Питання для самоконтролю

1. За якими принципами здійснюється ЗДСС ВБ?

2. Які особи підлягають страхуванню на випадок безробіття?

3. За рахунок яких надходжень формується бюджет ФСС ВБ?

4. Дайте характеристику платників страхових внесків.

5. Який порядок реєстрації роботодавців—юридичних осіб?

6. Яку відповідальність несуть платники страхових внесків?

7. На які цілі використовуються кошти бюджету ФФСС ВБ?

8. Які умови надання, розмір та тривалість виплати допомоги з часткового безробіття?

Тема 8. Пенсійне страхування

Лекція 8.1

Необхідність і сутність пенсійного страхування

1. Сутність пенсійного страхування

2. Джерела формування доходів бюджету Пенсійного фонду

3. Механізм сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій

С. р.

4. Порядок обчислення та строки сплати збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

5. Звітність платників пенсійного фонду

Мета: з'ясувати сутність пенсійного страхування в Україні; визначити джерела наповнення бюджету Пенсійного фонду України та охарактеризувати платників страхових внесків; усвідомити механізм сплати збору до ПФУ з окремих видів господарських операцій

Література

1. Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування: Закон від 26.06.1997 р. № 400/97–ВР // Все про бухгалтерський облік. – 2002. – № 12–1.

2. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон від 09.07.2003р. № 1058–ІV. // Податки та бухгалтерський облік. – 2003. – № 70.

3. Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні: Указ від 13.04.1998 р. № 291/98 // Фінансист. – 1999. – № 1. – с. 18 – 23.

4. Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов’язкового державного пенсійного страхування: Указ від 04.05.1998 р. № 401/98 // Економіст. – 1999. – № 10. – с. 50 – 55.

5. Внукова Н. М. Соціальне страхування: Навчальний посібник / Н. М. Внукова, Н. В. Кузьминчук – К.: Кондор, 2006. – 352 с.

6. Григораш Г. В. Система соціального страхування зарубіжних країн: Навчальний посібник / Г. В. Григораш, Т. Ф. Григораш, В. Я. Олійник, І. Т. Субачов – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 144 с.

7. Юрій С. І. Соціальне страхування: Підручник / С. І. Юрій, М. П. Шаварина. – К.: Кондор, 2004. – 464 с.

8. Денисенко О. Д. Пенсійному обслуговуванню – сучасні рішення / О. Д. Денисенко // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 235. – с. 8.

1. Сутність пенсійного страхування

Пенсійне страхування (один із видів соціального страхуван­ня) — це гарантована державою система заходів щодо забезпе­чення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працез­датності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріаль­ного забезпечення громадян. Поняття «соціальне страхування» пов'язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.

Система соціального страхування, включаючи пенсійне, склалася в СРСР ще в період НЕПу, проте згодом була дефор­мована, втратила основні ознаки страхових відносин і фактич­но перетворилася на елемент податкової системи, а в 30-ті роки повністю злилася з державним бюджетом, що і стало підставою для визначення такої форми страхування, як соціального забез­печення, яке в соціально-економічній системі централізовано­го планування було монопольною організаційно-правовою фор­мою соціального захисту і здійснювалося за рахунок державного бюджету. Страхові внески підприємств не носили страхового характеру та не базувалися на оцінці соціальних ризиків. «Одержавлення» пенсійного страхування було наслідком того, що ос­новним власником засобів виробництва, а отже, роботодавцем виступала держава, тому економічна та фінансова відпові­дальність щодо забезпечення соціальних ризиків лежала на ній. Закономірним було і об'єднання коштів пенсійного страхуван­ня з державним бюджетом — створення таким чином єдиної стра­хової бази для всіх видів ризику.

Однак за сучасних умов в Україні система пенсійного стра­хування потребує глибокої трансформації в напрямі максималь­ної відповідності вимогам ринкової економіки. Страхова пен­сійна система має базуватися на відносинах найманої праці та різних форм власності, на реальній вартості робочої сили.

Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійного страхування: обов'язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.

В Україні обов 'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Відповідно до пенсійного законодавства лише наявність у суб'єкта трудового (а, отже, і страхового) стажу є підставою виникнення права на трудову пен­сію за державною програмою пенсійного страхування.

Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страху­вання (добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує держав­на система обов'язкового пенсійного страхування.

Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державно­го пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабіль­ності державної системи пенсійного страхування. Він діє в Ук­раїні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Його статус, завдання і функції первинно були визначені Положен­ням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р., а в новій редакції — від 1 березня 2001 р.№ 121.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Кон­ституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабіне­ту Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України.

Пенсійний фонд України узагальнює практику застосуван­ня законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в ус­тановленому порядку вносить їх на розгляд Президентові Украї­ни та Кабінету Міністрів України. В межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законо­давства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування» (9 серпня 2003 р. підписаний) фактично було завершено процес формування законодавчої основи для запро­вадження системи загальнообов'язкового державного пенсійно­го страхування, що базуватиметься на чіткому розподілі матері­ального забезпечення в старості залежно від трудового внеску громадян до системи пенсійного страхування. Окрім цього, ним визначено структуру та механізми функціонування двох обов'яз­кових складових трирівневої пенсійної системи (реформованої солідарної та обов'язкової накопичувальної систем пенсійного страхування), яка розроблялася із врахуванням соціально-еко­номічного та політичного становища в нашій державі.

Цей Закон України має стати правовою основою розв'язан­ня наявних проблем системи пенсійного страхування держави.

Він охоплює і детально регламентує усі її складові, а саме:

• коло застрахованих осіб та платників страхових внесків, їхні права, обов'язки та відповідальність;

• порядок сплати та обліку страхових внесків;

• види пенсій, умови їх призначення та порядок виплати;

• механізм формування та використання фінансових ресурсів пенсійної системи, їхнє збереження та цільове використання;

• систему управління пенсійним страхуванням.

У новому законі офіційно передбачено три рівні пенсійного страхування:

1. Солідарна система загальнообов'язкового державного пен­сійного страхування.

2. Накопичувальна система загальнообов'язкового державно­го пенсійного страхування. Умовами запровадження накопичу­вальної системи є зростання валового внутрішнього продукту протягом двох років не менше, ніж на 2% порівняно з попереднім роком, збалансованість бюджету Пенсійного фонду, прийняття законодавчих актів для функціонування накопичувальної си­стеми, проведення тендерів і підписання договорів з компанія­ми щодо управління активами накопичувального фонду.

3. Система недержавного пенсійного забезпечення. Вона ба­зується на умовах добровільної участі громадян, роботодавців або їх об'єднань у формуванні пенсійних виплат. Умови та порядок формування цих накопичень визначені в Законі «Про недержав­не пенсійне забезпечення» (набрав чинності з 1 січня 2004 р.), прийнятому водночас із Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Трирівнева структура нової української пенсійної системи передбачає значні зміни у чинній солідарній системі пенсійного страхування та створення принципово нових для України еле­ментів системи пенсійних накопичень. На відміну від реформованих систем пенсійного страхування таких країн, як Молдова, Казахстан, Киргизія, в Україні виплати пенсій з системи загаль­нообов'язкового державного пенсійного страхування відбувати­муться за рахунок двох складових. Це виплати з реформованої солідарної пенсійної системи, побудованої на принципах «соц­іального страхування» та «солідарності поколінь», і виплати з другого рівня—обов'язкової накопичувальної пенсійної систе­ми, яка формуватиметься за рахунок відрахувань частини обо­в'язкових внесків до пенсійної системи. При цьому другий рівень впроваджуватиметься лише після формування необхідних еко­номічних передумов і створення налагодженої та ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.

Така конфігурація української системи загальнообов'язково­го державного пенсійного страхування дозволить розподілити ризики, пов'язані з виплатою пенсій з першого та другого рівнів пенсійної системи, і, таким чином, застрахувати майбутніх пен­сіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави.

З солідарного рівня призначатимуться пенсії за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, а також надаватимуть­ся соціальні послуги (допомога на поховання).

У законі збережено чинний пенсійний вік: для чоловіків — 60 років, для жінок—55 років, а також передбачено економічне сти­мулювання більш пізнього виходу на пенсію з відповідним збільшенням розміру пенсії на визначений відсоток за кожний рік відстрочки виходу на пенсію (від 3% за один рік до 85,32% за 10 років).

Одним з головних моментів є нова формула розрахунку пенсій, що забезпечує пряму залежність їхнього розміру від за­робітку, з якого сплачувалися страхові внески, та страхового ста­жу — періоду, протягом якого сплачувалися ці внески. Тривалість періоду, за який враховується заробіток для обчислення розміру пенсії, визначатиметься залежно від того, який варіант обчи­слення розміру пенсії обрано застрахованою особою. Така фор­мула передбачає врахування для обчислення пенсій заробітку, осучасненого стосовно середньої заробітної плати. Важливо, що нова формула обчислення пенсій не має обмеження їхнього мак­симального розміру. При цьому буде існувати інший варіант об­числення розміру — за двоскладовою формулою (розмір пенсії складатиметься з двох частин: частина пенсії, яка припадає на період стажу до набрання чинності закону, тобто за нормами і правилами, що передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення», та частина, що припадає на період страхового стажу після набрання чинності закону). Крім того, законом ви­значено норму щодо здійснення регулярної індексації пенсій відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Починаючи з 2005 р., щорічно здійснюватиметься підвищення розмірів пенсій не менше ніж на 20% росту реаль­ної заробітної плати в Україні за попередній рік.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містить низку принципових положень, які мають за­безпечити фінансову стабільність пенсійної системи. Принципо­вий характер, наприклад, має ліквідація пільг зі сплати страхових внесків і встановлення рівних зобов'язань щодо їхньої сплати на користь найманих працівників. Насамперед, це стосується плат­ників фіксованого сільськогосподарського податку та учасників спрощеної системи оподаткування (малого і середнього бізнесу).

Так, сільськогосподарські товаровиробники, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок, сплачуватимуть внески до системи загальнообов'язкового державного пенсійно­го страхування на загальних підставах. Причому, пов'язані з цим витрати будуть компенсуватися їм з державного бюджету. А особи, які обрали спрощену систему оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок), та члени їх сімей, що бе­руть участь у здійсненні підприємницької діяльності, згідно з новим пенсійним законодавством підлягатимуть загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачувати­муть внески у фіксованому розмірі, який визначатиметься Вер­ховною Радою України.

Проте за найманих працівників фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачуватимуть страхові внески на загальних підставах.

Ще одна важлива норма — це розмежування джерел фінансу­вання виплат пенсій між Пенсійним фондом та державним бюд­жетом. Завдяки закону вже у 2003 р. було встановлено відповідні видатки до проекту Державного бюджету України на 2004 р., що дозволило провести перерахунки вже призначених пенсій і роз­почати їхні виплати у новому розмірі з січня 2004 р.

Серед важливих норм закону, що мають забезпечити фінан­сову стабільність його запровадження, слід також відзначити заборону списання заборгованості з обов'язкових страхових пла­тежів до Пенсійного фонду та відновлення його прав як органу стягнення цієї заборгованості.

Значна увага у законі надана питанню розширення кола за­страхованих осіб. Крім того, питання щодо зарахування до страхового стажу періодів догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку; дітьми-інвалідами віком до 16 років; престаріли­ми, які досягай 80-річного віку; інвалідами І групи будуть вирі­шені позитивно за умови сплати страхових внесків Фондом со­ціального страхування з тимчасової втрати працездатності та вит­ратами, пов'язаними з народженням та похованням.

Пенсійному страхуванню підлягатимуть і особи, які отриму­ють допомогу із безробіття. Страхові внески за них сплачувати­ме Фонд загальнообов'язкового державного соціального стра­хування України на випадок безробіття.

Законом передбачена можливість добровільної участі у си­стемі загальнообов'язкового державного пенсійного страхуван­ня, що розширює можливості громадян і відповідає вимогам існуючих реалій суспільного розвитку. Наприклад, особи, які досягай 18-річного віку та навчаються у вищих або професійно-технічних навчальних закладах, а також особи, які навчаються в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі чи клінічній ординатурі, братимуть участь у пенсійному страхуванні за власним бажан­ням. Ці особи та всі інші, які братимуть добровільну участь у си­стемі загальнообов'язкового державного пенсійного страхуван­ня, матимуть можливість таким чином збільшити свій страхо­вий стаж і позитивно вплинути на майбутній розмір пенсій.

Отже, слід зазначити, що нове пенсійне законодавство Ук­раїни визначає повний спектр питань щодо впровадження та функціонування в державі ефективної трирівневої системи пен­сійного страхування, яка дозволить розподілити ризики, пов'я­зані зі змінами демографічної ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці та на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі) між трьома її складовими. Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему фінансово більш збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та ви­гідним для них.