату (дохід), що подаються (надсилаються) застрахованою особою».

Для випадку, коли працівниця йде у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, не відпрацювавши на цьому підприємстві повний календарний місяць, при розрахунку середньої зарплати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах уведено обмеження за максимальною та за мінімальною величиною.

Це положення Порядку № 1266 було роз’яснено в листі № 1000. У цьому листі Мінпраці зазначає, що такі особливості розрахунку середньої зарплати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах установлено для осіб, які працювали та сплачували страхові внески або за яких сплачувалися страхові внески менше ніж календарний місяць. У такому разі середня зарплата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах обчислюватиметься з фактичної заробітної плати за відпрацьований час за останнім основним місцем роботи, але не вище середньої заробітної плати, що склалася у відповідному регіоні в місяці, що передує місяцю настання страхового випадку (за даними Держкомстату), і не нижче розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом у місяці настання страхового випадку. Обчислення здійснюється в розрахунку на 1 календарний день.

Дані Держкомстату про розмір середньої заробітної плати за всіма видами економічної діяльності у відповідному регіоні можна знайти на офіційному веб-сайті Держкомстату України.

Як зазначено в листі № 1000, якщо на момент нарахування допомоги по вагітності та пологах невідомий показник середньої зарплати за регіоном (він стає відомим лише 25-26 числа наступного місяця), Мінпраці рекомендує проводити розрахунок та виплату допомоги по вагітності та пологах виходячи з мінімальної заробітної плати, а згодом коригувати розмір цієї виплати.

На думку Мінпраці, верхнє обмеження за середньоденною зарплатою в розрахунку на 1 календарний день розраховується шляхом ділення середньої зарплати за регіоном у місяці, що передує місяцю настання страхового випадку, на кількість календарних днів у такому місяці.

Нижнє обмеження за середньоденною зарплатою в розрахунку на 1 календарний день розраховується шляхом ділення встановленого розміру мінімальної заробітної плати в місяці настання страхового випадку на кількість календарних днів у цьому місяці.