1. Необхідність та економічний зміст страхування на випадок безробіття

Перехід економіки України до ринкових умов господарюван­ня зумовлює необхідність створення адекватної їм моделі со­ціального захисту населення. Кожна працююча людина має по­дбати про свій захист від тих негативних соціальних наслідків, що супроводжують структурну перебудову економіки, привати­зацію підприємств, упровадження нових форм організації вироб­ництва і праці. Досягненню цієї мети найбільше відповідає, як свідчить і міжнародний досвід, солідарна самозабезпечувальна система обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, яка спроможна забезпечити ефективний соціальний за­хист. Саме така модель і дає можливість уникнути зрівнялівки, утриманських настроїв, не послаблювати дієвості мотивів і стимулів до праці. Адже за системою соціального захисту від безро­біття, що діяла згідно із законодавством про зайнятість, вивіль­нювані працівники отримували допомогу із безробіття в одна­кових розмірах незалежно від того, скільки вони пропрацювали - 25 років чи 10 місяців. Страхова система передбачає залежність отримання допомоги із безробіття від вкладу застрахованої осо­би, а саме від сплати страхових внесків та наявності страхового стажу.

Для управління соціальним страхуванням на випадок безро­біття, збору та акумуляції страхових внесків, контролю за викорис­танням коштів, здійснення виплат матеріального забезпечення та падання соціальних послуг з 1 січня 2001 р. запроваджена система загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, почав функціонувати Фонд загальнообов'язкового державною соціального страхування України на випадок безробіття (ФСС ВБ), який є право наставником Державного фонду сприяння зайнятості населення. Він є цільовим централізова­ним страховим фондом, некомерційною самоврядною організа­цією. Основними напрямами діяльності є управління соціальним страхуванням на випадок безробіття, збір і акумуляція страхових внесків, контроль за використанням коштів, виплата матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, виконання інших функцій згідно з статутом. Держава є гарантом забезпечення за­страхованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг.

Управління ФСС ВБ здійснюється його правлінням, виконав­чою дирекцією та її робочими органами. Функції виконавчої ди­рекції покладаються на Державний центр зайнятості, а її робочих органів — на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.

Законодавство про страхування на випадок безробіття скла­дається з Основ законодавства України про загальнообов'язко­ве державне соціальне страхування, Закону України «Про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття), Закону України «Про зайнятість населен­ня» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відно­сини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжна­родних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'яз­ковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про страхування на випадок безробіття, то застосовуються норми міжнародного договору.

Нормативно-правові акти щодо загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування на випадок безробіття розроб­ляються, реєструються і застосовуються відповідно до законо­давства України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуван­ня на випадок безробіття здійснюється за принципами:

- надання державних гарантій реалізації застрахованими осо­бами своїх прав;

- обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх пра­цюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а та­кож добровільності такого страхування особами, які забез­печують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а та­кож громадянами — суб'єктами підприємницької діяль­ності;

- цільового використання коштів страхування на випадок без­робіття;

- солідарності та субсидування;

- обов'язковості фінансування витрат, пов'язаних з наданням

матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціаль­них послуг;

- паритетності в управлінні страхуванням на випадок безро­біття держави, представників застрахованих осіб та робото­давців;

- диференціації розмірів виплати допомоги із безробіття за­лежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

- надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, вста­новлений законом, допомоги із безробіття та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

- законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка перед­бачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалеж­них від застрахованих осіб обставин та надання соціальних по­слуг.

Суб'єкти страхування на випадок безробіття: застраховані особи; страхувальники; страховик.

Застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, пе­редбачених Законом, також інші особи (громадяни України, іно­земці, особи без громадянства, які постійно проживають в Ук­раїні, якщо інше не передбачено міжнародним договором Ук­раїни, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випа­док безробіття.

Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об'єд­нання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

Страхувальники - роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески.

Страховик – ФСС ВБ.

Об'єкт страхування на випадок безробіття - страховий випа­док, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забез­печення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення нор­мальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення.

Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють в умовах трудового договору (контракту), включаю­чи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а та­кож тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законо­давством про працю.

Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірван­ня трудового договору.

Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до ФСС В Б з дня реєстрації (роботодавець зобов'язаний зареєст­руватися у виконавчій дирекції за місцем свого знаходження як платник страхових внесків у 10-денний строк з дня отримання 11 ним свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємниць­кої діяльності або з дня укладання трудового договору з найма­ним працівником).

Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхуван­ня.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття:

• працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до зако­нодавства України виникло право на пенсію;

• іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнарод­ними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Страховий випадок - це подія, через яку:

- застраховані особи втратили заробітну плату або інші перед­бачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, готові та здатні при­ступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

- застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до ст. 36 (пункти 1, 2, 3), ст. 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом за­конодавства про працю, умов колективного чи трудового дого­вору), ст. 39, ст. 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.

Роботодавець:

- власник підприємства, установи, організації або уповнова­жений ним орган та фізичні особи, які використовують най­ману працю;

- власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих пра­цівників, якщо інше не передбачено міжнародними дого­ворами України, згода на обов'язковість яких надана Вер­ховною Радою України.

Представниками роботодавців є об'єднання та спілки робото­давців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники).

Найманий працівник — фізична особа, яка працює за трудо­вим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підля­гає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено стра­хові внески (нею, роботодавцем).